Лексична деривація і формотворення

Термін "деривація" був уведений у 30-х рр. ХХ ст. Єжи Куриловичем. Він розрізняв дві сфери деривації:

1. Синтаксична деривація – це процес, за якого значення похідних слів тотожне значенню твірних, але похідні відрізняються від твірних належністю до іншої частини мови і, відповідно, синтаксичною функцією.

2. Лексична деривація – це процес, за якого лексичне значення похідних не тотожне значенню твірних

В українській лінгвістичній літературі ці явища описують приблизно так само:

Синтаксична деривація – це деривація, за якої утворене похідне зберігає семантичну тотожність із твірним, але відрізняється від останнього частиномовною належністю [УСТ 2007: 57].

Лексична деривація – це процес словотворення, при якому лексичне значення похідного суттєво відрізняється від лексичного значення твірного [УСТ 2007: 57]; або це таке відношення між твірним і похідним, при якому лексичне значення похідного обов’язково змінюється стосовно лексичного значення відповідного твірного слова, а частиномовна належність (синтаксична функція) його може змінюватися або й не змінюватися [

До першого типу (синтаксична деривація) належать такі словотвірні типи: віддієслівні іменники зі значенням абстрагованої дії (змагання, зцілення, змішування, ходьба, молотьба); відад’єктивні іменники зі значенням опредмеченої ознаки (новизна, чистота, хоробрість); відсубстантивні прикметники, які позначають загальне, неконкретизоване в твірному відношення до того, що названо твірною основою (черешневий, автомобільний, смаковий, береговий).

Названі похідні слова тотожні за лексичною семантикою твірним, оскільки виражають те саме значення, що й твірні, але засобами іншої частини мови, і, відповідно, мають інші синтаксичні функції, пор.: біл ий сніг → біл-изн- а снігу, смілив ий крок → смілив - ість кроку (співвідносні спільнокореневі твірні й похідні слова виражають відповідно ознаку предмета та опредмечену ознаку), чита ти роман → чита-нн- я роману, молоти ти зерно → молоть-б- а зерна (співвідносні спільнокореневі твірні й похідні слова виражають відповідно процес (дію) та опредмечений процес (дію)).

До другого типу (лексична деривація) належать такі похідні слова: зубастий (‘з великими зубами’), ґратчастий (‘той, що має форму ґрат або схожий на ґрати’), заморський (‘той, що знаходиться за морем’) та ін. На відміну від синтаксичних дериватів, лексичні позначають і поза контекстом ознаку цілком визначену, незалежно від того, який предмет вони означають. Те відношення, що ними виражається стосовно предмета, позначеного твірною основою, конкретизовано в самому слові й містить додатковий семантичний відтінок до значення відношення.

Іноді явища синтаксичної і лексичної деривації можуть перетинатися. Відбувається це тоді, коли похідні слова виражають різні лексичні значення. Особливо це помітно при творенні віддієслівних іменників: зупинити → зупинка ‘процес припинення чого-небудь’ (синтаксична деривація) і зупинити → зупинка ‘місце очікування транспорту’ (лексична деривація); Зумовлене це явище семантико-синтаксичною транспозицією, тобто переведенням значення зі сфери процесуальності до сфери предметності.

Формотворення – це морфологічний процес, за якого утворюються форми (словоформи) того самого слова (лексеми) за допомогою формотвірних (власне формотвірних і формотвірних словозмінних) афіксів, при цьому словоформи мають тотожне лексичне, але різне граматичне значення і перебувають у парадигматичних відношеннях, напр.: лексема степ має такі форми: степ-Ø, степ-у, степ-у (-ові), степ-Ø, степ-ом, (у) степ-у, степ-е, степ-и, степ-ів, степ-ам, степ-и, степ-ами, (у) степ-ах, степ-и., лексичне значення, закріплене за лексичною основою, залишається незмінним, але при цьому змінюються граматичні значення числа та відмінка. Дієслівні лексеми мають ще більшу кількість словоформ. У науковій літературі цей процес характеризують як творення граматичних форм слова, як словозміну, як творення форм слова, що виражають несинтаксичні категорії тощо.

У зв’язку з цим можна виділити низку ознак, що відрізняють процеси деривації та формотворення.

Табл. 2

Порівняльна характеристика лексичної і словозмінної деривації

Лексична деривація (словотворення)	Словозмінна деривація (формотворення)
1. Стосується сфери словотвору (дериватології).	1. Стосується сфери морфології.
2. Відношення між твірним і похідним словами синтагматичні.	2. Відношення між об’єднуваними одиницями (словоформами) тільки парадигматичні.
3. Між твірним і похідним виявляються лексико-семантичні відмінності (відмінності у сфері денотативного і конотативного ЛЗ).	3. Лексико-семантичні відношення між одиницями: за лексичним значенням форми одного типу завжди тотожні.
4. Граматичні значення можуть бути як різними, так і тотожними.	4. Граматичні значення тільки відмінні.
5. Нестандартизованість засобів.	5. Стандартизованість засобів.
6. У процесі лексичної деривації беруть участь афікси, що виражають словотвірні (дериваційні) або словотвірно-граматичні (дериваційно-граматичні) значення.	6. У процесі словозмінної деривації (формотворення) беруть участь афікси, що виражають суто граматичні значення (власне формотвірні та словозмінні афікси).