Морфонологічні процеси при словотворенні. 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Морфонологічні процеси при словотворенні.



На межі твірної основи та словотвірного афікса можливі не всі сполучення фонем. Досить часто приєднання словотвірних афіксів до твірної основи викликає різноманітні морфонологічні перетворення: 1) альтернацію (чергування) фонем; 2) інтерфіксацію, або появу звукової прокладки (інтерфікса); 3) інтерференцію морфем (дифузію, накладання, аплікацію); 4) усічення твірної основи, 5) зміна акцентуації (переміщення наголосу) твірного слова в похідному. Внаслідок цього відбувається взаємопристосування твірної основи і словотвірного засобу.

Основні особливості морфонологічних явищ при словотворенні:

1. Не порушують смислових відношень між твірним та похідним словами.

2. Використовуються не в усіх похідних словах.

3. Переміщення наголосу в межах словотвірної пари у процесі словотворення рівною мірою стосується як дериватології, так і морфології.

4. Найчастіше альтернації виникають на шві кореневої та суфіксальної морфеми, причому перша здебільшого закінчується на приголосний, тобто корінь твірного слова є закритим.

5. Внаслідок згаданих вище процесів змінюється фонемний склад слова.

6. Усі морфонологічні явища поділяються на продуктивні й непродуктивні залежно від їхньої частотності реалізації в мові.

7. Один морфонологічний процес може бути використаний незалежно від іншого або в комбінації з іншим.

8. Жодне морфонологічне явище не використовується без словотвірного засобу (афікса).

Альтернації

При творенні слів на межі твірної основи та словотвірного форманта (найчастіше – суфікса) відбуваються позиційні зміни як приголосних фонем, а також голосних фонем (найчастіше – у кореневій морфемі), зумовлені давніми фонетичними процесами, як-то: перехідні палаталізації задньоязикових, зміни приголосних у сполученні з постконсонантним *j, давні якісно-кількісні чергування голосних (переважно в дієслівних коренях), зміни, зумовлені занепадом і вокалізацією редукованих тощо, напр .: сваха → свашин /х:ш/ (результат першої палаталізації), ходити → виходжений /д:дж/ (результат сполучення проривного *d з постконсонантним *j),

Альтернація, або чергування, – це парадигматичне відношення між однорідними одиницями мови (одиницями одного рівня), здатними заміняти одна одну в складі більших одиниць, що відбувається за певних умов. Альтернації перш за все притаманні одиницям фонетико-фонологічного рівня мови – звукам і фонемам.

Приголосні фонеми, що знаходяться в кінці твірної основи, пристосовуються до початкових фонем словотвірних афіксів. Для українського словотворення найбільш характерними є чергування на межі морфем, а саме, префікса і суфікса.

Інтерфіксація

Інтерфіксація полягає в тому, що між двома морфемами у процесі словотворення з’являється звукова прокладка, яка характеризується відсутністю значення (тобто є асемантемою), що усуває сполучення фонем, заборонені законами морфонології або непритаманні морфемній структурі слова в сучасній українській мові. Такі звукові прокладки можуть з’являтися в слові за аналогією, вони в ньому виконують суто єднальну функцію, напр.: шосе + -н- → шосе- й -н-ий; Африк-а + -ськ- → африк- ан -ськ-ий; Ялт-а + -ец'- → ялт- ин -ець.

Інтерфіксація не є способом словотворення, це лише одне з морфонологічних явищ, аналогічних за функцією чергуванню.

Асемантичність інтерфікса у структурі слова доводиться наявністю тотожних за значенням похідних утворень як з інтерфіксами, так і без них, пор.: шосе + -н- → шосе- й -н-ий і брат-Ø + -н- → брат-н-ій; Африк-а + -ськ- → африк- ан -ськ-ий і Тул-а + -ськ- → туль-ськ-ий; Ялт-а + -ец'- → ялт- ин -ець і Харків-Ø + -ец'- → харків-ець.

Між альтернацією та інтерфіксацією як морфонологічними явищами є суттєві відмінності, що виявляються у:

1. Альтернація фонем – явище регулярне; інтерфіксація, як правило, нерегулярне.

2. Альтернації фонем передбачувані й відбуваються в строго визначених позиціях; інтерфіксація не є строго обов’язковою та неминучою.

3. При інтерфіксації іноді допускається варіювання звукових прокладок (напр., інтерфікси -ан- та -ин- при творенні похідних від географічних назв), а при альтернації це неможливо.

4. Інтерфіксація зазвичай відбувається за аналогією (пор.: Чилі → чилі- н -ізм та Аргентин-а → аргентин-ізм; у першому похідному -н- – це інтерфікс, ужитий за аналогією до другого похідного слова, де -н- – частина кореня), тоді як чергування відбуваються за правилами (або альтернаційними моделями).

Інтерференція

Інтерференція, або накладання, – це морфонологічне явище при словотворенні, сутність якого полягає в тому, що у складі похідного слова відбувається поєднання тотожних кінцевих фонем морфеми твірного слова й початкових фонем морфеми похідного слова, іншими словами, коли твірна основа й словотвірний формант, що приєднується до неї, мають однаковий звуковий склад, напр.: Смоленськ + -ськ- → смолен(ськ)ський → смолен-ськ-ий (на суфікс -ськ- твірної основи накладається словотвірний формант (суфікс) -ськ- в похідному слові); таксі + -ист- → такс(і)ист → такс-ист (на кінцевий голосний -і- твірної основи накладається суфікс -ист- похідного слова). У науковій літературі, присвяченій проблемам дериватології, трапляються й інші назви, як-то: дифузія, аплікація.

Інтерференція морфем – це особливий різновид гаплології (тобто зникнення одного з двох однакових складів, які розташовані поруч у слові). Словотвірна гаплологія розглядається мовознавцями як один з видів пристосування морфів на межі морфем. Доцільність уведення спеціального терміна для називання цього явища диктується тим, що гаплологію прийнято розглядати як явище фонетичне. Накладання морфів – явище морфонологічне, що реалізується за певних морфонологічних умов – на морфемному шві. Крім того, накладання морфів може стосуватися не лише складів

Усічення

При творенні слів на межі твірної основи і словотвірного форманта виникають фонемні сполучення, непритаманні українській мові або тому чи іншому словотвірному типові, не відповідають нормам дистрибуції фонем на морфемних швах. Це тягне за собою те, що кінець твірної основи усікається, тобто зникає одна якась фонема (голосна чи приголосна) або різноманітні фонемні сполучення.

Усічення, або елізія, – це морфонологічний процес, що відбувається у процесі словотвірного акту, внаслідок якого твірна основа неповністю репрезентується в похідному слові, а постає в скороченому вигляді, тобто складається з меншої кількості фонем, і, як правило, найчастіше відбувається при афіксації, напр.: земл-я → під-зем-н-ий (замість підзем(ль)ний),

Усічення як морфонологічний процес спостерігається при творенні похідних слів:

1. Від субстантивних основ:

а) усікається кінцевий голосний основ невідмінюваних іменників: кенгуру + -ен- → кенгур-ен-я, резюме + -ува- → резюме-ува-ти;

б) усікається кінцевий суфікс або субморф відмінюваного слова: качк-а + -ен- → кач-ен-я, вульгарн-ий + -изм- → вульгар-изм;

2. Від ад’єктивних основ усікається, як правило, кінцевий суфікс: солодк-ий + -ощ- → солод-ощ-і, зарубіжна література + -к- → зарубіж-к-а.

3. Від дієслів усікається суфікс (тематичний голосний) дієслівної основи: чаклува-ти + -ун- → чакл-ун; стриба-ти + -ун- → стриб-ун та ін.

 

Питання про субморфи.

Отже, субморфи – це сегменти слів, що входять до структури кореневої морфеми, які зовні нагадують афікс (суфікс), проте ним не є, оскільки не виражають елементів будь-якого значення – лексичного чи граматичного.

Субморфи не стосуються безпосередньо морфемного членування слова, не входять до морфемного ряду, тому що збігаються з ними лише за формою. Вони завжди виступають як частини морфів, входячи до структури кореневих морфів, відіграють важливу роль у дериваційній і словотвірній морфонології: активно беруть участь у формуванні умов сполучуваності морфів.

Якщо інтерфікс та субморф є незначущими елементами (асемантемами) у структурі слова, то яка між ними різниця?

1. Субморфи завжди фонологічно тотожні морфам (є свого роду омонімічними фонемними сполученнями), а інтерфікси можуть бути як тотожними морфам, так і ні.

2. Субморфи є частиною морфа, а інтерфікси – елементом, що виділяється в слові, не порушуючи структури сусідніх морфів.

3. О.А. Земська вважає, що субморфи виділяються в слові лише на формальному рівні, тоді як інтерфікси – на формальному й семантичному [Земская 1981: 185].

4. Субморфи самі по собі не є морфонологічним явищем, бо вони тільки визначають характер альтернацій при словотворенні, крім того, можуть піддаватися усіченню, як суфікси, а інтерфікси самі по собі є морфонологічним явищем, виступаючи в ролі звукової прокладки між морфемами у процесі словотворення.

 

19.

20.

21.

22.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-02-17; просмотров: 871; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.239.162.98 (0.013 с.)