Основні об’єкти факторного аналізу

 

З точки зору факторного аналізу всі економічні явища можна розглядати як результати (ті, що зазнають впливу) або фактори (ті, що впливають). Вони є основними об’єктами факторного аналізу.

 

Оскільки в економічному аналізі досліджують явища за що допомогою показників, які представляють їх кількісну характеристику, у факторному аналізі показники, що характеризують результат називаються результативними показниками (залежними), а показники, що характеризують причину – факторними (незалежними).

 

Результативний показник – це показник, що розглядається як результат впливу на нього одного або декількох факторів та досліджується на предмет такого впливу.

Часто в навчальній літературі результативні показники визначають як основні показники діяльності підприємства. Дійсно, при здійсненні найбільш загального факторного аналізу результативні показники визначаються як основні показники діяльності підприємства. Проте, подальший поглиблений аналіз вимагає розгляду як результативних інших показників, які не є основними показниками діяльності підприємства, але впливають результати діяльності.

Під факторами в економічному аналізі розуміють:

· явища, що визначають зміну рівня і складу ресурсів чи техніко-економічних показників роботи підприємства [1];

· рушійна сила будь-якого процесу або явища, який визначає їх характер та результат. Інакше кажучи, фактор – це причина, яка впливає на певний результат[2];

· рушійні сили розвитку процесів і явищ, які відбуваються на підприємстві[3];

· причину, рушійну силу розвитку процесів і явищ, що визначає одну з його сторін [4];

· причину, рушійну силу будь-якого процесу або явища, яка визначає його характер або одну із основних ознак. В економіці фактори – це умови, рушійні сили, необхідні для здійснення господарських процесів, причини, що впливають на результати зміни даних за окремим показниками діяльності [5];

· показники, які визначають поведінку результативного показника і виступають як причини його зміни[6].

Фактори (від лат. faktor – виробляючий):

· у вузькому розумінні – причини, що зумовлюють певний результат (наслідок) або зміну результатів;

· у широкому – причини, джерела, рушійні сили зміни економічних явищ та процесів.

 

З точки зору факторного аналізу фактори розглядаються у вузькому розумінні.

 

У різних задачах одне і те ж явище може визначатися як фактор, в інших – як результат. Все залежить від поставленої мети, задач аналізу та вибраного об’єкту дослідження. Якщо аналізується складне багаторівневе явище – одне і те ж явище може розглядатися і як фактор і як результат.

 

На діяльність економічних об’єктів впливає широке коло різноманітних факторів. Для об’єктивної оцінки місця та ролі кожного фактора у формуванні результату здійснюється їх класифікація – розподіл за групами залежно від загальних ознак. Класифікація факторів допомагає глибше розібратися у причинах зміни досліджуваних явищ, точніше оцінити місце та роль кожного фактора у формуванні результативного показника[7].

Фактори класифікують за різними ознаками [8].

Основні з них представлено на рис. 1.

 

Рис. 1. Класифікація факторів в економічному аналізі

 

За природою фактори поділяються на:

· природно-кліматичні – природні та кліматичні умови і ресурси. Діють на результати діяльності підприємств в сільському господарстві, добувній промисловості, лісовому господарстві інших галузях, залежних від природних і кліматичних умов і ресурсів;

· соціально-економічні – соціально-економічні умови і ресурси (рівень освіти та культури персоналу, статево-віковий склад персоналу, житлові умови працівників, організація культурної, спортивної та оздоровчої діяльності);

· виробничо-економічні – виробничо-економічні умови і ресурси. Визначають хід, повноту та ефективність використання виробничих ресурсів підприємства і кінцеві результати його діяльності.

За рівнем охоплення (ступенем поширення) фактори поділяються на:

· загальні – діють у всіх галузях економіки (наприклад, забезпеченість персоналом, матеріальними та нематеріальними ресурсами, ефективність їх використання) та на всіх підприємствах. Визначають загальні особливості галузей економіки та підприємств;

· спеціальні – діють в окремих галузей економіки або підприємствах (наприклад, місце розташування підприємства тощо). Визначають специфічні особливості галузей економіки, окремих підприємств.

За рівнем впливу фактори поділяються на:

· основні – спричиняють вирішальний вплив на економічні об’єкти за певних умов;

· другорядні – всі інші фактори, які не спричиняють вирішального впливу.

Один і той же фактор в різних умовах може бути, як основним, так і другорядним.

За відношенням до об’єкта дослідження фактори поділяються на:

· внутрішні – діють в межах об’єкта дослідження;

· зовнішні – діють на об’єкти дослідження ззовні (наприклад, регулярність і своєчасність поставок сировини та матеріалів, кон’юктура ринку, інфляція, ставки податків тощо).

За відношенням до суб’єкта дослідження фактори поділяються на:

· об’єктивні – не залежить від волі, бажання, вмінь людей, діяльності підприємства (наприклад, стихійне лихо, ціновий фактор – ціни, тарифи, ставки). Вони, як правило, відображають дію економічних законів;

· суб’єктивні – залежить від волі, бажання, вмінь людей, діяльності підприємства. Вони повністю пов’язані із конкретною діяльністю людини, цілком і повністю залежать від неї. Наприклад, професійна підготовка працівників, правильна організація праці, якість управління тощо.

З часом дії фактори поділяються на:

· постійні – постійно діють, впливають на досліджуваний об’єкт на протязі всього періоду;

· тимчасові (змінні) – діють періодично (наприклад, освоєння нової техніки, технологій, видів продукції тощо)

За тривалістю дії фактори поділяються на:

· довгострокові – діють безперервно на протязі тривалого періоду;

· короткострокові – дія проявляється епізодично.

За характером залучення ресурсів фактори поділяються на:

· екстенсивні – додаткові затрати живої і уречевленої праці або додаткове залучення ресурсів без їх якісного удосконалення. Вони обумовлюють кількісний приріст результатів діяльності. Наприклад, зростання обсягів використаної сировини, зростання обсягів виробництва продукції за рахунок збільшення кількості працюючих, зростання кількості персоналу без покращення їх кваліфікаційного і освітнього рівня);

· інтенсивні – найефективніше використання всієї сукупності ресурсів, досягнень науки і техніки, управлінських і фінансових технологій. Призводять до якісного покращення діяльності, зокрема, підвищення продуктивності праці, покращення використання ресурсів, підвищення ефективності діяльності. Характеризують ступінь зусиль, напруженість праці у процесі діяльності.

Інтенсивні фактори поділяються на дві групи: фактори, пов’язані з мобілізацією наявних резервів і. як правило, не потребують значних капітальних вкладень (це підвищення змінності обладнання, скорочення простоїв і перерв у роботі, режим економії і скорочення втрат у використанні активів і т.п.); фактори, пов’язані з перебудовою діяльності підприємств на основі використання новітніх досягнень науки і техніки, новітніх управлінських і фінансових технологій.

Інтенсивні фактори завжди пов’язані із природними обмеженнями.

Ідентифікація факторів екстенсивного та інтенсивного розвитку з позицій економічного аналізу, як визначає Ковальов В.В.[9], має особливу значимість, оскільки правильне розуміння такої класифікації необхідне для визначення рівня інтенсифікації виробництва, а також більш повного приведення в дію інтенсивних факторів зростання.

Основна ідея екстенсивних та інтенсивних способів розвитку виробництва дана ще К.Марксом[10], який досліджуючи процес розширеного відтворення виробництва, писав, що воно є розширеним «екстенсивно, якщо розширюється тільки поле виробництва» і «інтенсивно, якщо використовуються більш ефективні засоби виробництва».

За складом (рівнем деталізації (агрегованості)) фактори поділяються на:

· прості (елементні) – не мають складових (не деталізуються) (на приклад, кількість робочих днів у звітному періоді тощо);

· складні (комплексні)і – складаються із декількох елементів (можуть деталізуватися) (наприклад, якісний склад персоналу, продуктивність праці тощо).

За можливістю виміру впливу фактори поділяються на:

· параметричні (вплив яких піддаються вимірюванню) – їх вплив може бути безпосередньо виміряний та представлений кількісно;

· непараметричні (вплив яких не піддаються вимірюванню) – їх вплив не піддається безпосередній кількісній оцінці (наприклад, вплив на продуктивність праці стажу роботи працюючих, рівня їх професійної підготовки, забезпеченості житлом тощо)

За порядком дії (рівнем підпорядкованості (ієрархії)) фактори поділяються на:

· першого порядку – безпосередньо впливають на результативний показник;

· другого порядку і т.д. – визначають результативний показник опосередковано, через вплив на фактори попереднього рівня. Наприклад, для валової продукції факторами 1-го порядку є середньорічні чисельність робітників та середньорічний виробіток одного робітника, 2-го порядку – кількість днів, відпрацьованих одним робітником та середньоденний виробіток одного робітника, які є факторами середньорічного виробітку, 3-го порядку – середня тривалість робочого дня та середнього динний виробіток одного робітника, як є факторами середньоденного виробітку;

За властивостями об’єктів, що досліджуються фактори поділяються на:

· кількісні – виражають кількісну визначеність (як правило абсолютну) явищ (наприклад, чисельність персоналу, обсяг основних засобів тощо);

· структурні – виражають питому вагу або частку явища в цілому (наприклад, питома вага матеріальних витрат у загальній сумі витрат на виробництво, частка робітників у загальній чисельності працюючих, частка активної частини основних засобів у загальній вартості основних засобів тощо);

· якісні – виражають внутрішню якість (якісні ознаки та особливості) явищ (наприклад, продуктивність праці, фондовіддача, рентабельність виробництва тощо).

За ступенем керованості фактори поділяються на:

· керовані – піддаються управлінню (регулюванню). Їх дія проявляється у відносно короткий строк;

· некеровані – не піддаються управлінню (регулюванню) (наприклад, природні умови, транспортно-географічне положення тощо)

За ступенем передбачуваності фактори поділяються на:

· передбачувані – фактори, зміну та розвиток, яких можна передбачити;

· непередбачувані – фактори, зміну та розвиток, яких не можна передбачити.

Вплив факторів може бути різнонаправленим. Одні фактори можуть впливати на економічні явища і процеси позитивно, інші – негативно, треті – бути нейтральними в існуючих умовах економічного розвитку. При цьому негативний вплив одних факторів може нейтралізуватися позитивним впливом інших і, навпаки.

Переважна більшість факторів в економіці складні. Вони можуть складатися із ряду елементів, що деталізують їх вплив і можуть розглядатися як самостійні фактори, що впливають на результативний показник. Разом з тим, їх не можна розглядати як ізольовані, а лише в комплексі з впливом інших факторів. Чим більша деталізація факторів, тим повнішим буде виявлення резервів покращення діяльності підприємства, розробка засобів і механізмів досягнення цілей.

Фактори взаємопов’язані між собою. Системний підхід до економічного обумовлює необхідність цілісного взаємопов’язаного вивчення факторів з урахуванням їх внутрішніх і зовнішніх зв’язків, взаємодії і підпорядкованості, що досягається за допомогою їх систематизації [11].

Систематизацію факторів часто визначають як структуризацію. Савицька Г.В. визначає структуризацію факторів як розділення досліджуваного показника на множину складових елементів (факторів) і виявлення між ними взаємопов’язаності та підпорядкованості [12].

У даному визначенні зроблено акцент на встановленні структури факторів, яке розуміють як розділення досліджуваного показника на множину складових елементів. Проте фактори впливають на результативний показник цілісно, взаємопов’язано та взаємообумовлено, тобто, представляють собою певним чином упорядковану систему. Тому у визначенні необхідно робити акцент на упорядкованості факторів. У цьому випадку більш доцільним є використання терміну «систематизація факторів».

Савицька Г.В. визначає систематизацію факторів як розміщення досліджуваних явищ і об’єктів у певному порядку зі встановленням їх взаємозв’язків та підпорядкованості[13]. Оскільки зміст визначення повинен визначати сутність систематизації факторів, а не досліджуваних явищ і процесів, більш доцільно визначати систематизацію факторів як розміщення досліджуваних факторів в певному порядку зі встановленням їх взаємозв’язків та підпорядкованості.