Розвиток спеціальності у ХХ ст.

У зв'язку з тим, що діловодство почало активно розвиватися в царській

Росії, варто звернутися до російських витоків розвитку науки про документ в

цілому. Зародження документознавства в Росії було пов'язано з так званим

“практичним” документознавством, тобто із створенням правил роботи з

документами і вимог до самих документів на практиці, в діловодному

процесі, в прикладній сфері. Практичне документознавство виникло з появою

палеографії (науки про розвиток писемності, про стародавні рукописи) і

дипломатики (науки, що вивчає форму і зміст правових актів), тобто ще в 16-

17 сторіччях. Певне віддзеркалення документознавчі проблеми знайшли в

1920-ті роки і в дослідженнях в галузі управління. Тоді в Радянському Союзі

була створена ціла система науково-дослідних, госпрозрахункових, відомчих

і суспільних організацій, що займалися питаннями наукової організації

управління.

Спеціально створений 1926 р. Державний інститут техніки управління

(проіснував до 1932 р.) розробив правила організації архівної частини

справочинства в державних, професійних та кооперативних установах і

підприємствах РСФСР та проект “Загальних правил документації і

документообігу” (1931 р.) що передбачали впровадження єдиної організації

справочинства для всіх установ.

Склалося декілька самостійних шкіл управлінської думки: школа

А.К.Гастєва (Центральний інститут праці), напрям П.М. Керженцева, школа

Е.Ф. Розміровіч (Інститут техніки управління при Наркоматі Робочо-

селянської інспекції СРСР). Питаннями наукової організації праці і

вдосконаленням діловодства займався також ряд інших організацій. Мабуть,

найбільш плідно ця робота велася в Інституті техніки управління. Його

співробітники вирішували вагомі теоретичні проблеми діловодства:

термінологічні, організаційно-технологічні, уніфікацію і стандартизацію

документів, класифікацію документів, зв'язки діловодства і архівної справи.

Тут був підготовлений і в 1931 р. та виданий проект “Загальних правил

документації і документообігу”, в якому узагальнювалися теоретичні

дослідження і практичний досвід вітчизняних і зарубіжних вчених. Разом з

тим в період сталінізму створювалися певні передумови для розвитку

документознавства в майбутньому. Річ у тому, що на початку 1930-х рр. в

Москві був відкритий державний історико-архівний інститут (МДІАІ),

покликаний готувати фахівців вищої кваліфікації для роботи в державних

архівах, а потім і працівників державного діловодства. В МДІАІ вперше

почалося викладання навчального курсу “Загальне діловодство” спочатку в

рамках навчальної дисципліни “Теорія і практика архівної справи”, а з 1942

р. був введений самостійний курс “Історія і організація діловодства в СРСР”.

В 1943 р. вперше з'явився і сам термін «документознавство».

Московський державний історико-архівний інститут, в надрах якого

велися документознавчі дослідження, тривалий час знаходився разом зі всією

системою державних архівів у складі Народного комісаріату внутрішніх

справ СРСР, що зовсім не сприяло розвитку наукової думки. Створення

Навчально-методичної ради в МДІАІ було закономірним явищем, оскільки

саме в Історико-архівному інституті вперше в країні почалася підготовка

фахівців вищої освіти з діловодства (документаційне забезпечення

управління): стимулом розвитку документознавства стала розпочата з 1960 р.

підготовка організаторів державного справочинства, яким з 1963 р. читався

курс "Загальне документознавство", а в 1961 р. проведений перший окремий

набір студентів за новою спеціальністю.

В тогочасній нашій країні МДІАІ був першим вищим навчальним

закладом, що готував фахівців з документознавства і організації

управлінської праці і діловодства в державних установах. Провідну роль у

підготовці даних фахівців зіграла, насамперед, кафедра Історії державних

установ і діловодства.

Передісторія створення кафедри відноситься до кінця 50-х років і

пов'язана з посиленням в країні уваги до питань вдосконалення роботи з

документами в управлінському апараті. 10 грудня 1959 р. Рада Міністрів

СРСР в постанові про механізацію праці ІТР адміністративно-управлінського

апарату, ставить задачу розробки в країні Єдиної державної системи

діловодства, яка повинна була уніфікувати організацію діловодних процесів і

підвести їх під механізацію. Ця робота вимагала кадрів висококваліфікованих

фахівців, здатних проводити намічені заходи. Підготовка таких кадрів була

покладена на МДІАІ - єдиний вищий навчальний заклад в країні, що мав

певну базу для підготовки фахівців нового профілю. Викладацький склад

МДІАІ володів не тільки значним досвідом у викладанні джерелознавчого

аналізу документів, обробки і організації ретроспективних документів в

архівах (фондування, формування справ, експертиза цінності документів і

т.п.), але і зробив певні зусилля для систематичного вивчення організації

діловодства.

20-25 червня 1960 р. в Москві відбулася Всесоюзна нарада з питань

механізації праці інженерно-технічних працівників і працівників

адміністративно-управлінського апарату, на якому виступила директор

інституту А.С.Рослова. з доповіддю про "Перебудову навчальної роботи в

Московському державному історико-архівному інституті". А.С.Рослова

зазначала, що інститут готовий взяти на себе підготовку фахівців з

організації діловодства, що навчання студентів діловодству вже проводилося

в курсі "Історія і організація діловодства" і в ході місячної виробничої

практики студентів в установах і організаціях. Курс читався на кафедрі

Історії державних установ і діловодства (створена в 1952 році). Рослова А.С.

відзначила, що з 1960/61 навчального року інститут приступить до

підготовки фахівців по організації діловодства, для чого розроблений новий

навчальний план по цій спеціальності. В ньому "значне місце приділяється

питанням документознавства і діловодства які представлені навчальними

дисциплінами: “Загальне документознавство”, “Історія і організація

діловодства”, “Спеціальні системи документування”, “Технічне і

кинофотофонодокументування”, “Техніка документації”, “Основи

статистики”, “Організація управлінської праці”, “Вища математика”,

“Машинопис” та інші.

8 травня 1964 року вийшла постанова Ради Міністрів РСФСР № 560

"Про збільшення випуску засобів механізації діловодства і поліпшення

підготовки кадрів з діловодства", в якій, крім іншого, зазначалося:

"Зобов'язати міністерство вищої і середньої спеціальної освіти РСФСР

організувати в 1964 році в Московському державному історико-архівному

інституті факультет державного діловодства".

У 1963 р. виходять перші програми з курсів "Загальне

документознавство" і "Адміністративне діловодство в радянських

установах", підготовлені провідним вченим-документознавцем

К.Г.Мітяєвим. За навчальним планом факультету 1968 р. спеціальність 2037

отримала назву "Документознавство і організація управлінської праці і

діловодства в державних установах", а кафедра в 1969 р. перейменована в

кафедру "Документознавства і організації державного діловодства". Таке

перейменування кафедри більш точно відповідало як назві спеціальності, так

і змісту дисциплін, що входять до складу кафедри.

Основним напрямом свого подальшого розвитку кафедра вважає

розробку питань забезпечення інформаційно-документаційного управління в

умовах автоматизованих систем.

В Російській Федерації наказом Міністерства освіти від 02.03.2000 р. №

686 затверджено Державний освітній стандарт вищої професійної освіти за

спеціальністю з шифром 350800 «Документознавство та документаційне

забезпечення управління» з кваліфікацією - Документознавець.

Навчально-методична рада зі спеціальності 350800

«Документознавство та документаційне забезпечення управління», що

очолюється завідуючою кафедрою документознавства професором

Т.В.Кузнєцовою, входить до складу Навчально-методичного об’єднання з

освіти в області історико-архівознавства РГГУ.

Іншим вищим навчальним закладом зі славетною історією, що

здійснює підготовку бібліотекарів-бібліографів вищої кваліфікації, фахівців в

області інформаційної справи, документзнавства, музеєзнавства,

культурології, соціально-культурної діяльності, керування й економіки

культури, реклами і художньої творчості (театрального, музичного,

хореографічного, декоративно-прикладного) є Московський державний

університет культури та мистецтв, який був заснований у 1930 р. як

Московський бібліотечний інститут (МБІ, пізніше — МДБІ), а в 1964 р.

перетворено у Московський державний інститут культури. В останні роки він

одержав статус університету Історичне значення першого десятиліття

становлення інституту полягає в тому, що в цей час сформувалися

структурно-змістовні основи вищої бібліотечно-бібліографічної освіти в

країні, у чому визначальну роль зіграла найстарша кафедра

бібліотекознавства (що дало потім життя іншим спеціальним кафедрам), у

надрах якої, по суті справи, сформувалися усі провідні бібліотекознавчі

дисципліни.

У числі факультетів університету діють три, що безпосередньо готують

бібліотекарів-бібліографів вищої кваліфікації. Найбільш великим є

бібліотечно-інформаційний факультет, який здійснює підготовку кадрів за

двома спеціальностями: бібліотекознавство і бібліографія,

документознавство і документаційне забезпечення управління.

У рамках представлених спеціальностей розрізняються наступні

спеціалізації: інформаційне забезпечення гуманітарних наук; інформаційне

забезпечення природознавства і техніки; керування в бібліотечній справі;

бібліографічна робота в книжково-видавничій діяльності; бібліотечне

обслуговування дітей і юнацтва; організація комп'ютерних комунікацій;

керування в сфері бібліотечної і позашкільної роботи; організація патентної

інформації; краєзнавство; інформаційні ресурси бібліотек середніх

навчальних закладів; консервація і реставрація документів; діяльність

ділових і бізнес-бібліотек; дослідницька робота в бібліотеці; інформаційне

забезпечення маркетингової діяльності; організація документаційного

забезпечення керування в соціально-культурній сфері.

Повертаючись до питання вивчення історії розвитку спеціальності

необхідно зазначити, що вивчення документознавчих проблем в навчальних

курсах стимулювало наукові розробки в цій області. Переломними стали

1960-ті роки, коли документознавство стає самостійною науковою

дисципліною. В 1969 р. воно було внесено в номенклатуру спеціальностей

науковців.

Увага до теоретичних проблем документознавства особливо

посилилася в 1966 р., коли для цих цілей був створений Всесоюзний науково-

дослідний інститут документознавства і архівної справи (ВНДІДАС).

Отже, починаючи з 1960-х років, в нашій країні визначилися два

основні центри, активно і ефективно ведучих наукові дослідження в області

документознавства – це МДІАІ, де в 1964 р. був створений факультет

державного діловодства, і ВНДІДАС.

У 1969 р. відбулося юридичне оформлення документознавства як

наукової спеціальності. У 1980-х рр. воно входило до блоку спеціальностей

“Інформація та інформаційні системи” разом з архівознавством та

документалістикою під шифром 05.25.02, що засвідчувало її статус як

дисципліни, приналежної до наук документально-інформаційного циклу (до

блоку входили також бібліотекознавство, бібліографознавство, книгознавство й напрям “інформаційні системи та процеси”). Фактично весь

час існування спеціальності в номенклатурі спеціальностей наукових

працівників документознавство було відсутнє. Це є наслідком того, що ця

дисципліна в УРСР фактично не розвивалася, не було підготовки

висококваліфікованих кадрів, відсутні ради із захисту дисертацій, а єдиними

позитивними фактами у цій галузі були публікації з питань теорії і практики

справочинства на сторінках журналу “Архіви України” та діяльність

Республіканського організаційно-методичного кабінету з діловодства, що

функціонував при Головархіві України. Правда, у цій номенклатурі існувала

спеціальність 07.00.06 “Історіографія, джерелознавство та спеціальні

історичні дисципліни” і документознавство було включеним до цього циклу,

оскільки з 1970-х рр. в СРСР воно вважалося також спеціальною історичною

дисципліною. На сьогодні відбулися певні зміни: уперше відкриті

спеціалізовані ради по захисту дисертацій з документознавства та суміжних

наук. Зокрема, з 2003 року в Україні діє спеціалізована вчена рада з правом

приймати до розгляду та проводити захист дисертацій на здобуття наукового

ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.10 –

документознавство, архівознавство, яка є новою в номенклатурі наукових

спеціальностей.

В Росії вже до 2001 року близько 40 вищих навчальних закладів

готували кадри з спеціальності 350800 «Документознавство та

документаційне забезпечення управління».

Спецiальнiсть "Документознавство та iнформацiйна дiяльнiсть"

з'явилась вперше в Українi за iнiцiативою Харкiвського державного

iнституту культури (пізніше – Харківської державної академії культури) i

була введена в 1995 р. в освiтнiй класифiкацiйний кадастр України.

Пiдготовка фахiвцiв за цiєю спецiальнiстю була розпочата в 1995/96

навчальному році і здійснюється на факультеті документознавства та

iнформацiйної дiяльностi Харкiвської державної академiї культури.

З часом спеціальність «Документознавство та інформаційна діяльність»

була започаткована в інших вищих навчальних закладах, зокрема:

- Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна», м.

Київ;

- Донецький національний університет, м. Донецьк;

- Київський державний університет культури і мистецтв, м. Київ;

- Київський національний університет імені Тараса Шевченка;

- Національний університет «Львівська політехніка», м. Львів;

- Національний університет «Острозька академія», Рівненська область,

м. Острог;

- Одеський Національний політехнічний університет;

- Рівненський державний гуманітарний університет, м. Рівне;

- Східноукраїнський національний університет, м. Луганськ;

- Харківська державна академія культури, м. Харків;

- Східноєвропейський університет економіки та менеджменту,

м.Черкаси;

- Державна Академія керівних кадрів культури і мистецтв, м. Київ;

- Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу;

факультет Управління та інформаційної діяльності.

Кафедра архівознавства та спеціальних галузей історичної науки

історичного факультету Київського національного університету ім.Тараса

Шевченка має 60-літню історію і є провідним центром з підготовки

істориків-архівістів, археографів, джерелознавців, спеціалістів у галузі

архівістики, документознавства та спеціальних історичних дисциплін.

Кафедрою іншого вищого навчального закладу - Державної Академії

керівних кадрів культури і мистецтв, що здійснює підготовку фахівців зі

спеціальності "Документознавство та інформаційна діяльність" за

спеціалізацією «Документознавець-референт органів державної влади та

місцевого самоврядування» є кафедра бібліотекознавства та інноваційних

технологій. Кафедрою інформаційних систем і технологій Академії здійснює

підготовку спеціалістів зі спеціальності "Документознавство та інформаційна

діяльність" за спеціалізацією "Міжнародні інформаційні системи та мережі".