Сучасний стан здоров’я дорослого населення України.

 

Розглянемо лише окремі показники здоров’я населення України. Одним з інформативних показників є структура смертності населення. Сучасна структура причин смерті населення України поєднує у собі елементи традиційної і сучасної структур патологій, в якій високий рівень смертності від ендогенних захворювань (хвороб системи кровообігу і новоутворень) межує з не менш значущою смертністю від екзогенних причин (нещасних випадків, отруєнь і травм, інфекційних та паразитарних хвороб, хвороб органів дихання та органів травлення). В сучасній структурі смертності 72,1% випадків смертей українців зумовлені двома причинами: хворобами системи кровообігу та новоутвореннями. Стандартизований показник смертності від хвороб системи кровообігу на сучасному етапі становить 958 осіб і коливається від 682 чоловік на 100000 населення в Закарпатській області до 1374 – в Чернігівській області, Максимальний рівень спостерігався в Чернігівській, Київській, Вінницькій, Черкаській та Житомирській областях. Це частково можна пояснити впливом радіаційного забруднення після аварії на Чорнобильській АЕС, високою часткою людей похилого віку, особливо в Чернігівській області. До них за показниками наближаються області промислового сходу та північного сходу України. Низький та нижчий за середній рівень смертності від хвороб системи кровообігу традиційно спостерігається в західних та південних областях України, включаючи АР Крим, а також на Волині, що можна пояснити кращою екологічною ситуацією та спокійнішим ритмом життя, пов’язаним з більш аграрною спрямованістю господарства цих областей.

Показник смертності від туберкульозу потягом останніх 17 років підвищився в Україні утричі. Щороку в Україні помирає від туберкульозу майже 7–8 тис. осіб. На сьогодні, вважають, що 1 – 1,5 % населення України хворі на туберкульоз, із них хворі активними формами туберкульозу складають більше 20%. Основними чинниками неблагополуччя з туберкульозом в Україні є: соціально-економічна криза в країні, що не дозволяє повноцінно фінансувати охорону здоров'я; зниження життєвого рівня населення; згортання протитуберкульозних закладів внаслідок недостатнього їх фінансування. Найвищі показники захворюваності, які і обумовлюють найвищий рівень смертності на всі форми туберкульозу, залишаються у південно-східних регіонах України: Херсонській, Луганській, Миколаївській, Донецькій, Дніпропетровській та Запорізькій областях, а також Волинській та Сумській. На соціально не захищені верстви населення припадає до 70% захворюваності та смертності.

Наступний показник – середня очікувана тривалість життя. Динаміка тривалості життя населення України у 1990-х роках і на початку ХХІ ст. була неоднозначною. В цілому в тенденціях тривалості життя за вказані роки можна виділити декілька коротких періодів:

• період загального і стрімкого скорочення тривалості життя – 1990 – 1995 рр.;

• період короткочасного незначного підвищення тривалості життя –1996–1998 рр.;

• період зниження і стагнації тривалості життя на дуже низькому рівні –1999–2005 рр.;

• період підвищення тривалості життя, який розпочався у 2006 р.

У 2012 р. середня очікувана тривалість життя при народженні порівняно з 2001 р. збільшилась на 2,82 роки і становить 71,15 років для обох статей.Найнижчі показники очікуються в промислових областях центру та сходу України, в областях Столичного економічного району, які значною мірою постраждали від аварії на Чорнобильській АЕС та Кіровоградській області, яка вирізняється підвищеною часткою людей похилого віку. Найвища тривалість життя буде спостерігатись в більш екологічно безпечних західних областях України: Івано-Франківській (73,38 років), Тернопільській, Львівській, Чернівецькій, Вінницькій, Хмельницькій, Волинській (71,41 років), Харківській області (71,69 років) та місті Києві (74,12 років) – за рахунок розвитку медицини та охорони здоров’я, кращих умов життя, праці, вищого рівня добробуту. Серйозне занепокоєння викликає збільшення розриву у рівнях чоловічої і жіночої тривалості життя, який у 2012 році становив 10,5 років (в містах – 10,1 року, в сільській місцевості – 11,3 року).

Рівень первинної захворюваності всього населення України знизився порівняно з 1992 р. на 6,18%. Основу структури первинної захворюваності традиційно формують хвороби:

• органів дихання (42,4%),

• системи кровообігу (7,4%),

• травми, отруєння та деякі інші наслідки дії зовнішніх чинників (6,9%),

• хвороби сечостатевої системи (6,6%),

• Хвороби шкіри та підшкірної клітковини (5,9%),

• хвороби кістково-м’язової системи та сполучної тканини (4,6%),

Разом вищеозначені класи хвороб склали 73,8% первинної захворюваності серед всього населення України. Максимальна первинна захворюваність фіксується в Дніпропетровській, Львівській та Івано-Франківській областях, її підвищені показники спостерігаються на Волині, в Одеській, Чернігівській, Черкаській, Київській, Харківській, Чернігівській, Вінницькій областях. Знижена захворюваність притаманна АР Крим, Запорізькій, Сумській, Полтавській, Кіровоградській, Донецькій, Луганській областях. Не спостерігається чіткої залежності рівня первинної захворюваності від рівня економічного розвитку області, а також екологічної ситуації в ній.

Захворюваність на хвороби системи кровообігу. До хвороб системи кровообігу прийнято відносити явища атеросклерозу (утворення жирових відкладень на внутрішній оболонці кровоносної судини, що приводить до її звуження або закупорки), ішемічну хворобу серця (атеросклероз коронарних судин), захворювання судин головного мозку, які призводять до інсульту (гострого порушення мозкового кровообігу), до інфаркту міокарда (одна з форм некрозу серцевого м'яза). За даними статистики Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я (ВООЗ) захворювання серця і судин в даний час займають провідне місце серед причин смертності хворих в розвинених країнах. Занепокоєння викликає неухильне зниження віку хворих на хвороби системи кровообігу, збільшується кількість випадків, коли вік хворого інфарктом міокарда не перевищує 23-25 років. Найчастіше захворювання серця спостерігаються у чоловіків працездатного віку. Хворобами системи кровообігу охоплено близько 24,3 млн. осіб, тобто, понад 53 % населення України, з яких 9,3 млн. становлять особи працездатного віку. Найбільш поширеною з хвороб системи кровообігу є артеріальна гіпертензія, на яку припадає 11,7 млн. осіб, серед них працездатного віку – 5,0 млн. Якщо артеріальний тиск перевищує нормальні значення на 50%, то, за відсутності лікування, тривалість життя скорочується на декілька років. На сучасному етапі в Україні щорічно фіксується 5088 нових випадків захворювань на хвороби системи кровообігу на 100000 населення. Найвища захворюваність спостерігається в Харківській області і становить 7830 на 100000 населення, мінімальна – в Запорізькій області – 3395. Максимальний рівень спостерігається в Харківській, Дніпропетровській, Миколаївській, Одеській, Івано-Франківській областях. Серед ймовірних причин можна назвати високий рівень розвитку промисловості та урбанізації, який створює прискорений, стресовий ритм життя, котрий негативно впливає на організм людини, підсилює прояви девіантної поведінки, що і являється провокуючим хворобу фактором; старіння нації; не дотримання здорового способу життя. Мінімальна захворюваність спостерігається в Запорізькій, Луганській, Волинській, Житомирській областях та АР Крим.

Психічне здоров’я населення України (на прикладі поширення алкогольних психозів). За визначенням ВООЗ, психічне здоров’я не є просто відсутністю психічного розладу. Це стан благополуччя, при якому кожна людина може реалізувати свій власний потенціал, впоратися із життєвими стресами, продуктивно та плідно працювати, а також робити внесок у життя своєї спільноти.

На стан психічного здоров’я окремих верств населення і суспільства загалом негативно впливає багато макросоціальних та макроекономічних факторів, таких як бідність, урбанізація, безпритульність, безробіття, низький рівень освіти, поширення і частота надзвичайних ситуацій тощо. Разом з тим у багатьох країнах світу проблемам психічного здоров’я приділяється недостатньо уваги як з боку держави, так і з боку суспільства та медичної спільноти. Україна в цьому не є винятком.

Загальна захворюваність на сучасному етапі становить 232 на 100000 населення. На 1-му місці знаходяться граничні, непсихотичні розлади – приблизно 70%, на 2-му – органічні розлади (шизофренія, тяжкі депресії) – 17–18%, розумова відсталість – 11–12%. Це офіційні статистичні дані МОЗ України, тобто вони враховують лише тих, хто вже офіційно звернувся за психіатричною допомогою, але цей показник, на жаль, не відображає дійсної картини в суспільстві. Якщо за офіційними даними 2,7% населення України знаходяться під наглядом лікарів-психіатрів, то дані епідеміологічного дослідження, яке проводилося у 2000 р., свідчать, що протягом життя психіатричної допомоги потребує кожна третя людина. Але у зв’язку з тим, що діюча нормативно-правова база обмежує певні аспекти діяльності людей, якщо вони звертаються за психіатричною допомогою, багато пацієнтів, які такої допомоги потребують, намагаються вирішити свої проблеми іншим шляхом. Це є одним із негативних наслідків стигматизації таких хворих. Поширення психічних розладів з кожним роком підвищується, з часом відбувається їх своєрідне накопичення в популяції. Особливо важливим є те, що люди не звертаються за спеціалізованою допомогою на ранніх стадіях розвитку психічних розладів, коли ще є можливість більш ефективно вплинути на їх подальший перебіг. Зазвичай за допомогою звертаються пацієнти, які через свій психічний стан вже не можуть соціально адаптуватися у суспільстві. Граничними ж станами, такими як депресія, неврози, астенічні синдроми, зараз в Україні займаються лікарі усіх спеціальностей. Ще один показник психічного здоров’я – це поширення алкогольних психозів. В Україні він дорівнює 10 випадкам на 100000 наявного населення і свідчить про соціальне неблагополуччя в країні. Регіонально він має значні відмінності і коливається від 0,9 випадків у Запорізькій області до 24,8 випадків в Донецькій області. Саме в останній спостерігається найбільша кількість надзвичайних ситуацій, які, на думку окремих авторів, є потужним деструктивним фактором психічного здоров’я населення. Високий цей показник також в Луганській, Черкаській, Вінницькій, Івано-Франківській областях, до найбільш благополучних відносяться Дніпропетровська, Київська, Запорізька області та АР Крим. Можна припустити, що саме в цих областях населення вирізняється кращою соціалізацією, вмінням адаптуватися до політичних, економічних, соціальних змін.

Підсумовуючи сказане, доходимо висновку, що здоров’я населення України в більшості параметрів відстає від здоров’я населення європейських країн.