Розділ У. Прикінцеві положення.

Відповідно до вищезазначеного Закону, бухгалтерський облік ведеться на підприємстві безпосередньо з дня його реєстрації до моменту ліквідації.

Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство:

1. Самостійно обирає організації бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад;

2. Визначає облікову політику підприємства;

3.Розробляє систему і форми управлінського обліку;

4.Затверджує привила документообороту і технологію обробки облікової інформації;

3. Має право виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов’язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення реєстрації фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження відпрацьованих документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник підприємства або уповноважений орган (посадова особа), який керує підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Керівник підприємства зобов’язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання первинних документів.

Законом передбачені такі форми організації бухгалтерського обліку:

- введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером;

- користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи;

- ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованого бухгалтерією або аудиторською фірмою;

- самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства. Ця форма організації бухгалтерського обліку не може застосовуватись на підприємствах, звітність яких повинна оприлюднюватись.

Рівень управління економікою підприємства значною мірою залежить від повноти, обґрунтованості і достовірності інформації, яка міститься в бухгалтерському обліку і звітності. Від того, як організований бухгалтерський облік на підприємстві, як він виконує свої контрольні функції значною мірою залежить рівень економічної роботи.

Раціональною вважають таку організацію, за якої облік може найбільш успішно виконувати поставлені перед ним завдання при найменших затратах засобів і праці.

Основні передумови раціональної організації облікуна підприємстві наступні:

- вивчення структури, особливостей, технології і організації виробництва;

- вивчення характеру й обсягу необхідної інформації;

- вивчення законодавчих і нормативних актів щодо обліку та звітності;

- встановлення облікових взаємовідносин бухгалтерії з оперативно відокремленими підрозділами підприємства.

 

2.

 

Відповідно до Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” бухгалтерський облік ґрунтується на таких основних принципах:

· Обачності, згідно з яким методи оцінки, що застосовується в бухгалтерському обліку, повинні запобігати зниженню оцінки зобов’язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

· Повного висвітлення, згідно з яким фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

· Автономності підприємства. Кожне підприємство розглядається, як юридична особа, що відокремлена від власників. Тому особисте майно і зобов’язання підприємства не повинні відображатись у фінансовій звітності підприємства;

· Послідовності, який передбачає постійне (із року в рік) застосування підприємством вибраної облікової політики, тобто сукупності принципів і методів, які використовуються підприємством для складання і подання фінансової звітності. Зміна облікової політики повинна бути обґрунтована і розкрита у фінансовій звітності;

· Безперервності,, передбачає оцінку активів і зобов’язань підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме далі;

· Нарахування та відповідності доходів та витрат, за яким для визначення фінансового результату звітного періоду з витратами, які було здійснено для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності у момент їх виникнення незалежно від часу надходження і сплати грошей;

· Превалювання змісту над формою, за яким операції повинні обліковуватися відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

· Історичної (фактичної) собівартості, що визначає пріоритет оцінення активів, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

· Єдиного грошового вимірника, який передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці – національній валюті України.

 

· Періодичності. Цей принцип припускає розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.

 

3.

Створення цілісної системи обліку передбачає активне застосування такого елементу регулювання бухгалтерського обліку та звітності як облікова політика підприємства.

Для складання фінансової звітності у відповідності до діючих нормативних актів та надання її користувачам, керівництво підприємства формує облікову політику: обирає принципи, методи і процеси обліку таким чином, щоб достовірно відобразити фінансовий стан і результати діяльності підприємства та забезпечити зіставлення показників фінансових звітів.

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні":

Облікова політика - цесукупність принципів, методів і процедур, які використовуються підприємством для складання та надання фінансової звітності".

Тобто, під обліковою політикою розуміють сукупність способів ведення бухгалтерського обліку та прийняту підприємством методику первинного спостереження, вартісного виміру, поточного групування та узагальнення фактів господарського життя.

Процес формування облікової політики містить процедуру вибору конкретного способу ведення бухгалтерського обліку з декількох передбачених національними стандартами.

Облікова політика підприємства включає в себе комплекс таких питань:

1.Організаціія обліку:

- обирається форма організації бухгалтерського обліку;

- визначається порядок розподілу обов’язків між працівниками бухгалтерії та встановлюється взаємозв’язок бухгалтерської служби з іншими структурни-ми підрозділами підприємства.

2.Методологія обліку:

Визначаються конкретні методичні прийоми та способи ведення бухгалтерського обліку:

- методи нарахування амортизації;

- методи оцінки виробничих запасів;

- система обліку запасів.

3. Техніка обліку:

- обирається форма ведення обліку;

- визначається робочий План рахунків;

- встановлюється порядок проведення інвентаризації та здійснення документообігу.

Облікова політика підприємства складається з двох рівнів:

- перший рівень - це державне регулювання бухгалтерського обліку та звітності;

- другий рівень - це власне політика підприємства щодо формування звітних показників.

Під час розробки облікової політики слід враховувати вимоги П(С)БО, норми та нормативи, встановлені законодавчими актами України. Новостворені підприємства розробляють облікову політику до початку своєї господарської діяльності.

Документальне оформлення облікової політики підприємства здійснюється у вигляді наказу про облікову політику підприємства, який після його затвердження набуває статусу юридичного документу. Наказ про облікову політику є основним внутрішнім документом, яким регулюється організація облікового процесу на підприємстві та є обов’язковим для виконання всіма службами і працівниками підприємства.

Розробляє наказ про облікову політику головний бухгалтер, а затверджує керівник підприємства. Також можна користуватися послугами внутрішнього аудитора або аудиторської фірми.

Облікова політика розробляється на багато років і може змінюватися лише у разі:

ü зміни статутних вимог;

ü зміни вимог органу, що затверджує положення (стандарти) бухгалтерського обліку;

ü зміни забезпечать більш достовірне відображення подій або операцій у фінансовій звітності підприємства.

4.

Підприємство самостійно вибирає форми ведення фінансового та управлінського обліку і їх організацію.

Важливою передумовою раціональної організації обліку на підприємстві є правильна розстановка кадрів на окремих ділянках облікового процесу.

Найбільш поширена така структура апарату бухгалтерії, коли в її складі виділяють відділи:

- фінансово-розрахунковий, який здійснює облік коштів у касі і банку, розрахункових і кредитних операцій, а також підзвітних сум;

- праці і заробітної плати, який здійснює облік розрахунків по заробітній платі з працівниками, а також облік розрахунків з податковими органами по податках утриманих із заробітної плати, органами соціального страхування;

- матеріального обліку, який веде облік матеріальних цінностей, їх придбання і витрачення, здійснює облік розрахунків з постачальниками і підрядчиками, контролює стан складського обліку, бере участь в інвентаризації цінностей, складає визначені форми звітності;

- виробництва і калькуляції, який здійснює облік затрат на виробництво, складає калькуляції собівартості продукції, бере участь в інвентаризації незавершеного виробництва;

- готової продукції та її реалізації, який обліковує надходження із виробництва готової продукції на склади підприємства, її відвантаження і реалізацію, веде розрахунки з покупцями;

- зведено-балансовий, який здійснює облік решти господарських операцій (облік доходів, фінансових результатів, тощо) веде узагальнюючі і облікові регістри, складає баланс та інші форми звітності із основної діяльності підприємства, організовує бухгалтерський архів.

Роботу кожного відділу очолює старший бухгалтер. Функції кожного облікового працівника, його обов'язки, відповідальність за ведення обліку і права визначаються службовими характеристиками та посадовими інструкціями. Також кваліфікаційні вимоги до професії бухгалтера наведені в Довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників (ДКХП), затвердженому Міністерством праці і соціальної політики України.

Головний бухгалтер призначається на посаду і звільняється з посади керівником підприємства.

Головний бухгалтер:

- забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних принципів бухгалтерського обліку, складання і подання в установлені строки фінансової звітності;

- організовує контроль за відображенням на рахунках всіх господарських операцій;

- бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею відшкодування втрат від нестачі, крадіжок і псування активів підприємства.

Відповідно до ДКХП головний бухгалтер повинен знати:

- основи технології виробництва, порядок оформлення операцій та організації документообігу, форми і порядок розрахунків, порядок приймання, зарахування на баланс, зберігання і витрачання коштів, ТМЦ;

- правила проведення інвентаризації активів і зобов’язань;

- економіку, організацію виробництва, праці і управління;

- податкову справу, основи цивільного права;

- трудове, фінансове і господарське законодавство.

Рядові бухгалтери відповідно до ДКХП зобов’язані знати:

- нормативні, методичні та інші керівні матеріали з організації і ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності;

- облікову політику, систему регістрів бухгалтерського обліку, правила документообігу і технологію обробки облікової інформації підприємства;

- План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій;

- систему і форми управлінського обліку, звітності і контролю.

Основою удосконалення бухгалтерського обліку є підвищення рівня економічних знань та ділової кваліфікації працівників обліку, оскільки в сучасних умовах правильно і раціонально організувати облікові роботи в господарстві можуть тільки спеціалісти, які знають як методологію і техніку обліку, так і економіку виробництва. Вони повинні володіти певним рівнем знань у галузі планування, фінансування, кредитування, економічного аналізу, права, ефективно використовувати сучасні засоби обчислювальної техніки для опрацювання обліково-економічної інформації.

Питання для самоконтролю і корекції знань

1. На кого покладена відповідальність за організацію бухгалтерського обліку на підприємстві?

2. Як може бути організований облік на підприємстві?

3. Які основні передумови раціональної організації обліку на підприємстві?

4. Що таке облікова політика підприємства?

5. Які є елементи облікової політики?

6. Яким документом оформляється облікова політика підприємства?

7. За яких умов може змінюватися облікова політика?

8. Які структурні підрозділи бухгалтерії ви знаєте?