Порівняльна характеристика фінансового і управлінського обліку

О.М.Харчишина

 

 

Бухгалтерський облік

 

 

Курс лекцій для студентів економічних спеціальностей

 

 

 

БІЛА ЦЕРКВА

 

 

Зміст

 

Тема 1.бухгалтерський облік, його сутність і основи організації Лекція 1. ВСТУП
Лекція 2.ОРГАНІЗАЦІЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ
ТЕМА 2. ПРЕДМЕТ І МЕТОД БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ
Тема 3. пЕРВИННЕ СПОСТЕРЕЖЕННЯ, ДОКУМЕН- ТАЦІЯ ТА ІНВЕНТАРИЗАЦІЯ Лекція 1. Документація господарських ОПЕРАЦІЙ
Лекція 2. Інвентаризація господарських ЗАСОБІВ
ТЕМА 4. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ БАЛАНС
ТЕМА 5. Рахунки бухгалтерського обліку і подвійний запис
Тема 6. план рахунків бухгалтерського обліку
Тема 7. Облік господарських процесів
Тема 8. форми бухгалтерського обліку
ТЕМА 9. ОСНОВИ БУХГАЛТЕРСЬКОЇ ЗВІТНОСТІ

 

Тема 1.бухгалтерський облік, його сутність

і основи організації

 

Лекція 1. ВСТУП

План

1. Історичний аспект розвитку бухгалтерського обліку.

2. Суть та види господарського обліку.

3. Види бухгалтерського обліку та їх характеристика.

4. Функції та завдання бухгалтерського обліку.

5. Вимоги до бухгалтерського обліку.

6. Вимірники, які застосовують в обліку.

 

Основні терміни і поняття

Господарський облік, функції господарського обліку, оперативний (оперативно-технічний) облік, статистичний облік, бухгалтерський обік, внутрішні і зовнішні користувачі облікової інформації, вимоги до обліку, натуральні вимірники, трудові вимірники, вартісні вимірники

Література

1.Бутинець Ф.Ф. Теорія бухгалтерського обліку. – Житомир: ПП “Рута”, 2003.- С.15 – 31.

2.Бухгалтерський облік І: Навч. посібник/О.М.Харчишина. – Біла Церква, 2007. – с.210-226.

3.Швець В.Г. Теорія бухгалтерського обліку. – К.: Знання - Прес, 2003. - С.11-30.

І. Історія бухгалтерського обліку своїми коріннями сягає далеко в минуле. У своєму розвитку бухгалтерський облік пройшов певну еволюцію, зумовлену ускладненням господарської діяльності людей, виникненням потреби обліку знарядь мисливства,здобичі та розподілу її між членами роду. Зі стародавніх часів проводився облік господарської діяльності людей як достовірний доказ у комерційних операціях, сплаті податків, вирішення спільних питань розподілу здобичі від полювання тощо.

Найбільш повно методологічні підходи до вивчення історії бухгалтерського обліку викладено у працях російського вченого Я.В.Соколова. Зокрема ним виділені такі підходи до вивчення однієї з найстаріших наук в світі:

1. Філософський. Хід історії пояснюється філософськими законами розвитку. (А.Хаар, Ф.Є.Єзерський).

2. Документальний. Історичні факти викладені в тісному зв’язку з їх документальним підтвердженням.(О.О.Бауер, В.Ф.Широкий, В.Стон).

3.Синтетичний – це синтез і поєднання двох зазначених вище підходів (О.М.Галаган, Р.Теофатович, Ф.Гертц).

4.Аналітичний – вивчення окремих елементів методу бухгалтерського обліку: балансу, рахунків, подвійного запису і т.д. (Б.Ямей, Н.Вейцман)

У Стародавньому Єгипті (3400-2980 рр. до н.е.) писарі з метою контролю достовірності одержання даних вели на звитках папірусу облік рухомого і нерухомого майна та видачі срібла, хліба. Щодня складалися відомості про рух цінностей у коморах, відображалися норми витрачання матеріалів.

У Стародавній Греції облік набуває правового характеру: було закріплено матеріальну відповідальність конкретних осіб за одержання цінностей; підзвітну особу вибирали тільки із заможних людей, які могли внести велику заставу.

З розвитком економічних відносин облік удосконалювався, зростало його значення в доказах майнової відповідальності. Так у Середньовіччі виникла професія мандрівних писарів, які за плату складати звіти феодалам, виступали їх представниками в судових інстанціях.

ХІІІ – ХV ст. характеризується зародженням подвійної бухгалтерії. Перша книга про подвійну бухгалтерію за часом написання (1458) і друга за часом видання (1573р.) – це праця італійського купця Б. Котрулії “Про справедливого купця”.

Вперше бухгалтерський облік як складову господарського обліку визначив італійський чернець та математик Лука Пачолі. Він у 1494 р. написав книгу «Сума арифметики, геометрії, вчення про пропорції і відношення», яка була головним чином присвячена математиці і водночас містила розділ „ Про рахунки та записи ”, в якому обґрунтував поняття бухгалтерських рахунків і принципи подвійного запису.

У XVII-XVIII ст. промислова революція в Англії дала новий поштовх розвиткові обліку. З того часу почався збір даних про затрати на виготовлення одиниці продукції. На початку XX ст. лідерство у сфері обліку перейшло від Англії до США.

З кінця 90-х років ХХ ст. облік отримав статус професії, ставши поперед юридичної, медичної, інженерної та архітектурної справ самостійним видом діяльності.

Своє законодавче підґрунтя бухгалтерський облік в Україні знайшов 16 липня 1999 р. з моменту прийняття Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» №996-ХІV, який був введений в дію 1 січня 2000р.

ІІ. Господарський облік своїм коріння сягає прадавніх цивілізації. Людство з давніх-давен користувалося певними методами обліку. Звичайно за первіснообщинного ладу облік був примітивний: зарубки на паличках, схематичні позначки на дощечках, папірці тощо.

Розвиток матеріального виробництва вимагав і вдосконалення господарського обліку. Для прийняття управлінських рішень та передачі інформації про діяльність підприємства, користувачам потрібно мати дані про його виробничо-фінансову діяльність, а для цього необхідно обліковувати всі процеси, які відбуваються на підприємстві.

Господарський облік – це система спостереження і реєстрації господарських процесів з метою контролю та управління ними.

Для успішного використання показників обліку в управлінні вони повинні відповідати певним вимогам.

Найважливіші з них:

· своєчасність – тільки своєчасна інформація дає можливість приймати оптимальні управлінські рішення.

· точність і об’єктивність – дотримання цих вимог забезпечує практичне значення обліку для оперативного, економічно обґрунтованого керівництва.

· повнота – облік повинен охоплювати всі сторони господарської діяльності, забезпечувати необхідну для контролю та оперативного управління, але без надмірної деталізації показників.

· економічність та раціональність – означає, що при достатній повноті і своєчасності облік має здійснюватися при мінімальних витратах.

Господарський облік в умовах ринкової економіки виконує три важливі функції:

1.Інформаційну – відображає фактичний стан господарської діяльності.

2.Контрольну – забезпечує контроль за збереженням та раціональним використанням господарських засобів.

3.Управлінську – забезпечує економічною інформацією для прий-няття обґрунтованих управлінських рішень.

Для відображення різнобічної діяльності підприємства з метою одержання інформації, необхідної для управління та контролю, використовують три види господарського обліку: оперативний, бухгалтерський і статистичний. Всі три види господарського обліку тісно взаємопов’язані, доповнюють один одного і утворюють єдину систему обліку, яка ґрунтується на єдності предмета, мети,методології,державного регулювання

Оперативний (оперативно-технічний) облік – використовується для спостереження і контролю за окремими операціями і процесами на найважливіших ділянках господарської діяльності з метою керівництва ними в міру їх здійснення. Так, за допомогою оперативного обліку одержують інформацію, здійснюють контроль за виконання договорів поставки товарно-матеріальних цінностей, використанням робочого часу, обладнанням, випуском та реалізації продукції.

Відмінною особливістю оперативного обліку є оперативність (швидкість) отримання інформації. В ринкових умовах господарювання це має важливе значення, оскільки потрібне гнучке маневрування ресурсами, повсякденний контроль за їх використанням, виробництво саме тієї продукції, яка користується попитом у споживача. Тільки оперативна інформація дає можливість активно впливати на господарські операції.

Оперативний облік не має певної системи первинної документації, тобто дані цього виду обліку не завжди оформляються первинними документами, інколи їх передають у усній формі.

Статистичний облік – це система вивчення і контролю масових суспільно-економічних та окремих типових явищ і процесів. Об’єктом статистичного обліку можуть бути окреме підприємство, галузь. Предметом статистичного обліку є не тільки процеси матеріального виробництва, а й інші соціально-економічні явища (чисельність і склад населення, рівень добробуту тощо).

Статистичний облік на підприємстві дає можливість визначити зростання чи зниження продуктивності праці, зниження чи зростання собівартості продукції, чисельність працюючих за віком, статтю, кваліфікацію. Тобто на основі статистичного обліку визначають кількісні і якісні показники роботи кожного підприємства. Дані статистичного обліку застосовують для макроекономічного аналізу і управління.

 

Бухгалтерський облік – цепроцес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про господарську діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Бухгалтерський облікохоплює всі господарські процеси і результати діяльності підприємства. У бухгалтерському обліку господарські операції відображаються систематично та послідовно в мірі їх здійснення, чим забезпечується суцільне, безперервне спостереження і контроль за господарською діяльністю. Цим бухгалтерський облік відрізняється від оперативного і статистичного обліків, які застосовують метод часткового спостереження і контролю.

 

 

ІІІ. В умовах ринкових відносин бухгалтерський облік диференціюється за сферою діяльності та обліковими функціями.

За сферою діяльності бухгалтерський облік поділяється на:

- виробничо-господарський;

- бюджетний;

- банківський.

За об’єктами обліку, планом рахунків, специфікою ведення ці види обліку істотно відрізняються один від одного.

За обліковими функціями бухгалтерський облік поділяється на:

- фінансовий;

- податковий;

- управлінський.

Фінансовий облік – комплексний системний облік майна, господарської діяльності підприємства через суцільне, повне і безперервне відображення господарських процесів за звітний період. Його ведуть відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Податковий облік – здійснюється з метою посилення контрольно-аналітичної функції обліку правильності нарахувань та сплати податків.

Фінансовий і податковий облік регулюються законодавством. Він обов’язків для всіх суб’єктів господарювання, оприлюднюється у фінансовій звітності та деклараціях і підлягає зовнішньому аудиту.

Управлінський облік – процес підготовки інформації, необхідної керівництву для потреб внутрішнього менеджменту поточної виробничої діяльності підприємства. Здійснюється для формування економічних показників за центрами відповідальності.

Таблиця 1.

Питання для самоконтролю і корекції знань

1. Коли виник бухгалтерський облік?

2. Які види господарського обліку ви знаєте?

3. В чому полягає їх суть і значення?

4. Хто є користувачами бухгалтерської інформації?

5. Які функції відіграє бухгалтерський облік?

6. Які основні завдання бухгалтерського обліку?

7. Які вимоги висувають до бухгалтерського обліку?

Тема 1.бухгалтерський облік, його сутність

і основи організації

 

Лекція 2.ОРГАНІЗАЦІЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

 

План

1. Основні засади організації бухгалтерського обліку на підприємствах України.

2. Основні принципи бухгалтерського обліку.

3. Облікова політика підприємства.

4. Організація фінансового та управлінського обліку на підприємстві.

Функції структурних підрозділів бухгалтерії.

Основні терміни і поняття

Форми організації обліку, принципи бухгалтерського обліку, облікова політика, елементи облікової політики, Довідник кваліфікаційних характеристик працівників підприємства

Література

1.Про бухгалтерський облік та звітність в Україні: Закон України від 16 липня 1999р.- №996-ХІV.

2.Бутинець Ф.Ф Бухгалтерський фінансовий облік. – Житомир: ПП "Рута",2003.–С.357-360.

3.Бухгалтерський облік І: Навч. посібник/О.М.Харчишина. – Біла Церква, 2007. – с.210-226.

4.Швець В.Г. Теорія бухгалтерського обліку. – К.: Знання - Прес, 2003. - С.289-298.

 

1.

Бухгалтерський облік в Україні ґрунтується на міжнародних нормах обліку та звітності, основні вимоги до яких встановлені Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, №996-XIV від 16.07.1999р.(введений в дію з 1.01.2000р). Даний Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні і поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно - правових форм і форм власності, а також представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності, які зобов’язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” складається з таких розділів:

Розділ I. Загальні положення. Розкривається визначення основних термінів, сфера дії закону,основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Розділ II. Державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Розкривається мета державного регулювання та зокрема напрями роботи Методологічної ради з питань бухгалтерського обліку, як дорадчого органу при Міністерстві фінансів України.

Розділ III. Організація та ведення бухгалтерського обліку. Розкриваються організаційні основи ведення бухгалтерського обліку, вимоги до складання, опрацювання та зберігання первинних облікових документів та регістрів бухгалтерського обліку, порядок проведення інвентаризації активів і зобов’язань.

Розділ IУ.Фінансова звітність. Розкриваються загальні вимоги до фінансової звітності, зокрема до консолідованої та зведеної, порядок подання та оприлюднення фінансової звітності.

Питання для самоконтролю і корекції знань

1. На кого покладена відповідальність за організацію бухгалтерського обліку на підприємстві?

2. Як може бути організований облік на підприємстві?

3. Які основні передумови раціональної організації обліку на підприємстві?

4. Що таке облікова політика підприємства?

5. Які є елементи облікової політики?

6. Яким документом оформляється облікова політика підприємства?

7. За яких умов може змінюватися облікова політика?

8. Які структурні підрозділи бухгалтерії ви знаєте?

 

ОБЛІКУ

План

1. Предмет бухгалтерського обліку. Господарські процеси як об’єкт бухгалтерського обліку.

2. Ресурси підприємства та їх класифікація.

3.Джерела утворення ресурсів підприємства та їх класифікація.

4. Метод і методичні прийоми бухгалтерського обліку.

 

Основні терміни і поняття

Суб’єкт та об’єкт бухгалтерського обліку, господарська діяльність, предмет бухгалтерського обліку, активи, пасиви, необоротні активи, оборотні активи, джерела власних засобів, джерела залучених засобів, поточні зобов’язання, довгострокові зобов’язання, метод та елементи методу бухгалтерського обліку, документація, інвентаризація, рахунки, баланс, калькуляція, звітність, подвійний запис, оцінка.

Література

1.Бутинець Ф.Ф. Теорія бухгалтерського обліку. – Житомир: ПП “Рута”, 2003.–С.62-72.

2.Бухгалтерський облік І: Навч. посібник/О.М.Харчишина. – Біла Церква, 2007. – с.34-53.

3.Швець В.Г. Теорія бухгалтерського обліку. – К.: Знання - Прес, 2003. - С.30-47.

 

І. Бухгалтерський облік, як і будь-яка інша економічна наука, має свій предмет, об’єкти, суб’єкти і метод.

Суб’єктом бухгалтерського обліку є господарюючий суб’єкт (підприємство, організація, установа, підприємець).

Під об’єктом обліку розуміють конкретний засіб (майно) та джерело його утворення: наприклад, матеріали, паливо, готівка.

Основною ланкою застосування бухгалтерського обліку є підприємство, господарська діяльність, якого і є предметом бухгалтерського обліку. При цьому під господарською діяльністю розуміють спрямування власних і залучених коштів або ресурсів на виробництво, зберігання, переміщення та споживання господарських цінностей. Особливою властивістю кожного господарюючого суб’єкту є залучення ним цінностей у кругообіг, мета і характер якого визначається видом господарства.

Отже, предметом бухгалтерського обліку є факти господарської діяльності, які характеризують стан та використання ресурсів підприємства, процесів придбання, виробництва, реалізації, розрахункові відносини підприємства з фізичними і юридичними особами, фінансові результати та їх використання, формування інформації фінансового характеру для внутрішніх і зовнішніх користувачів.

Однак господарська діяльність складається з окремих елементів-операцій, процесів, які відображаються в бухгалтерському обліку і визначають окремі об’єкти. Слід відмітити, що господарський факт може стати об’єктом обліку лише за таких умов, якщо він:

· має вартісну оцінку;

· задовольняє виробничий або правовий аспект господарювання;

· вже відбувся за часом.

Таким чином, сутність предмету бухгалтерського обліку розкривається через об’єкти, що обліковуються, які за економічним змістом та призначенням можна об’єднати в дві групи:

1.об’єкти, що забезпечують господарську діяльність підприємства;

2.об’єкти, що складають господарську діяльність підприємства;

До першої групи належать господарські засоби та їх джерела, до другої – господарські процеси та їх результати.

Господарські процеси в узагальненому вигляді – це взаємодія трьох складових: засобів праці, предметів праці і живої праці. Господарський процес як частина кругообороту господарських засобів складається з первинних елементів – господарських операцій.

Господарська операція – це дія або подія, яка викликає зміни у структурі активів, зобов’язань та власному капіталу підприємства. Господарські операції в сукупності складають такі господарські процеси:

Процес постачання – це стадія кругообороту засобів на якій гроші перетворюються в засоби виробництва і ресурси праці. Підприємство забезпечується матеріальними і трудовими ресурсами. При цьому об’єктами обліку є витрати на придбання засобів і ресурсів, обсяг їх заготівлі, розрахункові відносини з постачальниками.

Процес виробництва – стадія кругообороту, на якій створюють блага шляхом поєднання засобів виробництва з робочою силою. Об’єктами обліку є витрати, собівартість продукції, наявність та рух готової продукції.

Процес реалізації – стадія кругообороту, на якій реалізують вироблену товарну продукцію, яка набирає грошової форми, що дає можливість продовження наступного операційного циклу кругообороту капіталу.

Отже, господарські процеси є важливими об’єктами бухгалтерського обліку.

 

ІІ. Діяльність будь-якого підприємства повинна забезпечуватися ресурсами, які необхідні для задоволення його потреб. В бухгалтерському обліку ресурси підприємств називають його активами.

Згідно з національними стандартами обліку, під активами розуміють ресурси, отримані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до збільшення економічних вигод у майбутньому. Тобто активи – це ресурси підприємства, які мають активно працювати і давати прибуток.

Ресурси підприємства класифікують:

1.За формами функціонування:

Матеріальні – засоби праці, які мають матеріально-речову форму (основні засоби, запаси).

Нематеріальні – об’єкти довгострокового вкладення, що мають вартісну оцінку, але не є речовими цінностями (права на користування природними ресурсами, майном, тощо).

Фінансові – це засоби підприємства у формі готівкових коштів та інших фінансових інструментів (фінансові інвестиції,дебіторська заборгованість).

2. За характером участі в процесі господарського обороту:

І.Необоротні активи:

ü основні засоби – матеріальні активи, які функціонують у натуральній формі як у сфері матеріального виробництва так і в невиробничій сфері протягом тривалого часу (більше одного року). До основних засобів належать будівлі, машини і обладнання, транспортні засоби.

ü нематеріальні активи – необоротні довгострокові активи, які не мають матеріальної форми, але мають вартість і можуть приносити підприємству дохід. До них належить вартість придбаних підприємством прав на користування природними ресурсами, товарними знаками, об’єктами промислової інтелектуальної власності (патенти, винаходи), вартість права на використання програмного забезпечення для ПК та інші права, які визнані об’єктами права власності підприємства;

ü довгострокові фінансові інвестиції – фінансові вкладення в цінні папери (акції, облігації) інших підприємств на період більше одного року з метою одержання доходів (дивідендів, відсотків);

ü інші необоротні активи: незавершене будівництво, відстрочені податкові активи, довгострокова дебіторська заборгованість юридичних і фізичних осіб, яка буде повернена підприємству після 12 місяців з дати балансу та ін.

ІІ. Оборотні активи.

До оборотних активів належать грошові кошти та їх еквіваленти, які не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу (або протягом 12 місяців з дати балансу)

Під операційним циклом розуміють проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та отримання коштів від реалізації виробленої з них продукції (товарів, робіт, послуг).

Виходячи з цього, до складу оборотних активів належать:

ü грошові кошти в касі та на рахунках в банках, якщо вони можуть бути вільно використані для поточних операцій. Кошти заблоковані на рахунках, до оборотних активів не включаються;

ü короткострокові фінансові інвестиції, які будуть реалізовані протягом строку, що не перевищує один рік. Це можливе за умови інвестування активного ринку цінних паперів;

ü дебіторська заборгованість, якщо вона буде погашена протягом операційного циклу або менше, ніж за 12 місяців з дати балансу;

ü запаси (виробничі запаси, готова продукція, товари тощо).

ІІІ. Витрати майбутніх періодів – це витрати, які здійснені в поточному або попередньому звітному періоді, але відносяться до наступних звітних періодів (оплачена на перед орендна плата, передплата періодичних видань тощо).

3.За ступенем ліквідності:

Абсолютно ліквідні – грошові кошти та їх еквіваленти.

Ліквідні – поточні фінансові інвестиції, дебіторська заборгованість, виробничі запаси, готова продукція, товари.

Малоліквідні – основні засоби, незавершене будівництво, нематеріальні активи, довгострокова дебіторська заборгованість.

 

 

ІІІ. Ресурси підприємства формуються за рахунок як власних, так і залучених коштів, або, як прийнято говорити, джерел. Тому господарські засоби підприємства за джерелами їх формування та цільовим призначення класифікують на:

· джерела власних засобів;

· джерела залучених (позикових) засобів;

І.Джерела власних засобів:

1. Власний капітал:

ü статутний капітал - утворюється за рахунок внесків власників у майно підприємства для забезпечення його діяльності, передбаченої установчими документами;

ü пайовий капітал - утворюється за рахунок пайових внесків членів спілки та інших підприємств (наприклад, КСП), що передбачені установчими документами;

ü додатковий капітал - утворюється за рахунок дооцінки необоротних активів, вартості безоплатно одержаних від інших фізичних і юридичних осіб активів; до додаткового капіталу також відноситься емісійний дохід, тобто різниця між номінальною вартістю акцій і ринковою вартістю;

ü резервний капітал – створюється для покриття можливих у майбутньому тимчасових фінансових труднощів;

ü нерозділений прибуток – сума чистого прибутку, яка залишилася в обороті підприємства після сплати податків до бюджету та інших обов’язкових платежів і розподілу прибутку між власниками (учасниками) підприємства.

2.Доходи майбутніх періодів – джерела коштів, одержаних підприємством у поточному або попередніх звітних періодах, але належать до доходів наступних звітних періодів (одержана в рахунок майбутніх періодів орендна плата від орендарів, передоплата періодичної преси, тощо). Вони підлягають зарахуванню до доходів того звітного періоду, до якого належать.

ІІ. До джерел залучених (позикових) коштів належать зобов’язання по розрахунках, які виникають у підприємства в процесі господарської діяльності і є тимчасовим джерелом утворення певної частини ресурсів (активів) підприємства.

Під зобов’язаннями розуміють заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої призведе до зменшення ресурсів підприємства.

Підприємства, організації та особи, перед якими дане підприємство має заборгованість по розрахунках, називається кредиторами, а сама заборгованість – кредиторською.

Зобов’язання поділяються на довгострокові і поточні зобов’язання.

До довгострокових зобов’язань належать:

ü довгострокові кредити банків – це кредити, отримані на термін більше одного року;

ü інші довгострокові фінансові зобов’язання - заборгованість підприємства по позикових коштах (крім кредитів банків), які будуть повернуті кредитору і на які нараховуються відсотки;

ü інші довгострокові зобов’язання (заборгованість по довгострокових векселях, по фінансовій оренді тощо).

До складу поточних зобов’язань належать зобов’язання, які будуть погашені протягом операційного циклу або протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.

До таких зобов’язань належать:

ü короткострокові кредити банків;

ü кредиторська заборгованість на товари, роботи і послуги (сума заборгованості постачальникам і підрядчикам за одержані ТМЦ та надані послуги);

ü поточні зобов’язання по розрахунках з бюджетом, з працівниками по оплаті праці, з Фондом соцстраху, Пенсійним фондом, з учасниками по нарахованих дивідендах та інших операціях;

ü інші поточні зобов’язання (по векселях, одержаних авансах та ін.).

Оскільки кожен вид засобів має відповідне джерело утворення, загальні підсумки групування ресурсів підприємства за складом і розміщенням та джерелами утворення(формування) повинні бути рівні між собою. Ця рівність є основою для складання бухгалтерського балансу.

ІV. Бухгалтерський облік, як і будь-яка інша наука має власний метод, який об’єднує сукупність способів дослідження, що дозволяють вивчити зміст науки про бухгалтерський облік.

Метод бухгалтерського обліку – це система способів і прийомів, за допомогою яких об’єкти обліку відображаються та узагальнюються у грошовій оцінці за економічно однорідними ознаками з метою виконання статутних вимог, ефективного використанням виробничих ресурсів підприємства, для забезпечення збереження власності і досягнення найбільшої ефективності господарської діяльності.

Для розкриття сутності бухгалтерського обліку широко використовують загальнонаукові методи:

1.Діалектичний - дає змогу вивчити облік у сукупності процесів, що видозмінюються і є взаємозалежні.

2.Історичний - розглядає облік як продукт історичного становлення і розвитку потреб людини і суспільства.

3.Системний – вивчає облік як внутрішньо структурований і організований об’єкт.

4.Індукція.

5.Дедукція.

Специфічні методичні прийоми бухгалтерського обліку включають в себе:

ü первинне спостереження (документація і інвентаризація);

ü вартісне вимірювання (оцінка і калькуляція);

ü групування та систематизація (рахунки та подвійний запис);

ü підсумкове узагальнення (баланс і звітність).

Кожний спосіб або методичний прийом бухгалтерського обліку називається елементом його методу.. Облікові дані формуються за допомогою таких інструментів - елементів методу:

1) Документація – це спосіб первинного спостереження і відображення об’єктів бухгалтерського обліку, який забезпечує суцільне і безперервне спостереження за ними.

Документ – це письмове свідоцтво про здійснену господарську операцію, який надає юридичну силу даним бухгалтерського обліку.

2) Інвентаризація – це метод підтвердження достовірності даних бухгалтерського обліку, який дозволяє шляхом описування, підрахунку, виміру, зважування і оцінки матеріальних цінностей, грошових коштів і фінансових зобов’язань вивчити їх фактичний стан та його відповідність даним бухгалтерського обліку. Результатом інвентаризації можуть бути як відповідність фактичних даних даним бухгалтерського обліку так і лишки, нестачі, пересортування.

3) Оцінка – це спосіб вираження в єдиній грошовій формі господарських засобів і процесів. За допомогою оцінки натуральні і трудові вимірники перераховуються у вартісні.

4) Калькуляція – це спосіб обчислення собівартості всього обсягу, а також одиниці виготовленої продукції або виконаних робіт, наданих послуг.

5) Рахунки - це спеціальні таблиці призначені для відображення господарських операцій та групування в поточному обліку однорідних господарських операцій.

6) Подвійний запис – це спосіб відображення господарських операцій на рахунках, суть якого полягає в тому, що кожна бухгалтерська операція записується двічі: по дебету одного рахунку і кредиту іншого.

7) Баланс – це спосіб узагальнення і групування господарських засобів підприємства та джерел їх формування та певну дату.

8) Звітність – це система підсумкових показників, які всебічно характеризують фінансово-господарську діяльність підприємства, результати використання його активів та стан зобов’язань.

Методичні прийоми бухгалтерського обліку взаємопов’язані, доповнюють один одного і в сукупності становлять одне ціле – метод бухгалтерського обліку.

 

 

Питання для самоконтролю та корекції знань

1. Що є об’єктом бухгалтерського обліку?

2. Що є предметом бухгалтерського обліку?

3. На які групи класифікуються засоби підприємства?

4. Що таке оборотні та необоротні активи?

5. На які групи класифікують джерела формування господарських джерел?

6. Що належить до власного капіталу підприємства?

7. Що належить до залученого капіталу підприємства?

8. Що називається методом бухгалтерського обліку?

9. Які ви знаєте елементи методу бухгалтерського обліку?

Тема 3.пЕРВИННЕ СПОСТЕРЕЖЕННЯ, ДОКУМЕНТАЦІЯ ТА ІНВЕНТАРИЗАЦІЯ

Операцій

 

План

1. Документація та її значення.

2. Вимоги до змісту та оформлення документів

3. Класифікація документів.

4. Порядок приймання, перевірки та обробки документів.

5. Документообіг, його організація.

6. Організація зберігання документів.

 

 

Основні терміни і поняття

Документ, документація, попередній контроль, подальший контроль, класифікація документів, реквізити, опрацювання, перевірка, розцінка, групування, контирування, документообіг, графік документообігу, архів, поточний архів, постійний архів.

 

 

Література

1.Бутинець Ф.Ф. Теорія бухгалтерського обліку. – Житомир: ПП “Рута”, 2003.- С.246-258.

2.Бухгалтерський облік І: Навч. посібник/О.М.Харчишина. – Біла Церква, 2007. – с.173-192.

3.Швець В.Г. Теорія бухгалтерського обліку. – К.: Знання - Прес, 2003. - С.75-86.

 

І. Особливістю бухгалтерського обліку є суцільне і безперервне спостереження за всіма господарськими процесами, що здійснюються на підприємстві. Для забезпечення такого спостереження кожну господарську операцію оформлюють відповідним документом.

Документ є письмовим доказом фактичного здійснення господарської операції або письмовим розпорядженням на право її здійснення.

Спосіб оформлення господарських операцій документами називається документацією. Документація є важливим елементом бухгалтерського обліку: вона служить для первинного спостереження за господарськими операціями, а також відіграє велику роль в управлінні діяльності підприємства, в них міститься розпорядження на здійснення господарських операцій. Для працівників, що виконують ці розпорядження, документи є обґрунтуванням здійснених ними операцій.

Документи, це засіб попереднього і наступного контролю. Попередній – керівники підписують документ і беруть на себе відповідальність за законність операції. Подальший контроль здійснюють працівники під час приймання та опрацювання документів, а також органи контролю.

Документи мають і правове (юридичне) значення як письмовий доказ здійснення господарських операцій, використовуються для потреб судових органів.

Документи використовують при аналізі господарської діяльності, для фінансового контролю, аудиту і документальних ревізій.

Отже, документація відіграє важливу роль в управлінні діяльністю підприємства, адже документи:

1.Дають уявлення про фактичний стан господарських засобів та їх зміни у процесі кругообороту засобів;

2.Забезпечують прозорість у роботі підприємства та контроль наявності та руху майна і коштів;

3.Є юридичним (правовим) свідченням господарських операцій;

4.Є важливим джерелом контролю для зовнішніх і внутрішніх користувачів при проведенні ревізії, аудиту, аналізу господарської діяльності.

ІІ. Повнота і достовірність показників обліку значною мірою залежить від якості оформлення документів.

Щоб бути доказовим і мати юридичну силу, документ має містити всі