Тема 2. Предмет і метод бухгалтерського

ОБЛІКУ

План

1. Предмет бухгалтерського обліку. Господарські процеси як об’єкт бухгалтерського обліку.

2. Ресурси підприємства та їх класифікація.

3.Джерела утворення ресурсів підприємства та їх класифікація.

4. Метод і методичні прийоми бухгалтерського обліку.

 

Основні терміни і поняття

Суб’єкт та об’єкт бухгалтерського обліку, господарська діяльність, предмет бухгалтерського обліку, активи, пасиви, необоротні активи, оборотні активи, джерела власних засобів, джерела залучених засобів, поточні зобов’язання, довгострокові зобов’язання, метод та елементи методу бухгалтерського обліку, документація, інвентаризація, рахунки, баланс, калькуляція, звітність, подвійний запис, оцінка.

Література

1.Бутинець Ф.Ф. Теорія бухгалтерського обліку. – Житомир: ПП “Рута”, 2003.–С.62-72.

2.Бухгалтерський облік І: Навч. посібник/О.М.Харчишина. – Біла Церква, 2007. – с.34-53.

3.Швець В.Г. Теорія бухгалтерського обліку. – К.: Знання - Прес, 2003. - С.30-47.

 

І. Бухгалтерський облік, як і будь-яка інша економічна наука, має свій предмет, об’єкти, суб’єкти і метод.

Суб’єктом бухгалтерського обліку є господарюючий суб’єкт (підприємство, організація, установа, підприємець).

Під об’єктом обліку розуміють конкретний засіб (майно) та джерело його утворення: наприклад, матеріали, паливо, готівка.

Основною ланкою застосування бухгалтерського обліку є підприємство, господарська діяльність, якого і є предметом бухгалтерського обліку. При цьому під господарською діяльністю розуміють спрямування власних і залучених коштів або ресурсів на виробництво, зберігання, переміщення та споживання господарських цінностей. Особливою властивістю кожного господарюючого суб’єкту є залучення ним цінностей у кругообіг, мета і характер якого визначається видом господарства.

Отже, предметом бухгалтерського обліку є факти господарської діяльності, які характеризують стан та використання ресурсів підприємства, процесів придбання, виробництва, реалізації, розрахункові відносини підприємства з фізичними і юридичними особами, фінансові результати та їх використання, формування інформації фінансового характеру для внутрішніх і зовнішніх користувачів.

Однак господарська діяльність складається з окремих елементів-операцій, процесів, які відображаються в бухгалтерському обліку і визначають окремі об’єкти. Слід відмітити, що господарський факт може стати об’єктом обліку лише за таких умов, якщо він:

· має вартісну оцінку;

· задовольняє виробничий або правовий аспект господарювання;

· вже відбувся за часом.

Таким чином, сутність предмету бухгалтерського обліку розкривається через об’єкти, що обліковуються, які за економічним змістом та призначенням можна об’єднати в дві групи:

1.об’єкти, що забезпечують господарську діяльність підприємства;

2.об’єкти, що складають господарську діяльність підприємства;

До першої групи належать господарські засоби та їх джерела, до другої – господарські процеси та їх результати.

Господарські процеси в узагальненому вигляді – це взаємодія трьох складових: засобів праці, предметів праці і живої праці. Господарський процес як частина кругообороту господарських засобів складається з первинних елементів – господарських операцій.

Господарська операція – це дія або подія, яка викликає зміни у структурі активів, зобов’язань та власному капіталу підприємства. Господарські операції в сукупності складають такі господарські процеси:

Процес постачання – це стадія кругообороту засобів на якій гроші перетворюються в засоби виробництва і ресурси праці. Підприємство забезпечується матеріальними і трудовими ресурсами. При цьому об’єктами обліку є витрати на придбання засобів і ресурсів, обсяг їх заготівлі, розрахункові відносини з постачальниками.

Процес виробництва – стадія кругообороту, на якій створюють блага шляхом поєднання засобів виробництва з робочою силою. Об’єктами обліку є витрати, собівартість продукції, наявність та рух готової продукції.

Процес реалізації – стадія кругообороту, на якій реалізують вироблену товарну продукцію, яка набирає грошової форми, що дає можливість продовження наступного операційного циклу кругообороту капіталу.

Отже, господарські процеси є важливими об’єктами бухгалтерського обліку.

 

ІІ. Діяльність будь-якого підприємства повинна забезпечуватися ресурсами, які необхідні для задоволення його потреб. В бухгалтерському обліку ресурси підприємств називають його активами.

Згідно з національними стандартами обліку, під активами розуміють ресурси, отримані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до збільшення економічних вигод у майбутньому. Тобто активи – це ресурси підприємства, які мають активно працювати і давати прибуток.

Ресурси підприємства класифікують:

1.За формами функціонування:

Матеріальні – засоби праці, які мають матеріально-речову форму (основні засоби, запаси).

Нематеріальні – об’єкти довгострокового вкладення, що мають вартісну оцінку, але не є речовими цінностями (права на користування природними ресурсами, майном, тощо).

Фінансові – це засоби підприємства у формі готівкових коштів та інших фінансових інструментів (фінансові інвестиції,дебіторська заборгованість).

2. За характером участі в процесі господарського обороту:

І.Необоротні активи:

ü основні засоби – матеріальні активи, які функціонують у натуральній формі як у сфері матеріального виробництва так і в невиробничій сфері протягом тривалого часу (більше одного року). До основних засобів належать будівлі, машини і обладнання, транспортні засоби.

ü нематеріальні активи – необоротні довгострокові активи, які не мають матеріальної форми, але мають вартість і можуть приносити підприємству дохід. До них належить вартість придбаних підприємством прав на користування природними ресурсами, товарними знаками, об’єктами промислової інтелектуальної власності (патенти, винаходи), вартість права на використання програмного забезпечення для ПК та інші права, які визнані об’єктами права власності підприємства;

ü довгострокові фінансові інвестиції – фінансові вкладення в цінні папери (акції, облігації) інших підприємств на період більше одного року з метою одержання доходів (дивідендів, відсотків);

ü інші необоротні активи: незавершене будівництво, відстрочені податкові активи, довгострокова дебіторська заборгованість юридичних і фізичних осіб, яка буде повернена підприємству після 12 місяців з дати балансу та ін.

ІІ. Оборотні активи.

До оборотних активів належать грошові кошти та їх еквіваленти, які не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу (або протягом 12 місяців з дати балансу)

Під операційним циклом розуміють проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та отримання коштів від реалізації виробленої з них продукції (товарів, робіт, послуг).

Виходячи з цього, до складу оборотних активів належать:

ü грошові кошти в касі та на рахунках в банках, якщо вони можуть бути вільно використані для поточних операцій. Кошти заблоковані на рахунках, до оборотних активів не включаються;

ü короткострокові фінансові інвестиції, які будуть реалізовані протягом строку, що не перевищує один рік. Це можливе за умови інвестування активного ринку цінних паперів;

ü дебіторська заборгованість, якщо вона буде погашена протягом операційного циклу або менше, ніж за 12 місяців з дати балансу;

ü запаси (виробничі запаси, готова продукція, товари тощо).

ІІІ. Витрати майбутніх періодів – це витрати, які здійснені в поточному або попередньому звітному періоді, але відносяться до наступних звітних періодів (оплачена на перед орендна плата, передплата періодичних видань тощо).

3.За ступенем ліквідності:

Абсолютно ліквідні – грошові кошти та їх еквіваленти.

Ліквідні – поточні фінансові інвестиції, дебіторська заборгованість, виробничі запаси, готова продукція, товари.

Малоліквідні – основні засоби, незавершене будівництво, нематеріальні активи, довгострокова дебіторська заборгованість.

 

 

ІІІ. Ресурси підприємства формуються за рахунок як власних, так і залучених коштів, або, як прийнято говорити, джерел. Тому господарські засоби підприємства за джерелами їх формування та цільовим призначення класифікують на:

· джерела власних засобів;

· джерела залучених (позикових) засобів;

І.Джерела власних засобів:

1. Власний капітал:

ü статутний капітал - утворюється за рахунок внесків власників у майно підприємства для забезпечення його діяльності, передбаченої установчими документами;

ü пайовий капітал - утворюється за рахунок пайових внесків членів спілки та інших підприємств (наприклад, КСП), що передбачені установчими документами;

ü додатковий капітал - утворюється за рахунок дооцінки необоротних активів, вартості безоплатно одержаних від інших фізичних і юридичних осіб активів; до додаткового капіталу також відноситься емісійний дохід, тобто різниця між номінальною вартістю акцій і ринковою вартістю;

ü резервний капітал – створюється для покриття можливих у майбутньому тимчасових фінансових труднощів;

ü нерозділений прибуток – сума чистого прибутку, яка залишилася в обороті підприємства після сплати податків до бюджету та інших обов’язкових платежів і розподілу прибутку між власниками (учасниками) підприємства.

2.Доходи майбутніх періодів – джерела коштів, одержаних підприємством у поточному або попередніх звітних періодах, але належать до доходів наступних звітних періодів (одержана в рахунок майбутніх періодів орендна плата від орендарів, передоплата періодичної преси, тощо). Вони підлягають зарахуванню до доходів того звітного періоду, до якого належать.

ІІ. До джерел залучених (позикових) коштів належать зобов’язання по розрахунках, які виникають у підприємства в процесі господарської діяльності і є тимчасовим джерелом утворення певної частини ресурсів (активів) підприємства.

Під зобов’язаннями розуміють заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої призведе до зменшення ресурсів підприємства.

Підприємства, організації та особи, перед якими дане підприємство має заборгованість по розрахунках, називається кредиторами, а сама заборгованість – кредиторською.

Зобов’язання поділяються на довгострокові і поточні зобов’язання.

До довгострокових зобов’язань належать:

ü довгострокові кредити банків – це кредити, отримані на термін більше одного року;

ü інші довгострокові фінансові зобов’язання - заборгованість підприємства по позикових коштах (крім кредитів банків), які будуть повернуті кредитору і на які нараховуються відсотки;

ü інші довгострокові зобов’язання (заборгованість по довгострокових векселях, по фінансовій оренді тощо).

До складу поточних зобов’язань належать зобов’язання, які будуть погашені протягом операційного циклу або протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.

До таких зобов’язань належать:

ü короткострокові кредити банків;

ü кредиторська заборгованість на товари, роботи і послуги (сума заборгованості постачальникам і підрядчикам за одержані ТМЦ та надані послуги);

ü поточні зобов’язання по розрахунках з бюджетом, з працівниками по оплаті праці, з Фондом соцстраху, Пенсійним фондом, з учасниками по нарахованих дивідендах та інших операціях;

ü інші поточні зобов’язання (по векселях, одержаних авансах та ін.).

Оскільки кожен вид засобів має відповідне джерело утворення, загальні підсумки групування ресурсів підприємства за складом і розміщенням та джерелами утворення(формування) повинні бути рівні між собою. Ця рівність є основою для складання бухгалтерського балансу.

ІV. Бухгалтерський облік, як і будь-яка інша наука має власний метод, який об’єднує сукупність способів дослідження, що дозволяють вивчити зміст науки про бухгалтерський облік.

Метод бухгалтерського обліку – це система способів і прийомів, за допомогою яких об’єкти обліку відображаються та узагальнюються у грошовій оцінці за економічно однорідними ознаками з метою виконання статутних вимог, ефективного використанням виробничих ресурсів підприємства, для забезпечення збереження власності і досягнення найбільшої ефективності господарської діяльності.

Для розкриття сутності бухгалтерського обліку широко використовують загальнонаукові методи:

1.Діалектичний - дає змогу вивчити облік у сукупності процесів, що видозмінюються і є взаємозалежні.

2.Історичний - розглядає облік як продукт історичного становлення і розвитку потреб людини і суспільства.

3.Системний – вивчає облік як внутрішньо структурований і організований об’єкт.

4.Індукція.

5.Дедукція.

Специфічні методичні прийоми бухгалтерського обліку включають в себе:

ü первинне спостереження (документація і інвентаризація);

ü вартісне вимірювання (оцінка і калькуляція);

ü групування та систематизація (рахунки та подвійний запис);

ü підсумкове узагальнення (баланс і звітність).

Кожний спосіб або методичний прийом бухгалтерського обліку називається елементом його методу.. Облікові дані формуються за допомогою таких інструментів - елементів методу:

1) Документація – це спосіб первинного спостереження і відображення об’єктів бухгалтерського обліку, який забезпечує суцільне і безперервне спостереження за ними.

Документ – це письмове свідоцтво про здійснену господарську операцію, який надає юридичну силу даним бухгалтерського обліку.

2) Інвентаризація – це метод підтвердження достовірності даних бухгалтерського обліку, який дозволяє шляхом описування, підрахунку, виміру, зважування і оцінки матеріальних цінностей, грошових коштів і фінансових зобов’язань вивчити їх фактичний стан та його відповідність даним бухгалтерського обліку. Результатом інвентаризації можуть бути як відповідність фактичних даних даним бухгалтерського обліку так і лишки, нестачі, пересортування.

3) Оцінка – це спосіб вираження в єдиній грошовій формі господарських засобів і процесів. За допомогою оцінки натуральні і трудові вимірники перераховуються у вартісні.

4) Калькуляція – це спосіб обчислення собівартості всього обсягу, а також одиниці виготовленої продукції або виконаних робіт, наданих послуг.

5) Рахунки - це спеціальні таблиці призначені для відображення господарських операцій та групування в поточному обліку однорідних господарських операцій.

6) Подвійний запис – це спосіб відображення господарських операцій на рахунках, суть якого полягає в тому, що кожна бухгалтерська операція записується двічі: по дебету одного рахунку і кредиту іншого.

7) Баланс – це спосіб узагальнення і групування господарських засобів підприємства та джерел їх формування та певну дату.

8) Звітність – це система підсумкових показників, які всебічно характеризують фінансово-господарську діяльність підприємства, результати використання його активів та стан зобов’язань.

Методичні прийоми бухгалтерського обліку взаємопов’язані, доповнюють один одного і в сукупності становлять одне ціле – метод бухгалтерського обліку.

 

 

Питання для самоконтролю та корекції знань

1. Що є об’єктом бухгалтерського обліку?

2. Що є предметом бухгалтерського обліку?

3. На які групи класифікуються засоби підприємства?

4. Що таке оборотні та необоротні активи?

5. На які групи класифікують джерела формування господарських джерел?

6. Що належить до власного капіталу підприємства?

7. Що належить до залученого капіталу підприємства?

8. Що називається методом бухгалтерського обліку?

9. Які ви знаєте елементи методу бухгалтерського обліку?

Тема 3.пЕРВИННЕ СПОСТЕРЕЖЕННЯ, ДОКУМЕНТАЦІЯ ТА ІНВЕНТАРИЗАЦІЯ