Тема 7. Облік господарських процесів

План

1. Види діяльності підприємств, їх значення.

2. Основні економічні показники господарської діяльності підприємств.

3. Принципи оцінки господарських засобів.

4. Облік процесу постачання.

5. Облік процесу виробництва.

6. Облік процесу реалізації.

7. Облік фінансових результатів діяльності підприємства.

 

Основні терміни і поняття

Підприємство, види діяльності підприємств, господарські процеси, кількісні та якісні показники діяльності, первісна вартість, процес постачання, купівельні ціни, ТЗВ, процес виробництва,витрати виробництва, прямі витрати, непрямі витрати, загальновиробничі витрати, витрати періоду, процес реалізації, чистий дохід, фінансові результати.

Література

1.Бутинець Ф.Ф. Теорія бухгалтерського обліку. – Житомир: ПП “Рута”, 2003. – С.175-235.

2.Бухгалтерський облік І: Навч. посібник/О.М.Харчишина. – Біла Церква, 2007. – С.104-119.

3.Грабова Н.М. Теорія бухгалтерського обліку.- К.: “А.С.К.”,2001– С.78 – 85.

4.Кужельний М.В.Теорія бухгалтерського обліку. – К.: КНЕУ,2001–С.201–220.

5.Швець В.Г. Теорія бухгалтерського обліку. – К.: Знання - Прес, 2003-С.176 - 213.

І. Відповідно до Закону України «Про підприємства в Україні» підприємство – це організаційно відокремлений і економічно самостійний господарюючий суб’єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідну і комерційні діяльність.

 

Організація визнана юридичною особою якщо:

- є в наявності відособлене майно;

- здатна відповідати по зобов’язаннях своїм майном;

- здатна виступати в господарському обороті від свого імені;

- може пред’являти позови і виступати як відповідач в суді, арбітражному суді

Підприємство може займатися такими видами діяльності:

1.Інноваційна діяльність - охоплює науково-технічні розробки, технологічну і конструкторську підготовку виробництва, запровадження нововведень, формування інвестиційної політики.

2.Виробнича діяльність – обґрунтування обсягу виготовлення продукції певної номенклатури і асортименту відповідно до потреб ринку, формування маркетингових програм, забезпечення виробництва необхідними матеріально-технічними ресурсами.

3.Комерційна діяльність - для досягнення бажаного успіху необхідна реклама і безпосередня організація збуту своєї продукції, розвиток системи товарних бірж, належне стимулювання покупців, після продажний сервіс.

4.Економічна діяльність – планування, облік і звітність, ціноутворення, система оплати праці, зовнішньоекономічна та фінансова діяльність.

5.Соціальна діяльність - професійна підготовка працівників, мотивація до праці, постійне підтримання на належному рівні умов праці та життя трудового колективу.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати» та Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 «Звіт про рух грошових коштів» виділяє такі види діяльності:

Основна діяльність – операції, пов’язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства і забезпечують основну частину його доходу.

Інвестиційна діяльність – придбання та реалізація тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.

Фінансова діяльність – діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства.

Операційна діяльність – основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.

В результаті господарської діяльності підприємство обов’язково використовує кошти і матеріальні ресурси, які перебувають у постійному русі в наслідок проведення господарських операцій.

В сукупності однорідні операції дають господарські процеси, які спрямовані на виконання певного господарського завдання.

Господарські процеси є найважливішими об’єктами господарського обліку і відображають господарську діяльність кожного підприємства.

Основними господарськими процесами є:

ü процес постачання – придбання засобів і предметів праці різних видів, необхідних для забезпечення виробничих потреб, а також товарів для реалізації;

ü процес виробництва – процес виготовлення продукції, надання послуг, виконання робіт;

ü процес реалізації – виконання договірних зобов’язань перед замовниками та покупцями, отримання виручки за відвантажену продукцію, виконані роботи, надані послуги..

 

ІІ. З метою оперативного керівництва і контролю за господарською діяльністю в цілому та окремими процесами зокрема, бухгалтерський облік повинен забезпечувати якісну та повну інформацію про кількісні та якісні показники діяльності.

Кількісні показники діяльності підприємства характеризують обсяг тих або інших господарських процесів в натуральному та вартісному вимірниках.

Наприклад, кількість придбаних виробничих запасів дає інформацію про придбані конкретні види ТМЦ як в натуральних, так і грошових вимірниках. Обсяг виробленої та реалізованої продукції дає інформацію не тільки про кількість реалізованої продукції, але і про те, якого асортименту продукція користується попитом у споживачів. На підставі аналізу реалізації продукції підприємство може приймати рішення про нарощування виробництва тих чи інших видів продукції, розширювати асортимент, покращувати якість продукції.

Якісні показники характеризують економічну ефективність, здійснення того, чи іншого процесу. Такими показниками є прибуток і рентабельність.

Від розміру прибутку залежить розмір сплати до бюджету податків, створення резервного фонду, поповнення власного капіталу.

Рентабельність визначається як відношення суми прибутку до обсягу реалізованої продукції, вираженого у відсотках.

Інші якісні показники визначаються характером діяльності підприємства. Так, у підприємствах матеріальної сфери виробництва (промисловість, сільське господарство, будівництво) важливим якісним показником є собівартість виробленої і реалізованої продукції. В торгівельних підприємствах – рівень витрат обігу.

Ті або інші кількісні і якісні показники господарської діяльності підприємств і організацій визначаються за даними бухгалтерського обліку.

 

 

ІІІ. Для всіх господарських засобів у бухгалтерському обліку використовують певні принципи та види їх оцінки.

Основні засоби. Придбані (створені) основні засоби зараховують на баланс підпри­ємства за первісною вартістю. Первісна вартість — історична со­бівартість основних засобів у сумі грошових коштів або справедли­вої вартості активів, сплачених (переданих) на дату придбання (ство­рення) основних засобів. Первісна вартість включає фактичні витра­ти на придбання (створення) основних засобів та приведення їх до придатного для використання стану. Такими витратами можуть бути:

— суми, сплачені згідно з договором продавцю (підряднику);

— суми, сплачені за інформаційні та консультаційні послуги, по­в'язані з придбанням (створенням) основних засобів;

— реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, здійснені у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів;

— сплачені мито, податки та інші обов'язкові платежі, пов'язані з придбанням основних засобів, що не відшкодовуються підприємству;

— винагороди, сплачені посередницьким організаціям;

— витрати із страхування ризиків, пов'язаних з доставкою;

— витрати на установлення, монтаж, настройку;

— адміністративні та інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням та приведенням основних засобів до робочого стану.

Нематеріальні активи. Первісною оцінкою нематеріальних ак­тивів є собівартість їх придбання чи створення. Собівартість немате­ріального активу визначається сумою грошових коштів чи їх екві­валентів або справедливою вартістю іншої компенсації, наданої підприємством для його придбання або створення. Собівартість окремо придбаного нематеріального активу включає його ціну, мито, усі податки, що не підлягають відшкодуванню, інші витрати, безпосе­редньо пов'язані з придбанням активу.

Капітальні інвестиції. Прикладом капітальних інвестицій може бути будівництво, яке здійснюється не будівельною організацією, або процес придбання основних засобів, який займає значний час. Оці­нюють такі інвестиції за сумою фактичних витрат, пов'язаних з ними.

Фінансові інвестиції. Фінансові інвестиції — активи, які утри­мують з метою збільшення прибутку, зростання вартості капіталу або інших вигід для інвестора (акції, облігації, частки в статутних капіталах інших підприємств та інші боргові та капітальні цінні папери). Первісне визнання фінансових інвестицій здійснюється за їхньою історичною собівартістю, яка включає: ціну придбання; комісійні винагороди; гонорари; мито; податки, що не відшкодову­ються підприємству; банківські збори; інші витрати, безпо-середньо пов'язані з придбанням інвестицій.

Виробничі запаси. Придбані або вироблені запаси оцінюються за первісною варті­стю. При придбанні до собівартості запасів включаються такі фак­тичні витрати: суми, сплачені постачальнику; плата за посередницькі консультаційні послуги; ввізне мито; сума непрямих податків, що не повертається підприємству; витрати на заготівлю, завантаження та розвантаження, страхування; інші витрати, пов'язані з придбан­ням і доведенням їх до стану придатного для використання.

Дебіторська заборгованість. Оцінка дебіторської заборгованості залежить від виду цієї заборгованості. Заборгованість за товари, робо­ти, послуги визнається як актив одночасно з визнанням доходу від реалізації й оцінюється за первісною вартістю, яка дорівнює справед­ливій (контрактній) вартості. Поточна оцінка дебіторської заборгова­ності здійснюється за чистою реалізаційною вартістю, яка визначається як різниця між первісною вартістю та резервом сумнівних боргів. Резерв визначається на основі платоспроможності окремих дебіторів або на основі класифікації дебіторської заборгованості.

Грошові кошти та їх еквіваленти. Грошові кошти та їх еквіва­ленти в національній валюті оцінюються за номіналом (готівка, грив­ня на рахунках), грошові кошти та грошові документи в іноземній валюті перераховуються в гривні на дату отримання або на дату складання звітності за курсом НБУ.

Зобов'язання. Для оцінки зобов'язань можуть бути використані всі зазначені вище основи оцінки: історична собівартість зобов'я­зання; поточна собівартість зобов'язання; вартість погашення зобо­в'язання; теперішня вартість зобов'язання. Вибір способу оцінки залежить від характеру зобов'язання, його строковості, способу пога­шення.

ІІІ. Для забезпечення безперебійної роботи підприємство повинне мати постійний запас предметів праці (сировини, матеріалів, палива, запасних частин та ін.).

Це вдається виконати в результаті налагодження ефективної системи постачання на підприємстві.

Предмети праці називають виробничими запасами, підкреслюючи цим те, що вони призначені для виробництва, споживання і постійно перебувають в русі.

Основними завданнями обліку процесу постачання є:

- забезпечення інформації про кількість і вартість одержаних видів матеріальних цінностей;

- контроль за станом запасів та відповідності чинним нормативам;

- контроль за правильним зберіганням та раціональним використанням цінностей;

- визначення фактичної вартості придбаних та використаних виробничих запасів;

- контроль за станом розрахунків з постачальниками.

 

У господарській діяльності підприємство використовує досить широку номенклатуру виробничих запасів, тому процес визначення фактичної вартості кожного виду матеріалів є досить трудомістким. У зв’язку з цим в поточному обліку придбані матеріали відображаються за купівельними цінами. В кінці звітного періоду до них додаються транспортно-заготівельні витрати (ТЗВ), які включають навантажувально-розвантажувальні роботи, транспортування, страхування вантажу, інші витрати, пов’язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні до використання.

Для обліку предметів праці використовують активний рахунок 20 “Виробничі запаси” із відповідними субрахунками. По дебету цих субрахунків відображають всі витрати, пов’язані з їх придбанням, тобто первісну вартість придбаних виробничих запасів. Для обліку транспортно-заготівельних витрат відкривають окремий аналітичний рахунок.