Зміни в балансі під впливом операцій

Тип операцій	Статті активу	Статті пасиву	Валюта балансу
І	+статті - статті	Без змін	Без змін
ІІ	Без змін	+ стаття - стаття	Без змін
ІІІ	+ стаття	+ стаття	+ Збільшення
ІV	- стаття	- стаття	- Зменшення

Питання для самоконтролю і корекції знань

1. Що таке бухгалтерський баланс?

2. Що таке стаття балансу?

3. Що відображають в активі і пасиві балансу?

4. Яка основна властивість балансу?

5. Які є види балансу?

6. Які типи операцій вносять зміни в баланс?

7. Які зміни в балансі називають пермутаціями?

8. Які зміни в балансі називають модифікаціями?

 

ТЕМА 5. Рахунки бухгалтерського обліку і подвійний запис

План

1. Рахунки бухгалтерського обліку, їх призначення і будова.

2. Порядок відображення господарських операцій на рахунках.

3. Подвійний запис та бухгалтерські проводки: види, порядок складання.

4.Хронологічні та систематичні записи.

5. Синтетичні і аналітичні рахунки.

6. Субрахунки та їх використання.

7. Взаємозв’язок між балансом і рахунками.

8. Узагальнення даних поточного бухгалтерського обліку.

 

 

Основні терміни і поняття

Рахунки бухгалтерського обліку, активні рахунки, пасивні рахунки, сальдо, оборот, подвійний запис, кореспонденція рахунків, кореспондуючі рахунки, проста бухгалтерська проводка, складна бухгалтерська проводка, синтетичні і аналітичні рахунки, субрахунки, оборотна відомість, шахова відомість.

Література

1. 1.Бутинець Ф.Ф. Теорія бухгалтерського обліку. – Житомир: ПП “Рута”, 2003. – С.93-134.

2.Бухгалтерський облік І: Навч. посібник/О.М.Харчишина. – Біла Церква, 2007. – С.76-86,

3.Швець В.Г. Теорія бухгалтерського обліку. – К.: Знання - Прес, 2003. - С.96-119,

 

 

І. Бухгалтерський баланс надає важливу інформацію про наявні ресурси підприємства. Проте для оперативного керівництва необхідна постійна інформація про зміни цих ресурсів та їх джерел, які відбуваються в процесі господарської діяльності. Для цього потрібно відображати кожну операцію в певній послідовності. Відображення господарських операцій безпосередньо у бухгалтерському балансі практично недоцільне, оскільки після кожної з них довелося б складати новий баланс. Крім того, баланс не може забезпечити одержання узагальненої інформації про обсяг змін по кожній групі засобів та їх джерел. І, нарешті, баланс відображає стан господарських засобів тільки у грошовому вимірнику, облік же матеріальних цінностей потребує ще і натуральних вимірників. Тому поточний облік змін засобів та їх джерел в процесі господарської діяльності забезпечується за допомогою рахунків.

Рахунки бухгалтерського обліку є способом групування господарських операцій за економічно однорідними ознаками з метою систематизації контролю за наявністю і змінами засобів і їх джерел в процесі господарської діяльності. Для цього для кожної економічно однорідної групи засобів і результатів діяльності відкривають окремі рахунки.

Кожна господарська операція призводить до збільшення або зменшення господарських засобів та джерел їх утворення. Тому рахунки бухгалтерського обліку відображають у вигляді двосторонньої таблиці. Ліву сторону називають дебет, а праву – кредит, посередині вказують назву та код рахунку. Термін «дебет» походить від лат. debet, що означає «він винен», а «кредит» - від лат. credit, що означає «він вірить». В наш час дебет і кредит – це умовні технічні позначення сторін рахунка. Таку форму застосовують і розуміють однаково у всьому світі. Кожна сторона призначається для роздільного відображення збільшення або зменшення сум.

Бухгалтерський баланс поділяється на дві частини: актив і пасив, відповідно до цього всі рахунки поділяються на активні і пасивні.

Активні рахунки призначені для обліку наявності та руху господарських засобів, а пасивні для обліку наявності і змін у складі джерел формування майна підприємства.

30 40

Дебет “Каса” Кредит Д-т “Статут. капітал” К-т

 

ІІ. Щоб мати повну інформацію про об’єкт обліку на рахунку спочатку записують початковий стан засобів та їх джерел, який називається початковим залишком або початковим сальдо.

Залишки беруть із балансу підприємства. Господарські засоби розміщені в балансі у лівій частині – активі, тому і залишки по активних рахунках завжди будуть відображені в дебеті рахунку, відповідні залишки по пасивним рахункам у кредиті. Сума залишків по активних рахунках повинна завжди дорівнювати сумі залишків по пасивних рахунках.

Порядок відображення господарських операцій по активних рахунках:

1. ) Беруть З балансу підприємства і відображають по дебету рахунку початкове сальдо (S’).

2.) Відображають всі господарські операції, що відбулися протягом звітного періоду. При цьому надходження, збільшення даного виду господарських засобів показують по дебету, а зменшення, витрачання ресурсу - по кредиту рахунка.

3.)В кінці звітного періоду визначають обороти:

- дебетовий (ДО)– як сума всіх операцій по дебету;

- кредитовий (КО)– як сума всіх операцій по кредиту.

4.)Визначають кінцеве сальдо, тобто стан, розмір засобу на кінець періоду (S”) за наступною формулою:

 

Наприклад, на активному рахунку 30 «Каса» відображення господарських операцій буде мати такий вигляд:

Д-т 30 “Каса” К-т

S' 100

1) 5000 2) 4000

3) 1000

ДО 6000 КО 4000

S” 2100

Порядок відображення господарських операцій на пасивних рахунках:

1) Відображають початкове сальдо по кредиту рахунку (S’).

2) Записують всі господарські операції, при цьому по кредиту відображають збільшення власного та залученого капіталу, а по дебету – їх відповідне зменшення.

3) Визначають обороти: дебетовий та кредитовий.

4) Визначають кінцеве сальдо за наступною формулою:

 

У системі рахунків бухгалтерського обліку використовують також і активно-пасивні рахунки, на яких одночасно обліковують як господарські засоби, так і їх джерела, але в практиці бухгалтерського обліку даний вид рахунків має обмежене застосування.

Отже, господарська операція відображається на рахунках в такій послідовності:

1) На день початку обліку відкривають рахунки, тобто дають їм назву, проставляють код та роблять перший запис -– перенесення початкового сальдо з балансу.

2) Записують господарські операції пам’ятаючи, що всі операції підлягають відображенню в момент їх здійснення, не раніше і не пізніше; реєстрація на рахунках проводиться лише на підставі первинних документів.

3) Для відображення операцій з’ясовують:

– які рахунки за назвою та кодами охоплює дана господарська операція;

– які ці рахунки по відношенню до балансу – активні чи пасивні;

– які зміни викликала дана операція на кожному рахунку, та де вони будуть відображені у дебеті чи в кредиті рахунку.

ІІІ. Сутність подвійного запису полягає в тому, що кожна господарська операція записується двічі – по дебету одного рахунку і по кредиту іншого.

Перед тим, як відобразити господарські операції на рахунках подвійним записом, на підставі первинних документів складають бухгалтерську проводку під якою розуміють зазначення рахунка, що дебетується і рахунка, що кредитується, а також суми відповідної операції.

Наприклад, господарська операція «Одержано в касу кошти з поточного рахунку в сумі 10000 грн.» в обліку буде відображена таким чином:

Д-т 30 К-т Д-т 31 К-т

1) 1000 1) 1000

 

Д 30 К 31 10000

 

Взаємозв’язок рахунків, що виникає в результаті відображення на них господарських операцій подвійним записом, називається кореспонденцією рахунків, а самі рахунки – кореспондуючими.

Залежно від кількості кореспондуючих рахунків бухгалтерські проводки бувають прості і складні.

Простою називається така проводка, в якій один рахунок дебетується, а інший - кредитується на одну і ту ж суму.

Складною називається така проводка, за якою один рахунок дебетується, декілька кредитується на загальну суму, або навпаки - один кредитується, а декілька дебетуються на загальну суму. Наприклад операція: «З каси підпри-ємства видано заробітну плату в сумі 25000 грн. та кошти у підзвіт в сумі 120 грн.» буде оформлена таким записом

Д-т 66 «Розрахунки з оплати праці» - 25000

Д-т 372 «Розрахунки з підзвітними особами» -120

К-т 30 «Каса» - 25120

 

 

ІV. Господарські операції відбуваються і реєструються у певній хронологічній послідовності, а інформація про стан та рух об’єктів обліку відповідно систематизується на рахунках. Тому бухгалтерські записи є хронологічними і систематичними.

Хронологічний запис – це запис операцій у хронологічній (календарній) послідовності їх викладення. Хронологічний запис здійснюється у спеціальних журналах з обов’язковим відображенням нумерації господар-ських операцій,їх змісту, сум і кореспондуючих рахунків. Підсумок цього журналу показує загальну суму зареєстрованих за місяць господарських операцій і використовується для перевірки повноти і правильності відображення операції на рахунках. Загальні підсумки проведених у журналі сум за дебетом і кредитом мають збігатися з їх оборотами.

Хронологічний запис називають хронологічним обліком. Він може здійснюватися за такою формою.

Журнал

реєстрації операцій за______________ 20__ р.

№	Дата	Підстава	Зміст господарської операції	Сума, грн.	Кореспонденція рахунків
Дебет	Кредит
1.	03.10.10	Чек ІН №	Надійшла готівка з поточного рахунка в касу	10000,00

 

У практиці облікової роботи інформацію з бухгалтерської проводки переносять на вказані рахунки для накопичення і узагальнення, тобто інформацію систематизують на бухгалтерських рахунках. Таке групування називають систематичним обліком. У результаті систематичних записів дані хронологічного обліку шляхом групування господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку упорядковуються, систематизуються. Прикладом систематичного запису на рахунках є відображення господарських операцій на наведених вище рахунках 30 «Каса, 66 «Розрахунки з оплати праці».

 

V. Залежно від обсягів інформації і рівня узагальнення рахунки бухгалтерського обліку поділяються на синтетичні та аналітичні.

Синтетичні рахунки відкривають на підставі окремих статей балансу. Вони призначені для обліку економічно однорідних груп засобів, їх джерел, господарських процесів і результатів діяльності у грошовому вимірнику.

Облік, яких ведеться за допомогою синтетичних рахунків називається синтетичним. Дані синтетичного обліку використовують при складанні бухгалтерського балансу та інших форм звітності.

Однак для оперативного управління підприємством, здійснення контролю за збереженням і використанням ресурсів узагальненої інформації недостатньо, потрібна детальна інформація про конкретні види засобів, їх джерел, а також господарських процесів.

Для обліку наявності і змін конкретних видів засобів, їх джерел та господарських процесів призначені аналітичні рахунки.

Облік, який здійснюється за допомогою аналітичних рахунків називається аналітичними.

Будова аналітичного рахунку

Д -т Рахунок „Цемент”, тон К-т

№	Зміст операції	Кількість	Ціна	Су-ма	№	Зміст опера-ції	Кількість	Ціна	Су- ма
	S’		14-00
	Надійш-ло		14-00			Відпу-щено		14-00
	ДО		14-00			КО		14-00
	S”		14-00

Синтетичні та аналітичні рахунки між собою тісно взаємопов’язані, тому що:

¨ і на аналітичних і на синтетичних рахунках відображають ті ж самі операції тільки з різним ступенем деталізації;

¨ початкове і кінцеве сальдо по синтетичному рахунку відповідає сумі початкових і кінцевих сальдо по аналітичних рахунках;

¨ дебетові та кредитові обороти по синтетичному рахунку дорівнюють сумі дебетових і кредитових оборотів по аналітичних рахунках, які відкриті в розрізі синтетичних.

 

 

VІ. Для потреб економічного аналізу і оперативного управління необхідно мати більш широку інформацію про господарські засоби, їх джерела і господарські процеси, ніж це може забезпечити синтетичний облік. У цьому випадку вдаються до додаткового групування однорідних аналітичних рахунків у межах синтетичного рахунка для отримання узагальнених показників. Таке групування здійснюється за допомогою субрахунків. Тобто, субрахунки виступають проміжною ланкою між синтетичними та аналітичними рахунками та призначені для додаткового проміжного групування даних про об’єкти обліку в складі синтетичних рахунків.

Синтетичні рахунки називаються рахунками першого порядку, а субрахунки – рахунками другого порядку, що показують, в якій послідовності потрібно відкривати рахунки другого порядку.

Використання субрахунків дозволяє скоротити номенклатуру синтетичних рахунків та кореспонденції між ними. З іншого боку, субрахунки можна розглядати як укрупнені позиції аналітичного обліку.

Коди субрахунків та їх назви наводяться в Плані рахунків бухгалтерського обліку. Наприклад, 201 «Сировина і матеріали», 202 «Купівельні напівфабрикати і комплектуючі вироби», 203 «Паливо» і т.п.

 

 

VІІ. Рахунок – органічна частина балансу. Відношення рахунків до балансу математичне: ціле дорівнює сумі своїх частин. Звідки випливає, що рахунки тісно пов’язані з балансом.

Взаємозв’язок між балансом і рахунками полягає в наступному:

1. На кожну групу господарських засобів або джерел їх утворення, виражених в балансі особливою статтею, відкривають окремий рахунок.

2. Подібно статтям балансу рахунки поділяються на активні і пасивні.

3. При відкритті рахунків початкові залишки господарських засобів і джерел їх утворення записуються на рахунках в таку сторону, на якій вони відображені в балансі.

VІІІ. В кінці звітного періоду метою одержання звітної інформації, а також перевірки записів з рахунків дані синтетичних та аналітичних рахунків узагальнюються. Для цього вони переносяться у загальну таблицю – оборотну відомість.

Отже, оборотні відомості є способом узагальнення оборотів і залишків за звітний період (місяць), а також засобом взаємозв’язку між балансом і рахунками, що має важливе значення для контролю правильності облікових записів.

Оборотні відомості складаються як за синтетичними, так і за аналітичними рахунками. У них відображають обороти за дебетом і кредитом рахунків, а також залишки (сальдо) на початок і кінець звітного періоду (місяця).

Оборотні відомість за синтетичними рахунками будується у вигляді багатогранної таблиці, яка включає послідовно: назву синтетичних рахунків, початкове сальдо за дебетом або кредитом, обороти за місяць, а також кінцеве сальдо за дебетом і кредитом. За кожною графою оборотної відомості показують підсумки.