Профілактика впливу токсичних речовин на організм людини.

1) Необхідно мати повну інформацію про хімічні препарати, з якими має справу медпрацівник.

2) Там, де можливо потенційні подразники мають бути замінені на нешкідливі речовини (так хімічні дезінфекційні речовини можна замінити високотемпературною дезінфекцією).

3) Захисний одяг зменшує контакт шкіри з токсичними речовинами, а маски забезпечують значний рівень захисту від токсичного пилу та аерозолів.

4) Вентиляція повинна забезпечувати повне провітрювання робочого місця.

5) Слід обов’язково проводити навчання персоналу, який застосовує у своїй роботі сенсибілізатори або канцерогенні речовини (цитостатики).

6) Про всі випадки виникнення дерматиту необхідно повідомляти місцеву адміністрацію, яка займається професійними питаннями медичних кадрів.

7) Догляд за шкірою. Необхідно змащувати всі рани і подряпини. Для миття рук слід використовувати м’які мила, а для очищення шкіри - захисні креми, для відновлення природного захисного шару шкіри - зволожувальні креми.

8) Контроль за станом здоров’я вимагає медичні огляди, аналіз сечі та крові; шкірні проби, контроль функції легень, печінки, нирок.

9) Нещасні випадки. Якщо в очі потрапив хімічний препарат, слід негайно ретельно промити їх великою кількістю холодної води. Якщо в рот потрапила яка- небудь речовина, рот промивають водою і негайно звертаються за медичною допомогою і доповідають адміністрації.

Хімічні препарати, які потрапляють на шкіру негайно змивають водою. Якщо препарат потрапив на спецодяг, його потрібно одразу зняти, щоб препарат не проник на шкіру.

Фармацевтичні препарати.

Медичні працівники: медсестри, акушерки, фельдшера значний час працюють з фармацевтичними препаратами і зазнають їх впливу різними шляхами:

1) Прямий контакт: застосування мазі, кремів без рукавичок, потрапляння розчинів на шкіру та в очі.

2) Потрапляння в легені препаратів, які застосовують у вигляді аерозолів.

3) Потрапляння препаратів у травний канал через немиті руки. Антибіотики, антигістамінні препарати (прометазин, фенотіазін) можуть викликати шкірні проблеми.

Захист.

1) Необхідно ретельно мити і витирати руки після роботи з препаратами. На порізи і подряпини слід накладати водонепроникну пов’язку.

2) Забороняється користуватися препаратами місцевої дії без рукавичок. Треба використовувати гумові рукавички або шпатель. Не слід брати таблетки руками.

3) Потрібно носити повний комплект захисного одягу під час роботи з цитотоксичними та іншими препаратами, коли це зазначено.

4) Забороняється розпилювати розчин у повітря під час заповнення шприців лікарськими препаратами. Слід обережно витискувати повітря зі шприца.

5) Увесь розсипаний чи розбризканий матеріал потрібно одразу змити холодною водою.

Аварії.

Якщо дезінфектант або токсичний препарат розсипався, то медпрацівник (у захисному одязі) має зібраним його і помістити в поліетиленовий пакет, а залишки зібрати вологою тканиною одноразового використання і покласти все це а пакет, запакувати його, помістити в інший промаркований пакет і відправити на спалювання. Забруднену поверхню слід змити великою кіль кістю води.

Якщо препарат потрапив на шкіру або в очі, їх потрібно промити великою кількістю води.

Таким чином, дуже важливо, щоб медичні працівники знали про можливу загрозу для свого здоров’я тих чи інших токсичних речовин і підготувати себе до розумних профілактичних заходів.

Електробезпека.

Електробезпе́ка — це система організаційних та технічних заходів і засобів, що забезпечують захист людей від небезпечного впливу електричного струму.

Електротравма — ушкодження, що виникає внаслідок дії технічного або атмосферного електричного струму

Електричний удар — збудження живих тканин організму електричним струмом, що супроводжується судомним скороченням м'язів.

В залежності від наслідку ураження електричні удари можна умовно розділити на 5 ступенів:

I — судомні ледь відчутні скорочення м'язів;

II — судомні скорочення м'язів, що супроводжуються сильним

болем, що ледь переноситься без втрати свідомості;

III — судомне скорочення м'язів з втратою свідомості, але зі

збереженням дихання і роботи серця;

IV — втрата свідомості та порушення серцевої діяльності або

дихання (або одного і другого разом);

V — клінічна смерть, тобто відсутність дихання та кровообігу.

Етіологія. Переважною причиною електротравм є нехтування правилами безпеки під час роботи з електроприладами.

Клініка. Пошкодження в організмі, що виникають унаслідок дії електричного струму, зумовлюються його деполяризуючим впливом на клітини і залежать від вольтажу, шляху проходження в тканинах і тривалості експозиції Найбільшу небезпеку для людини становить перемінний струм місцевої електромережі (220 В, 40 — 60 Гц/с), дія якого супроводжується тетанічними судомами та порушенням центральної регуляції серцево-судинної і дихальної систем.

Під час проходження струму в тканинах на його шляху виникають наступні зміни:

Біологічний ефект струму полягає у збудженні мускулатури, нервових рецепторів і провідників. Клінічно це проявляється тонічними судорогами посмугованих м'язів, які можуть викликати зупинку дихання, самовільне сечовипускання і дефекацію.

Електрохімічний ефект. Електроліз внаслідок поляризації клітинних мембран призводить до коагуляції білків. Крім того, виникає агрегація тромбоцитів і лейкоцитів, конгломерати яких можуть викликати тромбоз дрібних судин і тромбоемболічні ускладнення (в легенях)

Теплова дія струму викликає опік з некрозом тканин аж до обвуглення. Шкіра і кістки пошкоджуються найбільше, оскільки їх щільність і опір найбільші серед усіх тканин. Іноді на рентгенограмах у кістках видно характерні зміни у вигляді перлинного намиста, яке виникає внаслідок розплавлення кісткової тканини і виділення кальцію фосфату.

Механічна (динамічна) дія струму великої сили може призвести до розшарування тканин, розривів, навіть до відривів частин тіла.