Характеристика загальнодержавних позабюджетних фондів, створених в Україні

Позабюджетні фонди — кошти держави, що мають цільо­ве призначення і не включаються до Державного бюджету, п­ребувають у розпорядженні центральних і місцевих органів влади та є складовою фінансових ресурсів місцевого рівня. До позабюджетних фондів належать: Пенсійний фонд України, Фонд загальнообов'язкового державного соціального України страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасних випадків на вироб­ництві і професійних захворювань, що спричинили втрату працездатності.

Пенсійний фонд є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво й управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, здійснює збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призна­чає пенсії та готує документи для її виплати; надає допомоги на поховання; контролює цільове використання коштів.

Пенсійний фонд був створений у січні 1992 р., а з серпня 2003 р. у Законі України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено перетворення Пенсійного фонду в самоврядну неприбуткову організацію, яка організовує та здійснює діяльність на підставі статуту, затвердженого його правлінням.

Основні завдання Пенсійного фонду України полягають у:

— забезпеченні фінансування витрат на виплату пенсій відповідно до законів України;

— зборі й акумуляції внесків, призначених для пенсійного

забезпечення і виплати допомоги;

— розширенні відновлення засобів Пенсійного фонду України на основі принципів самофінансування;

— участі у фінансуванні програм соціальної підтримки пенсіонерів, інвалідів та інших категорій населення й у страхуванні здоров'я пенсіонерів через страхові компанії;

— організації міжнародного співробітництва у сфері пенсійного забезпечення;

— контролі за своєчасним надходженням страхових внесків у цей фонд;

— контролі за правильним використанням засобів фонду;

— участі у підготовці пропозицій до державних програм соціального розвитку;

— участі у підготовці нормативних актів, спрямованих на вдосконалення системи пенсійного забезпечення і порядку підвищення розміру пенсій у зв'язку зі зміною індексу споживчих цін тощо.

Схему формування і використання Пенсійного Фонду подано на рис. 10.2. Управління Фондом здійснює спеціальний орган — Пенсійний фонд України.

Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності здійснює управління загальнодержавним соціальним стра­хуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, пов'язаними з народженням і похованням.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням, що гарантується дер­жавою, передбачає:

— матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітку внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, догляду за малолітньою дитиною;

 

 

 

 

 

У разі недостачі коштів на оплату праці в платника зборів і виплати зборів у повному обсязі видача засобів на оплату праці і плата зборів здійснюється в пропорційних розмірах.

Суми вчасно не сплачених зборів на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, соціальне страхування на випадок безробіття, на соціальне страхування від нещасних випадків вважаються простроченою заборгованістю і стягуються з нарахуванням пені, що накладається на суму заборгованості за кожен прострочений день платежу в розрахунку 120 % річних від облікової ставки Національного банку України, що була в період недоїмки.

 

10.3. Недержавні фінансові фонди

За допомогою державних фондів цільового призначення держава здійснює лише основні функції, а допоміжні та додакові, а також функції комерційного характеру виконують виробничі та громадські структури, а держава може частково фінансово підтримувати ці структури. Одна з таких структур — недержавні пенсійні фонди (НПФ), вони є індикаторами доровільного пенсійного страхування, котрі залучають на добровільних засадах внески юридичних та фізичних осіб з метою формування фонду пенсійних накопичень, з якого здійснюються додаткові пенсійні виплати учасникам фонду, що дає змогу підвищити рівень пенсійного забезпечення громадян.

Діяльність НПФ регулюється Законом України "Про недержавне пенсійне забезпечення" (2003 р.), "Про фінансові по­слуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (2001р.) та ін.

НПФ можуть утворюватись як відкриті, корпоративні та професійні пенсійні фонди.

До доходів фонду належать:

— частина інвестиційного прибутку, отриманого від пенсій­них внесків, що розміщені на іменних пенсійних рахунках, котрі залишаються в розпорядженні фонду і є його власністю.

Вона визначається у відсотках від суми прибутку, встановлюється відповідно до умов пенсійного договору і складає 20—

25 %;

— комісійні збори, що встановлюються у відсотках від суми першого пенсійного вкладу вкладника, якщо це передбачено в умовах договору;

— доходи з обігу власних засобів пенсійного фонду;

— надходження з інших джерел не заборонених законодавством.

Недержавні пенсійні фонди надають такі послуги, як:

— складання договору про додаткове пенсійне забезпечення громадян;

— відкриття іменних пенсійних рахунків учасників;

— розміщення пенсійних внесків на депозитних рахунках;

— регулярне ознайомлення учасників з розміром пенсійного нагромадження;

— здійснення пенсійних виплат;

— надання послуг додаткового пенсійного забезпечення працівникам підприємств (трудові пенсії);

— одноразові пенсійні виплати;

— виплата всієї накопиченої на рахунку учасника суми протягом декількох років;

— комбіновані виплати;

— виплати пов'язані з інвалідністю.

НПФ можуть здійснювати такі види пенсійних виплат:

— пенсія на певний термін;

— одноразова пенсійна виплата.

НПФ користується послугами адміністратора (юридичної особи), компанії з управління активами, банку-зберігача, аудитора на договірних умовах з Радою фонду.

Благодійні фонди. Важливим чинником підтримки життєвого рівня населення, народжуваності, виховання дітей, творчо обдарованої молоді, медичного обслуговування, допомоги малозабезпеченим верствам населення є гуманітарна допомо­га, яку надають різноманітні благодійні та релігійні організа­ції.

Благодійні фонди — особлива форма організації фінансових відносин, що характеризується виключно добровільними находженнями коштів з метою створення фондів і використання наявних коштів на благодійні цілі.

Благодійні фонди, як правило, функціонують на правах юридичної особи і є самоврядними суб'єктами. Мета їх ство­рення полягає в благодійній діяльності, що здійснюється, на­самперед, стосовно хворих і громадян пенсійного віку. Кошти цих фондів створюються за рахунок:

— добровільних внесків, дарунків, відрахувань, громадсь­ких організацій, творчих спілок, колективів підприємств, установ, окремих громадян;

— прибутку, одержаного від виробничо-господарської ді­яльності організацій та підприємств, створюваних фондами;

— надходження від закордонних фондів та окремих осіб;

— доходів від заходів, що здійснюються на користь фонду, лотерей, платних послуг, видавничої та іншої діяльностей.

Напрями використання грошових коштів, що надходять у благодійні фонди, визначає правління фонду або пленум пред-ставників-засновників, вони фіксуються в кошторисі доходів та витрат. Витрачання коштів визначається цілями створення фонду, які конкретизують статутні завдання фонду. Головною ознакою є витрачання коштів на безоплатній основі з благодій­ною спрямованістю.

В Україні зареєстровано 1500 таких організацій, хоча на­справді діяльністю займається лише 200 фондів і громадських організацій. Наприклад, фонд "Від серця до серця" опікується дитячими будинками, реабілітаційними центрами, медични­ми закладами, турбується про відпочинок потерпілих унаслі­док аварій.

Національний фонд соціального захисту матерів та дітей "Україна — дітям" створений у листопаді 1996 р. з метою поліпшення соціального захисту інтересів дітей, матерів та сім'ї, забезпечення гармонійного розвитку підростаючого по­коління, підвищення рівня життя дітей в Україні. Фонд со­ціальних інвестицій, створений Постановою Кабінету Міністрів України від 28 квітня 2000 р., займається поліпшенням умов життя бідних місцевих громадян і вразливих груп населення шляхом полегшення доступності та підвищення якості со­ціальних послуг, вирішення гострих кризових проблем.

 

ПРАКТИКУМ

 

 

План семінарського заняття

1. Загальнодержавні фонди цільового призначення, їх кла­сифікація і характеристика.

2. Характеристика загальнодержавних позабюджетних ці­льових фондів, створених в Україні.

3. Недержавні фінансові фонди.

Теми рефератів

1. Джерела формування державних цільових фондів та їх

призначення.

2. Державні цільові фонди, що входять до складу держав­ного бюджету та причини їх створення.

І

Контрольні запитання та завдання

1. Коротко охарактеризуйте законодавчу базу функціону­вання державних цільових фондів.

2. Яке призначення має Фонд соціального захисту інва­лідів?

3. Які особливості формування цільових фондів у структурі

державних і місцевих бюджетів?

4. Поясніть потребність існування окремих державних по­забюджетних фондів.

5. З'ясуйте, яку роль відіграє законодавча база, розгляньте принципи бюджетної системи і напрями використання коштів Пенсійного фонду України.

6. Які основні завдання Фонду загальнообов'язкового дер­жавного соціального страхування України на випадок безро­біття?

 

7. Які ви знаєте джерела формування коштів Фонду загаль­нообов'язкового державного соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності?

8. В яких випадках підприємства мають перераховувати цільові кошти до Фонду соціального захисту інвалідів?

9. Які суб'єкти беруть участь у недержавному пенсійному страхуванні?

10. У чому полягає специфіка діяльності благодійних фон­дів?

Тести

1. Державні цільові фонди поділяються на:

1) відомчі;

2) галузеві;

3) економічні;

4) регіональні.

2. У відсотках до якого показника здійснюється відраху­вання підприємств до Пенсійного фонду України:

1) валового доходу підприємства;

2) фонду заробітної плати;

3) прибутку;

4) собівартості продукції?

3. З якою метою використовуються кошти Пенсійного фонду України:

1) фінансування розвитку медицини;

2) соціально-культурні цілі;

3) фінансування державних і регіональних програм со­ціальної підтримки пенсіонерів?

4. Хто має право створювати цільові фонди: І \

1) загальнодержавні органи влади;

2) місцеві органи влади;

3) варіанти відповіді 1) і 2) правильні;

4) правильного варіанта відповіді немає?

5. Цільові фонди створюються шляхом:

1) виділення коштів з бюджету;

2) створення власних джерел доходів;

3) варіанти відповіді 1) і 2) правильні;

4) правильного варіанта відповіді немає.

6. До позабюджетні цільових фондів належать:

1) Пенсійний фонд України;

2) Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності;

3) Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;

4) Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

5) Фонд соціального захисту інвалідів;

6) Фонд охорони навколишнього природного середовища;

7) варіанти відповіді 1), 2), 3), 4) правильні;

8) варіанти відповіді 1), 3), 5), 6) правильні.

7. Які цільові фонди України входять до складу Державно­го бюджету України:

1) Пенсійний фонд України;

2) Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності;

3) Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;

4) Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

5) Фонд соціального захисту інвалідів;

6) Фонд охорони навколишнього природного середовища;

7) варіанти відповіді 1), 2), 3), 4) правильні;

8) варіанти відповіді 5), 6) правильні?

8. Величина ресурсів пенсійного забезпечення визнача­ється:

1) демографічними причинами;

«ч

2) економічними причинами;

.

3) варіанти відповіді 1) і 2) правильні;

4) правильного варіанта відповіді немає.

 

 

9. Що належить до демографічних причин визначення ве­личини ресурсів пенсійного забезпечення:

1) середня тривалість життя та її динаміка;

2) чисельність осіб пенсійного віку;

3) чисельність працездатного населення та ін.;

4) економічний стан країни в цілому;

5) співвідношення рівнів заробітної плати і пенсії;

6) варіанти відповіді 1), 2), 3), 4) правильні;

7) правильного варіанта відповіді немає?

10. Що є економічними причинами визначення величини ре­сурсів пенсійного забезпечення:

1) економічний стан країни в цілому;

2) співвідношення рівнів заробітної плати і пенсії;

3) надбавки за стаж, умови роботи та ін.;

4) наявність і частка осіб, які мають право на пільги під час визначення рівня пенсійного забезпечення;

5) середня тривалість життя та її динаміка;

6) чисельність осіб пенсійного віку;

7) чисельність працездатного населення та ін.;

8) варіанти відповіді 1), 2), 3), 4) правильні;

9) варіанти відповіді 5), 6), 7) правильні?

 

 

Завдання

„

„ ут -. „ „

1. До кожного терміна доберіть єдиний правильний варіант

' визначення.

 

Терміни

1. Позабюджетні фонди.

2. Цільові фонди.

3. Валютні фонди.

4. Резервні фонди.

5. Гарантійні фонди.

6. Амортизаційний фонд.

7. Страхові фонди.

 

 

Визначення

а) Фонди, що створюються з метою забезпечення гаранто­ваних умов повернення коштів, залучених від муніципальних

позик;

б) фонди, створені при кредитних установах, котрі нада­ють гарантії з кредитів нещодавно створеним підприємствам;

в) різновид позабюджетних фондів, що використовуються для розв'язання конкретних проблем, визначених органами місцевого самоврядування;

г) валютні кошти органів місцевого самоврядування, що формуються на основі порядку, встановленого законодавством України, входять до складу місцевого бюджету і витрачаються:І метою, визначеною місцевою владою;

д) грошові ресурси, що акумулюються на окремих рахун­ках, використовуються за цільовим призначенням для фінан-сунання конкретних програм або заходів;

є) спеціальні фонди, які формуються у складі місцевих бюджетів і використовуються з метою фінансування невід­кладних заходів, не передбачених під час їх затвердження;

ж) фонди, що формуються за рахунок амортизаційних від­рахувань муніципальних підприємств і є організаційною фор­мою концентрації фінансових ресурсів для оновлення облад­нання в муніципальному секторі економіки.

 

Задача

1. Заданими табл. 10.1:

1) обчисліть суму доходів та видатків позабюджетних фон­ді н у звітному та попередньому роках;

2) визначте структуру надходжень до позабюджетних фон­ді н України у звітному та попередньому роках;

3) визначте структуру видатків позабюджетних фондів у звітному та попередньому роках;

4) вирахуйте залишок коштів позабюджетних фондів у по­передньому та звітному роках.

 

 

 

 

 

 

Господарська діяльність переважної більшості підприємств має комерційний характер з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Некомерційне господарювання — самостійна систематична господарська діяльність, яку здійснюють суб'єкти господарю­вання, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку. До некомер-ційних належать здебільшого доброчинні, освітянські, медич­ні, наукові й інші організації невиробничої сфери економіки.

У процесі підприємницької діяльності виникають госпо­дарські відносини між підприємствами та їх контрагентами: постачальниками і покупцями, партнерами із суспільної діяль­ності, об'єднаннями й асоціаціями, фінансово-кредитною сис­темою, в наслідок яких виникають фінансові відносини, по­в'язані з організацією виробництва та реалізацією продукції, формуванням фінансових ресурсів, здійсненням інвестиційної діяльності, податкових платежів у бюджет і цільові фонди, внутрішньовиробничим розподілом доходів.

Отже, об'єктом фінансів підприємства е економічні від­носини, пов'язані з рухом коштів, формуванням і використан­ням грошових фондів.

Суб'єктами таких відносин можуть бути підприємства й організації, банківські установи та страхові компанії, позабю­джетні фонди, інвестиційні фонди, аудиторські організації й інші суб'єкти господарювання, котрі є юридичними особами.

Матеріальною основою фінансово-економічних відносин вважаються гроші. Вони створюють умови для появи фінансів як самостійної сфери грошових відносин.

Узагальнюючи, дамо таке визначення фінансів підпри­ємств — це економічні відносини, пов'язані з рухом грошових потоків, формуванням розподілом і використанням доходів та грошових фондів суб'єктів господарювання у процесі від­творення¹.

Фінансові відносини підприємств залежно від економіч­ної сутності групуються за такими основними напрямами (рис. 11.1):

____________

¹ Фінанси підприємств: Підручник / За ред. А.М. Поддєрьогіна. К.:КНЕУ, 2004. — С. 7.

1) відносини з іншими підприємствами й організаціями найбільша за обсягом грошових платежів група. Це відносини між підприємствами, пов'язані з виконанням договірних зо­бов'язань (із постачальниками, покупцями, будівельниками, транспортниками та іншими підприємствами як всередині країни, так і за її межами). Фінансові відносини між підпри­ємствами виникають у такому зв'язку: реалізація виробленої продукції; купівля-продаж товарно-матеріальних цінностей для господарської діяльності; сплата й отримання штрафів, пені й інших платежів; перерахування коштів у цільові фонди інших підприємств; розподіл прибутку від спільної діяльності. Ця група відіграє первинну роль, оскільки у сфері матеріаль­ного виробництва створюється національний дохід, підприємс­тва одержують виручку від реалізації продукції та прибуток;

2) фінансові відносини всередині підприємства — відноси­ни між окремими структурами, підрозділами підприємства (філіалами, цехами, відділами), а також відносини адміністра­ції з робітниками підприємства. Такі відносини виникають у зв'язку з формуванням статутного фонду, формуванням і роз­поділом прибутку, фондів спеціального призначення; оплатою праці робітників та службовців, виплатою премій і матеріаль­ної допомоги;

3) фінансові відносини підприємств із вищими організація­ми, всередині фінансово-промислових груп — виникають в умовах концентрації та монополізації виробництва. Вони пов' я-зані з формуванням і використанням централізованих грошо­вих фондів з метою фінансування інвестицій, наукових і мар­кетингових досліджень, поповнення основних та оборотних коштів, фінансування імпортних операцій;

4) відносини з фінансово-кредитною системою. До них на­лежать відносини з бюджетною системою (державним та міс­цевими бюджетами), позабюджетними фондами, кредитно-банківськими установами, страховими організаціями, фондо­вим ринком, різними фондами й інші відносини.

Фінансові відносини між підприємствами і державою по­в'язані з формуванням та використанням бюджетних і поза­бюджетних фондів. Ці відносини виникають у процесі сплати податків й інших обов'язкових внесків і платежів у бюджетну систему та позабюджетні фонди, під час отримання в бюджет

 

 

 

 

грошових коштів у вигляді асигнувань, дотацій, субсидій тощо.

Об'єктами фінансових відносин між підприємствами і кре­дитно-банківською системою є організація безготівкових роз­рахунків, одержання та повернення позик, сплата відсотків за отримані кредити, внесення коштів на депозитні рахунки бан­ків та одержання за них відсотків. Банки також надають під­приємствам різні фінансові послуги: лізингові, факторингові, трастові (довірчі), консультативні та ін. До складу цієї групи відносин входять також різні фінансові відносини підприємств з іншими інститутами ринкової економіки: із страховими ор­ганізаціями (у зв'язку із страховими платежами та відшкоду-ваннями за різними видами страхування), фондовим ринком (випуск цінних паперів, їх розміщення, купівля-продаж на фондових біржах цінних паперів інших підприємств), інвести­ційними фондами (залучення довготермінових кредитів з ме­тою розширення виробництва) та ін.

Суб'єкти господарювання й інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють діяльність у межах встановлено­го правового порядку. Відносини у сфері господарювання ре­гулюються Конституцією України, Господарським кодексом України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самовря­дування, а також іншими правовими актами.

Правовий господарський порядок в Україні формується на основі оптимального поєднання ринкового саморегулювання економічних відносин суб'єктів господарювання та державно­го регулювання макроекономічних процесів.

Найповніше сутність фінансів виявляється в їх функціях. У процесі відтворення фінанси підприємств виражають свою сутність за допомогою таких функцій:

— формування фінансових ресурсів у процесі виробничо-господарської діяльності;

— розподіл і використання фінансових ресурсів з метою за­безпечення операційної, фінансової та інвестиційної діяль­ності, виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом, банками та суб'єктами господарювання;

— контроль за формуванням і використанням фінансових ресурсів у процесі відтворення.

Формування фінансових ресурсів на підприємствах відбу­вається шляхом створення статутного капіталу, а також під час розподілу грошових надходжень унаслідок повернення авансованих коштів в основні та оборотні засоби, використан­ня доходів на формування резервного фонду тощо. У зв'язку з цим поняття "формування" та "розподіл" доцільно розглядати як єдиний процес у суспільному виробництві. Утворення гро­шових фондів завжди передбачає розподіл валових доходів¹. Саме тому більшість економістів (О.Р. Романенко, А.М. Кова­льова, В.М. Опарін та ін.) головними функціями фінансів під­приємств визнають розподільну та контрольну, хоча у науковій літературі і до сьогодні це питання залишається дискусійним. За допомогою розподільної функції відбувається формуван­ня статутного капіталу, розподіл ВВП у вартісному вираженні, визначення основних вартісних пропорцій у процесі розподілу доходів і фінансових ресурсів, забезпечується оптимальне спів­відношення інтересів окремих товаровиробників, підприємств, організацій і держави у цілому. Отже, за допомогою розподіль­ної функції фінансів здійснюється формування фінансових ре­сурсів підприємства, їх розподіл і використання для забезпе­чення усіх видів діяльності підприємства (операційної, інвес­тиційної та фінансової).

Контрольна функція виявляється у контролі за формуван­ням і використанням фінансових ресурсів підприємства у про­цесі відтворення. Об'єктивною основою контрольної функції є вартісний облік витрат на виробництво і реалізацію продукції (виконання робіт, надання послуг), формування доходів і фон­дів грошових коштів підприємства та їх використання. Конт­рольна функція реалізовується за допомогою фінансових по­казників діяльності підприємств, їх оцінювання і розробки необхідних заходів щодо підвищення ефективності розподіль­них відносин.

Обидві функції фінансів взаємопов'язані і виявляються у

взаємодії, що можна довести на прикладі.

¹ Фінанси підприємств: Підручник / За ред. А.М. Поддєрьогіна. — К.: КНЕУ, 2004. — С. 7.

 

 

В основі фінансів лежать розподільні відносини, які забез­печують джерелами фінансування процес відтворення, і тим самим пов'язують в одне ціле всі фази відтворювального про­цесу: виробництво, обмін і споживання.

Величина доходів, котрі одержує підприємство, ефективне і раціональне господарювання визначають можливості його подальшого розвитку. І навпаки, порушення безперервного кругообігу коштів, збільшення витрат на виробництво та ре­алізацію продукції зменшують доходи підприємства і відповід­но можливості його подальшого розвитку, конкурентоспро­можність і фінансову стійкість. У цьому разі контрольна функ­ція фінансів свідчить про недостатній вплив розподільних від­носин на ефективність виробництва, недоліки в менеджменті фінансовими ресурсами, організації виробництва. Ігноруван­ня таких сигналів може призвести до банкрутства й ліквідації підприємства.

.