Поняття та основні тенденції злочинності у сфері обігу наркотичних засобів , психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів

 

Злочинність у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (надалі по тексту, крім заголовків - наркотики), найбільш очевидно проявляється у злочинах, які характеризуються низкою родових ознак:

злочини вчиняються з приводу шкідливого для людини блага-наркотику;

наркотики як товар обіг якого в Україні заборонено або обмежено. В ідомості про наркотики містяться у «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», де згруповані списки наркотичних засобів, психотропних речовини і прекурсорів до таблиць І–IV згідно із законодавством України та міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України[204];

злочини вчиняються у зв’язку з порушенням порядку обігу наркотиків, тобто незаконним культивуванням рослин, включених до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, розробленням, виробництвом, виготовленням, зберіганням, перевезенням, пересиланням, придбанням, збутом, ввезенням на територію України, вивезення з території України, транзитом через територію України, використанням, знищенням наркотиків[205], а також у зв’язку з використанням коштів, здобутих від незаконного обігу наркотиків;

наявність однорідної шкоди у вигляді поширення наркоманії, токсикоманії серед невизначеного кола осіб[206]. Так, наприклад, у 2011 р. на обліку перебувало 33 споживачів наркотиків на 10 тис. населення (для порівняння: 2003 р. - 25 на 10 тис. населення) (Рис. 31), хоча реальні масштаби проблеми є набагато більші, а ніж та кількість наркозалежних, що зафіксовано в офіційній статистиці..

Рис. 31. Перебувало на обліку споживачів наркотиків на 10 тис. населення

 

Уточненню змісту двох перших ознак основна увага приділяється у кримінальному праві й, зокрема, в ході проведення юридичного аналізу складів злочинів, передбачених ст.ст. 305-320 КК України. В кримінологічному аспекті неабиякого значення набуає встановлення взаємозв’язків та взаємозалежностей наркоманії зі злочинністю та явищами, що з нею пов’язані.

Так, наркоманія згубно впливає на свідомість, психіку людини, її мораль і спосіб життя, що в кінцевому підсумку призводить до поступової деградації особистості. Одначе згубні наслідки наркоманії позначаються не лише на фізичному та психічному здоров’ї окремої особистості. Набуваючи масштабності, наркоманія заподіює шкоду здоров’ю населення, нації, суспільству в цілому. Для економіки держави це позначається на скороченні продуктивності праці, відволіканні значних бюджетних коштів на медичне обслуговування, соціальну адаптацію хворих на наркоманію, фінансування діяльності правоохоронних органів, судів та пенітенціарної системи тощо. До того ж наркоманія перебуває у тіснішому взаємозв'язку зі злочинністю. Адже наркозалежні особи вчиняють не лише злочин у сфері обігу наркотиків. Так, щоб отримати кошти на придбання наркотиків, особи, зазвичай, вчиняють корисливі та корисливо-насильницькі злочини. З іншого боку особи, перебуваючи в стані наркотичного сп’яніння, можуть вчиняти насильницькі злочини проти життя та здоров’я особи, хуліганства, а також необережні злочини, переважно пов’язані з порушенням правил безпеки руху. Непоодинокі випадки, коли наркозалежні самі стають жертвами насильницьких злочинів, втягнення у злочинну діяльність.

Поширення наркоманії стимулює зростання попиту на наркотики, а отже, й пропозиції, що створює сприятливе середовище для бізнесу на наркотиках. Відтак, злочини у сфері обігу наркотиків вчиняються не лише з метою задоволення особистої психофізичної потреби щодо цього шкідливого для людини блага, але й задля збагачення.

Таким чином, існує тісний взаємозв’язок наркоманії з наркобізнесом. Наркобізнес – це явище комплексне, що одержує не лише юридичну, економічну, але й моральну оцінку. Так, з позиції моралі наркобізнес розглядається як злочинний промисел, підпільне підприємництво з приводу шкідливого для людини блага (наркотику), що «паразитує» на людських слабостях, гріховності, пороках і виявляється у немедичному вживанні наркотиків[207].

Чинне законодавство не визначає поняття наркобізнесу. Натомість акцентується увага на незаконному обігу наркотиків й наголошується на необхідності активізувати діяльність правоохоронних органів у цьому напрямку[208]. Відповідно до положень чинного законодавства, в нашій державі використання наркотиків допускається лише в медичній практиці, при проведенні відповідних експертиз, для науково-дослідної роботи та навчальних цілей. Разом з тим поняття наркобізнесу ретельно розробляється й уточнюється у кримінологічній теорії. Семантика наркобізнесу поєднує два терміни «бізнес» та «наркотик». Відповідно й наукове розроблення поняття наркобізнесу здійснюється у двох напрямках: юридичному та економічному. Зокрема, в юридичних дослідженнях акцентується увага на діяльнісному аспекті. Так, наприклад, Бесєдін А.А. визначає наркобізнес як протиправну діяльність, пов’язану із вирощуванням (заготівлею) наркотичних рослин, виробництвом, транспортуванням наркотиків, торгівлею ними з метою наживи. Також автор пропонує доповнити кримінальний кодекс поняттям наркобізнесу, передбачити за цей вид злочинної діяльності більш сувору кримінальну відповідальність[209].

Інший вчений, Івасенко Б.В., розглядає наркобізнес як суспільно небезпечну протиправну підприємницьку діяльність організованих злочинних груп, що спрямована на одержання максимального прибутку в сфері незаконного виробництва, транспортування (в тому числі контрабанди) та збуту наркотиків, заподіює шкоду економічним, політичним та соціальним засадам держави та суспільства[210].

Хруппа М. та Вінс О. застерігають від помилкового ототожнення на практиці наркобізнесу та збуту наркотиків[211]. У зв’язку з цим вчені уточнюють поняття «наркобізнес», «внутрішньо груповий» і «між груповий» збут наркотиків. Одержані результати засвідчили, що сутність внутрішньогрупового "збуту" наркотиків полягає у забезпеченні потреб споживання наркотиків так званої "общини (сім'ї)" наркоманів шляхом їх незаконної заготівлі (викрадення, придбання у первинних виробників наркомісткої сировини та ін.) і доставки. У цих випадках купівля-продаж хоч і має місце, проте різні операції з наркотиками здійснюється не з метою одержання наживи. Відповідні форми незаконної передачі (надання) наркотиків вмотивовані співчуттям, солідарністю, взаємовиручкою т.п., що виникає між спільнотами наркозалежних осіб. Наркотики можуть надаватися за плату, в обмін на дефіцитні речі, золоті вироби чи в борг, під заставу тощо. Проте дані незаконні операції мають «стихійний», епізодичний, компенсаторний характер та вчиняються у зв’язку з потребою відшкодування матеріальних витрат на придбання, заготівлю, доставку наркотиків чи подальшого поповнення їх запасів тощо. При здійсненні такого збуту відсутня мета наживи. Таким чином, внутрішньо груповий і між груповий збут наркотиків має лише формальні ознаки збуту. За своєю сутністю - це своєрідний спосіб задоволення потреби учасників спільноти наркозалежних, що забезпечується власними силами. Відтак, слід погодитись із висновками Хруппи М. та Вінса О., що для внутрішньо групового та між групового збуту, на відміну від наркобізнесу, не характерна мета наживи.

Джужа О.М. пропонує визначати наркобізнес як процес, що складається з таких взаємопов'язаних, взаємозумовлених етапів (стадій): виробництво чи закупівля наркотичних засобів; доставлення їх до місця реалізації; збут (продаж) таких засобів споживачам. У зв’язку з цим злочинна діяльність у сфері обігу наркотиків, може набувати таких моделей поведінки:

з технологічним ланцюжком (наприклад, незаконне культивування наркомістких рослин, виробництво з них відповідної сировини, виготовлення наркотиків, їх транспортування, зберігання, оптова чи роздрібна торгівля, формування мережі клієнтури тощо);

викрадення наркомісткої сировини чи готових лікарських препаратів з наркотичною дією з хімфармпідприємств, аптечної мережі, лікувальних закладів та їх наступний збут скупникам-оптовикам;

розкрадання хімічних реагентів, з яких можна виробляти синтетичні наркотики, виготовлення таких засобів у підпільних лабораторіях та їх реалізація клієнтурі;

спеціалізація на окремій ланці злочинної діяльності, пов'язаної з нелегальною торгівлею наркотиками (наприклад, лише вироблення наркомісткої сировини і збут її скупникам-оптовикам; лабораторне перероблення такої сировини або хімічних реагентів у наркотики, реалізація їх клієнтурі; скупка і перепродаж наркотичних засобів та ін.)[212].

Однак, з огляду на сучасну практику, доцільно зауважити, що вище вказані моделі наркобізнесу варто віднести до нижчого чи середнього рівня. Разом з тим сучасний наркобізнес все більше набуває ознак транснаціональної злочинної діяльності, яка підпорядкована кінцевій меті – відмивання наркокапіталів. В тактичному плані їх діяльність полягає в захопленні й закріпленні регіональних просторів на території національних держав для розвитку наркобізнесу, а також у встановленні контролю на певній території як за наркобізнесом, так і за супутніми видами злочинної діяльності (торгівля зброєю, переправлення через кордони незаконних мігрантів тощо). Транснаціональний наркобізнес вирізняється високим рівнем організації та конспірації злочинної діяльності, розробкою системи власної безпеки; наявністю можливостей нейтралізації форм соціального контролю. Значні суми грошових засобів і цінностей витрачаються на підтримку корупційних зв’язків, відновлення наркобізнесу, забезпечення матеріальної підтримки членів злочинних угруповань.

Таким чином, ще однією обов’язковою операцією сучасного наркобізнесу є не лише отримання надприбутків, але й їх легалізація. Щорічно у світі легалізуються, тобто "відмиваються", доходів від наркобізнесу у розмірі 300-800 млрд. дол. За підрахунками, кожний долар, вкладений у наркобізнес, приносить дванадцять тисяч доларів прибутку[213]. Зазвичай, грошовий оборот в наркобізнесі проходить три стадії: накопичення (Akkumulation), коли здійснюється демонетизація, розміщення крупних сум готівки на банківських рахунках, які, зазвичай, не викликають підозри; розсіювання (Dispersion), коли гроші треба тимчасово "заморозити" й з цією метою для зменшення ризику грошові кошти піддаються диверсифікації - вони розсіюються по всьому світу (глобалізуються) і використовуються для різних інвестицій, що приносять дохід інвестиції (стратифікуються); розміщення (Disposition), коли гроші частково використовуються для реінвестицій у власний злочинний бізнес (нові лабораторії, літаки і катери, наглядачі й інформатори) та лише після задоволення цих потреб наркобізнесмен замислюється про капіталовкладення, безпосередньо не пов'язані з наркобізнесом[214].

Радаєв В.В. розглядає наркобізнес у загальних рисах як різновид кримінального бізнесу, економічної діяльності, що заборонена законом і за своєю сутністю порушує закон по аналогії з торгівлею людьми, зброєю, антикваріатом, рекетом, проституцією тощо[215].

В економічній теорії бізнес - це будь-яка діяльність націлена на отримання прибутку шляхом створення та реалізації відповідної продукції чи послуг. В ринковій економці відбувається жорстка боротьба між виробниками, тому вміння оцінити можливі наслідки впровадження у виробництво нового виду продукту є необхідною умовою виживання підприємства. Для наркобізнесу таким продуктом є шкідливе благо - наркотик. У зв’язку з цим Гриненко І. розглядає наркобізнес як систему реальних ринкових угод, які не змогли відбутися через відсутність «певних правил гри», яких дотримуються сторони [216], тобто ці угоди незаконні з огляду на існування юридичної заборони на торгівлю наркотиками. При цьому припускається, що певна частина суспільства розглядає наркотики як „цінний ресурс“, „благо“. У зв’язку з цим існує індивідуальний та ринковий попит, а відповідно й пропозиція. Сторони таких ринкових відносин користуються цілком раціональними міркуваннями щодо отримання максимальної ринкової вигоди. Раціональна поведінка суб’єктів будь-якого ринку (ринкових агентів), у тому числі й наркоринку, передбачає дотримання норм ділового звичаю, у т. ч. й наявності певного уявлення про право власності. Гриненко І. акцентує увагу на рентабельності наркобізнесу[217].

Загалом учені, які досліджують проблему наркотиків з позиції економічної теорії (Беккер В., Гроссман М., Мерфі К., Бернет Ф. та інші) виходять з того, що поведінка всіх людей, у тому числі наркозалежних, є раціональною, тобто такі особи цілком свідомо і обдумано прагнуть максимізувати свій зиск за наявності обмежених ресурсів. Оцінюючи значення наркоекономіки для сучасного суспільства, прихильники даного напряму вважають, що наркобізнес, як і будь-яке інше виробництво, що активно діє, стимулює економіку. Загальна економічна продуктивність підвищується не тільки завдяки прямій або опосередкованій участі в нелегальному наркобізнесі, але і його переслідуванню (витрати на поліцію, юстицію, охорону здоров'я і т. д.). Наркокапітали продукують економічне зростання, створення нових робочих місць як через реінвестиції в наркобізнес, так і в інші види бізнесу, у тому числі легальні. Особливо вагоме значення наркобізнесу для економіки держав, що розвиваються, які повністю залежні від наркоекономіки[218].

Відтак, прихильники даної теорії вбачають сенс у легалізації наркотиків, що на їх думку дозволить отримати для держави певний економічний зиск, пов'язаний із контролем над такою над прибутковою економічною галуззю. Проте слід застерегти від передчасних висновків, адже наркоринок має свої особливості. По-перше товаром на цьому ринку є шкідливе для людини благо-наркотики. До того ж як, зазначає, Тімофєєв Л.М., умовно наркоринок розподіляється на два сектори: 1 - сектор на якому поведінка споживача товару-наркотиків нічим не відрізняється від поведінки споживача на будь-якому іншому (легальному) товарному ринку, коли покупець може раціонально співставити свої фінансові можливості із вартістю товару й навіть відмовитись від покупки; 2 - сектор на якому споживач - хвора на наркоманію особа, а тому фізично і психологічно залежна від наркотику. Такий «покупець» придбає товар-наркотик за будь-яку ціну[219]. Отже, в останньому випадку так звані «закони ринку», що пов’язані з «еластичністю» ціни на товар, вже не визначають поведінку покупця на такому товарному ринку. З наведеного вище випливає висновок про недоцільність ототожнення наркобізнесу з будь-яким іншим законним товарним ринком; а відтак – оцінювати його наслідки виключно з позиції ринкової економіки. Ще однією особливістю ринку наркотиків, порівняно з ринками інших заборонених товарів і послуг (наприклад, нелегальних правоохоронних послуг) є те, що виробництво і споживання наркотиків не суміщаються у просторі. Для ринку на якому товаром є наркотики й, в особливості рослинного походження, товар (сировина) зосереджено в державах, що розвиваються, а от споживачі цього товару перебувають, переважно, в економічно розвинених державах[220].

У цьому зв’язку варто погодитися з Смирновою І., яка розглядає наркобізнес як одну з найприбутковіших злочинних форм монополій на виробництво, розподіл, торгівлю забороненим продуктом-наркотиком та легалізацію наркокоштів. Це своєрідна страхова монополія, яка, передусім, страхує головний ризик споживача - залишитися без наркотиків; а з іншого боку – забезпечує захист керівним «босам» і основним ланкам наркобізнесу[221]. Наркобізнес є об’єднанням незаконних підприємств усередині держави або синтез таких підприємств, діяльність яких виходить за межі окремо взятої держави (міжнародний або транснаціональний характер[222]. В залежності від масштабів діяльності розрізняють: 1 - внутрішньодержавний (локально активний) наркобізнес – регіональний та міжрегіональний; 2 - міжнародний наркобізнес (формально проміжно-глобально активний або транскордонний), коли наркобізнес здійснюється на території 2-3 різних держав; 3 - транснаціональний наркобізнес (глобально активний), коли «полем» для такої бізнес-діяльності виступає міжнародна арена, а міжнародні злочинні наркоугруповання об’єднуються між собою – створюючи злочинний синдикат[223]. Транснаціональний наркобізнес є найбільш небезпечним та характеризується такими основними ознаками:

захоплення і закріплення нових регіональних просторів на території національних держав для своєї діяльності;

контроль на певній території не лише за наркобізнесом, але й за іншими «супутніми» видами злочинної діяльності (торгівля зброєю, переправлення через кордон незаконних мігрантів тощо);

об’єднання злочинних груп для участі у наркобізнесі;

використання особистих довірчих стосунків, ієрархічність зв’язків, сувора дисципліна, розподіл ролей (заготівельники, виготовлювачі, перевізники, розповсюджувачі, охорона тощо), прийом нових членів лише після перевірки виконання ними конкретних доручень;

організація системи жорсткого контролю за діяльністю членів наркоугруповань за допомогою так званих «силових блоків»; застосування насильства, залякування, корупції з метою отримання прибутків, встановлення контролю за територіями й ринками наркотиків. За експертними оцінками учасники такого рівня наркобізнесу витрачають 40 % свого доходу саме з корупційною метою[224];

використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотиків для продовження наркобізнесу, забезпечення діяльності терористичних угрупувань, а також капіталовкладень у легальну економіку;

пошук потенційних можливостей для розширення наркодіяльності завдяки новим сферам та ринкам збуту з виходом за національні кордони; співробітництво з іншими організованими транснаціональними злочинними угрупованнями[225];

володіння методами оперативно-розшукової діяльності та прийомами контррозвідувальної діяльності. Завдяки цьому злочини вчиняються конспіративно, як правило, групою осіб, де кожен співучасник знає лише того, із ким безпосередньо контактує. Такі злочинні угрупування високо мобільні, в арсеналі мають вогнепальну зброю, сучасні засоби зв’язку, наркотики.

Так, наприклад, одне із злочинних угрупувань Донецька, що спеціалізувалося на дилерських оборудках, використовували схему так званих «мобільних постів». Зловмисники використовували непримітних п’ять автівок в салоні яких завжди перебувала вогнепальна зброя; а в багажнику - бійцівські пси, що мали захищати господарів у разі небезпеки викриття правоохоронними органами. Окрім цього, зловмисники в цілях конспірації постійно змінювали номери мобільних телефонів, та місце дислокації (великі торгові центри, парки, вокзали) про що інформували «перевірених клієнтів» за допомогою SMS-повідомлень. Один такий «мобільний пост» за добу обслуговував майже 800 наркозалежних, яким збували трамадол та розроблений на його основі сильнодіючий лікарський засіб «Пара-трал». Лідер злочинного угрупування за добу отримував майже 40 тис. грн. [226]

На проведенні спекулятивних операцій спеціалізувалася й інша група у Донецьку. Завдяки тому, що до її складу входив колишній правоохоронець, її учасники були добре обізнані з конспіративними методами роботи. Налагодивши канал постачання екстракційного опію з Іраку до України, учасники цієї злочинної групи протягом десяти років спеціалізувалися на гуртовій торгівлі цим наркотиком у трьох районах міста Донецька. За отримані кошти здійснювали придбання елітної нерухомості, транспортних засобів, ювелірних виробів та планувати розширити мережу наркобізнесу поза межі обласного центру [227].

Таким чином, наркобізнес – цеорганізований злочинний обіг наркотиків, що характеризується такими сутнісними ознаками: корисливий мотив та мета наживи; здійснюється у виді злочинного промислу; структуризований характер злочинної діяльності (фінансування, виробництво, маркетинг, транспортування, продаж наркотиків, відмивання фінансів, отриманих від реалізації наркотиків – одержання сталих прибутків та надприбутків від злочинного обігу наркотиків); використання наркокоштів як для особистого збагачення, так і для подальшого розвитку злочинного бізнесу на наркотиках, у тому числі завдяки наведенню корупційних зв’язків.