Основні напрямки запобігання насильницьким злочинам та особливості попередження насильства в сім’ї

 

Попередження насильницької злочинності – це діяльність, яка спрямована на виявлення та усунення причин та умов насильницьких злочинів й реалізується у заходах запобігання насильницьких злочинів та профілактики насильства, у тому числі у сім’ї. Зокрема, запобігання злочинам, у тому числі насильницьким, полягає у перешкоджанні реалізації злочинного наміру на стадії готування чи замаху. На цьому етапі розвитку насильницької злочинної поведінки перевага надіється заходам, які мають на меті переконати особу у необхідності відмовитися від подальшого умисного створення умов для вчинення злочину чи іншого умисного діяння, безпосередньо спрямованого на заподіяння насильства. Однак, як уже нами зазначалося, сутнісний зміст попередження насильницької злочинності відображається саме у заходах профілактики, що передбачають виховну діяльність, спрямовану на недопущення формування у особи злочинних намірів, пов’язаних із заподіянням насильства.

Заходи запобігання насильницьким злочинам та профілактики насильства, у тому числі в сім’ї, за змістом є численні та різноманітні. Задля підвищення ефективності їх об’єднують за напрямами й, зокрема, у такі найважливіші комплекси: втручання у кризові ситуації; зменшення практичних можливостей вчинення насильницьких злочинів; виховна та інформаційна робота з населенням; залучення громадськості до попередження насильницької злочинності; надання допомоги жертвам насильницьких злочинів [54].

Втручання у кризові ситуації припускає нейтралізацію і розв'язання міжособистісних напружених конфліктів за допомогою таких заходів:

— здійснення постійного соціального контролю за обстановкою у сімейно-побутовій сфері і сфері дозвілля.шляхом виявлення мотивів криміногенної поведінки, усунення або послаблення ступеня конфліктної напруги;

- орієнтація правоохоронних органів на превентивну роботу з молоддю;

— створення більш досконалої електронно-пошукової системи «Насилля» для обліку злочинів проти особи та централізованої автоматизованої системи обліку прикмет невпізнаних трупів;

- проведення паспортизації вулиць, майданів, парків, транспортних магістралей та інших місць масового перебування і відпочинку громадян з метою виявлення і усунення чинників, що сприяють порушенням громадського порядку, що супроводжується насильством над особою;

— підвищення рівня уваги до поведінки акцентуйованих осіб й осіб з психічними аномаліями та ін.[55] й, зокрема, завдяки формування банку даних щодо насильників, ґвалтівників-убивць та містив би відомості не тільки про конкретних осіб, які могли б бути причетні до вчинених насильницьких злочинів на сексуальному підгорнуті, але й, зокрема, психологічну, іншу інформацію щодо типологічних особливостей осіб, схильних до жорстоких проявів насильства. Дана інформація щодо осіб, з аномаліями психіки, має бути одержана й опрацьована оперативними працівниками і слідчими з залученням психологів, психіатрів і (або) сексопатологів, що в подальшому має убезпечити потенційних жертв насильницьких злочинів[56]

Попередження насильства в сім’ї має на меті зниження «гостроти» конфлікту та реалізується шляхом застосування таких спеціальних охоронних і правообмежувальних заходів:

- офіційне попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім'ї, що застосовується дільничним інспектором міліції або співробітником кримінальної міліції у справах дітей щодо члена сім'ї, який вчинив насильство в сім'ї (за умови відсутності в його діях ознак складу злочину);

- постановка на профілактичний облік в органи внутрішніх справ члена сім'ї, якому винесено офіційне попередження про неприпустимість насильства сім’ї;

- захисний припис, який може виноситися дільничним інспектором міліції або співробітником кримінальної служби у справах дітей, за погодженням з начальником відповідного органу внутрішніх справ і прокурором, щодо особи, яка вчинила насильство в сім'ї після отримання офіційного попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім'ї. Захисний припис передбачає такі правообмеження щодо насильника: а) чинити конкретні акти насильства в сім'ї; б) отримувати інформацію про місце перебування жертви насильства в сім'ї; в) розшукувати жертву насильства в сім'ї, якщо жертва насильства в сім'ї за власним бажанням перебуває у місці, що невідоме особі, яка вчинила насильство в сім'ї; в) відвідувати жертву насильства в сім'ї, якщо вона тимчасово перебуває не за місцем спільного проживання членів сім'ї; г) вести телефонні переговори з жертвою насильства в сім'ї[57].

Окрім того, особа, яка вчинила насильство в сім’ї має пройти корекційну програму, що спрямована на формування гуманістичних цінностей та ненасильницької моделі поведінки в сім'ї.[58]

В напрямку зменшення практичних можливостей вчинення насильницьких злочинів — застосовують заходи, що спрямовані на максимальне ускладнення вчинення насильницьких злочинів у громадських місцях, на вулицях, у гуртожитках, домоволодіннях тощо. Такі заходи за змістом можуть означати:

- своєчасне реагування на повідомлення про насильство та належна підготовленість наряду патрульно-постової служби міліції, що, включає: знання оперативної обстановки, оснащення патрульних постів сучасною технікою, належне володіння формами та прийомами запобігання насильницьким злочинам, взаємодія з іншими підрозділами органів внутрішніх справ, а також з громадськістю[59];

- розстановка постів та маршрутів патрулювання з урахуванням часу й місця ймовірності вчинення насильницьких злочинів. У зв’язку з цим виявляти і брати під контроль найбільш криміногенні об’єкти, використовувати при цьому можливості громадськості, вивчати склад осіб, що сконцентровані на таких об’єктах, наявність з їх числа раніше засуджених або осіб, які тривалий час не працюють, зловживають спиртними напоями, допускають немедичне застосування наркотичних засобів тощо;

- удосконалення режиму перебування в Україні іноземців без певних занять й застосування щодо них відповідних заходи юридичного впливу;

- посилення контролю за обігом зброї, боєприпасів, вибухових речовин, наркотиків, отруйних і сильнодіючих речовин[60];

- спільно із зацікавленими організаціями систематично перевіряти надійність зберігання зброї на об’єктах, де дозволено використання вогнепальної зброї;

- підвищення якості діяльності дільничних інспекторів міліції щодо боротьби з пияцтвом, наркоманією[61];

- здійснення контролю за дотриманням правил адміністративного нагляду і встановлених правообмежень.

В напрямку здійснення виховної та інформаційної роботи з населенням доцільно:

- формувати обстановку нетерпимості до порушення норм права та моралі;

- роз’яснювати населенню необхідність добровільно здавати зброю, що зберігається без відповідних дозволів, доводити до їх відома положення закону про звільнення від кримінальної відповідальності[62];

підвищувати культурний рівень спілкування населення, в тому числі в сексуальній сфері;

здійснювати широкомасштабну роботу щодо поінформування населення про стан злочинності, причини та умови вчинення насильницьких злочинів, а також якості і властивості, які типово притаманні особам, які вчиняють насильницькі злочини, типові ситуації, які підвищують ризик стати жертвою насильницького посягання. Необхідно надавати конкретні рекомендації як, по можливості, «уберегтись» від насильства, як діяти, якщо особа опинилася в криміногенні ситуації, яким чином «вийти» з неї з мінімальними втратами[63];

- інформування населення про дозволені форми і методи самозахисту від злочинних посягань;

- покращення співпраці з засобами масової інформації в напрямку обмеження в ефірі сцен насильства, жорстокості тощо, натомість проводити антиалкогольну та антинаркотичну пропаганду, а також популяризувати високоморальні якості, розвивати культуру спілкування, бережного ставлення до інституту сім’ї.

В напрямку залучення громадськості щодо попередження насильницької злочинності доцільно здійснювати шляхом переконання, що громадський спокій, безпека осіб може бути досягнута лише за умови об’єднання зусиль правоохоронних органів та громадськості; що така практика є поширеною в усіх розвинених європейських державах. Так, за кордом позитивно себе зарекомендувала програма «Сусід допоможи сусіду», що передбачає негайне інформування правоохоронних органів у випадку вчинення злочину на території мікрорайону. Як видається такий позитивний досвід можна було б поширити і щодо запобігання насильницьким злочинам, які вчиняються у помешканнях наших громадян.

В напрямку надання допомоги жертвам насильницьких злочинів відповідні заходи передбачають надання моральної підтримки і матеріальної допомоги особам, які стали жертвами насильницьких злочинів. В кримінологічних джерелах у цьому зв’язку відзначається на доцільність створення фонду відшкодування шкоди громадянам або їх представникам, які зазнали збитків від насильницьких злочинів; підвищення готовності громадян до самооборони; прийняття Закону про надання допомоги жертвам насильницьких посягань тощо[64]

Разом з тим, враховуючи глобальну економічну кризу видається, що втілення таких заходів є дещо проблематичним. Натомість у чинному законодавстві закріплено механізм допомоги жертвам насильства в сім’ї, що, зокрема, передбачає: надання їм тимчасового житла, необхідного матеріального забезпечення; консультативних послуг; медичної та психологічної допомоги; здійснення юридичного супроводу тощо. Так, наприклад, працівники кризових центрів організують надання необхідної психологічної, педагогічної, медичної, юридичної допомоги членам сім'ї, які можуть стати або стали жертвами насильства в сім'ї; а також повідомляють членів сім'ї, де виникає реальна загроза вчинення насильства в сім'ї або де було вчинено насильство в сім'ї, про права, заходи і послуги, якими вони можуть скористатися; повідомляють службу дільничних інспекторів міліції чи кримінальну міліцію у справах дітей про виявлені факти реальної загрози застосування насильства в сім'ї або про факти вчинення такого насильства; вивчають і узагальнюють причини та умови конкретних проявів насильства в сім'ї. Працівники центрів медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім'ї, зокрема: надають жертвам насильства в сім'ї первинну медико-санітарну і психологічну допомогу, окремі види психіатричної допомоги відповідно до положень Закону України "Про психіатричну допомогу", інших нормативних актів; за необхідності направляють жертв насильства в сім'ї для відповідного подальшого лікування; організовують надання юридичних консультацій жертвам насильства в сім'ї; повідомляють про вчинене насильство в сім'ї службу дільничних інспекторів міліції чи кримінальну міліцію у справах дітей[65].

Разом з тим першорядного значення для попередження насильницької злочинності набувають заходи загальносоціального характеру, які націлені на покращення добробуту, розвиток духовності, поваги до людини незалежно від її статків, соціального статусу чи соціальної ролі у суспільстві, впровадження доброзичливого ставлення до інших людей, порядності у взаєминах, зміцнення фізичного та психічного здоров’я населення, розвиток духовності, гуманності та милосердя.

Питання та завдання для самоконтролю

Які ознаки вирізняють насильницькі злочини з поміж інших видів злочинів?

Як класифікуються насильницькі злочини в залежності від спільності їх детермінант?

Які ознаки визначають особливості кримінологічної характеристики насильницьких злочинів?

Яким є «кримінологічний портрет» особи насильницького злочинця?

Які категорії осіб, зазвичай, є жертвами насильства в сім’ї?

Які об’єктивні та суб’єктивні чинники впливають на вчинення насильницьких злочинів?

Які види насильства в сім’ї”?

Які спеціальні суб’єкти попередження насильства в сім’ї визначені на рівні законодавства?

Які спеціальні заходи попередження насильства в сім’ї передбачені законодавством?

Які основні напрямки попередження насильницьких злочинів та заходи їх реалізації?

 

Рекомендована література

1. Власов П. О. Насильство в сім’ї та діяльність органів внутрішніх справ по його подоланню: інформаційно-практичний посібник / П. О. Власов, А. В. Левков. – Дніпропетровськ: Дніпропетровська міська громадська організація «Жіночий інформаційно-координаційний центр», 2005. – 130 с.

2. Голіна В. В. Попередження тяжких насильницьких злочинів проти життя й здоров’я особи: навч. посібник / В. В. Голіна. – Х.: НЮАУ, 1997. – 52 с.

3. Головкін Б.М. Корислива насильницька злочинність в Україні: феномен, детермінація, запобігання: монографія / Б.М. Головкін. – Х.: Право, 2011. – 432 с.

4. Гумін О.М. Кримінально-насильницька поведінка проти особи: монографія / О.М. Гумін. – Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2009. – 360 c.

5. Йосипів А.О. Детермінанти насильницької злочинності та протидія їй органами внутрішніх справ: монографія /А.О. Йосипів. – Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2011. – 276 с.

6. Джужа О. М. Запобігання злочинам, пов’язаним із сексуальним насильством: монографія / О. М. Джужа. – К.: Атіка, 2009. – 240 с.

7. Лановенко І. І. Кримінологія. Причини та раннє попередження статевої злочинності / І. І. Лановенко, П. В. Мельник.. – К., 1998. – 119 с.

8. Морчев И. А. Виктимологические аспекты предупреждения насильственних преступлений, совершенных в сфере семейных отношений / И. А. Морчев // Российский следователь. – 2005. – № 7. – С. 41–43.

9. Овчинский С. С. Преступное насилие. Преступность в городах / С. С. Овчинский. – М.: ИНФРА-М, 2007. – 408 с.

10. Проблеми боротьби з насильницькою злочинністю: зб. матер. наук.-практ. конф./ [редкол.: В. І. Борисов (гол. ред.) та ін.]. – Х.: ПФ «Книжкове видавництво «Лествиця МаріГ», 2001. – 248 с.

11. Тунина Н.А. Охранный ордер как способ превенции семейного насилия / Н. А. Тунина // Криминологический журнал БГУЭП. – 2010. – № 4 (14). – С. 78–82.

 

РОЗДІЛ 8

ЕКОНОМІЧНА ЗЛОЧИННІСТЬ