Можливості розширення природоохоронних територій

Зважаючи на загострення екологічної ситуації в Україні, важливим напрямом раціонального використання лісових та інших природних ресурсів є створення єдиної екологічної системи природоохоронних територій, які призначені для збереження у природному стані унікальних або типових для певної зони об’єктів, а також для збереження й відновлення цінних та унікальних природних комплексів (Генсірук С.А., 1992).

Мережа заповідних територій, як наукових лабораторій живої природи, має бути розширена в кожній фізико-географічній зоні. Доцільно збільшити також площі заказників, заповідних урочищ та інших унікальних об’єктів природоохоронного значення.

Потреба у розширенні природоохоронних територій, зумовлена тим, що діючі нині заповідники межують з інтенсивно використовуваними сільгоспугіддями або примикають до великих промислових комплексів. Особливо гострою є проблема збереження екосистем в інтенсивно освоєних малолісних регіонах Лісостепу і Степу України, де необхідно створити природоохоронні комплекси, спроможні поліпшити довкілля. У ряді випадків навколо заповідників доцільно збільшити площі захисних лісових насаджень за рахунок продуктивних земель.

Детальний аналіз природоохоронних об’єктів в Україні та можливості створення нових і розширення існуючих заповідників на базі комплексного лісогосподарського районування наведено у роботах С.А.Генсірука (1981;1992). За даними автора (1992) п’ять із 45 державних заказників Українського Полісся віднесені до природоохоронних територій формально, їхня територія частково використовується в господарських цілях. В Українському Поліссі 90 видів рослин і ряд представників тваринного світу потребують посиленої охорони. Особливо відчутні для народного господарства загибель більшості журавлинових, зниження врожаїв чорниці та буяхів, зменшення кількості видів і площ лікарських трав.

Така ситуація, на думку Генсірука С.А. (1992) вимагає оголошення окремих цінних природних комплексів заповідними. У першу чергу термінових заходів слід вжити щодо Поліського державного заповідника, в якому відсутні характерні для регіону дубово-соснові й типові вільхові ліси.

Задля збереження основних біогеоценотичних особливостей Українського Полісся доцільно розширити територію заповідника за рахунок навколишніх болотних екосистем і лісових масивів. Із болотних комплексів слід охороняти болота із журавлинниками, найбільшими з яких є Черемошне (1,6 тис. га), Княже (1,3 тис. га), Кремінне (750 га), Багон (550 га) у Волинській області; Кремінне (35,8 тис. га), Березино (5 тис. га), Батино (1 тис. га), Бабин Мох (916 га) у Рівненській області; Озернянське (4,7 тис. га), Лукоцька Погоня (2 тис. га), Ямне (2,5 тис. га), Михеєво (1,9 тис. га) у Житомирській області.

На базі Поліського і Рівненського заповідників необхідно створити Поліський біосферний заповідник.

Площі Природоохоронних насаджень Українського Полісся повинні бути розширені шляхом створення нових заказників на базі еталонних і високопродуктивних лісових масивів. До таких можна віднести високопродуктивні ліси Корабельного лісництва Житомирського ДЛГ (4 тис. га), масив дуба гірського, зарослі плюща звичайного, печіночниці та інших рідкісних рослин на Словечансько-Овруцькому кряжі (4 тис. га).

Крім Шацького природного національного парку у Волинській області, доцільно створити три національних природних парки: Київський – у Київській області; Мезинський – у Чернівецькій області; Надслучанська Швейцарія – у Рівненській області на базі заказника Соколині Гори. Такі парки дадуть змогу впорядкувати рекреаційне навантаження, взяти під охорону цінні рослинні асоціації, а також зберегти рідкісні лісові, водні та болотні об’єкти.

Інтенсивне використання природних ресурсів, тривала агрокультура суттєво знизили стійкість лісових екосистем Лісостепу і Степу. У цих регіонах необхідно зберегти еталонні лісові масиви, природну рослинність заплав Лісостепу, природні байрачні ліси Степу. Це вимагає створення Дністровського національного природного парку, розширення площ Канівського заповідника, створення заповідників у східній частині Лісостепу.

На думку Генсірука С.А. (1992), посиленої охорони потребують ліси Гірського Криму, які виконують важливі грунтозахисні і водоохоронні функції. Регіональна система природоохоронних територій Гірського Криму має охоплювати площу 350-400 тис. га, у тому числі 150 тис. га – заповідних територій.

Загальна площа систем природоохоронних територій у Карпатах має становити близько 1,5 млн. га, у тому числі біля 300 тис. га – заповідних об’єктів.

Створення в Україні єдиної екологічної системи природоохоронних територій, забезпечить рівномірність розміщення заповідних об’єктів, сприятиме відтворенню та підтриманню біогеографічної різноманітності екологічних систем, оптимізації стану природного довкілля.

 

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Ворон В.П. Ліс і техногенне забруднення атмосфери / Раціональне природокористування та охорона навколишнього середовища. Курс лекцій. – К.: УМК ВО, 1990. – С. 101-111.

2. Влияние загрезнений воздуха на растительность / Под ред. Х.Г.Десслера. – М.: Лесн. пром-ть, 1981. – 184 с.

3. Генсірук С.А. Регіональне природокористування: Навч. посібник. – Львів:Світ,1992. – 336 с.

4. Генсірук С.А. Ліси України / АН України, РПС України, МО України, Львів. Лісотехн. ін-т; Відп. ред. П.С.Погребняк, В.І.Чопик. – Київ: Наук. думка. 1992. – 408 с.

5. Генсірук С.А., Нижник М.С., Копій Л.І. Ліси Західного регіону України. – Львів: Атлас, 1998. – 408 с.

6. Голубець М.А. Екосистемологія. – Львів: Поллі, 2000. – 316 с.

7. Голубець М.А., Марискевич О.Г., Козловський М.П., Козак І.І., Крок В.О. і ін. Екологічна ситуація на північно-східному макросхилі Українських Карпат. – Львів: Поллі, 2001. – 162 с.

8. Голубець М.А., Гнатів П.С., Козловський М.П., Марискевич О.Г., Башта А.В. і ін. Концептуальні засади сталого розвитку гірського регіону. – Львів: Поллі, 2007. – 288 с.

9. Горшенин Н.М. Повышение продуктивности и ценности лесов путем их реконструкции. – Киев: Госсельхозидат УССР, 1957.-128с.

10. Дерябин Д.И., Кулаков К.Ф., Новосельцева А.И., Атрохин В.Г. Реконструкция лесных насаждений. – М.: Лесн. пром., 1976.-176с.

11. Калетник М.М., Патлай І.М., Краснов В.П., та інші. Основи лісової радіоекології. – Київ: Ярмарок. 1999. – 253с.

12. Кисилевський Р.Г., Мазепа М.Г. Проведення рубок догляду в умовах радіоактивного забруднення лісів // Лісове госп-во, лісова, паперова і дер. прм-ть. – Київ: Техніка, 1991. - №2. – С. 11-12.

13. Кулагин Ю.З. Индустриальная дендроэкология и прогнозирование. – М.: Наука, 1985. – 118 с.

14. Лохматов Н.А. Развитие и возобновление степных лесных насаждений. – Балаклея: СІМ, 1999. – 498 с.

15. Мазепа В.Г. Діагностика стану та особливості формування соснових деревостанів за умов техногенного забруднення довкілля // Науковий вісник. Львів: УкрДЛТУ. – 1999. Вип. 9.12. – С. 17-21.

16. Мигунова О.С. Леса и лесные земли (количественная оценка взаимосвязей. – М.: Экология, 1993. – 364 с.

17. Молотков П.І. Порадник з рубок догляду в лісах Карпат. – Ужгород: Карпати, 1965. – 79с.

18. Настановлення по рубках догляду в лісах Української РСР. Київ: Урожай, 1971. – 76с.

19. На меті – сталий розвиток України. // Вісник НАН України, – 2007. – № 2. – С. 14-43.

20. Остапенко Б.Ф., Улановский М.С. Типлогическое разнообразие лесов Украины. Степь. Харьков:- Харьк.гос.аграр.ун-т. 1999. – 153 с.

21. Остапенко Б.Ф., Ткач В.П. Лісова типологія: Навч. посібник / Харк. держ. аграрн.ун-т ім. В.В. Докучаєва. – Ч.2. – Харків, 2002. – 204 с.

22. Пастернак П.С., Молотков П.И., Патлай И.Н. и др. Справочник лесовода. Под ред. П.С. Пастернака. – К.: Урожай, 1990.–296с.

23. Правила рубок головного користування в лісах України. Затв. Пост. Кабінету Міністрів України від 27.07. 1995 р. № 559. – 17с.

24. Приступа Г.К., Мазепа В.Г. Рубки проміжного користування в задимлених шпилькових насадженнях // Лісове госп-во, лісова, паперова і деревообробна пром-ть. – 1987. №1. – С.18-19.

25. Про затвердження Державної програми ”Ліси України„ на 2002-2005 роки. Пост. Кабінету Міністрів України від 29.04.2002 р. № 581. Документ 581-2002 п: Internet: www. zakon. rada. qov. ua.

26. Раціональне природокористування та охорона навколишнього середовища: Курс лекцій / Наук. ред. М.В. Чернявський. – К.: УМК ВО, 1990. – 148с.

27. Рекомендації з ведення лісового господарства в умовах радіоактивного забруднення. / За ред. М.М. Калетника. – Київ: Ярмарок. 1998. – 86с.

28. Рекомендации по повышению устойчивости зеленых насаждений к техногенному загрязнению атмосферы выбросами аммиака, сернистого ангидрида, окисей азота в условиях лесной и степной зон УССР. Харьков, Укр НИИЛХА, 1987. – 16с.

29. Рожков А.А., Козак В.Т. Устойчивость лесов. – М.: Агропромиздат, 1989. – 239с.

30. Ткач В.П. Заплавні ліси України. – Харків: Право, 1999.-368с.

31. Техничесике указания по исправлению и замене (реконструкции) малоценных насаждений в равнинных лесах УССР. – Харьков, УкрНИИЛХА, 1962.-62с.

32. Фурдичко О.І., Гладун Г.Б., Лавров В.В. Ліс у Степу: Основи сталого розвитку: Монографія. – К.: Основа, 2006.– 496 с.

33. Чернявський М., Швіттер Р., Ковалишин Р., Угрин А., Феннич В. та інші. Наближене до природи лісівництво в Українських Карпатах. – Львів: Піраміда, 2006.– 88 с.