Одним з основних факторів зовнішнього впливу для будь-якої організації є

споживачі;

структура;

завдання;

технологія.

Ціль – це:

конкретний кінцевий стан, або очікуваний результат організації;

засіб перетворення вхідних елементів (матеріалів, сировини) у вихідні (продукт, виріб);

види робіт, які необхідно виконати певним способом і в обумовлений термін;

взаємовідносини рівнів управління і видів робіт, які виконують служби або підрозділи.

Засіб перетворення вхідних елементів (матеріалів, сировини) у вихідні (продукт, виріб)- це:

технологія;

ціль;

структура;

завдання.

Види робіт, які необхідно виконати певним способом і в обумовлений термін – це:

завдання;

цілі;

структури;

технології.

Взаємовідносини рівнів управління і видів робіт, які виконують служби або підрозділи – це:

структура;

завдання;

цілі;

технологія.

Тема 5. Функції та технологія менеджменту

До основних функцій менеджменту відносять:

планування, організування, мотивування, контролювання та регулю­вання;

керівництво;

управління виробничими підрозділами та управлінськими службами;

управління елементами виробничотосподарської діяльності.

Зв'язок конкретних і загальних функцій полягає в тому, що:

загальні функції є інструментом при реалізації конкретних функцій;

спочатку виконуються загальні функції, а потім конкретні;

загальні функції не пов'язані з конкретними;

загальні й конкретні функції не зв’язані між собою.

Технологія менеджменту полягає у:

визначенні та реалізації видів управлінської діяльності;

призначенні керівника відповідного підрозділу;

визнанні організаційної структури як об'єкта дослідження менеджменту;

прийнятті незапрограмованих управлінських рішень.

За ознакою місця у менеджменті виокремлюють такі функції:

загальні, конкретні, об'єднувальні;

організаційні, адміністративні, соціальні;

інформаційні, матеріальні, фінансові;

маркетингові, виробничі, управлінські.

До конкретних функцій менеджменту відносять:

управління цехом, фінансами, інформаційними ресурсами;

планування, організування, мотивування;

контролювання, регулювання;

керівництво та лідерство.

Організація як система охоплює такі підсистеми:

керуючу та керовану;

соціальну та технічну;

інформаційну та енергетичну;

транспортну та матеріальну.

В організації управління виробничою діяльністю здійснюють:

начальник механічного цеху;

робітник цеху;

працівник відділу реклами;

економіст по праці.

Технологія менеджменту передбачає:

реалізацію конкретних функцій через загальні;

реалізацію загальних функцій через конкретні;

реалізацію методів менеджменту;

прийняття управлінських рішень.

Управління організаційним розвитком — це:

конкретна функція менеджменту;

планування діяльності організації;

регулювання діяльності підприємства;

мотивування діяльності працівників.

Управління конфліктами — це:

конкретна функція менеджменту;

планування діяльності організації;

мотивування діяльності працівників;

регулювання діяльності підприємства.

Функція планування передбачає:

забезпечення єдиного напрямку зусиль усіх членів організації для досягнення її мети;

створення певної структури;

забезпечення досягнення мети через порівняння очікуваного і реального;

забезпечення виконання роботи членами організації у відповідності з делегованими їм обов’язками й узгодження з планом.

Тема 6. Планування як загальна функція менеджменту

Поточні плани розробляються для того, щоб:

детально конкретизувати мету і завдання, поставлені перспективними й середньостроковими планами;

дати комплексне наукове обґрунтування проблеми, які можуть мати місце в майбутньому і розробити показники розвитку фірми;

визначитись у послідовності заходів, які спрямовані на досягнення мети, визначеної довгостроковою програмою розвитку;

забезпечити більш суворий розподіл праці між робітниками та менеджерами.

Ці плани стандартизують рішення за операціями й процесами, які регулярно повторюються:

стабільні;

функціональні;

довгострокові стратегічні;

одночасні.

Політика фірми — це:

керівництво до дій, що допомагає досягти встановлених цілей;

короткотермінова стратегія;

дії, які доцільно виконувати у конкретній специфічній ситуації;

всебічний комплексний план.

Вибір стратегії здійснюється на засадах оцінювання таких основ­них факторів:

забезпечення стійких конкурентних переваг;

наявності адміністративних важелів впливу;

застосування системи управління за цілями;

застосування класичної системи передавання повноважень в організації.

Практично ніяк не пов’язані зі стратегією корпорації плани:

стабільні;

функціональні;

проектні;

програмні.

Виживати й забезпечити основу для збереження стійкого положення на внутрішньому ринку – це ціль підприємства:

короткострокова;

середньострокова;

довгострокова;

поточна.

Яка серед запропонованих цілей сучасного українського підприємства є довгостроковою:

захопити й утримувати певну частку міжнародних рахунків в області своєї спеціалізації;

виживати й забезпечити основу для збереження стійкого положення на внутрішньому ринку;

стати фірмою-лідером, здатною досягти провідного положення серед фірм-конкурентів на внутрішньому ринку і почати конкурувати на зовнішньому;

зробити фірму здатною зберігати стійке положення на внутрішньому ринку і протистояти іноземній конкуренції.

Першим етапом процесу стратегічного планування є:

вироблення загальної місії та цілей організації;

оцінка та аналіз зовнішнього середовища організації;

управлінське дослідження сильних та слабких сторін діяльності;

вибір стратегії.

Першою стадією процесу управління за цілями є:

формування довгострокових цілей i стратегій;

визначення дивізійних цілей;

встановлення індивідуальних цілей;

оцінка досягнення загальної цілі та посилення дієвості впливу.