Базова система тестових завдань

ДОДАТОК А

БАЗОВА СИСТЕМА ТЕСТОВИХ ЗАВДАНЬ

З ДИСЦИПЛІНИ “ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ”

Для поточного для підсумкового контролю

 

Тема 1. Сутність, роль та методологічні основи менеджменту

Середня ланка управління великої фірми називається

мідл-менеджмент;

топ-менеджмент;

тайм-менеджмент;

ловер-менеджмент.

В Україні термін “менеджмент” застосовується

до будь-яких типів організацій, крім державних органів будь-якого рівня;

до будь-яких типів організацій;

в організаціях, які не мають відношення до бізнесу;

лише в благодійних організаціях.

“Особливий рід уміння та адміністративні навички” – таке тлумачення дає фундаментальний Оксфордський словник англійської мови

менеджменту;

управлінню;

владі;

праці.

Основний продукт управлінської діяльності

рішення;

документ;

виробнича та нормативна інформація;

управлінська праця.

Специфічний вид людської діяльності, який відокремився в ході розподілу та кооперації суспільної праці називається

управлінською діяльністю;

управлінською працею;

виробничою діяльністю;

розумовою працею.

Серед найважливіших теорій, які внесли суттєвий вклад в розвиток сучасної теорії і практики управління першою з’явилась

теорія наукового управління;

теорія адміністративного управління;

теорії управління з позицій психології людських відносин;

теорія управління з позицій науки про поведінку.

У загальному змісті поняття “менеджмент“ та “управління” – це

терміни-аналоги, але існують певні відмінності у трактуванні та застосуванні цих визначень;

терміни-аналоги, відмінностей у трактуванні цих визначень немає;

терміни-аналоги, але існують суттєві відмінності у трактуванні та застосуванні цих визначень;

терміни-аналоги, відмінностей у застосуванні цих визначень немає.

Керівник складу – це:

керівник середньої ланки;

керівник нижньої ланки;

керівник верхнього рівня;

керівник інституційного рівня.

Експедитор – це:

керівник нижньої ланки;

керівник середньої ланки;

керівник верхнього рівня;

керівник інституційного рівня.

Агент з питань постачання – це:

керівник нижньої ланки;

керівник середньої ланки;

керівник верхнього рівня;

керівник інституційного рівня.

Керівник цеху – це:

керівник середньої ланки;

керівник нижньої ланки;

керівник верхнього рівня;

керівник інституційного рівня.

Найманий професійний керівник, що не є власником фірми –

менеджер;

бізнесмен;

підприємець;

спеціаліст.

Спільним між менеджером та підприємцем є те, що вони обидва

є генераторами ідей;

вміють володарювати;

люблять володарювати;

з задоволенням беруть на себе ризик, пов’язаний з організацією нового підприємства.

Рівні управління представлені у вигляді піраміди

для характеристики чисельності апарату управління на різних рівнях;

для відображення значення кожного рівня управління;

для полегшення призначення управлінців на посади;

для відображення ролей менеджерів.

Управління — це:

дія на певний об'єкт;

керівництво;

планування;

регулювання.

Технологія менеджменту базується на:

послідовному виконанні функцій менеджменту;

побудові рівнів управління;

вивченні конкретних ситуацій;

удосконаленні оплати праці.

До складу операційних менеджерів належать:

майстер, начальник виробничої дільниці;

директор та його заступники;

начальник цеху, начальник управління;

декан, завідувач відділом.

Менеджер – це людина,

на яку офіційно покладені функції управління колективом, організації його діяльності;

яка організовує роботу працівників усього підприємства, керуючи сучасними методами;

яка впливає на свідомість і поведінку окремих індивідів і членів групи;

яка веде за собою інших.

Тема 2. Закони, закономірності та принципи менеджменту

На досягнення єдності зусиль усіх підрозділів, служб, працівників для виконання завдань організації шляхом застосування правил, процедур ієрархії управління, особистих зв’язків, стилів керівництва спрямований

закон інтеграції управління;

закон спеціалізації управління;

закон економії часу в управлінні;

закон пропорційного розвитку систем управління.

Безперервний розвиток організації та утримання загальної рівноваги на кожному етапі цього розвитку передбачає наступний принцип менеджменту:

динамічної рівноваги;

активізації;

взаємозалежності;

цілеспрямованості.

Тема 6. Планування як загальна функція менеджменту

Поточні плани розробляються для того, щоб:

детально конкретизувати мету і завдання, поставлені перспективними й середньостроковими планами;

дати комплексне наукове обґрунтування проблеми, які можуть мати місце в майбутньому і розробити показники розвитку фірми;

визначитись у послідовності заходів, які спрямовані на досягнення мети, визначеної довгостроковою програмою розвитку;

забезпечити більш суворий розподіл праці між робітниками та менеджерами.

Ці плани стандартизують рішення за операціями й процесами, які регулярно повторюються:

стабільні;

функціональні;

довгострокові стратегічні;

одночасні.

Політика фірми — це:

керівництво до дій, що допомагає досягти встановлених цілей;

короткотермінова стратегія;

дії, які доцільно виконувати у конкретній специфічній ситуації;

всебічний комплексний план.

Вибір стратегії здійснюється на засадах оцінювання таких основ­них факторів:

забезпечення стійких конкурентних переваг;

наявності адміністративних важелів впливу;

застосування системи управління за цілями;

застосування класичної системи передавання повноважень в організації.

Практично ніяк не пов’язані зі стратегією корпорації плани:

стабільні;

функціональні;

проектні;

програмні.

Виживати й забезпечити основу для збереження стійкого положення на внутрішньому ринку – це ціль підприємства:

короткострокова;

середньострокова;

довгострокова;

поточна.

Яка серед запропонованих цілей сучасного українського підприємства є довгостроковою:

захопити й утримувати певну частку міжнародних рахунків в області своєї спеціалізації;

виживати й забезпечити основу для збереження стійкого положення на внутрішньому ринку;

стати фірмою-лідером, здатною досягти провідного положення серед фірм-конкурентів на внутрішньому ринку і почати конкурувати на зовнішньому;

зробити фірму здатною зберігати стійке положення на внутрішньому ринку і протистояти іноземній конкуренції.

Першим етапом процесу стратегічного планування є:

вироблення загальної місії та цілей організації;

оцінка та аналіз зовнішнього середовища організації;

управлінське дослідження сильних та слабких сторін діяльності;

вибір стратегії.

Першою стадією процесу управління за цілями є:

формування довгострокових цілей i стратегій;

визначення дивізійних цілей;

встановлення індивідуальних цілей;

оцінка досягнення загальної цілі та посилення дієвості впливу.

Теорія Герцберга.

До процесних теорій мотивації належить:

теорія справедливості;

теорія Маслоу;

теорія Мак Клелланда;

теорія Герцберга.

Фізіологічне чи психологічне відчуття нестачі у чомусь або у комусь – це:

потреба;

ціль;

мотивація;

мотив.

Те, заради чого виконуються дiї називається:

мотивом;

потребою;

ціллю;

стимулом.

Усвідомлений образ бажаного результату – це:

ціль;

мотивація;

потреба;

мотив.

Процес спонукання себе чи інших до цілеспрямування або виконання дій, спрямованих на досягнення мети – це:

мотивація;

стимулювання;

цілепокладання;

робота.

Робота, що вимагає максимальних зусиль дозволяє задовольнити потреби:

самореалізації;

поваги;

у лояльності;

соціальні.

Ранг посади працівників дозволяє задовольнити потреби:

поваги;

самореалізації;

безпеки та захисту;

у лояльності.

Гарні стосунки у робочій групідозволяють задовольнити потреби:

соціальні;

самореалізації;

поваги;

у лояльності.

Пенсійна програмадозволяє задовольнити потреби:

безпеки та захисту;

фізіологічні;

поваги;

у лояльності.

Основна зарплатадозволяє задовольнити потреби:

фізіологічні;

поваги;

безпеки та захисту;

соціальні.

З наведених прийомів виберіть прийом стимулювання молодого спеціаліста, який нещодавно закінчив ВНЗ:

стимулювати, щоб він бачив, що сумлінна праця не є працею “за того хлопця”;

доручати “аристократичну”, а не чорнову роботу, яка вимагає не так кваліфікації та інтелекту, як високих енергійних затрат;

відзначити його старанність у роботі особливо при інших, заохочувати морально, ставити у приклад усім іншим;

використовувати стимули, які пов’язані з уподобанням, схильностями, сімейним і родинним станом працівника.

З наведених прийомів виберіть прийом стимулювання цінного 85 – річного працівника з великим досвідом роботи:

доручати “аристократичну”, а не чорнову роботу, яка вимагає не так кваліфікації та інтелекту, як високих енергійних затрат;

оточити малопомітно, однак відчутною увагою й турботою, щоб працівник відчув, що Ваша організація – його рідний дім. Покажіть, що його думка для Вас має вагу;

“прив’язати” працівника до організації, ввівши його в оточення: клуб цікавих зустрічей, театр, туристські інтереси, спортивні інтереси;

стимулювати, щоб він бачив, що сумлінна праця не є працею “за того хлопця”.

Першими серед усіх потреб робітника, згідно теорії ієрархії потреб А.Маслоу, задовольняються:

фізіологічні потреби;

потреби в належності (соціальні);

потреби в самореалізації;

потреби в повазі.

Тема 11. Методи менеджменту

До економічних методів менеджменту відносять:

матеріальні стимули;

планування;

статут;

керівництво.

Економічним методом менеджменту, який формує засади функціону­вання організації з точки зору збалансованості надходжень і витрат, є:

бюджет;

виробничо-технічний план;

план маркетингу;

технологічна карта.

 

Ключ до тестових завдань

 

Правильні всі перші варіанти відповідей.

ДОДАТОК А

БАЗОВА СИСТЕМА ТЕСТОВИХ ЗАВДАНЬ

З ДИСЦИПЛІНИ “ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ”