Лідерство та керівництво в управлінській сфері

Проблема лідерства і керівництва є однією з кардинальних проблем психоло­гії управління, що мала різне розуміння і тлумачення впродовж її розвитку як самостійної наукової галузі (див. розділ 3.1.3.).

Поняття “керівництва” і “лідерства” не ідентичні.

Керівництво більшою мірою є соціально-адміністративною характеристикою управління людьми, перш за все у розподілі ролей управління і підпорядкування. Керівництво заснова­не на принципах правових стосунків, соціального контролю і застосування дисци­плінарної практики.

Лідерство психо­логічна характеристика поведінки певних членів групи. Лідерство є процес психологічного впливу однієї людини на інших при їх сумісній життєдіяльності, який здійснюється на основі сприйнят­тя, наслідування, навіювання, розуміння один одного. Лідерство засноване на принципах вільного спілкування, взаєморозуміння і добровільності підпоряд­кування.

Головна якість лідера – чітке бачення мети, яка іншим уявляється у вельми туманних контурах чи не бачиться зовсім. Основна ж якість керівника – з найменшими втратами реалізувати мету.

Відмінності між керівництвом та лідерством вияв­ляються у таких аспектах [38]:

– керівника призначають офіційно, а лідер формується стихійно;

– керівникові закон надає певні права та обов'язки, а лідер може їх не мати;

– керівник наділений певною системою офіційно встановлених санкцій, використовуючи які, може впливати на підлеглих, а лідеру ці санкції не надані;

– керівник представляє свою групу в зовнішній сфері відносин, а лідер обмежений переважно відносинами в групі;

– керівник, на відміну від лідера, несе відповідальність перед законом за стан справ у групі;

– керівник здійснює регуляцію офіційних відносин групи як певної соціальної організації, а лідер регулює міжособистісні стосунки у групі;

– лідерство виникає за умов мікросередовища (мала група), а керівництво є елементом макросередовища, тобто воно пов'язане з усією системою суспільних відносин;

– керівництво є явищем більш стабільним, аніж лідерство (висунення лідера залежить від настрою групи).

Соціально прийнятним і ефективним в сучас­них умовах є керівництво людьми, здійснюване у формі лідерства. У ідеалі ці дві ролі виконує одна і та ж людина, але так, на жаль, буває не завжди.

Чим же відрізняється керівник-лідер від керівника-адміністратора?

Керівника-лідера характеризує [65]:

• здатність сприймати загальні потреби і проблеми керованого колективу і приймати на себе ту частку роботи по задоволенню цих потреб і рішенню проблем, яку решта членів колективу узяти на себе не можуть;

• здатність бути організатором спільної діяльності: він формулює завдання, що хвилють більшість членів колективу, бере на себе відповідальність за створення значущих умов вирішення цієї задачі; уміє планувати спільну роботу з урахуванням інтересів і можливостей кожного члена колективу; залучає людей до виконання необхідних колективу справ; використовує для ухвалення колективних рішень думки і пропозиції, протилежні власній позиції; володіє здібностями і уміннями робити організовувані ним справи цікавими і привабливими для інших людей; уміє планувати спільну роботу з урахуванням інтересів і можливостей кожного члена колективу;

• чуйність і проникливість, довіра до людей: він знаходить час, щоб вислухати людей, і уміє слухати; з ним легко розмовляти на будь-яку інтимну тему, оскільки він уміє берегти таємниці; лідер знає, в чому полягають інтереси людей, з якими він пов'язаний по роботі, і готовий їх відстоювати; здатний зрозуміти проблеми окремої людини; го­товий вступити за підлеглого, якщо з ним обходяться несправедливо; здатний розуміти те, про що люди вважають за краще змовчувати; здібний до співпереживання;

• представницькі схильності: він – виразник загальних для колективу позицій його членів; здатний уловлювати і висловлювати загальну думку членів колективу; ставить питання з потреб колекти­ву перед керівництвом, не чекаючи наказу “зверху”; готовий жертвувати особистими інтересами ради інтересів колективу; є представником колективу у взаємостосунках з вищестоящим керівництвом;

• емоційно-психологічна дія: лідер здатний залучати людей до діяльності, не віддаючи прямих розпоряджень і команд; він у високому ступені наділений “відчуттям ліктя”, уміє переконувати, схильний заохочувати; він володіє не­формальним авторитетом;

• оптимізм: лідер упевнений, що проблеми, які встають пе­ред людьми, вирішувані; своїм оптимізмом він викликає у людей віру в свої сили.

Основні поняття і ключові слова: лідерств, керівництво.