Завдання психології управління в організації

Як наука, психо­логія управління продукує психологічні знання, що застосовуються при розв’язанні проблеми управління діяльністю організації та її працівниками. Вона охоп­лює такі проблеми та завдання [38]:

– психологічні особливості управлінської діяльнос­ті;

– психологічні особливості діяльності керівника;

– психологічні особливості управління працею;

– психологічні особливості управління людьми;

– психологічні особливості управління організацією як цілісною системою;

– співвідношення “індивідуального” і “групового” в управлінні;

– психологічні основи добору та навчання управлінських кадрів;

– психологія розв’язання управлінських завдань (психологія прийняття управлінських рішень);

– комунікативні (соціально-психологічні) аспекти керівництва людьми та організацією в цілому;

– психологічні основи рекламної діяльності в організаціях.

– психологічні особливості створення іміджу організації та керівника та ін.

Як і кожна наука, психологія управління оперує певними категоріями – фундаментальними поняттями, котрі характери­зують найбільш закономірні, суттєві зв'язки і відносини в організованій діяльності людей. Формування системи категорій цієї відносно молодої науки ще не завершене, хоча окремі з них уже набули статусу опорних і навколо них концентрується відповідна проблематика, а також інші категорії.

Ключовими категоріями психології управління є “управління”, “керівництво”, “менеджмент”, “керівник”, “менеджер” та “організація”.

Стосовно діяльності організації термін управліннявикористовується в таких основних значеннях:

· функція, спеціальний вид діяльності в організації;

· певна категорія людей, соціальний прошарок тих, хто здійснює роботу з управління;

· спеціальна галузь знань, яка сприяє здійсненню роботи з управління

Керівництво є складовою частиною управління.Його основні відмінності в тому, що керівництво:

· обмежується дією на людей і їх спільності;

· припускає взаємодію керівника з підлеглими;

· покликане спонукати діяльність відповідно до намірів керівника.

Керівництво – це довільна (цілеспрямована) дія на керованих людей і їх спільності, яка призводить до їх усвідомленої і активної поведінки і діяльності, відповідно до намірів керівника.

Керівництво можна назвати управлінням, але зовсім не кожне управління є керівництво. Управління виступає ширшим поняттям, що означає спрямовану дію на сис­тему чи окремі процеси, що відбуваються в ній, з метою зміни її стану чи надання їй нових властивостей і якостей. Поняття “управління” належить як до технічних (“машина – машина”), соціотехнічних (“людина – машина”), так і соціальних (“людина – людина”) систем.

Не зовсім однозначним і визначеним є поняття “менеджмент”. Дуже часто воно використовується як синонім до поняття “управління” і поняття “керівництво”. Визнаний авторитет у галузі теорії менеджменту П. Друкер вважає, що термін менеджмент важкий для розуміння і вживається дуже вільно у різних значеннях. По-перше, маючи специфічно американське походження він не перекладається на інші мови, в тому числі на англійську мову Великобританії. У словнику сучасної англійської мови термін “менеджмент” перекладено як “управління”, “завідування”, “керівництво”, “дирекція”, “адміністрація” тощо. По-друге, бачимо тенденцію змістовного зведення у ньому різних принципів, ролей, видів діяльності, функцій.

Найчастіше використовуються такі підходи у визначенні сутності та змісту менеджменту: функція управління, процес, люди які управляють організацією, орган або апарат управління, наука управління, мистецтво управління. Але всі дослідники сходяться на тому, що менеджмент – це перш за все управління людьми, наука про людину, її інтереси, поведінку та взаємодію з іншими людьми в організації [70].

В процесі аналізу питання психології управління будемо дотримуватися підходу, який визначає поняття менеджменту та управління як синонімічні.

Психологія управління активно послуговується термінами “менеджер” і “керівник”, які також можна використовувати як синоніми.

Менеджер (керівник) – суб’єкт, що виконує управлінські функції; спеціаліст, який здійснює управлінську діяльність в організації; особа, котра організовує конкретну роботу певної кількості працівників.

Що стосується терміну – організація, то існує багато його значень та визначень. Найбільш поширеними є такі визначення поняття організації:

· організація як соці­альна інституція (заклад, підприємство та ін.), об'єд­нання людей, певна структура, в межах яких і може бу­ти досягнута спільна для всіх мета;

· організація як про­цес, як функція управління;

· організація як внутрішня упорядкованість, узгодженість, взаємодія диференційо­ваних частин цілого.

Психологія управління в організаціях послуговує аналізом та використаннях різних означень поняття організації. Що стосується терміну “організація” в контексті “психологія управління в організаціії”, то тут поняття визначається як “соціальна інституція”, “об'єд­нання людей”, “структура” тощо.

У психології управління використовуються і інші важливі категорії, серед яких виділимо: управлінська діяльність, людський чинник, психологія праці, управління людьми (персоналом), управління організацією, стилі керівництва, мотивація, комунікація та ін.

Проблеми визначення структури та змісту психології управління в організаціії базуються на певних історичних тенденціях дослідження психологічних основ управління в організації.

Історичні та сучасні тенденції дослідження проблеми психологічних основ управління ми будемо розглядати в наступному підрозділі. Але в контексті розгляду питання предмету психології управління в організації потрібно зазначити, що дослідження психологічних аспектів менеджменту організацій в західній та вітчизняній науках має різне структурне та змістовне оформлення. На Заході цей напрямок психології має переважно три складові, пов’язані і вивченням в організаціях психологічних проблем праці, діяльності персоналу та розвитку організації як єдиного цілого, які об'єднані у цілісну систему. У нас цей напрямок має лише дві складові (психо­логію праці та психологію управління), що розвивалися переважно окремо і практично не супроводжувалися аналізом організації як спеціального соціального утворення.

Відмінності у структурному оформленні, на наш погляд, обумовлюються також різними підходами у визна­ченні предмета дослідження, що їх застосовують на Заході й у нас. Так, термін “організація”, який є одним із ключових у дослідженнях західних учених, у нас, за винятком останніх років, практично не ви­користовувався. Здебільшого використовувався термін “трудовий колектив”, який, при певній подібності, несе в собі інше сутнісне та змістовне наповнення ніж термін “організація”.

Існують також певні розбіжності у змісті проблематики досліджень психології управління в організації. У вітчизняних дослідженнях, на відміну від західних, виявляються переважно такі тенденції [19]:

· управління розглядається поза його зв’язком із певним
соціальним утворенням (організацією), в якому воно здійснюється,
тобто його ніби виривають з певного соціального контексту;

· управління розглядається лише як управління персоналом і
практично не має стосунку до управління організацією в цілому;

· управління розглядається з позицій суб’єкта управління
(керівника), тобто як однобічний процес, без урахування аналізу
об'єкта управління як складової цього процесу.

Внаслідок цього, звужується коло проблем, істотних для аналізу управлінського процесу, й певною мірою знижується, на наш погляд, ефективність досліджень їх.

Необхідність міжнародної інтеграції України та значні теоретичні та практичні досягнення в сфері психології управління західних країн, ставить перед вітчизняною теорією та практикою менеджменту питання врахування зарубіжних структурних та змістовних підходів до означення сутності та змісту питання управління в організації. В цьому плані, на думку В. Кагана, термін “організаційна психологія” слід сприймати не як американізм, а як свідчення нового ставлення до управління [19].

Певний досвід в цьому плані напрацьовано у Росії, в Московському університеті, де вже розпочалася підготовка спеціалістів за фахом “організаційна психологія та психологія праці” з урахуванням міжнародних традицій. За таким принципом працюють і в Центральній Європі, в колишніх країнах соціалістич­ної орієнтації.

Проте, перехід на західні методологічні підходи до психології управління вимагає змін у свідомості вчених та практиків, а також відповідного наукового та методичного забезпечення – на що потрібен час.

Тому, доповнюючи думки відомого вітчизняного дослідника в сфері організаційної психології Л.М. Карамушка, який акцентує увагу на необхідності пошуку “компромісних” варіантів розв’язання проблеми на цьому етапі, на нашу думку, поєднання західних та вітчизняних підходів до психології управління ми можемо здійснювати в межах одного напрямку – “психологія управління в організації”, при структурному та змістовному її наповнені трьома складовими західного підходу до менеджменту – управління працею, управління людьми та управління організацією як єдиного цілого, які об'єднані у цілісну систему [19].

Структуру та зміст психології управління в організації можемо подати в такій схемі:

		Психологія управління в організації
	Управління працею: - “людина – праця”; - “людина – умови праці”.		Управління людьми: - “людина – людина” (“керівник – підлегий”, “керівник – група”, “керівник – керівник”, “робітник – робітник”, “робітник – клієнт” та ін.).		Управління організацією: - “організація – людина ” (“ організація – керівник”, “структури організації – керівник ”, “ організація – робітник”, “структури організації – робітник ”, та ін.); - “оргнізація – зовнішнє середовище”.

 

Перспективним завданням, на наш погляд, має бути зміна науково-методичних та організаційних засад як на­укових досліджень, так і підготовки спеціалістів відповідно до чин­них міжнародних стандартів.

Але, крім забезпечення міжнародної стан­дартизації дослідження психологічних проблем управління ор­ганізаціями важливим є також вивчення специфічних проявів їх у діяльності вітчизняних організацій.

Як навчальна дисципліна, психологія управління в організаціях, може містити, на нашу думку, такі підструктурні елементи:

· теоретико-методологічні засади психології управління в організаціії;

· управління працею;

· управління людьми;

· управління організацією.

Основні поняття і ключові слова: психологічна культура, управління, керівництво, менеджмент, керівник, менеджер, організація, управління працею, управління людьми, управління організацією.