Вплив занять оздоровчої аеробіки на функціональні системи організму людини

Рухова активність – важливий фактор здоров’я, який забезпечує велику працездатність, тому його вплив на організм надзвичайно актуальний. Рухова активність визначає рівень обмінних процесів організму і стан його кісткової, м’язової та серцево-судинної систем. Потреба організму в руховій активності індивідуальна і залежить від багатьох фізіологічних, соціально-економічних і культурних складників.

Відомо, що обмін речовин при збудженні м’язів – обсяжна система хімічних реакцій. Процеси розщеплення складних молекул на більш прості поєднуються з процесами синтезу (відновлення) збагачених енергією речовин. Один з цих процесів може відбуватися лише за умови наявності кисню, тобто в аеробних умовах. При аеробних процесах виробляється значно більше енергії, ніж при анаеробних. Вуглекислий газ і вода є основними продуктами розпаду при аеробному способі вироблення енергії і легко виводяться з організму через дихання та піт. До видів рухової активності, які стимулюють збільшення поглинання кисню під час занять, належать різні рухи, що їх виконують з невисокою інтенсивністю досить тривалий час.

У результаті аеробного тренування на тканинному рівні відбуваються структурні і метаболічні зміни, які стимулюють ріст функціонального потенціалу клітини, тому ми можемо спостерігати перебудову на тканинному

рівні на прикладі м’язової клітини, яка несе найбільш функціональне навантаження при фізичній праці.

З точки зору фізіології адаптація до м’язової діяльності – це системна реакція організму, спрямована на досягнення високої тренованості.

Навантаження під час фізичної підготовки виконують функції подразника, який збуджує пристосувальні зміни в організмі. Заняття фізичними вправами активізують діяльність усіх органів і систем, підвищують здатність організму

1.4. Вплив занять оздоровчої аеробіки на функціональні системи

 

до мобілізації функціональних можливостей і більш економної м’язової діяльності. Оздоровча аеробіка впливає на всі системиорганізму людини – кровообігу, респіраторну, опорно-руховий апарат (систему м’язів, кісток, суглобів, зв’язок і сухожиль), травну, нервову, ендокринну, імунну, лімфатичну, репродуктивну, покривну тощо [11; 17; 19; 25; 34; 38; 39].

Вплив оздоровчої аеробіки на систему кровообігу. Під час аеробного тренування від активних м’язів, суглобів та зв’язок у центральну нервову систему, зокрема в кору головного мозку, поступає велика кількість сигналів, які, в свою чергу, із центральної нервової системи спрямовуються до всіх внутрішніх органів – серця, легень, м’язів тощо. Відбувається прискорення серцевої діяльності і дихання, підвищується артеріальний тиск, посилюється обмін речовин, збільшується швидкість току по кровоносних судинах.

Кров в організмі людини переміщується від серця по артеріях, артеріолах, капілярах. До серця кров повертається по венах та венуалах. Переміщення крові по венах та венуалах здійснюється завдяки м’язовій діяльності. Ритмічні скорочення та розслаблення м’язів спрямовують кров до серця. Допомагають цьому процесові дихання та коливання діафрагми (у процесі дихання).

Регулярні заняття оздоровчою аеробікою підвищують рухливість грудної клітки й діафрагми. У тих, хто тренується, дихання стає більш рідким та глибоким, а дихальна мускулатура – міцнішою і витривалішою. При глибокому та ритмічному диханні розширюються кровоносні судини серця, у результаті чого покращується споживання і постачання киснем серцевих м’язів.

Основний оздоровчий ефект аеробного тренування пов’язаний з підвищенням функціональних можливостей ССС. Він полягає в економізації роботи серця в стані спокою та в підвищенні резервних можливостей апарату кровообігу при м’язовій діяльності.

Серце, кровоносні судини і кров, що тече по них, створюють єдину систему, забезпечуючи транспортування кисню до всіх тканин тіла, а також видалення шлаків, різних речовин, від одних органів до інших. Серце – це «м’язовий насос» вагою 200 - 250 г, що перекачує кров по кровоносних судинах у всі частини тіла. Частота серцевих скорочень (ЧСС) у спокої становить 60 - 80

разів за хвилину. Під час фізичної роботи ЧСС може досягати максимальних меж, які коливаються в доволі широкому діапазоні, залежно від віку, статі, тренованості.

Довготривале, систематичне заняття оздоровчою аеробікою призводить до збільшення максимально можливої величини ударного об’єму серця (УОС). Завдяки цьому збільшується діастола, тобто час повного розслаблення серця, воно отримує можливість більшого відпочинку. При переході від стану спокою

Розділ І. Теоретичні аспекти оздоровчої аеробіки

 

до навантаження УОС швидко збільшується і досягає стабільного рівня (під час інтенсивної ритмічної роботи тривалістю 5 - 10 хв.). Максимальна величина УОС спостерігається при ЧСС 130 уд/хв. У подальшому, з підвищенням навантаження швидкість зростання ударного об’єму крові різко зменшується. При довготривалому і зростаючому навантаженні ударний об’єм уже не збільшується. Підтримка необхідного рівня кровообігу забезпечується більшою ЧСС. Серцевий викид збільшується головним чином за рахунок більш повного спустошення шлуночків, тобто шляхом використання резервного об’єму крові.

Також у період аеробного тренування відбуваються зміни величини хвилинного об’єму серця (ХОС). ХОС може змінюватися в широких межах: 4 - 5 л/хв. у спокої, до 25 - 30 л/хв. при важкому фізичному навантаженні.

ХОС визначають ударним об’ємом серця (УОС) і частотою серцевих скорочень (ЧСС), він залежить від положення тіла людини, її статі, віку, тренованості, умов зовнішнього середовища і багато інших факторів. Під час фізичного навантаження середньої інтенсивності в положенні сидячи і стоячи ХОС приблизно на 2 л/хв. менший, ніж при виконанні того ж навантаження у положенні лежачи. Пояснюється це накопиченням крові в судинах нижніх кінцівок завдяки силі тяжіння. У процесі тренування ХОС поступово збільшується до стабільного рівня, який залежить від інтенсивності навантаження та забезпечує необхідний рівень споживання кисню. Після тренування ХОС поступово зменшується. Потрібно відмітити, що при помірному фізичному навантаженні збільшення ХОС відбувається за рахунок збільшення УОС і ЧСС. При надмірному фізичному навантаженні його забезпечує головним чином збільшення ЧСС.

Таким чином, із зростанням рівня тренованості потреба міокарду в кисні знижується як в стані спокою, так і при субмаксимальному навантаженні, що свідчить про економізацію серцевої діяльності і підвищенні резервних можливостей апарату кровообігу при м’язовій діяльності. Один із найважливіших ефектів – зменшення ЧСС у стані спокою (брадикардія). Збільшення тривалості фаз діастоли (розслаблення) забезпечує великий кровотік і краще постачання серцевого м’язу киснем.

Підраховано, що в людини, яка знаходиться у стані відносного спокою, на відпочинок передсердь за добу відводиться 16 год., шлуночків – 12 і всього серця – 4 год. Отже, за 60 років життя на відпочинок припадає 20 років, це

стосується нетренованого серця з частотою скорочень 70 - 72 удари за хвилину. У того, хто регулярно займається оздоровчою аеробікою, воно скорочується до 45 - 40 разів за хвилину, де перевага для відпочинку виходить колосальною.

 

1.4. Вплив занять оздоровчої аеробіки на функціональні системи…

 

Вплив оздоровчої аеробіки на респіраторну систему. Людина дихає безперервно, завдяки природному рефлексові, при цьому дихання може зростати або затихати, заспокоюватися залежно від потреб організму.

При вдиханні повітря проходить через носову порожнину, рот, носоглотку, гортань та трахею. З трахеї повітря повертається в бронхи, бронхіоли і закінчує свій шлях в альвеолах, де й здійснюється обмін кисню між повітрям, що вдихається та видихається. Обмін повітря відбувається через слизову оболонку (поверхню) альвеол та капілярів, за принципом осмосу. Загальна поверхня слизової альвеол дорівнює 100 - 150 см2[23].

Заняття оздоровчою аеробікою покращує діяльність респіраторної системи і позитивно впливає на її функції. Під впливом регулярних занять дихальна система в цілому функціонує повноцінніше. В організм поступає більша кількість кисню і підвищується активність окислювально-відновних процесів.

Під впливом вправ оздоровчої аеробіки збільшується частота дихання. Якщо в спокої частота дихання складає 12 - 18 дихальних рухів (циклів вдих-видих) за хвилину, то при роботі вона збільшується до 40 - 90 дихальних рухів залежно від інтенсивності роботи. Збільшується глибина вдиху. Якщо у спокої глибина дихання (об’єм повітря, який вдихається або видихається за один вдих або видих) складає 0,5 літра, то в період напруженої м’язової роботи вона збільшується до 2 - 3 літрів. Розширюються кровоносні судини легень та дихальних шляхів. Збільшується швидкість току крові по судинах цих органів. Збільшення діяльності дихальної системи під час роботи забезпечує підвищення споживання організмом кисню в декілька раз. Так, у спокої організм споживає 250 - 350 млл кисню за хвилину, а при граничній м’язовій роботі ця величина може досягати 4 л/хв.

Також у результаті систематичних занять фізичними вправами відбуваються такі зміни в системі дихання, які сприяють збільшенню споживання організмом кисню при м’язовій роботі.

Збільшується сила дихальних м’язів, об’єм максимального вдиху або видиху, загальний об’єм легень та життєва ємкість легень (ЖЕЛ), кількість кровоносних судин у легенях, що дає можливість під час роботи великій кількості крові за менший проміжок часу насичиться киснем та звільнитися від вуглекислого газу.

Посилюється робота гладкої мускулатури дихальних шляхів. Це сприяє більш швидкому відходженню мокроти в цих органах, яка в нормі утворюється у кожної людини. При затримці мокроти в легенях і в дихальних шляхах створюються сприятливі умови для розвитку інфекцій, а збільшення швидкості

Розділ І. Теоретичні аспекти оздоровчої аеробіки

 

її відходження – знижує ризик інфекційних захворювань органів дихання. Тому люди, які постійно займаються оздоровчою аеробікою, рідше хворіють респіраторними хворобами.

Вплив оздоровчої аеробіки на опорно-руховий апарат. Опорно-руховий апарат займає особливе місце в життєдіяльності людини. Він включає в себе систему м’язів, кісток, суглобів, зв’язок і сухожиль.

М’язи – єдиний руховий елемент організму людини, тому будь-який рух або робота є результатом їх скорочення. Скорочення м’язів – це результат збалансованої роботи нервових центрів, нервів та м’язів. Кожен з рухів, незалежно від їх складності і спрямованості зароджується в центральній нервовій системі у вигляді активності певних груп нейронів. Нервовий імпульс від цих клітин по нервових стовбурах передається м’язам і викликає скорочення. Цікавим є те, що під час занять спортом першими «втомлюються» не м’язи, а нервові клітини, які регулюють їх активність; цей механізм запобігає виснаженню м’язів. Таким чином, під час занять оздоровчою аеробікою тренуються не тільки м’язи, а й нервові центри, які несуть відповідальність за рухи.

Тренування м’язів головним чином полягає в потовщенні м’язових волокон. М’язова маса нарощується за рахунок збільшення кількості товщини м’язових волокон. Потовщення м’язових волокон супроводжується синтезом елементів, які скорочуються – міофібрил. Робота міофібрил цілком залежить від енергетичного стану клітки, тобто від кількості поживних речовин, кисню, вітамінів і мінералів. Регулярні тренування аеробікою призводять до розростання в м’язах кровоносних судин (це підвищує постачання м’язів киснем і поживними речовинами), а також до збільшення концентрації в м’язових клітинах різних ферментів, за допомогою яких виробляється енергія.

Вправи з аеробіки підвищують швидкість м’язових скорочень, їх еластичність і розтягнення. М’язи, недостатньо навантажені, поступово зменшуються в об’ємі, стають в’ялими, слабішають і атрофуються.

Під дією аеробних тренувань кістки значно перебудовуються. Процес оновлення кісток відбувається постійно, при цьому деякі частини кістки розсмоктуються, а інші відновлюються. У тих людей, які займаються оздоровчою аеробікою, кістки перебудовуються відповідно до навантаження. При цьому лінії навантаження збігаються з жорсткістю кістки. Тому регулярні тренування зміцнюють кістки.

Для тих, хто займається оздоровчою аеробікою, зона підвищеної уваги – хребет. Це пояснюється тим, що у 90% людей фізичний дискомфорт, який вони

 

1.4. Вплив занять оздоровчої аеробіки на функціональні системи…

 

відчувають протягом життя, пов’язаний саме з цим органом. Від здорового стану хребта багато в чому залежить і фізичне здоров’я людини в цілому.

Також під дією фізичного навантаження зв’язки та сухожилля стають щільнішими і більш міцними.

Регулярні помірні заняття оздоровчою аеробікою здійснюють позитивний вплив і на суглоби. Підвищується амплітуда рухів у суглобі, стає щільнішою хрящова тканина. Надмірне фізичне навантаження може негативно впливати на стан суглобів. У професійних спортсменів часто виникає таке захворювання, як остеоартроз або остеохондроз, при якому відбувається порушення суглобного хряща.

Для нормального розвитку кісток, зв’язок і суглобів під час занять оздоровчою аеробікою потрібно забезпечити організм необхідними мінералами і вітамінами. Вітамін С стимулює розвиток з’єднуючої тканини зв’язок і сухожиль, а кальцій і фосфор сприяють твердості кісток.

Вплив оздоровчої аеробіки на травну систему та обмін речовин. Поміж систем, порушення у яких призводять до втрати здоров’я, першість належить травній системі і обслуговуючим її залозам (печінка, підшлункова залоза). До органів травлення належать ті, які здійснюють механічну та хімічну обробку харчових продуктів, всмоктування поживних речовин і води в кров або лімфу, формування і видалення неперетравлених залишків їжі (рот, глотка, стравохід, шлунок, тонка та товста кишка).

Існує тісний зв’язок між фізичними навантаженнями і станом органів травлення. Доцільно підібрані фізичні вправи оздоровчої аеробіки, адекватне навантаження та правильно визначений час тренувань сприяють гармонізації діяльності органів травлення.

На початку м’язової діяльності активізуються обмінні процеси в організмі, що покращує кровопостачання органів травлення. Розвиток м’язів живота не лише покращує механічний захист органів черевної порожнини, але й сприяє підвищенню внутрішньочеревного тиску. Підвищення внутрішньочеревного тиску, в свою чергу, стимулює мускулатуру органів травлення, попереджуючи розвиток застійних явищ у них і прискорюючи процеси травлення, всмоктування та виділення неперетравлених залишків їжі. Гармонізується і вдосконалюється взаємодія підшлункової залози, дванадцятипалої кишки, печінки та жовчного міхура. Організм засвоює необхідні для життєдіяльності

білки, жири, вуглеводи, вітаміни, мінерали, мікроелементи. Зменшуються відкладання внутрішньочеревного жиру. Відбувається масаж кишечника м’язами і тканинами, що його оточують, включаючи діафрагму, що запобігає накопиченню відкладень у товстому кишечнику. Це особливо ефективно в

Розділ І. Теоретичні аспекти оздоровчої аеробіки

 

поєднанні з розслаблювальним впливом на гладку мускулатуру шлунково-кишкового тракту, що проходить під час фізичного навантаження. Відбувається нервово-рефлекторна стимуляція органів шлунково-кишкового тракту шляхом впливу на рефлекторні зони й акупунктурну систему. Покращується стан імунної системи. Також тренування ефективно впливає на психічну сферу, що теж важливо для шлунково-кишкового тракту. При аеробних тренуваннях велику увагу необхідно звертати на харчування; воно повинно бути не жорстко дієтичним (згідно з медичними показниками).

Помірні фізичні навантаження сприятливо впливають на процеси обміну речовин в організмі.

Обмін білків у тих, хто займається оздоровчою аеробікою, характеризується позитивним азотним балансом, тобто кількість споживання азоту перебільшує кількість його виділення. Негативний азотний баланс спостерігається під час хвороб, надмірного схуднення, порушення обміну речовин. У відвідувачів оздоровчих занять білки слугують головним чином для розвитку м’язів і кісток. У той час як у нетренованих людей – для отримання енергії (при цьому виділяється низка шкідливих для організму речовин).

У тренованої людини обмін жирів прискорюється. Багато жирів «згорає» під час фізичної активності, що зменшує їх відкладення під шкірою. Регулярні заняття оздоровчою аеробікою знижують кількість атерогенних ліпідів, які призводять до розвитку важкої хвороби кровоносних судин – атеросклерозу.

Під час оздоровчих занять прискорюється обмін вуглеводів. При цьому вуглеводи (глюкоза, фруктоза) стають джерелом отримання енергії, а не осідають у вигляді запасів жирів. Помірна м’язова активність відновлює чуттєвість тканин до глюкози і попереджує розвиток діабету другого типу. При виконанні швидких силових рухів витрачаються в основному вуглеводи, а у період тривалих нескладних навантажень – жири.

Вплив оздоровчої аеробіки на нервову систему та психічно-емоційну сферу. Нервову систему розділяють на центральну та периферичну.

Центральна нервова система (ЦНС) – це головний і спинний мозок; периферична – відхідні від головного та спинного мозку нерви.

У головному і спинному мозку розташована велика кількість нервових кліток, а периферичні нерви – відростки цих нервових кліток.

Існує ще одна класифікація нервової системи, незалежна від першої. Згідно з цією класифікацією нервову систему розділяють на соматичну і вегетативну. До соматичної відносять частину нервової системи, яка контролює діяльність скелетних м’язів і органів чуття. Вегетативна нервова система – це частина

 

1.4. Вплив занять оздоровчої аеробіки на функціональні системи…

 

нервової системи, яка керує процесами обміну речовин, росту та розмноженню клітин.

Центральній нервовій системі належить провідна роль у протіканні всіх процесів в організмі людини, а також у виконанні рухових дій, оволодінні найскладнішими спортивними навичками. Поліпшення діяльності ЦНС впливає на можливості адаптації до складних умов та стресів, на гармонізації функціонального стану всіх органів та систем при виконанні фізичних навантажень.

Позитивний ефект аеробіки полягає в тонізації діяльності ЦНС за рахунок нервових імпульсів, які виникають під впливом м’язових скорочень і рухів у рецепторах, розміщених у м’язах, сухожилках, а також у вестибулярному апараті. Частина імпульсів досягає особливого відділу стовбура головного мозку (ретикулярної формації). Це нервове утворення у відповідь на імпульси активізує діяльність ЦНС, що виражається у підвищенні збудження її центрів: дихання, кровообігу тощо. Таким чином імпульси, які ідуть від м’язів у ЦНС, підтримують тонус нервових центрів головного мозку, нормалізують співвідношення процесів збудження та гальмування.

Встановлено, що тренування з оздоровчої аеробіки сприяє розширенню функціональних можливостей нервової системи. Так, відвідувачі занять, виконуючи вправи, спрямовані на вдосконалення сили, витривалості або швидкості, розвивають не тільки ці якості, але й різні властивості (периферичної) нервової системи: в одних збільшується сила нервових процесів, у других їхня рухливість, а у третіх змінюється співвідношення гальмування та збудження в корі головного мозку. Тобто, використовуючи різні вправи, можна цілеспрямовано впливати і на стан нервової системи, розширювати її функціональні можливості.

У результаті заняття оздоровчою аеробікою вдосконалюються всі ланки нервової системи – зір, слух, просторова орієнтація та інші. У тренованої людини точніший окомір, вона точніше і більш економно виконує рухи, ніж ті, що не тренуються.

Існує термін «активний відпочинок». Саме фізичні вправи розглядають сучасні фізіологи як засіб активного відпочинку і відновлення тонусу нервової системи. Але позитивний вплив активного відпочинку можливий лише при правильному підборі фізичних вправ. До них відносяться:

- циклічні вправи в повільному і середньому темпі;

- вправи, які залучають до роботи м’язи плечового поясу;

- вправи, пов’язані з помірним подразненням вестибулярного апарату;

- усі види вправ з довільним розслабленням м’язів;

Розділ І. Теоретичні аспекти оздоровчої аеробіки

 

- вправи, які викликають зміни гідростатичного тиску крові в судинах голови;

- різні варіанти дихальних вправ.

На силу, рухливість і врівноваженість нервових процесів впливають, окрім різних фізичних вправ, усі засоби фізичної культури: дотримання гігієнічних правил і норм, оздоровчі сили природи тощо.

При виконанні фізичних вправ важливо приділяти особливу увагу методам їх розучування, добору музичного супроводу, використанню спеціального обладнання та пристосування, також одягу, взуття відвідувача та інструктора занять, інтер’єру, дизайну приміщення. Тобто всім аспектам, які дають можливість цілеспрямовано впливати на психічно-емоційний стан людини.

Велике значення мають позитивні емоції, що виникають у процесі занять. Емоції впливають на всю життєдіяльність організму, розвиток та формування особистості, підвищуючи активність людини, стимулюючи її енергію, силу, наполегливість. Коли дії супроводжуються почуттям бадьорості, впевненості у свої силах – це не лише додає енергії, але й сприяє потягу до систематичних занять.

Втома, біль при великих навантаженнях або травмах, почуття страху викликають негативне ставлення до вправ аеробіки. Але якщо людина це подолала, вона отримує своєрідну винагороду – підвищену впевненість у своїх можливостях, насолоду від перемоги.

Виникаючи в півкулях головного мозку, емоції посилюють роботу м’язів, серця, легень, залоз внутрішньої секреції, у тому числі – надниркових залоз, збільшуючи кількість адреналіну в крові. Цей механізм є одним з найсильніших стимуляторів діяльності м’язів, серця, вуглеводного обміну, травлення тощо.

Заняття аеробікою також виховують характер. Вони навчають володіти своїми почуттями, переборювати сором’язливість, виявляти витримку, рішучість.

Взагалі тренування можна вважати оздоровчим, якщо воно відбувається на позитивному психічно-емоційному фоні, сприяє зняттю стресів, розслаблює психіку, викликає стан умиротворення і комфорту після заняття.

Вплив оздоровчої аеробіки на ендокринну та імунну системи. Активні заняття спортом, у тому числі оздоровчою аеробікою сприяють надійній роботі

ендокринної системи, а значить, бадьорості і здоров’ю всього організму людини.

Ендокринну систему складають залози (гіпофіз, щитовидна, паращитовидні, наднирники, підшлункова, волочкова, епіфіз, полові), які виробляють різні гормони (лептин, кортізол, адреналін, естроген, інсулін,

1.4. Вплив занять оздоровчої аеробіки на функціональні системи…

 

грелін та ін.), що впливають на діяльність клітин, органів і практично на кожну функцію організму людини.

Дія аеробного тренування на ендокринну систему виражається наступним чином:

- збільшується (у невеликій мірі) вага ендокринних залоз;

- знижується реакція залоз при виконанні помірної м’язової роботи;

- зростає здатність залоз підтримувати високу функціональну активність протягом тривалого часу;

- значно мобілізуються функції залоз при максимальному навантаженні;

- змінюється чутливість тканин до гормонів, що сприяє покращенню регуляції функцій організму й обмінних процесів.

Спеціальні навантаження на витривалість: вправи класичної аеробіки, тривалий біг у повільному темпі (аеробіка на бігових доріжках), вправи з гантелями та з гумовими джгутами (силова аеробіка) тощо – стимулюють діяльність кори наднирників. Виділення кортикостероїдів (гормонів кори наднирників) посилюється лише при навантаженнях, насичених емоційними елементами. Важливо, щоб в групі тих, хто займається, було створено позитивно-емоційний фон, існували товариські стосунки.

Гормони мають важливе значення при набиранні ваги або схудненні, регуляції апетиту, швидкості обміну речовин, накопиченні жирової маси.

Імунна система – це складний механізм, який утворюють тканини, органи, клітини, розташованих по всьому тілу. Імунна система запобігає проникненню в організм різних вірусів, бактерій, хімічних речовин, які порушують його нормальну роботу, а також забезпечує функціонування інших систем організму.

Фізичні вправи – стимул для імунної системи. Вони покращують загальне самопочуття організму, впливають і на психічний стан людини. Фізичні вправи стимулюють імунну систему організму наступним чином:

1. Помірне фізичне навантаження призводить до реакції організму, схожою на легке запалення. Організм реагує на ці процеси мобілізацією імунної системи.

2. У результаті цієї мобілізації фагоцити та лейкоцити активізуються навіть проти деяких дегенеративних і злоякісних клітин.

3. У результаті помірного аеробного навантаження р-лімфоцити, які відповідають за виробництво антитіл, активізуються.

4. Така фізична діяльність спонукає імунні клітини звільняти певні спільні з білками речовини (цитокіни і лімфокіни), потрібні для передачі спеціальних сигналів, за допомогою яких різні відділи імунної системи краще координують

Розділ І. Теоретичні аспекти оздоровчої аеробіки

 

свою діяльність. Це сприяє більш ефективній роботі власного захисту організму.

Також позитивно впливає на імунітет людини збалансоване харчування і загартування організму. Загартування можна починати в будь-якому віці. Особливо воно ефективне в поєднанні з фізичними вправами (наприклад, вправами аква-аеробіки тощо). Саме фізична активність, збалансоване харчування (відрегульований обмін речовин), загартування, відмова від шкідливих звичок, вчасний лікарський контроль, належний емоційний фон у єдності забезпечать максимально позитивний результат.

Окрім раніше дослідженого нами впливу на різні системи організму, заняття оздоровчою аеробікою регулюють не менш важливі інші системи.

Система терморегуляції під дією вправ оздоровчої аеробіки збільшує еластичність зв’язок, м’язів, підвищує рухливість суглобів, що зменшує ризик отримання травми; зменшує в’язкість крові, полегшуючи роботу серця з її просування; прискорює розпад речовин, що дозволяє звільнити велику кількість енергії, яку можна використати для м’язового скорочення; утримує стабільну температури тіла при суттєвому збільшенні швидкості виробництва тепла.

Покривна система, яка складається в основному зі шкіри (також із залоз зовнішньої секреції, волосся, нігтів, луски тощо), під впливом аеробних тренувань стає більш еластичною та пружною, утворюються такі речовини, як гістамін та ацетилхолін, які створюють умови для м’язової діяльності. У практиці аеробіки ефективно застосовують спеціальні вправи для м’язів та шкіри обличчя.

Суттєво впливають заняття оздоровчою аеробікою і на лімфатичну систему, яка складається із судин та розташованих на них лімфатичних вузлів. Пропоновані фізичні навантаження значно змінюють процеси лімфооберту, мікролімфоциркуляції і цитологічний склад центральної лімфи, а також призводять до порушення структури лімфатичних вузлів. При помірних статичних навантаженнях адаптивна функція лімфатичної системи виявляється у збільшенні швидкості лімфотоку із грудного лімфатичного протоку, крово-лімфотоку в системі мікроциркуляції, в активації скорочувальної функції лімфатичних мікросудин та їх клапанів. На лімфатичну систему більше діє не

фізичне навантаження, а глибоке дихання. М’язова робота під час вправ аеробіки викликає це дихання, а воно, в свою чергу, стимулює лімфатичну систему. Саме статичні (каллонетик) та дихальні (боді флекс) вправи дають найбільший ефект для нормальної роботи лімфатичної системи.

 

1.4. Вплив занять оздоровчої аеробіки на функціональні системи…

 

Під впливом вправ аеробіки система виділення, сечовидільна система (шлунково-кишковий тракт, печінка, нирки, легені, слизові оболонки) зазнає деяких змін: активно виводяться з організму продукти метаболізму, що забезпечує стабільність внутрішнього середовища; покращується дія кліткових ферментів, відновлюється життєдіяльність клітин; посилюється кислотний стан функцій нирок, пов’язаний із змінами ниркового кровотоку та функцій нефронів тощо. Велике значення має стан м’язового тонусу, особливо з зростанням віку людини, коли сечовий міхур поступово стискається (атрофується); у цей час досить корисні фізичні вправи, що допомагають зберегти контроль над функціонуванням сечового міхура.

Вправи оздоровчої аеробіки підтримують на належному рівні функціонування репродуктивної системи. Вони стимулюють виробництво всіх життєво важливих гормонів, посилюючи при цьому статевий потяг та підвищуючи сексуальну активність; покращують кровопостачання органів малого тазу. На активність репродуктивної системи або ускладнення вже існуючого порушення негативно впливає надлишкова вага. Ожиріння призводить до аменореї або безпліддя, для боротьби з якою сьогодні розроблено багато ефективних фітнес-занять. Чинні спеціальні фізичні вправи для вагітних жінок. Таким жінкам слід поступово знижувати навантаження під час занять оздоровчою аеробікою (фітбол-аеробіка, аква-аеробіка, базовий пілатес, стретчинг тощо), контролювати температуру тіла та частоту серцевих скорочень. Також для нормальної роботи цієї системи необхідно застосовувати вправи спрямовані на розвиток наступних відділів та органів: усіх відділів хребта, тазостегнової порожнини, яєчників, матки, вагіни, респіраторної системи (у першу чергу діафрагми), м’язів живота.

Взагалі вплив саме оздоровчої аеробіки на різні системи організму на сьогодні недостатньо вивчений. Кожна з систем організму реагує на фізичні навантаження по-різному. Ця реакція може бути як позитивною, так і негативною. Потрібно пам’ятати: організм людини є злагодженим механізмом і при порушенні роботи однієї із систем виникає дисфункція інших. При перенавантаженні фізичними вправами організм людини втрачає міцність імунітету та стає більш сприятливим до інфекційних захворювань. Тому дуже важливо при заняттях оздоровчою аеробікою враховувати рівень фізичного стану та підготовленості людини.

 

Питання для самоконтролю

1. Визначте складові, які посприяли виникненню оздоровчої аеробіки.

Розділ І. Питання для самоконтролю. Бібліографічний список

 

2. Яку роль відігравали заняття з оздоровчої аеробіки (музичної ритміки, ритмічної гімнастики, оздоровчих видів гімнастики) на різних етапах розвитку людського суспільства?

3. Які Ви оцінюєте перспективи для розвитку оздоровчої аеробіки в Україні?

4. Охарактеризуйте педагогічні погляди вчених та науковців на розвиток оздоровчої аеробіки.

5. Дайте характеристику сучасним оздоровчим системам.

6. Розкрийте поняття фітнес та велнес.

7. Охарактеризуйте основні компоненти фітнесу.

8. Дайте визначення основних термінів та понять оздоровчої аеробіки.

9. Що є предметом вивчення оздоровчої аеробіки?

10. Розкрийте поняття тренування (оздоровче тренування).

11. Охарактеризуйте принципи оздоровчого тренування.

12. Покажіть зв’язок між дисциплінами: педагогіка та оздоровча аеробіка.

13. Яких принципів має дотримуватися викладач під час своєї практичної діяльності?

14. Яка роль оздоровчої аеробіки для здоров’я кожної людини?

15. Що таке гіподинамія?

16. Встановіть взаємозв’язок між рівнем здоров’я і способом життя людини.

17. Визначте вплив занять оздоровчої аеробіки на функціональні системи організму людини.

18. Охарактеризуйте вплив оздоровчої аеробіки на с-му кровообігу й респіраторну с-му.

19. Охарактеризуйте вплив оздоровчої аеробіки на опорно-руховий апарат, травневу с-му та обмін речовин.

20. Охарактеризуйте вплив оздоровчої аеробіки на нервову с-му і психічно-емоційну сферу.

 

Бібліографічний список

Основна використана література:

1. Белокопытова Ж. А. Содержание и методика оздоровительных занятий по аэробике: учеб. пособ. / Ж. А. Белокопытова. – К.: НУФВСУ, 2006. – 72 с.

2. Горбанева Е. П. Физиологический анализ эффектов индивидуального дифференцированных занятий аэробикой: дис. … канд. мед. наук: 03.00.13 / Елена Петровна Горбанева. – Волгоград, 2003. – 167 с.

Розділ І. Бібліографічний список

 

3. Давыдов В. Ю. Методика преподавания оздоровительной аэробики: учеб. пособ. / В. Ю. Давыдов, Т. Г. Коваленко, Г. О. Краснова. – Волгоград: Изд-во Волгогр. гос. ун-та, 2004. – 124 с.

4. Деревлева Е. Б. Гимнастическая аэробика / Е. Б. Деревлева, Н. Г. Михайлов, Э. И. Михайлова. – М.: Чистые пруды, 2008. – 32 с.

5. Евсеев Ю. Н. Физическая культура / Ю. Н. Евсеев. – [3-е изд.]. – Ростов н/Д: Феникс, 2004. – 304 с. – (Учебники. Учебные пособия).

6. Жигалова Я. В. Проектирование комплексных оздоровительных фитнес – программ для женщин 30-50 летнего возраста: дис. … канд. пед. наук: 13.00.04 / Янина Владимировна Жигалова. – М., 2003. – 166 с.

7. Іваночко В. В. Фітнес, як засіб оздоровлення: метод. матеріали / В. В. Іваночко (укладач). – Л.: Вид-во Львівської комерційної академії, 2004. – 20 с.

8. Казакевич Н. В. Использование средств ритмической гимнастики в системе профессиональной подготовки учителей физической культуры: дис. … канд. пед. наук: 13.00.04. / Надежда Викторовна Казакевич. – С-Пб., 1999. – 182 с.

9. Колесникова С. В. Детская аэробика: методика, базовые комплексы / С. В. Колесникова. – Ростов н/Д: Феникс, 2005. – 157 с.

10. Круцевич Т. Ю. Теорія і методика фізичного виховання: в 2 т. Т.1. Загальні основи теорії і методики фізичного виховання / Т. Ю. Круцевич. – К.: Олімпійська літ-ра, 2008. – 391 с.

11. Крючек Е. С. Аэробика. Содержание и методика проведения оздоровительных занятий: учеб.-метод. пособ. / Е. С. Крючек. – М.: Терра-Спорт, Олимпия-Пресс, 2001. – 64 с.

12. Лисицкая Т. С. Аэробика: в 2 т. Т.1. Теория и методика / Т. С. Лисицкая, Л. В. Сиднева. – М.: Федерация аэробики России, 2002. – 232 с.

13. Лисицкая Т. С. Аэробика: в 2 т. Т.2. Частные методики / Т. С. Лисицкая, Л. В. Сиднева. – М.: Федерация аэробики России, 2002. – 216 с.

14. Лущик И. В. Методика повышения эффективности занятий аэробикой на основе использования эластомерных покрытий: дис. … канд. пед. наук.: 13.00.04 / Ирина Владимировна Лущик. – Волгоград, 2000. – 172 с.

15. Матвеев А. П. Методика физического воспитания с основами теории: учеб. пособ. для студентов / А. П. Матвеев, С. Б. Мельников. – М.: Просвещение, 1991 – 191 с.

16. Мороз О. О. Спортивно-оздоровча аеробіка і шейпінг: метод. вказівки / О. О. Мороз, Л. В. Чорнокоза. – Чернівці: Рута, 2000. – 31 с.

 

 

Розділ І. Бібліографічний список

 

17. Мякинченко Е. Б. Аэробика. Теория и методика проведения занятий: учеб. пособ. для студентов вузов физ. культуры / Е. Б. Мякинченко, М. П. Шестакова. – М.: СпортАкадемПресс, 2002. – 304 с.

18. Погасій Л. І. Методичні вказівки щодо організації та проведення занять з фізичної культури на тему: «Аеробіка як засіб підвищення працездатності студентів КНТЕУ» / Л. І. Погасій. – К., 2003. – 15 с.

19. Сиднева Л. В. Формирование профессиональных знаний и умений п