Особливості комунікативних умінь та навичок, необхідних фахівцеві з оздоровчої аеробіки в практичній діяльності

У зв’язку із популярністю оздоровчої аеробіки зростає потреба у спеціалістах як у великих, так і в невеликих містах України. У сучасних умовах розвитку фітнес-індустрії фахівці, які мають високий професійний рівень підготовки, значно менша від тих, хто сьогодні працює в цій сфері оздоровчої фізичної культури. Але тоді, коли аеробіка досягне свого піку популярності, ще гостріше постане питання про кваліфікацію спеціалістів. Цьому сприятиме високий рівень конкуренції поміж різних державних, суспільних та комерційних спортивних організацій, орієнтованих на підготовку спеціалістів і безпосередньо проведення занять з оздоровчої аеробіки.

Нині, окрім знань зі структури та змісту проведення занять аеробіки, спеціаліст повинен бути психологом, педагогом, філософом тощо.

Для створення сприятливого психологічного клімату в групі тих, хто займається, тренер мусить володіти гарними комунікативними якостями, а також психологічними прийомами для встановлення контактів. Цьому допоможе культура спілкування (мовлення), етикет, уміння викладача розв’язувати в практичній діяльності різні педагогічні ситуації.

 

4.4. Особливості комунікативних умінь та навичок, необхідних…

Культура спілкування

Складником майстерності фахівця з оздоровчої аеробіки є його мовлення. Це інструмент професійної діяльності викладача, за допомогою якого можна розв’язувати різні педагогічні завдання: зробити складне заняття цікавим та привабливим; створити щиру атмосферу спілкування в залі, встановити контакт з людьми, досягти взаєморозуміння з ними; сформувати в тих, хто займається, відчуття емоційної захищеності, вселити віру в себе.

Мовлення викладача реалізується у двох різновидах – монолозі та діалозі.

Найпоширенішими формами монологічного мовлення є лекція, розповідь, пояснення, розгорнуті оцінні судження. Діалогічне мовлення фахівця широко представлене різноманітними бесідами з відвідувачами, що будуються у вигляді запитань та відповідей [28].

Педагогічна ефективність мовлення фахівця з оздоровчої аеробіки багато в чому залежить від рівня володіння мовою, вміння правильно вибирати мовні засоби. Мовлення повинне бути інтонаційно виразне, щире та безпосереднє.

Особливе значення має здатність керувати групою в процесі заняття, лаконічно і точно формулювати команди (див. п. 3.5.1.).

Важливим складником гарного мовлення є його функції, головні з яких – комунікативна, психологічна, пізнавальна та організаційна.

Комунікативна – допомагає встановити та відрегулювати стосунки між викладачем та тими, хто займається.

Психологічна – сприяє створенню умов для зняття психологічної напруги, виявленню індивідуальності тих, хто займається, заохочує до досягнення позитивного результату.

Пізнавальна – забезпечує повноцінне сприймання рухової (навчальної) інформації тими, хто займається.

Організаційна – забезпечує раціональну організацію навчально-практичної (рухової) діяльності тих, хто займається.

У своїй діяльності викладач не обмежується візуальними та вербальними командами, спілкування починається задовго до заняття та після нього.

Фахівець з оздоровчої аеробіки повинен спонукати тих, хто займається, до співбесіди.

Розглянемо форми стимулювання співрозмовника до діалогу:

- попросити співрозмовника продовжити свою думку;

- сказати, що уважно слухаєте свого співрозмовника;

- запитати, що ще він може розповісти з цієї тематики;

- запитати присутніх, чи є ще бажаючі виступити;

- поцікавитися в учасників діалогу, хто хоче доповнити;

Розділ ІV. Організація тренувального процесу оздоровчої аеробіки

 

- запропонувати поглянути на питання, що обговорюється, з іншого боку;

- запропонувати розглянути ще один аспект цієї проблеми.

Задаючи питання співрозмовникові необхідно формулювати його у відкритій формі, тобто виключати коротку відповідь: «так» або «ні». Наприклад: «Яким чином Ви займалися фітнесом раніше?», «На яку групу м’язів Ви б хотіли звернути увагу сьогодні?».

У ході дискусії необхідно дотримуватися наступних правил:

- сперечатися по суті: головне в дискусії – аргументи, факти, логіка, доказовість;

- уникати реплік, що принижують людську гідність, поважати думку співрозмовника, спробувати зрозуміти його а не критикувати;

- виявляти витримку і стриманість, чітко формулювати власну думку;

- прагнути до встановлення істини, а не до демонстрації власного красномовства;

- виявляти скромність і самокритичність, демонструвати вміння гідно визнавати недостатність своєї аргументації.

Щоб добре говорити, потрібно не лише мати предмет розмови, а й уміти висловлюватися. Слід приділяти належну увагу саме вибору слів. Мова не тому така одноманітна, що складається з невеликої кількості постійно повторюваних слів, а тому, що деякі улюблені слова вживають надто часто. При розмові необхідно звертати увагу на ці часто вживані слова або попрохати знайомих простежити за мовою саме з цього погляду. Можна записувати своє мовлення на диктофон, після кількох прослухувань стають зрозуміліші мовні вади, які можуть бути пов’язані чи то з недбалою вимовою, чи з нечітким формулюванням речень та вибором слів.

Розповідь не повинна бути розтягнутою, з самого початку має викликати у слухача зацікавлення. Отже, не слід починати з передмови, а спершу сказати щось суттєве з цієї теми або ж дати співрозмовникові можливість самому зрозуміти це суттєве за допомогою запитань.

Необхідно більше читати. Люди, які мало читають і мало говорять, мають обмежений словниковий запас. Висловлюючись, часто замовкають, добирають слова. Через це їхня мова малоцікава, отже, потрібно збагачувати свій словниковий запас. Тренуватися щодо цього можна таким чином: прочитати якийсь невеликий текст, а потім спробувати його вголос переказати.

Засмічують мовлення грубі та вульгарні слова, тому потрібно повністю від них позбавитися. Гарна слава здобувається складно, а погана розповсюджується надто швидко. Набагато гіршою, ніж вульгарність у виразах, є вульгарність у мисленні, і зневажається вона також набагато більше.

4.4. Особливості комунікативних умінь та навичок, необхідних…

 

Бажано не зловживати іншомовними й загальними фразами (якщо вони не є спеціальними термінами аеробіки). Деякі інструктори, які хочуть справити враження високоосвічених спеціалістів, надмірно насичують свою мову іноземними словами, абстрактними поняттями.

Історично так склалося, що частина населення спілкується двома мовами: українською та російською. Фахівцеві краще проводити заняття тією мовою, якою він краще володіє, якою він мислить, але при цьому потрібно виключити зі свого словникового запасу змішані фрази чи словосполучення двох мов, так би мовити «суржик». До того ж мова викладача повинна бути доступною та зрозумілою для всіх присутніх на занятті.

Слід відмітити, що викладач, який вживає іноземні слова або професійні терміни чи вирази, безумовно, повинен знати їхнє значення і правильно вимовляти. Протилежне викликає великий подив і навіть обурення у тих, хто займається.

Мова постійно змінюється. У ній з’являються нові слова й мовні звороти, а старі реорганізуються і зникають. Деякі нові слова стають популярними і швидко поширюються. Але не всі так звані «модні висловлювання» гарні і відповідають духові рідної мови. Спочатку ці нові слова увиразнюють мову, однак згодом перетворюються на банальність. Тому вживати їх, треба обережно, доречно.

Деякі фахівці з оздоровчої аеробіки, на перший погляд, використовуючи найпростіші словосполучення, попередньо їх продумують та тренують чіткість висловлення. Особливо ці моменти можна спостерігати у практичній діяльності закордонних спеціалістів.

Якщо голос інструктора природно слабкий (або у нього ангіна), слід застосувати на занятті мікрофон, а у вільний час спеціальні голосові вправи.

Таким чином, під терміном «культура мови» розуміють відповідність не тільки сучасним літературним нормам, а й іншим якостям, які свідчать про її комунікативну досконалість. Це точність, логічність, чистота, виразність, багатство та доцільність.