Теоретичні аспекти розробки механізму антикризового управління підприємствами

 

Перехід до ринкової економіки в Україні супроводжується кризовими явищами. Тому сьогодні дуже важливим аспектом управління стає своєчасне виявлення причин кризи на підприємстві, створення комплексу заходів щодо їхнього усунення – тобто розробка форм, методів, процедур, тактики і стратегії антикризового управління підприємством.

В обстановці, коли більшість підприємств не просто випробують труднощі, а вже давно балансують на краю прірви, звичайні, стандартні інструменти менеджменту не спрацьовують. І тому особливу актуальність здобуває проблема пошуку і впровадження в практику таких форм і методів антикризового управління, що дозволили б не доводити підприємства до кризового стану.

У сучасних умовах будь-яка організація може розраховувати на успіх лише в тому випадку, якщо вона послідовно і неухильно розвивається. У теорії і практиці менеджменту взагалі прийнято виділяти дві основні тенденції існування організацій – їхнє функціонування і розвиток.

Під функціонуванням розуміється підтримка життєдіяльності організації або збереження досягнутого режиму її діяльності по виробництву товарів і послуг, що припускає реалізацію усіх виробничих функцій, що визначають діяльність фірми. Одним словом, це діяльність організації в рамках уже досягнутої якості. Розвиток організації є, насамперед, придбання нею нової якості, що визначає посилення і стійкість життєдіяльності фірми, її постійний зріст. Причому і функціонування, і розвиток не можливі без ефективного управління нею, що, однак, повинне бути диференційованим – у відповідності зі специфікою кожного з цих процесів. Є багато практичних прикладів того, як організація відносно успішно функціонує, але не розвивається. Між цими двома процесами або тенденціями постійно виникає протиріччя, що загострюється і практично завжди народжує кризу.

Антикризове управління визначається наявністю кризи. У житті будь-якого підприємства кризи або погроза кризових ситуацій – постійне явище. Але важливо вчасно знайти сигнали про формування внутрішніх або зовнішніх факторів і процесів, здатних викликати кризу (цей процес часто називають “системою раннього виявлення”, або превентивним управлінням кризою), і передбачати настання кризи. Зробити це допоможе грамотна система управління і контролю, як за діяльністю підприємства, так і за зовнішнім середовищем.

Як показують дослідження кризових ситуацій на підприємствах України, головними причинами їхнього виникнення являються: недостатній рівень знань про можливості прогнозування кризи; визначений рівень відчуження у функціонуванні соціальних, політичних, економічних і психологічних механізмів; незадовільні наслідки розвитку різних процесів і тенденцій, що керівництво підприємства вчасно не врахувало; видання нових урядових законів і постанов, що стало для підприємства фактором, що не передбачається; помилки в діяльності менеджерів і фахівців через їхню недостатню компетенцію або відсутність чіткої системи управління і т.п.

У багатьох випадках кризові ситуації в розвитку організації практично неможливо установити. Вони приходять як об'єктивні явища, що відображають циклічний характер розвитку соціально-технічних систем. Але гостроту криз можна і потрібно знижувати, враховувати їхньої особливості і вчасно розпізнавати їхнє наближення. А це, природно, досягається лише за допомогою управління. Будь-яке управління організацією повинне бути антикризовим, тобто побудованим на урахуванні імовірності небезпеки кризових ситуацій.

Вихід із кризової ситуації завжди існує. Інша справа, якою ціною його прийдеться оплатити. Цією ціною і визначається ефективність антикризового управління, що обумовлюється здатністю підприємства конструктивно і вчасно реагувати на зміни, що загрожують його нормальному функціонуванню, правильно обрати тактику і стратегію антикризового управління.

У самому загальному вигляді під антикризовим управлінням варто розуміти таке управління організацією, що здатне запобігати або зм'якшувати кризові ситуації у виробничо-господарській діяльності, а також утримувати функціонування фірми в режимі виживання в період кризи і виводити її з кризового стану з мінімальними втратами.

Антикризове управління – це така система управління підприємством, що має комплексний, системний характер і спрямована на запобігання або усунення несприятливих для бізнесу явищ за допомогою використання всього потенціалу сучасного менеджменту, розробки і реалізації на підприємстві специфічної програми, що має стратегічний характер, що дозволяє усунути тимчасові труднощі, зберегти і пре помножити ринкові позиції при будь-яких обставинах, при опорі в основному на власні ресурси.

Антикризове управління визначається західноєвропейськими економістами, як діяльність, необхідна для подолання стану, що загрожує існуванню підприємства, при якому основним питанням стає виживання. Дана діяльність характеризується підвищенням інтенсивності застосування засобів і методів на підприємстві, необхідних для подолання загрозливому існуванню підприємства ситуації. При цьому, на думку деяких дослідників відбувається перенос всієї уваги на короткострокові проблеми, одночасно зв'язані з проведенням твердих і швидких вирішальних заходів. Інші автори, що хочуть підкреслити визвольний і позитивний характер криз, визначають антикризове управління як створення інструментів, що дозволяють повідомити про переломний пункт, що наближається, і розробити новий курс розвитку.

В остаточному підсумку, можна сказати, антикризове управління – це управління, у якому поставлено певним чином передбачення небезпеки кризи, аналіз його симптомів, заходів для зниження негативних наслідків кризи і використання його факторів для наступного розвитку.

На рисунку 1.1 представлена схема змісту антикризового управління.

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.1 - Зміст антикризового управління

 

Антикризове управління здійснюється в умовах ризику, при наявності кризи або в передодні його. І тому воно висуває особливі вимоги до системи, механізмові і процесові управління. У цьому зв'язку менеджер або консультант в області управління зобов'язаний проаналізувати всі можливі зміни при переході до антикризового управління. Здатність реагувати на зміни для того, щоб використовувати їх для користі справи, є вищим умінням, необхідним сьогодні в антикризовому менеджменті.

 

Успішне антикризове управління – це, насамперед грамотне управління, засноване на умінні правильно застосовувати досягнення сучасного управління. У цьому значенні воно нічим не відрізняється від ефективного управління підприємством у звичайних умовах. Однак кризове положення підприємства змінює акценти: те, з чим можна було миритися в період відносного благополуччя, стає зовсім неприпустимим у надзвичайних обставинах.

Сучасне антикризове управління містить у собі не тільки процедуру банкрутства, не тільки заходи для виведення підприємства з кризи, але насамперед профілактику банкрутства, профілактику фінансової кризи підприємства. У цьому випадку система антикризового управління буде мати три яскраво виражених елементи:

1. прогнозування кризи/банкрутства;

2. профілактика кризи/банкрутства;

3. вивід підприємства з кризи (у разі потреби).

 

Роль антикризового управління в системі заходів для оздоровлення підприємства винятково велика, про що свідчать наступні аргументи:

1. у рамках антикризового управління застосовуються ті управлінські інструменти, що у специфічних умовах України виявилися найбільш ефективними в вирішенні всіх поточних завдань підприємства;

2. сутність антикризового управління – забезпечення оперативної і діючої реакції на зміни, що відбуваються в зовнішньому середовищі, на основі ретельно розробленої системи альтернативних варіантів управлінських рішень;

3. в основі антикризового управління лежить процес постійного і послідовного введення інновацій в усі ланки діяльності підприємства;

4. антикризове управління формує установку на те, що в будь-якій складній економічній ситуації можуть бути введені в дію такі управлінські механізми, що дозволять підприємству перебороти труднощі і вийти з цього становища з мінімальними втратами;

5. головна ціль антикризового управління – забезпечення стійкого положення на ринку і фінансовій стабільності підприємства при будь-яких політичних і соціально-економічних змінах.

На рисунку 1.2 представлена концептуальна модель антикризового управління підприємством.

Пошук шляхів виходу з кризи зв'язаний з усуненням причин, що сприяють його виникненню, а процес планування цього виходу можна розділити на дві основні стадії:

 

1. розробка антикризової стратегії діяльності фірми (антикризове стратегічне планування);

2. визначення тактики реалізації обраної стратегії (оперативне планування).

Тактичні (оперативні) заходи щодо виходу з кризи можуть бути захисними (скорочення витрат, закриття підрозділів, скорочення персоналу, зменшення обсягів виробництва і збуту) і наступальними (активні маркетингові дослідження, високі ціни на продукцію, використання внутрішніх резервів, модернізація, удосконалювання управління). Оперативні заходи щодо виходу з кризи складаються у встановленні поточних збитків, виявленні внутрішніх резервів, залученні фахівців, кадрових змінах, одержанні кредитів, зміцненні дисципліни і т.п. (див. рис. 1.3).

 

Рис. 1.2 - Концептуальна модель антикризового управління підприємством

 

 

 

Рис. 1.3 - Види тактик реалізації стратегій підприємства

 

У процесі антикризового стратегічного планування розробляються стратегії виходу організації з економічної кризи.

Тактичне планування повинне здійснюватися в рамках обраних стратегій. Воно має справу з рішеннями про те, як повинні бути розподілені ресурси організації для досягнення стратегічних цілей. Здійснення запланованих оперативних заходів щодо виходу з економічної кризи, не зв'язаних зі стратегічними цілями, може привести до короткочасного поліпшення фінансового становища, але не дозволить усунути глибинні причини кризових явищ.

 

Проблематика антикризового управління велика і різноманітна. Усю сукупність проблем можна представити чотирма групами:

1. Перша група містить у собі проблеми розпізнавання передкризових ситуацій (див. рис.1.5).

2. Друга група проблем антикризового управління зв'язана з ключовими сферами життєдіяльності організації.

Ця група включає комплекс проблем фінансово-економічного характеру. Наприклад, в економічному антикризовому управлінні виникає необхідність визначення типів диверсифікованості виробництва або проведення конверсії.

Це вимагає додаткових ресурсів, пошуку джерел фінансування. Існують також проблеми організаційного і правового змісту, безліч соціально-психологічних проблем.

3. Проблематику антикризового управління можна представити й у диференціації технологій управління (третя група проблем).

Вона включає в самому загальному виді проблеми прогнозування криз і варіантів поведінки соціально-економічної системи в кризовому стані, проблеми пошуку необхідної інформації і розробки управлінських рішень.

4. Четверта група проблем включає конфліктологію і селекцію персоналу, що завжди супроводжує кризові ситуації.

Антикризове управління складом своїх типових проблем відображає ту обставину, що воно є особливим типом управління, що володіє як загальними для управління рисами, так і специфічними його характеристиками.

Кризи різні і управління ними може бути різним. Це різноманіття крім іншого виявляється в системі і процесах управління (алгоритмах розробки управлінських рішень) і особливо в механізмі управління (див. рис. 1.6).

 

 

Рис. 1.5. - Проблематика антикризового управління

У механізмі антикризового управління пріоритети повинні віддаватися:

1. мотивуванню, орієнтованому на антикризові заходи, економії ресурсів, запобіганню помилок, обережності, глибокому аналізові ситуацій, професіоналізмові і т.д.;

2. установкам на оптимізм і впевненість, соціально-психологічну стабільність діяльності;

3. інтеграції по цінностях професіоналізму;

4. ініціативності в вирішенні проблем і пошукові найкращих варіантів розвитку;

5. корпоративності, взаємосприйнятливість, пошукові і підтримці інновацій.

 

 

 

 

Рис. 1.6 - Антикризове управління: вимоги до системи, механізму та процесу управління