Розширена схема вибору механізму фінансової стабілізації

Ціль етапу фінансової стабілізації вважається досягнутою, якщо в результаті прискорення темпів стійкого економічного росту підприємство забезпечує зріст його ринкової вартості в довгостроковій перспективі.

ТЕМА 7 САНАЦІЯ ПІДПРИЄМСТВА.

У системі стабілізаційних заходів, спрямованих на вихід підприємства із кризи особливу роль відводять санації.

 

Санація – являє собою систему заходів щодо фінансового оздоровлення підприємства, реалізованих за допомогою сторонніх юридичних і фізичних осіб і спрямованих на запобігання оголошення підприємства банкрутом і його ліквідації.

Санація проводиться в 3-х випадках:

1) До порушення кредиторами справа про банкрутство, якщо підприємство в спробі виходу із кризи вдається до зовнішньої допомоги зі своєї ініціативи.

2) Якщо саме підприємство звернувшись у суд із заявою а своїм банкрутством одночасно пропонує умови своєї санації.

3) Якщо рішення про проведення санації вирішує суд за поданням пропозиції від бажаючих задовольнити кредитора.

 

В 2-х випадках санація здійснюється в процесі виробництва справи про банкрутство за умови згоди зборів кредиторів зі строками виконання їхньої вимоги. Найбільш широкий діапазон форм має санація, що ініціюється самим підприємством до порушення справи до банкрутства.

 

У цьому випадку санація носить характер, що попереджає, і повністю погодиться з інтересами підприємства.

 

ЕТАПИ УПРАВЛІННЯ САНАЦІЄЮ

1) Визначення доцільності й можливість проведення санації.

2) Санаційний аудит.

3) Розробка концепції санації.

4) Визначення напрямку здійсненні санації.

5) Вибір форми санації.

6) Підбір санатора.

7) Підготовка бізнес-плану санації.

8) Розрахунок ефективності санаційних заходів.

9) Затвердження бізнес-плану санації.

10) Моніторинг реалізації заходів бізнес-плану санації.

 

1-й етап: На основі результату фундаментальної діагностики й моніторингу заходів щодо внутрішньої фінансової стабілізації приймається рішення про проведення санації.

Доцільне проведення санації обумовлюється тим, що використання внутрішніх механізмів фінансової стабілізації не досягло мети й кризовий стан продовжує заглиблюватися.

Можливість проведення санація визначається перспективою виходу із кризи й успішного розвитку при наданні зовнішньої допомоги.

 

2-й етап: санаційний аудит являє собою окремий вид діяльності фірм, він проводиться на підприємстві з фінансовою кризою.

Головна мета аудиту - оцінити санаційну здатність підприємства на основі всебічного комплексного аналізу фінансово- господарської діяльності й вивчення умов існуючої концепції санації.

 

Замовниками аудиту можуть бути:

- діючі й потенційні власники корпоративних прав підприємства;

- позикодавці, кредитори для рішення питання санаційного кредиту;

- саме підприємство;

- потенційні санаторы (при реорганізації);

- державні органи при рішенні питання про державну підтримку санації.

 

Зовнішнім замовникам санаційного аудита необхідна об'єктивна інформація підтверджуюча, що:

1) Дані фінансового майнового положення боржника є повними й достовірними.

2) План санації реалістичний й обраний найбільш раціональний варіант розвитку підприємства.

 

Аудиторові доручають провести економіко-правову експертизу санаційної концепції й зробити висновки про доцільність вкладення коштів в об'єкт санації.

 

Санаційна здатність - наявність у підприємства, що перебувають у стані кризи: фінансових; організаційних; технічних і правових можливостей задля забезпечення успішного проведення санаційних заходів.

 

До передумов санаційної здатності відносять:

- наявність у підприємства ефективної санаційної концепції й потенціалу для забезпечення успішної діяльності в майбутньому,

- стійка позиція на ринку й реальна можливість збільшення обсягів реалізації,

- конкурентні переваги,

- виробничий і кадровий потенціал,

- реалістичність концепції санації.

 

Санаційноздатним підприємство може вважатися тоді, коли продисконтована очікувана вартість майбутніх активів у випадку успішної санації буде перевищувати вартість ліквідаційної маси до проведення санции.

 

До аналітичних критеріїв можливої санаційної здатності відносяться показники:

- коефіцієнт можливої платоспроможності / > 1/

- коефіцієнт фінансової стабільності [ 0,6 - 0,9 ]

 

 

3-й етап: проводиться остаточний вибір концепції санації, яка може бути:

- оборонна;

- наступальна.

 

Залежно від принципового підходу розрізняють оборонну й наступальну санацію.

 

Оборонна санація – спрямована на скорочення обсягів інвестиції й операційної діяльності підприємства, що забезпечує збалансування грошових потоків. Ця концепція припускає залучення зовнішньої діяльності для реструктуризиции підприємства, в процесі якого воно позбудеться ряду структурних підрозділів, незавершених інвестицій або деяких видів активів з метою фінансової стабілізації.

 

Наступальна санація – спрямована на диверсифікованість операційної діяльності в результаті якої наступило б збільшення розміру чистого грошового потоку при господарській діяльності. У цьому випадку зовнішня фінансова допомога використається в процесі санації та йде на розширення асортименту конкурентноздатності продукції й виходу на інші регіональні ринки.

 

 

4-й етап: визначає напрямок здійснення санації залежно від масштабів кризового стану, ідентифікованого в процесі діагностики й прийнятої концепції санації. Розрізняють 2 основні напрямки її здійснення:

 

1) Санація, що спрямована на рефінансування боргу.

 

Санація здійснюється для допомоги в усуненні неплатоспроможності підприємства, якщо його кризовий стан ідентифіковане як тимчасовий, що не носить катастрофічного характеру. Цей напрямок не міняє статусу юридичної особи санованого підприємства.

 

 

2) Санація, яка спрямована на реструктуризацію.

 

Здійснюється при більш важких масштабах кризового фінансового стану й вимагає здійснення реорганізаційних процедур, забезпечивших впровадження ефективних організаційних форм господарської діяльності. Як правило, цей вид санації пов'язаний зі зміною статусу юридичної особи.

 

5-й етап: - вибір форми санації, яка вибирається в рамках конкретного напрямку санації обраного підприємством з урахуванням особливостей кризової ситуації.

Санація, що спрямована на рефінансування боргу, може мати наступне:

 

1) Дотації, субвенції за рахунок коштів бюджету;

2) Державне пільгове кредиторование;

3) Державна гарантія;

4) Цільовий банківський кредит;

5) Переведення боргу на іншу юридичну особу;

6) Реструктуризація короткострокових кредитів у довгострокові;

7) Відстрочка погашення облігацій підприємства;

8) Списання санаторами або кредиторами частини боргу.

 

¨ дотації і субвенції за рахунок засобів бюджету. У такій формі сануються в основному державні підприємства (хоча законодавчо не заборонена державна фінансова підтримка підприємств і альтернативних форм власності). Ця форма санування пов'язана з наступними основними умовами: необхідністю забезпечення подальшого розвитку пріоритетних галузей економіки; галузевою і міжгалузевою переорієнтацією діяльності підприємства; здійсненням антимонопольних заходів; з іншими цілями з ініціативи органів, уповноважених керувати державним майном;

¨ державне пільгове кредитування. Воно здійснюється, як правило, по тій же групі підприємств і при тих умовах, що й у попередньому випадку. Відмінністю цієї форми санування є лише зворотний характер наданих фінансових ресурсів і значно більш пільговий режим кредитування в порівнянні з умовами фінансового ринку;

¨державна гарантія комерційним банкам по кредитах, виданих підприємству, що санується. При відсутності в державі можливостей здійснити пряме чи фінансування кредитування сануємого підприємства, а також і у випадку, якщо фінансова криза носить тимчасовий характер і може бути переборена підприємством при наданні йому фінансової допомоги, використовується дана форма санування;

¨ цільовий банківський кредит. Така форма санації здійснюється, як правило, комерційним банком, що обслуговує підприємство, після ретельного аудиту останнього. У зв”язку з тим, що надання такого санаційного кредиту має дуже високий рівень ризику, ставка відсотка по ньому звичайно досягає максимального рівня. Для здійснення контролю і допомоги підприємству комерційний банк, при високому розмірі кредиту, в переліку умов санації може зажадати введення до складу керівництва свого представника, чи представника уповноваженої особи;

¨ переведення боргу на іншу юридичну особу. Такою юридичною особою може бути будь-як суб'єкт, що хазяює, та побажав взяти участь у санації підприємства-боржника. Умови такого переведення обмовляються спеціальним договором. Однак для цієї форми рефінансування боргу потрібна обов'язкова згода кредитора.

¨ реструктуризація короткострокових кредитів у довгострокові. Ця форма санації звичайно використовується тільки по фінансових кредитах, де кредитором виступає комерційний банк, що здійснює обслуговування підприємства. У процесі такої форми реструктуризації боргу по довгостроковому кредиту істотно підвищуються ставки відсотків;

¨випуск облігацій та інших довгострокових цінних паперів під гарантію санатора. Така форма санації здійснюється, як правило, комерційним банком, що обслуговує підприємство, якщо, за якимись причинами, надання йому прямого банківського кредиту чи реструктуризацію його боргу неможливо. У ролі такого гаранта-санатора може виступати і страхова компанія;

¨ відстрочка погашення облігацій підприємства. Однією з необхідних умов такої форми санації є відносно невисоке коло інвесторів, що вклали свої кошти в облігації підприємства. Ця умова визначається тим, що рішення про таку форму санації повинне бути прийнято більшістю інвесторів-кредиторів даного підприємства за конкретним видом його боргового зобов'язання;

¨ списання санатором-кредитором частини боргу. Ця форма санації підприємства застосовується кредитором тільки в тому випадку, якщо вимога про повне погашення боргу є нереальною і призведе підприємство до фінансового краху. Звичайно, санація у формі списання частини боргу супроводжується угодою між кредитором і підприємством про інші форми його компенсації на наступних етапах.

Санація що спрямована на реструктуризацію підприємства може проводитися за слідуючими формами:

- Злиття;

- Поглинання;

- Поділ;

- перетворення в АТ;

- передача в оренду;

- приватизація.

 

Злиття – здійснюється шляхом об'єднання підприємства- боржника з іншими фінансово стійкими підприємствами. У результаті підприємство-боржник втрачає статус юридичної особи. Розрізняють:

горизонтальне злиття - в процесі якого об”єднуються підприємства однієї галузі;

вертикальне злиття - тобто об”єднання підприємств зміжних галузей;

конгломеративне злиття – передбачає злиття підприємств, не пов”язаних між собою ані галузевими, ані технологічними особливостями.

В процесі злиття підприємства консолідують фінансову звітність.

 

Поглинання – здійснюється шляхом придбання підприємства-боржника, підприємством-санатором. Для останнього це є однією з форм інвестиції – перетворення цілого майнового комплексу або частини активів. Підприємство що санується, втрачає самостійний статус юридичної особи, але воно може зберігтись у вигляді дочірнього підприємства.

 

Поділ – ця форма санації може бути використана для підприємства, що

здійснює багатогалузеву господарську діяльність. Виділені в процесі поділу підприємства одержують статус юридичної особи, а майнові права й обов'язки переходять кожному з них на основі розподільчого балансу.

 

Перетворення в АТ здійснює ініціативні групи засновників. Умова такої санації є необхідність забезпечення мінімального розміру статутного капіталу, що передбачає законодавство.

 

Передача в оренду – ця форма можлива для санації державного підприємства коли воно передається в оренду членам колективу. Умова цього санірування є прийняття колективом всіх боргів (підходить і для недержавного підприємства).