Фундаментальна діагностика банкрутства

Здійснюється за наступними етапами:

1) Систематизування основних факторів що спричиняють фінансовий і кризовий розвиток.

2) Проведення комплексного аналізу з виконанням спеціальних методів оцінки впливу факторів на кризовий фінансовий розвиток.

3) Прогнозування здатності підприємства до нейтралізації погрози банкрутства за рахунок внутрішнього потенціалу підприємства.

4) Остаточне визначення масштабів кризового напрямку.

 

Існують слідуючі фактори банкрутства:

 

Внутрішні – ендогенні → що поділяються на операційні, фінансові та інвестиційні.

 

Зовнішні – екзогенні → що характеризують ринкові економічні фактори

 

При оцінці кризового стану підприємства вивчають:

Екзогенні - до них відночяться:

- ріст інфляції;

- зростання безробіття;

- нестабільність податкової системи;

- спад обсягу національного доходу;

- зниження рівня доходу населення;

- монополізація ринку;

- зниження попиту;

- нестабільність валютного й фондового ринку.

Ендогенні поділяються за слідуючими ознаками:

Операційна діяльність:

- неефективна структура поточних витрат (висока частка постійних витрат)

- низький рівень виробничих основних засобів

- наявність великої кількості запасів (страхових і сезонних)

- недостатньо диверсіфікований асортимент підприємства.

 

Інвестиційна діяльність:
- неефективний фондовий портфель

- слабоефективна інвестиційна політика

- висока тривалість монтажних робіт

- низька ефективність реальних інвестиційних проектів.

 

Фінансова діяльність:

- неефективна фінансова стратегія підприємства

- неефективна структура активів (низька ліквідність)

- висока частка позикового капіталу в структурі джерел підприємства

- висока частка короткострокових зобов'язань

- ріст дебіторської заборгованості

- неефективний фінансовий менеджмент

 

 

У процесі здійснення фундаментальної діагностики виконуються наступні методи аналізу:

1) Повний комплексний аналіз

2) Кореляційний аналіз, дослідження багатофакторних моделей для прогнозування банкрутства.

3) Звіт аналізів для дослідження сильних і слабких сторін підприємства шансів і ризиків у розрізі ендогенних й екзогенних факторів

4) Аналіз беззбитковості.

 

У закордонної й вітчизняної практики діагностування можливості банкрутства найчастіше використаються моделі Альтмана, Спрингейта.

Модель Альтмана являє собою алгоритм інтегральної оцінки погрози банкрутства підприємства, заснований на комплексному обліку показників, діагностуючих кризовий фінансовий стан

де:

 

Х - відношення оборотних активів до суми всіх активів підприємства;

Х - рівень рентабельності власного капіталу;

Х - рівень прибутковості сукупних активів;

Х - відношення власного й позикового капіталу (коефіцієнт фінансування);

Х - оборотність поточних активів.

 

Рівень погрози банкрутства в моделі Альтмана визначається в такий спосіб:

 

Якщо значення Z < 1,8 то ймовірність банкрутства дуже висока.

 

Інтервал значення 1,81- 2,7 оцінює ймовірність як високу

 

2,71 - 2,99 імовірність банкрутства - можлива

 

При Z=3 і більше - імовірність банкрутства дуже низька

 

Точність прогнозування по моделі Альтмана становить 98%

 

Модель Спрингейта

де: А - відношення оборотних активів до сукупних активів підприємства;

Б - рентабельність сукупності активів;

С – відношення прибутку від звичайної діяльності до оподаткування до суми короткострокових зобов'язань;

Д - оборотність сукупних активів.

 

Якщо Z < 0,862 то підприємство є потенційним банкрутом

 

Відповідно до декількох методик банкрутства створена універсальна дискриминальная функція:

 

 

де: Х - коефіцієнт абсолютної ліквідності;

Х - відношення валюти балансу до ∑ довгострокових і короткострокових зобов'язань;

Х - питома вага прибутку в загальному обсязі джерел коштів;

Х - відношення прибутки від операційної діяльності до виторгу від реалізації;

Х - відношення виробничих запасів до виторгу від реалізації;

Х - відношення виторгу від реалізації до валюти балансу;

Якщо Z > 2 то підприємство вважається фінансово стійким і йому банкрутство не загрожує;

1<Z<2 - фінансова стабільність трохи порушена, однак використання антикризових заходів управління може запобігти банкрутству;

0<Z<1 - підприємству загрожує банкрутство, якщо не здійснюється санація;

Якщо Z< 0 - потенційне банкрутство.

 

Відомі також моделі Лиса й Тафлера.

Модель ЛИСА

 

де: Х - співвідношення поточних активів до сукупних активів

Х - валовий прибуток до сукупних активів

Х - нерозподілений прибуток до сукупних активів

Х - коефіцієнт фінансування, т. е співвідношення власного капіталу до до позикового.

 

Граничне значення повинне бути більше або = 0,037; якщо менше - то погроза банкрутства існує.

 

Модель ТАФЛЕРА

 

Z t = 0.03Х1 + 0.13Х2 + 0.18 Х3 + 0.16Х4

де: Х - співвідношення валового прибутку до суми короткострокових зобов'язань; Х - оборотні активи до ∑ всіх зобов'язань;

Х - співвідношення короткострокових зобов'язань до суми всіх активів;

Х - співвідношення чистого виторгу й сукупних активів

 

Якщо Zt < 0,03 - імовірність банкрутства існує, якщо ж Zt>= 0.3, то підприємство має гарні довгострокові перспективи.

 

Всі розглянуті багатофакторні моделі виходять у результаті проведення дескримінантного аналізу.

Дескримиінантний аналіз базується на эмпіричному дослідженні фінансових показників різних підприємств, частина з яких збанкрутувала, а інші успішно функціонують.

 

Для кожного з показників визначається ваговий коефіцієнт дискримінантної функції, що може бути скоректованим.

Зведений аналіз використається для дослідження слабких і сильних сторін підприємства в розрізі окремих внутрішніх і зовнішніх факторів.

Цей вид аналізу може використатися для підприємства в цілому структурних підрозділів, а також окремих видів продукції.

На основі результату аналізу ендогенного середовища розробляються рекомендації з ліквідації вузьких місць та ефективного використання потенціалу підприємства.

За результатами аналізу за екзогенними факторами розробляють пропозиції щодо нейтралізації ризиків та використанню можливих шансів.

 

=

 

 

Прогнозується також можливість нейтралізації погрози банкрутства за рахунок внутрішнього потенціалу. Для цього визначається, як швидко й у якому обсязі підприємство здатне:

- забезпечити ріст чистого грошового потоку;

- знизити загальну суму фінансових зобов'язань;

- реструктуризувати свої фінансові зобов'язання шляхом перекладу з короткострокови х до довгострокових;

- знизити рівень фінансових ризиків своєї діяльності;

- позитивно змінити інші фінансові показники.

 

Узагальнюючу оцінку здатності попередження й нейтралізації погрози банкрутства в короткостроковому періоді можна зробити на основі коефіцієнта нейтралізації погрози банкрутства.