Система раннього попередження та реагування. Прогнозування банкрутства

Одне з головних завдань стратегічного контролінгу полягає у своєчасному виявленні стратегічних проблем на підприємстві. З метою швидкої ідентифікації фінансової кризи, виявлення при­чин, що її зумовлюють, та розробки антикризових заходів на під­приємствах доцільно впроваджувати систему раннього попере­дження та реагування (СРПР). Система раннього попередження та реагування — це особлива інформаційна система, яка сиг­налізує керівництву про потенційні ризики, які можуть насу­ватися на підприємство як із зовнішнього, так і з внутрішньо­го середовища. СРПР розглядається як один з важливих інстру­ментів системи контролінгу.

Система виявляє та аналізує інформацію про приховані об­ставини, настання яких може призвести до виникнення загрози для підприємства чи до втрати потенційних шансів. Першочер­говим завданням системи раннього попередження є своєчасне виявлення кризи на підприємстві, тобто ситуації безпосередньої чи непрямої загрози його існуванню. Водночас за допомогою такої системи виявляються додаткові шанси для суб'єкта госпо­дарювання.

Процес створення системи раннього попередження складаєть­ся з таких етапів:

●визначення сфер спостереження;

●визначення індикаторів раннього попередження, які можуть указувати на розвиток того чи іншого негативного процесу;

●визначення цільових показників та інтервалів їх зміни за ко­жним Індикатором;

●формування завдань для центрів обробки інформації (роз­робка висновків щодо впливу тієї чи іншої інформації на діяль­ність підприємства);

●формування інформаційних каналів: забезпечення прямого та зворотного зв'язку між джерелами інформації та системою раннього реагування, між системою та її користувачами — керів­никами всіх рівнів.

Розрізняють дві підсистеми СРПР: систему, зорієнтовану на внутрішні параметри діяльності підприємства, та систему, зорієн­товану на зовнішнє середовище. Предметом дослідження остан­ньої є завчасне прогнозування загроз, насамперед із боку контр­агентів, держави, конкурентів і т.н. Виразним прикладом засто­сування цієї підсистеми СРПР є проведення установами банків аналізу підприємств з метою оцінити їх кредитоспроможність.

Внутрішньо зорієнтована підсистема СРПР спрямована на ідентифікацію ризиків та шансів, які криються всередині підпри­ємства. У своєму розвитку ця підсистема дійшла вже до третього покоління. Системи першого покоління були зорієнтовані зде­більшого на ідентифікацію наслідків дії тих чи інших факторів;

другого — на визначення симптомів; третього — на виявлення першопричин.

На базі системи раннього попередження та реагування будує­ться система управління ризиками, яка включає в себе такі блоки завдань:

●ідентифікація ризиків;

●оцінка ризиків;

●нейтралізація ризиків.

Одним із головних завдань СРПР є виявлення загрози банк­рутства, тобто прогнозування банкрутства. Основне значення прогнозування банкрутства полягає в своєчасній розробці контр­заходів, спрямованих на подолання на підприємстві негативних тенденцій. Коло осіб (інституцій), для котрих надзвичайно важ­ливими є результати прогнозування банкрутства, доволі широке. Сюди можна віднести як менеджмент, наглядову раду, власників підприємства, так і його клієнтів, кредиторів, постачальників за­собів виробництва, конкурентів, фінансові органи. Існує думка, що прогнозування банкрутства (кризи) є не чим іншим, як оціню­ванням кредитоспроможності підприємства. У такому разі осно­вний зміст прогнозування — передбачення й оцінювання можли­вих негативних сценаріїв діяльності підприємства, які можуть призвести до його неплатоспроможності і втрати ліквідності, а отже, до неповернення кредитів — збитків для кредиторів. В економічній літературі можна знайти чимало моделей прогнозу­вання банкрутства. Одним притаманний фундаментальний підхід, іншим — суто технічне вирішення проблеми прогнозування банк­рутства.

Фундаментальний підхід заснований на тому, що контролер збирає й аналізує всю інформацію про підприємство із внутріш­ніх та зовнішніх стосовно нього джерел. На підставі зовнішньої інформації оцінюється поточна і перспективна ситуація в галузі, до якої належить це підприємство, загальний розвиток кон'юнк­тури і т.д. З огляду на здобуті загальноекономічні дані, внутрішні джерела інформації та фінансові плани досліджуваного підпри­ємства прогнозуються результати його господарської діяльності на найближчий період. Отже, фундаментальний підхід до оціню­вання кредитоспроможності та прогнозування банкрутства під­приємства зорієнтований на внутрішнє фінансове планування й бюджетування та на оцінку перспективного розвитку суб'єкта го­сподарювання.

На противагу цьому, технічний підхід до прогнозування банк­рутства ґрунтується на аналізі даних звітності минулих періо­дів — показників балансу та звіту про фінансові результати.

Одним із найважливіших інструментів системи раннього по­передження банкрутства підприємств та методом його прогнозу­вання є дискримінантний аналіз. Зміст дискримінантного аналізу полягає в тому, що за допомогою математично-статистичних ме­тодів будується функція та обчислюється інтегральний показник, на підставі якого з достатньою ймовірністю можна передбачити банкрутство суб'єкта господарювання.

Дискримінантний аналіз базується на емпіричному досліджен­ні фінансових показників численних підприємств, певна частка з яких збанкрутіли, а решта — успішно діють далі. При цьому до­бирається сукупність показників — коефіцієнтів, для кожного з яких визначається питома вага в так званій «дискримінантній функції». Вагомість, як і граничне значення розглядуваних кое­фіцієнтів, може коригуватися. Вона залежить від галузі, до якої належить підприємство, загальної економічної та політичної си­туації в країні, рівня інфляції та інших факторів. Значення інтег­рального показника дає підстави для висновку про належність об'єкта аналізу до підприємств-банкрутів чи підприємств, які ус­пішно функціонують.

Попередником дискримінантного аналізу є тест на банкрут­ство Тамарі (фінансовий аналітик «Bank of Israel»), В основу те­сту Тамарі покладено шість показників: коефіцієнт забезпеченості власним капіталом, прибутковість капіталу; абсолютна лік­відність; коефіцієнт співвідношення вартості товарної продук­ції до запасів готової продукції на складі; коефіцієнт оборотності основного капіталу; коефіцієнт, що відбиває залежність обороту від реалізації та дебіторської заборгованості.

Існує багато підходів до прогнозування фінансової неспромо­жності суб'єктів господарювання. Будь-яка методика оцінювання кредитоспроможності є, по суті, методикою прогнозування банк­рутства.

МЕТОДИ КОНТРОЛІНГУ

Служби контролінгу в процесі виконання своїх функцій вдаю­ться до багатьох методів — як загальнометодологічних і загаль­ноекономічних (спостереження, порівняння, групування, аналіз, трендовий аналіз, синтез, систематизація, прогнозування), так і специфічних.

До головних специфічних методів контролінгу належать такі:

●бенчмаркінг;

●вартісний аналіз;

●аналіз точки беззбитковості;

●портфельний аналіз;

●опитування (анкетування);

●СОФТ-аналіз (аналіз сильних та слабких місць);

●АВС-аналіз;

●нуль-базис бюджетування.

Останній метод було охарактеризовано вже під час розгля­ду функцій контролінгу. Методологічні та практичні аспекти СОФТ-аналізу частково висвітлені у темі 5. На дослідженні решти ме­тодів спинимося тепер докладніше.

ОПИТУВАННЯ (АНКЕТУВАННЯ)

Щоб правильно діагностувати підприємство, яке перебуває в кризі, виявивши слабкі сторони та санаційні резерви, з методо­логічного погляду доцільним є опитування працівників усіх структурних підрозділів та керівництва підприємством. Успіш­но використати цей метод контролінгу (який одночасно є і ме­тодом санаційного аудиту) можна лише в разі додержання таких умов:

1) керівництво підприємства має брати безпосередню участь в організації опитування (анкетування);

2) з керівництвом потрібно заздалегідь узгодити питання, які вносяться в анкету для опитування;

3) керівництво має бути готовим сприйняти конструктивну критику й побажання підлеглих;

4) опитування не повинно спровокувати конфлікт чи усклад­нити стосунки між керівництвом та працівниками;

5) участь керівництва та співробітників в опитуванні має бути добровільною;

6) анонімність анкетування та оцінки;

7) участь в організації анкетування нейтральної сторони;

8) результати аналізу опитування мають бути матеріалізовані у формі конкретних заходів щодо вдосконалення тієї чи іншої функціональної ділянки підприємства.

ФАКТОРНИЙ АНАЛІЗ ВІДХИЛЕНЬ

Мета методу полягає у визначенні та оцінюванні причини від­хилень фактичних показників витрат від нормативних (плано­вих). Аналіз відхилень вважається основним інструментом оці­нювання діяльності центрів витрат (прибутковості). Відхилення обчислюють за кожним місцем виникнення витрат та за кожною їх групою. Відхилення може виникнути в результаті дії трьох ос­новних факторів:

● зміни обсягів виробництва продукції;

● зміни цін на ресурси;

● зміни норм витрат на одиницю продукції.

Методика розрахунку впливу змін окремих факторів докладно висвітлюється у відповідних підручниках з аналізу господарської діяльності.

Факторний аналіз відхилень характеризується двома головни­ми недоліками.

1. Враховуються лише внутрішні співвідношення між плано­вими та фактичними показниками, оскільки базою для порівнян­ня є результати діяльності одного підприємства. Відсутність по­рівняння з показниками діяльності інших підприємств зумовлює небезпеку суб'єктивного тлумачення результатів аналізу та по­милкових висновків.

2. Період, в якому виникли відхилення, не збігається з періо­дами, коли здійснюється аналіз та настає відповідна реакція на відхилення.

Цінність аналізу значно підвищується, якщо контролеру вдає­ться дібрати інформацію для порівняння показників діяльності досліджуваного підприємства з аналогічними показниками інших суб'єктів господарювання, зокрема тих, які здійснюють той са­мий вид діяльності або використовують споріднені методи, про­цеси чи технології. Це можна зробити засобами бенчмаркінгу.