Реорганізація та реструктуризація банків.

Одним з найважливіших заходів впливу на етапі вдосконалення та реформування банківської системи є реорганізація та реструктуризація банків. Законом України «Про банки і банківськудіяльність» вперше у вітчизняній практиці врегульовано питанняреорганізації банків. Досвід показує, що необхідність цих положень назріла давно і що перші процеси реорганізації вітчизнянихбанків уже відбулися, хоча і за старою законодавчою базою. Чітке врегулювання цих процесів на сучасному етапі розвитку банківської системи України, на наш погляд, сприятиме забезпеченню стабільного фінансового стану комерційних банків та проведенню ефективної політики їх реструктуризації та реорганізації.

За своїм змістом форми реорганізації можуть бути об’єднувальні, розподільчі та реорганізація шляхом перетворення.До об’єднувальних форм належать злиття та приєднання. Відповідно до ст. 26 Закону України «Про банки і банківську діяльність», злиття передбачає припинення діяльності двох (або кіль- кох) банків як юридичних осіб і передачу всіх майнових прав і зобов’язань цих банків новоствореному банку. Приєднання передбачає припинення діяльності одного банку як юридичної особи та передачу всійого майнових прав і зобов’язань іншому банку на правах філії чи без відкриття філії.

До розподільчих форм реорганізації можна віднести поділ та виділення.

Поділ передбачає припинення діяльності одного банку як юридичної особи і передачу за розподільчим актом у визначени частинах усіх його майнових прав і зобов’язань кільком новоствореним банкам.

Виділення передбачає створення комерційного банку (або кількох банків), якому (яким) за розподільчим актом у відповідни частинах переходять майнові права і зобов’язання банку, котрий реорганізовується.

Для підвищення ефективності роботи великих банків, а також в умовах кризової ситуації може виникнути потреба розділити капітал великих банків, реорганізувати банки через їх поділ, а також виділення (за умови достатності капіталу кожного з банків). Крім того, реорганізація банку може відбуватися шляхом перетворення, яке передбачає зміну юридичного статусу товарист-

ва, у вигляді якого було створено банк. При перетворенні банку з одного виду на інший до новоствореного банку переходять усі майнові права й зобов’язання банку, що реорганізовується. Підставами для реорганізації банку шляхом перетворення можуть бути: переорієнтація напрямів діяльності, збиткова діяльність окремих філій, необхідність зміни умов капіталізації та управління тощо.

За ініціативою проведення розрізняють реорганізацію примусову, обов’язкову та за власною ініціативою (за рішенням загальних зборів акціонерів банку).Залежно від конкретного стану банківської системи, на нашу думку, слід розробити механізм і форми реорганізації, визначити ступіньвтручання у цей процес держави й Національного банку України.

Варто зазначити, що різні форми реорганізації можуть бути застосовані не тільки щодо проблемних банків, а й до будь-яких, що функціонують нормально. У процесі реорганізації банк може розв’язувати такі типові проблеми:

• зміна організаційної структури (відкриття відокремленихвідділень, у тому числі філій, скорочення й ліквідація частинипідрозділів, зміна, оновлення складу та чисельності працівників і

• зміна складу учасників, а такожорганізаційно-правової форми;

• входження до тих чи інших банківських груп;

• зміна існуючих бізнес-процесів, технологічного процесу обслуговування клієнтів, менеджменту в цілому.

Щодо банків, які перебувають у стані фінансової скрути, передбачається проведення примусової реорганізації за ініціативНаціонального банку України (або Верховної Ради України, якщореорганізовуються державні банки). У такому разі Національнийбанк надсилає їм лист-попередження з вимогою провести реорганізацію. Якщо банк не виконає цієї вимоги протягом визначеного періоду, НБУ може ухвалити рішення про його ліквідацію.

Технологічна схема примусової реорганізації має такий вигляд:

• до банку надходить лист-попередження від НБУ;

• банк упродовж десяти днів від дати отримання листапопередження надсилає НБУ лист-зобов’язання з поясненням причин погіршення свого фінансового стану і поданням розроблених ним конкретних заходів щодо реорганізації;

• банк подає НБУ звіт про виконання вимог щодо реорганізації.

У разі невиконання банком вимоги щодо реорганізації Націо-

нальний банк України приймає рішення про його ліквідацію.

Форми і процедури реорганізації можуть бути різними, однак

за всіх її форм експертне оцінювання можливих фінансових ре-

зультатів цього процесу має бути покладене на Національний

банк України.

Реорганізація (злиття та поглинання) банків протягом останніх десятиліть є важливим інструментом перетворень у банківському секторі багатьох країн. Вона дала змогу банківським установам рухатися разом з клієнтами на нові ринки та оновлювати застарілі види послуг. У цілому злиття обходяться значно дешевше, ніжстворення нових банків чи відкриття філій, а тому і керівництво

банків, і акціонери віддають перевагу саме їм.

До основних чинників, що визначають необхідність і доціль-

ність злиття комерційних банків, можна віднести:

• одержання додаткових прибутків і підвищення рентабельно-

сті банківського капіталу;

• вихід на нові ринки;

• підвищення рівня капіталізації;

• збільшення частки банку на ринку кредитів, депозитів чи

інших видів банківських послуг;

• зниження рівня витрат і собівартості банківських послуг;

• зниження рівнів фінансових і нефінансових ризиків;

посилення конкуренції тощо.