Світовий досвід побудови служб банківського нагляду.

У США існують чотири органи банківського нагляду, контролю і регулювання: Служба контролера грошового обігу при міністерстві фінансів США, Федеральна резервна система, Федера-льна корпорація страхування депозитів (ФКСД), органи банківського нагляду штатів.Діяльність національних банків контролюється і регулюється ФРС разом із двома іншими органами — Управлінням контролера грошового обігу і ФКСД. Нагляд за банками штатів — членамиФРС, депозити яких застраховані у ФКСД, здійснюється органами банківського нагляду штатів, ФРС і ФКСД. Банки штатів, які не є членами ФРС, але чиї депозити застраховані у ФКСД, контролюються двома структурами: органами банківського нагляду штатів і ФКСД. Банки штатів, які не входять до ФРС і не страхують депозити у ФКСД, контролюються органами банківського нагляду штатів.

Одна з найрозвинутіших у світі — банківська система Німеччини. Високий рівень її надійності забезпечується багатьма факторами, зокрема налагодженим механізмом нагляду за діяльністю банків(хоча вони й потерпають від надмірної деталізації та зарегламентованості), а також ефективною системою зовнішнього аудиту, якийкоординує свою роботу з державними наглядовими органами. УНімеччині існує система банківського нагляду, у межах якої Бундесбанк розподіляє обов’язки нагляду з Федеральним відомством нагляду за кредитною системою (ФВНКС), яке здійснює державнийнагляд за всіма кредитними установами. Це відомство є самостій-ним федеральним верховним органом, що підпорядковується вказівкам федерального міністра фінансів. Президент відомства призначається президентом Німеччини на пропозицію федеральногоуряду, який повинен попередньо вислухати також думку представника Дойче Бундесбанку. ФВНКС тісно співпрацює з Бундесбанком

і застосовує свої заходи, як правило, за погодженням із ним.Суть банківського нагляду Німеччини полягає в розробці стандартних балансових показників, контролі за їх дотриманням і аудиторській перевірці правильності бухгалтерської звітності. Балансові

показники визначають припустимі межі ризиків кредитних, ринкових, курсових коливань ліквідності насамперед з огляду на їхнювідповідність власному капіталу банків. Завданням наглядових органів є також перевірка методик розрахунку показників, покладенихв основу індивідуальних систем оцінки ризиків.

Чіткий розподіл функцій контролю між окремими контрольними органами існує також в Італії. Тут банківський і фінансовий нагляд здійснюється Міжміністерським комітетом з питанькредитів та заощаджень, Банком Італії, Національною комісією з

контролю за фінансовими компаніями і фондовою біржею. Комітет, очолюваний міністром фінансів, відповідає переважно за загальний нагляд у сфері кредитної політики і захист ощаднихвкладів. Банк Італії готує проекти рішень і пропозиції з питаньнагляду за резолюціями Комітету, встановлює правила нагляду і

сам безпосередньо здійснює нагляд як у документарній, так і вдистанційній формах. Національна комісія з контролю за фінансовими компаніями і фондовою біржею контролює діяльністькредитно-фінансових установ на ринку цінних паперів.

Організація контролюючих органів може здійснюватися не завидами операцій кредитних установ, а за окремими завданнямибанківського нагляду, як наприклад, у Франції. Останнім законом, що регламентує банківську діяльність у цій країні, є закон1984 р. Він охоплює майже всю фінансову систему Франції. Зацим законом обов’язки контролю за здійсненням банківської діяльності розподілені між трьома різними колегіальними органами:Комітетом з питань банківської регламентації, Комітетом кредитних установ і Банківською комісією. Дорадчі й дослідні функції здійснює Національна рада з кредиту.