Особливості застосування комплексної рейтингової оцінки банків за системою camels.

CAMEL — система рейтингової оцінки банку, що має цифрове значення, визначається за результатами комплексного виїзного інспектування та відображає достатність капіталу, якість активів, менеджменту, надходжень, стан ліквідності.

1. Основою рейтингової системи є оцінка ризиків та визначення рейтингових оцінок за такими основними компонентами:

· достатність капіталу (C);

· якість активів (A);

· менеджмент (M);

· надходження (E);

· ліквідність (L);

· чутливість до ринкового ризику (S).

2. Комплексна рейтингова оцінка визначається для кожного банку відповідно до рейтингових оцінок, зазначених вище. Рейтингова система дає змогу оцінити всі фактори, за якими оцінюються якість управління, фінансовий стан та якість операцій кожного банку, за яким здійснює нагляд Національний банк.
Визначення рейтингу банку за рейтинговою системою – це стандартизований метод оцінки банків, ефективність якого залежить від якості підготовки до проведення інспекційних перевірок з урахуванням результатів безвиїзного нагляду, кваліфікації та об’єктивності інспекторів служби банківського нагляду.
3. Рейтингова оцінка банку є власністю Національного банку і конфіденційною інформацією, призначеною тільки для внутрішнього використання, та не підлягає опублікуванню в засобах масової інформації.
4. Рейтингова оцінка банку доводиться Національним банком до відома кожного окремого банку протягом 10 робочих днів після його погодження (затвердження) в установленому порядку.
5. За рейтинговою системою передбачається визначити кожному банку цифрову рейтингову оцінку за шістьома компонентами, а комплексна рейтингова оцінка визначається на підставі рейтингових оцінок за кожним із цих компонентів. Кожен компонент рейтингової системи оцінюється за п’ятибальною шкалою, де оцінка “1” є найвищою оцінкою, а оцінка “5” – найнижчою. Комплексна рейтингова оцінка також визначається за п’ятибальною шкалою.
6. Визначення комплексної рейтингової оцінки є суб’єктивним процесом, який має бути добре обґрунтованим і спиратися на переконливі аргументи. Комплексна рейтингова оцінка не може визначатися як середнє арифметичне рейтингових оцінок за компонентами рейтингової системи, має бути цілим числом і враховувати всі основні фактори, що відображені під час визначення рейтингових оцінок за всіма компонентами. Також підраховується, скільки компонентів рейтингової системи мають однакову рейтингову оцінку, аналізується те, які саме компоненти мають однакову рейтингову оцінку. Як правило (у більшості випадків), комплексна рейтингова оцінка виставляється за рейтинговою оцінкою, що визначається найчастіше.
7. Для визначення комплексної рейтингової оцінки банків, які мають філії та інші підрозділи, використовують матеріали інспектування цих підрозділів (у тому числі розташованих в інших областях), якщо їх інспектування проведено одночасно (строки і дата, за станом на яку проводиться інспекційна перевірка банку – юридичної особи, збігаються з відповідними строками і датою інспектування філії) з інспекційною перевіркою банку.
8. Комплексна рейтингова оцінка та рейтингові оцінки компонентів рейтингової системи визначаються для банку як єдиної установи і не можуть використовуватися для оцінки стану філій банку.
9. Комплексна рейтингова оцінка “1” або “2” свідчить про те, що банки є надійними за всіма показниками, спроможними протистояти більшості економічних спадів (крім надзвичайних), уважаються стабільними і такими, що мають кваліфіковане керівництво.
10. Комплексна рейтингова оцінка “3”, свідчить про те, що банки мають суттєві недоліки в роботі, і якщо ці недоліки не будуть усунені за обґрунтовано визначений для цього час, то вони призведуть до значних проблем, пов’язаних з платоспроможністю та ліквідністю. У такій ситуації служба банківського нагляду має надати чіткі вказівки керівництву банку щодо подолання наявних проблем.
11. Комплексна рейтингова оцінка “4” або “5” свідчить про те, що банки, мають серйозні проблеми, потребують ретельного нагляду і спеціальних оздоровчих заходів. Такі комплексні рейтингові оцінки свідчать про те, що загальна платоспроможність банку під загрозою, потрібні негайні конкретні дії служби банківського нагляду.
12. Визначення рейтингових оцінок банку за рейтинговою системою здійснюється за встановленими в розділі ІV цих Методичних вказівок критеріями для кожного компонента рейтингової системи (достатність капіталу, якість активів, менеджмент, надходження, ліквідність та чутливість до ринкового ризику), за матеріалами інспекційних перевірок (планових і позапланових) та з урахуванням Методичних вказівок з інспектування банків в Україні.

 

63,Критерії оцінки компонентів рейтингової системи. Достатність капіталу. Якість активів. Менеджмент. Надходження. Ліквідність. Чутливість до ризиків.

CAMELS за результ. комплексної інспекц. перевірки, НБ оцінює діяльн. Б за системою CAMELS (стандартизований метод оцінки діяльн. Б).

Передбачає оцінку діяльн. Б за 6 комплектами (кожен оцін. За 5б. шкалою: 1-найвищ.; 5-найнижч.).

1. Достатність капіталу
Рейтингова оцінка достатності капіталу банку визначається за рейтинговою системою на підставі таких факторів:

відповідності обсягу регулятивного капіталу напрямам діяльності банку (банківські та інші операції);

відповідності зростання обсягів статутного, регулятивного (у розрізі складових) капіталу зростанню активів на дату інспекційної перевірки, плани і перспективи;

дотримання вимог банківського законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку (у тому числі нормативи капіталу);

наявності внутрішніх процедур щодо визначення достатності капіталу банку з урахуванням усіх ризиків, притаманних його діяльності (у тому числі ризику країни);

намірів і можливостей акціонерів щодо нарощування статутного капіталу з метою мінімізації ризиків, притаманних діяльності банку, дивідендна політика;

впливу ризиків (у тому числі кредитного, валютного, зміна процентної ставки тощо), притаманних банку, на капітал банку;

рівня формування резервів під активні операції;

прибутковості та її впливу на регулятивний капітал банку;

співвідношення обсягу негативно класифікованих активів (з урахуванням сформованих резервів під ці активні операції) до регулятивного капіталу;

відповідності розмірів статутного та/або регулятивного капіталу планам розвитку мережі філій, відділень на місцевому, регіональному (у межах однієї області), міжрегіональному (на території всієї України) та міжнародному рівнях, а також відповідності їх розмірів проектам будівництва та реконструкції;

доступу до ринків капіталу.

2. Якість активів
Під час визначення рейтингової оцінки якості активів банку потрібно враховувати такі фактори:

співвідношення між обсягом нестандартних активів і сукупними активами;

рівень активів з негативною класифікацією з урахуванням сформованих резервів під ці активи в сукупних активах;

дотримання вимог банківського законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку (у тому числі нормативів кредитного ризику та інвестування);

концентрацію за активними операціями щодо одного позичальника/контрагента або групи пов’язаних позичальників/контрагентів, концентрації активів за країнами тощо;

обсяг операцій з інсайдерами та ставлення до них керівництва;

ефективність управління кредитним портфелем і портфелем цінних паперів з точки зору стратегій, положень, процедур та систем контролю;

претензійно-позовну роботу;

рівень резервів на покриття можливих збитків за активними операціями (порівняно з нестандартними активами), правильність їх розрахунків і повноту формування;

якість, обсяги, тенденції та управління іншими активами, у тому числі кошти в інших банках, дебіторська заборгованість, вкладення в основні засоби та нематеріальні активи тощо.

3. Менеджмент
Для визначення рейтингової оцінки менеджменту банку потрібно враховувати такі фактори:

повне розуміння керівництвом банку ризиків, пов’язаних з діяльністю банку, зі змінами в економічному середовищі та обізнаність спостережної (наглядової) ради зі справами банку;

фінансовий стан банку, а саме достатність капіталу, якість активів, надходження, ліквідність та чутливість до ринкового ризику;

підготовку та запровадження планів (як короткострокових, так і довгострокових), достатність внутрішніх положень, процедур (у тому числі тих, що регламентують діяльність підрозділів і працівників банку в частині проведення внутрішнього фінансового моніторингу) та систем внутрішнього контролю на всіх основних напрямах діяльності банку;

діяльність внутрішнього та зовнішнього аудиту свідчить про їх незалежність і достатність;

реагування керівництва банку на результати аудиту;

безумовне виконання вимог законодавства України та нормативно-правових актів Національного банку;

наявність практики і тенденцій щодо кредитування інсайдерів на більш сприятливих умовах, оцінка впливу інсайдерів на діяльність банку;

роль і взаємодія правління (ради директорів) і спостережної (наглядової) ради банку, наявність/відсутність конфлікту інтересів;

оптимальність організаційної структури, чітко розроблений механізм взаємозв’язку між підрозділами, наявність постійно діючої програми підготовки кадрів і її фактичне виконання;

оцінку ефективності роботи всіх структурних підрозділів банку, ураховуючи специфіку їх роботи;

аналіз розподілу отриманого прибутку за підрозділами банку, визначення дотаційних підрозділів і підрозділів, що приносять дохід;

наявність у банку достатніх заходів для запобігання ризикам, що пов’язані з процесом визначення прав та обов’язків правління банку;

дублювання сфер повноважень;

достатність або ефективність контролю за роботою правління;

заміну дворівневої структури органів управління в банку (спостережна рада і правління) на однорівневу (правління або спостережна рада);

достатність інформаційних систем управління (якість програмного забезпечення, що використовується для моніторингу структурних і торгових ризиків банку, відповідність інформаційних технологій і технічного оснащення банку вимогам безпеки, надійності, швидкодії, зручності користування й обслуговування);

оцінку внутрішньої звітності і звітності, що подається до Національного банку, її достовірність та адекватність;

наявність плану дій на випадок непередбачених обставин;

розвиток мережі підрозділів банку (філій, відділень тощо) та якість управління ними, оптимальність проектів будівництва і реконструкції;

якість та дієвість розроблених банком правил внутрішнього фінансового моніторингу і програм його здійснення;

своєчасність виявлення, реєстрації фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, їх аналіз та надання у визначених законодавством України випадках інформації про такі фінансові операції до спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу;

взаємодію та сприяння суб’єктам державного фінансового моніторингу з питань проведення аналізу фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу;

достатність вжитих заходів щодо запобігання розголошенню (у тому числі особам, стосовно фінансових операцій яких здійснюється фінансовий моніторинг) інформації про факт передавання відомостей про фінансову операцію клієнта до спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу і зберігання інформації та документів з питань фінансового моніторингу;

організацію належної роботи з оцінки ризику клієнтів щодо можливості легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом;

організацію належної ідентифікації та вивчення клієнтів банку, включаючи оцінку їх фінансового стану та з’ясування суті діяльності;

оцінку ефективності та адекватності внутрішньобанківської системи фінансового моніторингу.

4. Надходження
Для визначення рейтингової оцінки надходжень банку слід ураховувати такі фактори:

оцінку тенденцій та рівень прибутковості;

якість, структуру і достатність надходжень (здатність покривати витрати, збитки, забезпечувати стабільне зростання рівня регулятивного капіталу, повноту формування резервів під активні операції та виплату дивідендів акціонерам у достатньому розмірі);

обсяг і тенденції змін різних компонентів доходів/витрат, прибутковості активів і витрат за зобов’язаннями (тенденції);

залежність від непередбачених доходів (доходи, що мають випадковий характер виникнення) та схильність до непередбачених витрат, від ризикових видів діяльності (спекулятивні доходи) або нетрадиційних джерел доходу;

якість бюджетного (підготовка кошторисів) і фінансового планування, а також якість контролю за виконанням цих планів;

коригування статей доходів/витрат, результату діяльності за результатами інспекційної перевірки;

ефективність системи ціноутворення;

вплив можливих санкцій за судовими процесами тощо.

5. Ліквідність
Під час визначення рейтингової оцінки ліквідності банку враховуються такі фактори:

структура активів банку за рівнем ліквідності;

компетентність керівництва і фахівців відповідних підрозділів банку з питань визначення ліквідності банку, ефективності стратегії управління фінансовими потоками і політики забезпечення ліквідності, з питань контролю та моніторингу ліквідної позиції банку;

оперативність, вчасність та адекватність рішень щодо управління активами і пасивами;

тенденції, обсяг і джерела ліквідних активів (у тому числі високоліквідних), що можуть бути використані для виконання поточних зобов’язань банку;

стабільність залучених коштів, відповідність строків і сум повернення залучених та розміщених коштів;

залежність від дорогих, нестабільних джерел фінансування (міжбанківські кошти тощо) для забезпечення потреб у ліквідності;

можливість банку диверсифікувати джерела фінансування балансових і позабалансових статей;

наявність у банку достатніх резервів для покриття, в разі потреби дефіциту ліквідності (можливість залучення резервів із зовнішніх джерел);

процеси здіснення планування, у тому числі наявність планів фінансування в надзвичайних ситуаціях і на випадок непередбачених проблем з ліквідністю, контролю та моніторингу;

готовність банку до несподіваних змін на фінансовому ринку, наявність схем переорієнтації пріоритетів діяльності;

стан виконання вимог нормативно-правових актів Національного банку щодо ліквідності банку (у тому числі нормативів ліквідності), аналіз причин їх невиконання;

інформаційні системи управління ліквідністю.

6. Чутливість до ринкового ризику
Рейтингова оцінка чутливості банку до ринкового ризику визначається з урахуванням таких факторів:

створення в банку відповідного внутрішньокорпоративного середовища, сприятливого для ефективного управління ризиками;

рівень знань персоналу банку є достатнім для впровадження системи управління ризиками;

чутливість надходжень банку або економічної вартості його капіталу до несприятливих змін процентних ставок за залученими і розміщеними коштами, валютних курсів, коливань цін на цінні папери тощо;

розуміння керівництвом банку ринкових ризиків, його здатність визначати їх, вимірювати, здійснювати моніторинг за ними та їх контролювати, ураховуючи розмір банку, складність його операцій і притаманні цим операціям ризики;

характер, складність та обсяги операцій, пов’язаних із ринковим ризиком, на який наражається банк;

наявність відповідних систем адміністрування банківських операцій, оцінки і моніторингу (наявність, адекватність положень і процедур, інформаційних систем управління щодо управління ринковим ризиком);

наявність й ефективність лімітів (числових обмежень) ринкового ризику;

виконання вимог нормативно-правових актів Національного банку щодо обмеження ринкового ризику (у тому числі нормативу ризику загальної відкритої довгої/короткої валютної позиції);

ефективність внутрішнього контролю, що забезпечує надійність функціонування процесу управління ринковим ризиком, у тому числі визначає підзвітність і розмежування повноважень;

достатність функцій внутрішнього аудиту, що забезпечують періодичні перевірки дотримання вимог внутрішніх лімітів і положень щодо управління ринковим ризиком, а також вимог Національного банку щодо його обмеження, достовірності та структури систем вимірювання ринкового ризику (у тому числі методів вимірювання), підтвердження припущень (вихідних даних).

Рейтинг Б затвердж. начал. ТУ НБУ/застпн. голови НБУ.

Банки, які отримали:

1-2б. – надійні Б.

3б. – Б з недоліками діяльн.

4-5б. – Б з серйозн. проблемами, вимагають оздоровл./ліквідації.