Із «Повчання дітям» Володимира Мономаха

У нікчемному сьому житті научися, віруючий чоловіче, діяти благочестиво, научися, за євангель­ським словом, «очима управляти», язик здержувати, ум смиряти, тіло упокорювати, гнів подавляти, помисел чистий мати, спонукаючи себе на добрі діла Господа ради; тебе позбавляють — не мсти, ненавидять — люби, гонять — терпи, хулять — благай, умертви гріх...

«Визволіть зобидженого, захистіть сироту, вступітесь за вдовицю. Прийдіте та розсудимо, — говорить Господь. — Якщо будуть гріхи ваші як обагрені, — як сніг я обілю їх»...

Тож, Бога ради, не лінуйтеся, я благаю вас, не забувайте трьох діл тих, бо не є важкі вони. [Се] ні самотина, ні чернецтво, ні голод, як інші добрії [люди] терплять, а малим ділом [силі] досягти [можна] милості Божої...

1. Коли з'явилася літературна пам'ятка, уривок із якої наведено? Які явища суспільного життя спри­чинили її появу?

2. Як ви вважаєте, чи залишилися слова автора важливими та повчальними і для нинішніх поколінь? Чому?

ФАКТИ

Стислий довідник ПОЛІТИЧНА РОЗДРОБЛЕНІСТЬ КИЇВСЬКОЇ РУСІ

У ЗО—60-х рр. XII ст. Київська Русь вступила в добу роздробленості, розпавшись на окремі само­стійні удільні князівства. Політична роздробленість призвела до перетворення Київської Русі із цен­тралізованої монархії на федеративну, де замість одного великого київського князя державою управ­ляло об'єднання кількох найсильніших князів. Склався новий тип управління — колективний сю­зеренітет, коли князі намагалися спільно вирішувати найважливіші питання на князівських з'їздах і зобов'язувалися разом захищати державу від ворогів.

Причинами роздробленості Київської Русі стали:

перетворення земельного володіння на спадкове (вотчинне);

• економічне та військово-політичне зміцнення удільних князівств;

• посилення князівських міжусобиць;

• зростання міст і перетворення їх на економічні та політичні центри земель;

• панування натурального господарства;

• слабкість економічних зв'язків між окремими землями держави;

• величезна територія Київської Русі, етнічна неоднородність населення;

• втрата значення торговельного шляху «із варяг в греки».

У XII ст. відбувалося формування території українського етносу (народності). Уважають, що назва «Україна» походить від слова «край» або «країна». Перша згадка назви «Україна» з'явилась у Київ­ському літописі 1187р. щодо земель Південної Київщини та Переяславщини. Пізніше назва «Україна» поширилася на Черніговщину, Галичину й Волинь. Наприкінці XII ст. назва «Україна» стосувалася всіх етнічних земель українського народу.

СЛОВНИК Поняття й терміни

Вотчина — велика спадкова земельна власність князів, бояр, яку можна було продати, обміняти, по­ділити.

Князівський з'їзд — зібрання удільних князів для обговорення питань оборони країни, припинення усобиць, прийняття законів, принципів ппестолонаслідування.

Натуральне господарство — господарство, у якому продукти виробляються для власного спожи­вання, а не на продаж.

Федеративна монархія — сукупність самостійних чи напівсамостійних князівств, які проводять самостійну внутрішню і зовнішню політику.

Колективний сюзеренітет — тип управління, коли князі намагалися спільно вирішувати найважли­віші питання на князівських з'їздах і зобов'язувалися разом захищати державу від ворогів.

ДЛЯ ДОПИТЛИВИХ

Додаткова інформація Роздробленість Русі: негативні й позитивні наслідки

Політична єдність Київської Русі була тимчасовою. Як і в інших державах середньовічної Європи, зростання натурального господарства і розширення приватної власності на землю в Київській Русі зу­мовлювали поступове відособлення місцевих князівств і послаблення влади київського князя.

Найзначнішими князівствами на території сучасної України були Київське, Чернігівське, Переяслав­ське, Галицьке і Волинське. Князівства, у свою чергу, поділялись на уділи. Київ тривалий час уважався державним і духовним центром: там знаходився великокнязівський стіл і кафедра митрополита, проте київські князі вже не мали влади над усією Руссю. Центри реальної державної влади перемістилися в князівства, які не визнавали над собою зверхності Києва.

Роздроблення держави Київської Русі підривало міць Русі перед зовнішньою загрозою. Разом із тим до позитивних наслідків роздробленості можна віднести процвітання ремесел і торгівлі, розквіт міст, піднесення матеріальної і духовної культури в окремих князівствах.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ

Робота з історичним джерелом

Із «Слова о полку Ігоревім»

«...Ігор полки повертає, бо жаль йому литого брата Всеволода. Бились день, бились другий; на третій день під полудень упали стяги Ігореві. Тут (обидва) брати розлучились на березі бистрої Кая-ли. Тут кривавого вина не вистачило; тут бенкет скінчили хоробрі сини руські: сватів напоїли і самі полягли за землю Руську... Боротьба князів проти поганих припиничася тому, що сказав брат брато­ві: «Це моє і те моє теж:». І стали князі про мале говорити... і самі на себе крамолу кувати; а погані з усіх боків приходили з перемогами на землю Руську.

І застогнав, браття, Київ з горя, а Чернігів від напастей; туга розлилася по Руській землі: печать рясна піиіла серед земель Руських. Князі ж самі на себе крамолу кували, а погані самі, роблячи пере­можні набіги на Руську землю, браги з кожного двору данину...»

1. До якого періоду в історії Київської Русі відносяться події, описані в тексті?

2. Що ви визнаєте про згадуваних у тексті історичних осіб?

3. Як ви зрозуміли зміст другого абзацу уривку? Що, на ваш погляд, мав на увазі автор?

ФАКТИ

Стислий довідник

ПОЛІТИЧНИЙ І СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК КИЇВСЬКОГО, ЧЕРНІГІВСЬКОГО, ПЕРЕЯСЛАВСЬКОГО, ГАЛИЦЬКОГО Й ВОЛИНСЬКОГО КНЯЗІВСТВ

У першій половині XII ст. на українських землях існувало п'ять удільних князівств — Київське, Чер­нігівське. Переяславське, Галицьке та Волинське.

Київське князівство розташовувалося на Середній Наддніпрянщині. У князівстві існувало близько 80 міст, серед них — Канів, Черкаси, Житомир, Овруч, Вишгород. Столицею князівства був Київ, який залишався економічним, політичним, культурним і релігійним центром Русі. Протягом XII — першої половини XIII ст. відбувалася політична та військова боротьба князів за київський престол і було здійснен о кілька невдалих спроб знов об'єднати Русь навколо Києва. Ростово-суздальський князь Юрій Долгорукий тричі захопл ював Київ. Володичиро-суздальський князь Андрій Боголюбський у 1169 р. напав на Київ, пограбував і спустошив його.

Переяславське князівство розташовувалося на лівому березі Дніпра. Переяславське князівство, яке виникло в середині XI ст.. перебувало в політичній залежності від Києва. У князівстві існувало 25 міст, серед них — Лубен, Прилуки, Воїнь. Столицею князівства був Переяслав, де, як правило, сідили князі, які претендували на київський престол. Саме з іменем переяславського князя Володимира Глібовича пов'язана перша літописна згадка назви «Україна» (1187р.). Переяславське князівство на півдні межу-

вало з половецькими степами, що змушувало князів постійно боронитися від нападів і брати участь у походах проти половців.

Чернігівське князівство розташовувалося на лівому березі Дніпра. Чернігівське князівство сформу­валося в XI ст. Новгород-Сіверське князівство, яке формально підпорядковувалося Чернігову, утворило­ся за рішенням Любецького з'їзду князів наприкінці XI ст. Столицею князівства був Чернігів, який за­лишався економічним, політичним і культурним центром Русі, поступаючись лише Києву. Чернігівське князівство на південному сході межувало з половецькими степами, тому князі часто воювали з половцями. У 1185 р. новгород-сіверський князь Ігор Святославович організував невдалий похід на половців, опи­саний невідомим автором у «Слові о полку Ігоревім».

Волинське князівство розташовувалося у басейні приток Прип'яті та верхів'ях Західного Бугу. Най­більшими волинськими містами були Луцьк, Червень, Белз, Холм. Столицею князівства був Володимир Волинський, заснований київським князем Володимиром Великим в XI ст. Волинь уважалася спадко­вою вотчиною київських князів. У середині XII ст. Волинська земля відокремилася в напівсамостійне князівство. Засновником місцевої князівської династії став онук Володимира Мономаха Ізяслав Мстис-лавич. Видатним волинським князем був Роман Мстиславич, який об'єднав волинські й галицькі землі в єдину державу.

Галицьке князівство розташовувалося у Прикарпатті та Верхньому Подністров'ї. Галицьке князів­ство утворилося за рішенням Любецького з'їзду князів наприкінці XI ст. Найбільшими галицькими міс­тами були Перемишль, Ярослав, Звенигород, Коломия. Столицею князівства був Галич. Засновником місцевої династії став онук Ярослава Мудрого Ростислав Володимирович. Найбільшої могутності Га­лицьке князівство досягло за правління Ярослава Осмомисла (1153—1187 рр.), який прагнув зміцнити князівську владу й боровся зі спробами бояр утручатися в державні справи.

СЛОВНИК

Поняття й терміни Уділ — адміністративно-територіальна одиниця, якою управляв князь.

ДЛЯ ДОПИТЛИВИХ

Додаткова інформація