Розселення слов'янських племен на теренах України

Назва племен	Місце проживання
Поляни	між притоками Дніпра — Тетеревом і Россю
Деревляни	уздовж річок Прип'ять, Горинь, Тетерев
Сіверяни	у басейні Дніпра, Десни, Сули, Ворскли, Сіверського Дінця
Волиняниабо дуліби	у басейні Західного Бугу й Прип'яті
Тиверці	у нижній течії Дністра й Прута
Уличі	між річками Оріль і Дніпро, біля Південного Бугу
Білі хорвати	у межиріччі Збруча, Прута, Дністра

Влада у племінних союзах зосереджувалася в руках племінної верхівки, яку складали князі та дружинники. За допомогою дружин князі завойовували нові землі, збирали данину. Найбільш знатні дружинники складали дорадчий орган при князеві — князівську (боярську) раду. Верховним органом самоврядування залишалося віче — народні збори, які вирішували важливі громадські справи.

 

Додаткова інформація Передумови формування державності у слов'ян

Сусіди слов'ян

Сусідами слов'ян на північному заході були племена балтів та норманів (варягів), на сході та на півдні — хозари й печеніги та інші кочові племена. Між слов'янами та їхніми сусідами відбувалися сутички за володіння річковими шляхами для ведення торгівлі з країнами Сходу та Візантією.

УIX ст. на слов'янських землях з'явилися варяги, чиї морські походи не давали спокою всій Західній Європі. У IX—XI ст. вони як найманці були на службі у руських князів і візантійських імператорів.

У VIII ст. на сході від Руської землі з'явилася держава хозарів — Хозарський каганат. Войовничі хо­зари підкорили собі й обклали даниною полян, сіверян і в'ятичів. Але хозарське поневолення тривало недовго. Поляни за допомогою варягів на початку IX ст. змогли повернути собі незалежність.

Наприкінці IX ст. у південноукраїнських степах з'явився новий небезпечний ворог — печеніги, тюркські племена, основним заняттям яких були набіги на сусідні племена і країни. Протягом X—XI ст. русичі вели з ними тривалу боротьбу.

ФАКТИ

Стислий довідник УТВОРЕННЯ КИЇВСЬКОЇ РУСІ

Протягом VII— VIII ст. у східних слов'ян виникли перші державні об'єднання: дулібський плех ний союз, який об'єднував дулібів. полян, деревлян, хорватів, уличів і тиверців, і полянський пле­мінний союз, до складу якого входили поляни, деревляни, сіверяни. У IX ст. утворилися племінн княжіння Куявія на чолі з князем Аскольдом (землі полян із центром у Києві) і Славія на чолі з князем Рюриком (землі словенів із центром у Новгороді). Саме вони заклали фундамент ранньофеодально: держави Київська Русь.

Щодо утворення Київської Русі існують кілька теорій. Норманська теорія стверджує, шо першим; правителями Київської Русі були нормани — князі Рюрик і Олег. Теорія природно-історичного про­цесу утворення держави у східних слов'ян доводить, що наприкінці VI — на початку VII ст., ще до при­ходу варягів, у Києві правив перший князь — слов'янин Кий. Останніми представниками засновано: ним династії й першими князями Київської Русі вважаються Дір і Аскольд.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ

Робота з історичним джерелом

Із «Повісті минулих літ»

Коли ж поляни жили особно і володілії родами своїми,— бо й до сих братів існували поляни і жили кожен із родом своїм, — то було [між них] три брати: одному ім'я Кип, а другому — Щек, а третьо­му — Хорив, і сестра їх — Либідь. І сидів Кий на горі, де нині узвіз Боричів, а Щек сидів на горі, яка нині зветься Щековицею, а Хорив на третій горі, од чого й прозвалася вона Хоревицею. Зробили вони городок [і] на честь брата їх найстаршого назвали його Києвом. І був довкола города ліс і бір вели­кий, і ловили вони тут звірину. Були ж вони мужами мудрими й тямущими, і називалися полянами. Од них ото є поляни в Києві й до сьогодні.

1. Про які події йдеться в уривку з історичного джерела?

2. Які ще джерела, крім літопису, свідчать про заснування Києва у V ст.?

3. Чому Київ називають «матір'ю містам руським»?

ДЛЯ ДОПИТЛИВИХ

Додаткова інформація Київ — «матір міст руських»

Історія Києва налічує багато століть, причому історики подають різні дати заснування міста: най­частіше називається кінець V — початок VI століття. За легендою, викладеною Нестором-Літописцем у «Повісті минулих літ», Київ був заснований братами Києм, Щеком та Хоривом та їхньою сестрою Либіддю, правителями полян, які жили в цій місцевості; від імені старшого брата, за легендою, і по­ходить назва міста.

Київ був центром племені полян, що жили в Середньому Подніпров'ї. Спочатку він був укріпле­ним поселенням, огородженим ровом та земним валом. Він був столицею Полянського князівства, у ньому стояли князівський палац, житлові будинки, основні господарські та культові споруди. Про Кия ж відомо, що, закінчивши спорудження міста на Дніпрі наприкінці V ст., він здійснив похід на Ві­зантію, вів переговори з візантійським імператором, уклав торгову угоду з Візантією, а повертаючись назад, на Дунаї заклав місто Кисвець.

Із кінця IX ст. Київ стає політичним центром південної та північної Русі під владою Рюриковичів. Окрім цього, Київ мав вигідне географічне положення, адже знаходився на торговельному шляху «із варяг в греки». Тому місто швидко розвивалось, і вже у IX—X ст. Київ став одним з найбільших торго­вих та культурних центрів Східної Європи та одним із найбільших міст Європи.

Після хрещення Русі Володимиром Великим у 988 р. Київ став також і одним з центрів світового християнства. Тут були зведені численні храми, найвідоміші з яких — Десятинна церква (до сьогодні не збереглась), Софійський та Михайлівський собори, а також Києво-Печерська лавра — один із най-впливовіших православних монастирів у світі.

ДЛЯ ДОПИТЛИВИХ

Додаткова інформація Київські князі Аскольд і Дір

У IX ст. київські князі поширили свою владу на сусідні землі. Коли в середині IX ст. правителем Києва був князь Дір, арабський історик, географ і мандрівник Хасан аль Масуді писав, що Дір — «пер­ший серед слов'янських царів», який володів «великими містами і багатьма населеними країнами».

Становлення Київської держави пов'язане також з ім'ям князя Аскольда. Він проводив сміливу і далекоглядну політику, чим зміцнив свою державу. Для посилення авторитету своєї влади він при­йняв титул кагана, що тоді був рівний титулові імператора, чим поставив Руську державу на один щабель із Візантією та Хозарією — найсильнішими державами тієї доби.

Аскольд проводив активну зовнішню політику. За його правління Київська держава міцно утверди­лась на узбережжі Чорного моря. Головним напрямом політичних інтересів Аскольда були південь та південний схід, де знаходились найрозвинутіші на той час країни. Найважливішою акцією Аскольда були його походи на Візантію, які закінчилися вигідними для князя мирними угодами з візантійцями.

За Аскольда відбулася перша спроба поширення у східнослов'янських землях християнства, яка відноситься до 860 р. Але в той час воно не стало панівною релігією, бо хрестилася лише невелика час­тина суспільної верхівки на чолі з князем. Нова релігія зустрічала опір не тільки народу, а й панівної верхівки, в тому числі й волхвів. Саме вони запросили на допомогу новгородського князя Олега, який у 882 р. з Новгорода здійснив похід на Київ і, розбивши дружину Аскольда, захопив місто.

ФАКТИ

Стислий довідник

ВНУТРІШНЬОПОЛІТИЧНА ТА ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ КНЯЗІВ КИЇВ­СЬКОЇ РУСІ ОЛЕГА, ІГОРЯ, ОЛЬГИ, СВЯТОСЛАВА

Наприкінці IX — у X ст. відбувалося швидке територіальне зростання Київської Русі й поступова консолідація держави. Київська Русь як одна з наймогутніших держав ранньосередньовічної Європи мала великий вплив на міжнародній арені.

 

 

Князь/	Роки	Внутрішньополітична	Зовнішньополітична
княгиня	правління	діяльність	діяльність
Олег	882—912 рр.	Об'єднав північні та південні	Уклав мирну угоду з варягами,
		руські землі й підпорядкував Киє-	унаслідок якої почав залучали ва-
		ву полян, деревлян, сіверян, ради-	рягів до воєнних походів.
		мичів, словенів і кривичів.	Здійснив переможні морські по-
		Посилив князівську владу за до-	ходи на Візантію, уклав вигідні
		помогою дружинників, які збира-	для Русі договори з Візантією, які
		ли данину з підлеглого населення	надавали пільги руським купцям
		шляхом полюддя.	і послам (907 р., 911 р.).
		Установив язичництво як дер-
		жавну релігію.
Ігор	912—945 рр.	Відновив владу над деревлянами	Уклав мир із кочовиками-пече-
		та уличами й зміцнив владу київ-	нігами (915р.)
		ського князя.	Здійснив походи на Візантію
		Збільшив данину з підлеглих пле-	(941р., 944 р.).
		мен, під час повторного збирання	Уклав нову угоду з Візантією, що
		якої його було вбито повсталими	підтверджувала сприятливі умови
		деревлянами.	для торгівлі (944 р.).
Ольга	945—964 рр.	Підпорядкувала землі деревлян	Здійснила дипломатичну подорож
		безпосередньо Києву.	до столиці Візантії Константино-
		Упорядкувала збирання данини,	поля (957 р.).
		чітко визначивши її розміри (уро-	Установила дипломатичні від-
		ки) і місця зберігання (погости).	носини з Німеччиною, надіслав-
		Прийняла християнство під час	ши посольство до імператора
		подорожі до Візантії.	Оттона 1 (959 р.).
Святослав	964—972 рр.	Відновив владу над в'ятичами	Розгромив Хозарський каганат
		й розширив територію Київської	і Волзьку Булгарію (965 р.).
		держави далеко на схід.	Здійснив два походи на Дунайську
		Посадив своїх синів намісниками	Болгарію (967—968 рр., 969—
		у землях, які намагалися відокре-	971 рр.), намагаючись заволодіти
		митися від Києва.	землями на Балканському півост-
		Заклав принцип управління державою	рові.
		одноосібним монархом —представ	Уклав угоду зВізантією, за якою
		ником династії Рюриковичів.	відмовлявся від претензій на візант
			ійські володіння на Дунаї та в Криму.

Держава — політичне утворення, яке регулює життя суспільства, спираючись на органи влади й закони.

Данина — натуральний чи грошовий податок, що сплачували київському князю підкорені племе­на, згодом державний податок, що сплачувався всім населенням держави.

Дружина — збройні загони, що становили постійне військо князя й апарат його влади.

Князівська рада — дорадчий орган при князеві, який складався з найбільш знатних дружинни­ків — бояр.

Полюддя — форма збирання князем із дружиною данини з підлеглого населення.

Уроки — чіткі розміри данини, що сплачувало населення держави.

Погост — місце, де представники князівської адміністрації приймали данину від населення.

ПЕРСОНАЛИ Історичний портрет Віщий Олег (бл. 845—912)

Припускають, що київський князь Олег народився близько 845 року. Про походження князя джере­ла подають різні версії. Так, київський літописець Нестор у своїй знаменитій «Повісті минулих літ» повідомляє, що у 879 році новгородський князь Рюрик, помираючи, передав владу родичу Олегу, а також «віддав йому на руки сина Ігоря, бо той був ще дуже малий» (йому виповнилося два роки). Уточнюючи цей родинний зв'язок, Воскресенський літопис і деякі інші йменують Олега племінником Рюрика. Відомий Іоакимівський літопис називає Олега свояком Рюрика, тобто братом його дружини Єфанди, «князем урманським» (мурманським), мудрим і хоробрим. У свою чергу Новгородський перший літопис іменує Олега просто воєводою князя Ігоря.

Після смерті новгородського князя Рюрика Олег три роки княжив у Новгороді і, зміцнивши тут своє становище, зібравши дружину з варягів і північних племен, надумав вирушити на південь водним шляхом Вол­хов — Дніпро. Як повідомляє літописець Нестор, у 881 році князь Олег із військовою дружиною узяв місто Смоленськ і зобов'язав кривичів платити

йому данину, а потім попрямував уздовж Дніпра и, завоювавши міста Любеч і Чернігів, наклав дани­ну на сіверян. У 882 році князь Олег пішов на Київ, знаючи, що там правлять князі Аскольд і Дір, які мають свою відважну дружину.

Не вступаючи поки що у військове протистояння, Олег пішов на хитрість: залишивши позаду вій­сько, Олег із юним Ігорем на руках і кількома людьми приплив до берегів Дніпра. Сховавши озброєних ратників у човнах і прикривши їх брезентом, він велів оголосити князям київським, що варязькі купці, відправлені князем новгородським до Греції, хочуть бачити їх як друзів і співвітчизників. Аскольд і Дір. не підозрюючи про обман, зійшли на берег. Воїни Олега їх одразу ж оточили, а Олег заявив: «Ви не князі і не славного роду, а я — князь», — і, показавши Ігоря, промовив: «Ось син Рюриків»! Засудже­ні на страту Аскольд і Дір миттю загинули, а Олег увійшов до Києва як переможець.

Після встановлення влади в Києві князь Олег у 883 р. підкорив деревлян, а два роки по тому — уличів. Він відновив язичницьку релігію, за що волхви прозвали його віщим. Олег також жорстоко розправився з населенням Новгорода, що повстало проти приєднання Києва: місто було обкладено даниною. визначено терміни її сплати.

Олег укріпив кордони Русі. У 907 р. він здійснив похід проти Візантії та змусив її підписати вигідні дляя Русі договір, який відкривав широкі можливості для торгівлі руських купців (право на безмитнуторгівлю. їх проживання поблизу Константинополя протягом 6 місяців із постачанням харчами і всім необкідннм для переходу через Чорне море). У 911 р. було складено новий договір, який також був свідченням воєнних та дипломатичних успіхів Київської держави. Олег вдало воював із Хозарісю: його дружина захопила хозарські гавані на Каспійському морі.

Наприкінці князювання Олега Київська Русь займала велику територію від причорноморських степів до Балтійського моря

Робота з історичним джерелом

Із «Повісті минулих літ»

І зажадав Олег, щоб вони данину дали на дві тисячі кораблів: по дванадцять гривень на чоловіка, а в кораблі [було] по сорок мужів. І згодилися греки на це і стали греки миру просити, щоб не пусто­шив він Грецької землі.

Олег тоді, трохи відступивши од города, почав мир ладнати з обома цесарями римськими, з Лео-ном і з Олександром. Він послав до них обох у город Карпа, Фарлофа, Вермуда, Рулава і Стемида, ка­жучи: «Згоджуйтесь мені на данину». І сказали греки: «Чого хочете — [того] ми й дамо тобі». І за­жадав Олег дати воям на дві тисячі кораблів по дванадцять гривень на кочет, а потім давати угла-ди на руські городи — спершу на Київ, а тоді й на Чернігів, і на Переяславль, і на Полоцьк, і на Ростов, і на Любеч, і на інші городи, — бо по тих городах сиділи князі, під Олегом сущі.

«[Коли] приходять руси, нехай посольське беруть, скільки [посли] хотять. А якщо прийдуть купці, хай беруть місячину на шість місяців: і хліб, і вино, і м'яса, і риби, і овочів. І нехай дадуть їм мити­ся, скільки вони хотять. А коли йтимуть руси додому, нехай беруть у цесаря нашого на дорогу їжу, і якорі, і канати, і паруси, і [все], скільки треба».

1 згодилися греки, і сказали обидва цесарі і боярство все: «Якщо прийдуть руси не для торгу — хай місячини не подирають. Хай заборонить князь людялі своїм, русам, які приходять сюди, щоб не творили вони капості в селах і землі нашій. Руси, що прибувають, нехай живуть коло [церкви] Свя­того Мами. А [коли] пошле цесарство наше [своїх мужів], хай ті перепишуть імена їхні, і тоді [хай] візьмуть вони місячину свою.

1. Про які події йдеться в уривку з історичного джерела?

2. Які вимоги висунув князь Олег до Візантії?

3. Яке значення мала укладена торговельна угода?

ПЕРСОНАЛИ Історичний портрет Князь Ігор (879—945)

Після смерті Олега київським князем став Ігор Рюрикович. Він продовжив політику своїх попередників, спрямовану на посилення князівської влади та об'єднання всіх східнослов'янських земель. У 913—914 рр. Ігор воював із дерев­лянами, що не бажали визнавати його зверхності.

У 915 р. й 920 р. він виступив проти печенігів, що чинили набіги на Русь, во­ював з уличами, прагнучи зміцнити позиції Русі на торгових шляхах. Ігор здій­снював походи на Закавказзя: у 912—919 рр. руські дружини напали на Абесгун та Сарі, а 945 р. здобули місто Бердау.

У 941 р. Ігор вирушив зі своїм військом проти Візантії. Та похід закінчився по­разкою, оскільки руські кораблі були знищені візантійцями за допомогою «гре­цького вогню». Новий похід на Візантію, більш вдалий, він здійснив у 944 р. Тоді

греки запропонували викуп і уклали з Руссю новий договір, але не такий вигідний, як попередні угоди. Русь втратила володіння на узбережжі Чорного моря та біля гирла Дніпра, а також зобов'язувалася надавати Візантії військову допомогу, а руські купці мусили сплачувати мито, торгуючи з Візантією. У 945 р. князь Ігор під час збирання данини спровокував повстання деревлян. Його дружина по­трапила в засідку, і князь, опинившись у полоні, був убитий деревлянами.

Історичний портрет Княгиня Ольга (бл. 890—869)

Коли загинув князь Ігор, його синові Святославу було три роки, тому влада перейшла до вдови Ігоря — княгині Ольги. Ставши правителькою Київської Русі, вона за звичаєм кривавої помсти покарала деревлян за вбивство свого чоловіка: розправилася з послами деревлян, які намагалися сватати Ольгу за деревлянсько-го князя Мала, а потім спалила деревлянську столицю м. Іскоростень і знищила частину його жителів. Княгиня Ольга відмовилася від воєн і зміцнювала державу мирним шляхом. Вона сама об'їздила всі свої володіння, була навіть у Новгороді й Пскові, закладала нові міста, наставляла в них урядників.

Уперше в історії Київської Русі княгиня навела лад у збиранні данини та її розмірах, визначивши норми податків (устави, уроки, оброки) та місце їх збирання (погости). Це було зроблено для того, щоб не повторювалася сумна історія, що трапилася з її чоловіком.

Княгиня прагнула зміцнити й міжнародне становище своєї держави. У 957 р. вона з дипломатичною місією відвідала столицю Візантії — Константинополь та уклала новий договір із Візантією. Ольга й надалі, коли її син був уже повнолітній, продовжувала опікуватися справами держави. Сама вона прийняла християнство і доклала багато зусиль до поширення нової релігії.

Прославилася княгиня мудрістю, мужністю і рішучістю. Була вона страшною для ворогів і люби­мою людьми за милостивість і благочестя, за праведність і доброту.

ПЕРСОНАЛИ

Історичний портрет Князь Святослав (бл. 935—972)

Син княгині Ольги і князя Ігоря увійшов в історію як князь-завойовник. Головною метою походів Святослава було зміцнення Київської держави, забезпечення вільної торгівлі з країнами Сходу і Візан­тією, ліквідація зовнішньої загрози на кордонах із боку кочівників.

Святослав підкорив в'ятичів і тим самим завершив об'єднання східнослов'янських племен довкола Києва. Потім він, здійснивши похід на Північний Кавказ, розгромив ясів (осетин) і касогів (черкесів)

і приєднав до своєї держави Прикубання. Переправившись на Керченський півострів, захопив м. Тмутаракань.

Святослав здійснив вдалі походи проти волзьких булгар. У 965 р. він роз­громив Хозарський каганат і оволодів важливим шляхом по Волзі.

Досягши перемоги на Сході, Святослав переніс воєнні дії на Балкани. Ві­зантійці запросили Святослава завоювати для них Болгарію, щедро обдару­вавши князя за послугу. У 967 р. він розгромив болгарське військо і оволодів східною Болгарією, але не передав її візантійцям. Святослав мусив перервати похід, тому що в цей час печеніги взяли в облогу Київ.

Наступного року Святослав повернувся на Балкани. Він планував навіть перенести свою столицю в Подунав'я, до заснованого ним міста Переяславець.

Однак другий похід виявився невдалим. Проти війська Святослава об'єдналися сили візантійського ім­ператора Іоанна Цимісхія і болгарського царя Бориса. Русичі змушені були відступити і, врешті-решт, були оточені у фортеці Доростол. Після тримісячної облоги Святослав був змушений підписати мир із Візантією, зрікшись своїх володінь на Балканах.

У 972 р., повертаючись на батьківщину, князівське військо потрапило в печенізьку засідку на остро­ві Хортиця. У бою загинуло багато русичів, загинув і князь Святослав.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ Робота з історичним джерелом

Леє Диякон про війну київського князя Святослава з Візантією

«Одні йому радили тихо в темну ніч утекти; інші — помиритися з ворогами, присягти їм на вір­ність. А Святослав сказав: «Якщо так зробимо, то загине слава, супутниця зброїросів, що легко перемагала сусідні народи і без пролиття крові підкоряла цілі країни, якщо ми тепер ганебно по­ступимося римлянам. Отже, з відважністю предків наших із думкою, що руська сила непереможна, станемо мужньо на бій за життя наше. У нас немає звичаю рятуватись, тікаючи до батьківщини, або жити з перемогою, або, вчинивши славетні подвиги, умерти».

1. Про якого князя йде мова в уривку? Укажіть роки його правління.

2- Порівняйте зовнішню і внутрішню політику князя, згаданого в уривку, та його матері. Дайте власну оцінку його діяльності з огляду на внесок у зростання могутності та міжнародного авторитету Київської Русі.

3. Як ви вважаєте, чому відомий український історик М. Грушевський назвав цього князя «запо­рожцем на престолі»?

Стислий довідник