Тема 3. Київська Русь ЗА часів роздробленості. Галицько-волинська держава

Дата	Подія
1068 р.	поразка руських дружин Ізяслава, Всеволода і Святослава Ярославичів у битві проти половців на р. Альті
1169 р.	спустошення Києва військом володимиро-суздальського князя Андрія Боголюбського
1072 р.	Вишгородський з'їзд князів, прийняття «Правди Ярославичів»
1073 р.	початок боротьби за київський стіл між Ярославичами
1097 р.	Любецький з'їзд князів,узаконення роздроблення Київської держави на окремі спадкові князівства
1113—1125 рр.	князювання в Києві Володимира Мономаха
1125—1132 рр.	князювання в Києві Мстислава Володимировича
1153—1187 рр.	правління Ярослава Володимировича Осмомисла в Галицькому князівстві
1185 р.	похід новгород-сіверського князя Ігоря Святославовича проти половців, розгром половцями руської дружини на р. Каяла
1187 р.	перша згадка назви «Україна» щодо земель Південної Київщини та Переяславщини в Київському літописі
1199 р.	об'єднання волинським князем Романом Мстиславичем галицьких і волинських земель, утворення Галицько-Волинської держави
1199—1205 рр.	правління князя Романа Мстиславича в Галицько-Волинській державі
1202 р.	захоплення Києва галицько-волинським князем Романом Мстиславичем
1223 р.	поразка об'єднаного війська русичів і половців у битві з монголами на р. Калці
1238 р.	подолання князем Данилом Романовичем угрупувань бояр, об'єднання земель Галицько-Волинської держави
1238 р.	розгром військом Данила Галицького німецьких рицарів-хрестоносців під м. Дорогичином
1238—1264 рр.	князювання Данила Романовича (Данила Галицького) у Галицько-Волинській державі
1238—1239 рр.	вторгнення монголів під проводом хана Батия в Переяславське й Чернігівське князівства
1240 р.	героїчна оборона Києва, захоплення міста військами монголо-татар під проводом хана Батия
1241 р.	вторгнення монголів у Галицько-Волинське князівство
1245 р.	перемога війська Данила Галицького в битві з об'єднаними силами угорців, поляків і галицьких бояр під м. Ярославом на р. Сяні
1245 р.	поїздка Данила Галицького до Золотої Орди, підтвердження ханом Батиєм його прав на Волинь і Галичину
1253 р.	коронація Данила Галицького посланцем Папи Римського в м. Дорогичині
1264—1301 рр.	князювання Лева 1 Даниловича в Галицько-Волинській державі
1301-1308	правління Юрія 1 Львовича в Галицько-Волинській державі
1308-1323	князювання Андрія та Лева II Юрійовичів у Галицько-Волинській державі
1325—1340рр.	князювання Юрія 11 Болеслава в Галицько-Волинській державі

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ТА ТЕРМІНИ

Роздробленість — розпад Київської Русі на окремі удільні князівства, зміцнення їхньої самостій­ності.

ФАКТИ Стислий довідник

ПРАВЛІННЯ ЯРОСЛАВИЧІВ. БОРОТЬБА ЗА КИЇВСЬКИЙ СТІЛ МІЖ ЯРОСЛАВИЧАМИ. КНЯЗЮВАННЯ ВОЛОДИМИРА МОНОМАХА ТА ЙОГО СИНА МСТИСЛАВА В КИЄВІ

Після смерті Ярослава Мудрого стали помітними ознаки політичної роздробленості Київської Русі. Державою разом управляли троє старших братів — київський князь Ізяслав, чернігівський князь Свя­тослав і переяславський князь Всеволод. Однак у 1068 р. після поразки руських дружин у битві проти половців на р. Альті тріумвірат Ярославичів розпався й розгорілася міжусобна боротьба за київський престол.

У 1097 р. відбувся Любеиький з'їзд князів, на якому князі домовилися припинити міжусобиці й уза­конили роздроблення Київської держави на окремі спадкові князівства. Князь Володимир Мономах (1113 — 1125 рр.) на деякий час об'єднав землі Київської Русі, силою придушив міжусобиці та відновив централізовану монархію.

Володимир Мономах зміцнив міжнародний авторитет Київської Русі, здійснивши п'ять великих пе­реможних походів проти половців; продовжив політику «шлюбної дипломатії», установивши династич­ні зв'язки з Англією, Швецією, Угорщиною.

Князь Мстислав Володимирович (1125—1132 рр.) був останнім єдиновладним правителем Київ­ської Русі, після смерті якого держава вступила в добу роздробленості.

СЛОВНИК

Поняття й терміни

Міжусобиці — війни між окремими людьми або суспільними групами в державі.

Половці — тюркський кочовий народ, який в XI—XIII ст. населяв степи між Дунаєм і Волгою.

Тріумвірат Ярославичів — правління трьох князів — Ізяслава, Святослава і Всеволода в Київській Русі.

«Правда Ярославичів» — новий звід законів, виданий синами Ярослава Мудрого, які внесли зміни й доповнення до «Руської правди».

ДЛЯ ДОПИТЛИВИХ

Додаткова інформація Заповіт Ярослава

Незважаючи на зусилля київських правителів, Київська держава не стала міцною. Це була клап­тикова країна без точного визначення кордонів, утворена з численних слов'янських і неслов'янських племен, складена з кількох територій і політичних центрів, що суперничали між собою (Київ, Галич, Чернігів, Новгород та ін.). Про неміцність цієї держави свідчать і прагнення різних племен вийти з-під влади Києва, і міжусобна боротьба, яка велася між княжичами після смерті Святослава, а потім Воло­димира та в пізніші часи.

Спробу запобігти міжусобній боротьбі між князями зробив Ярослав Мудрий, який увів новий поря­док престолонаслідування. Замість наслідування «від батька до сина» він увів наслідування за принци­пом старшинства в межах родини. Згідно із заповітом Ярослава Київ переходив до старшого сина Ізя­слава. Решта земель розподілялася за старшинством між іншими синами і племінниками: Чернігівщина відійшла до Святослава Ярославича, Переяславщину отримав Всеволод.

Задум Ярослава полягав у тому, щоб кожний із синів по черзі обіймав київський престол. Щойно в якомусь із князівств звільнявся престол, як відбувалося пересування братів на щабель вище і ближче до Києва. Таким чином, надаючи кожному із синів можливість правити в Києві, Ярослав сподівався уникнути запеклої боротьби за одноосібну владу. Але насправді заповіт Ярослава поклав початок роз­дробленості руських земель.

Мирні стосунки між нащадками Ярослава Мудрого, який помер у 1054 р., тривали недовго. Через 15 років по його смерті союз Ярославичів розпався. Це сталося в 1068 р. Тоді на руські землі вторглося нове плем'я кочовиків-половців, які розбили військо київського князя Ізяслава на річці Альта і постави­ли Київ перед загрозою нападу.

Нерішучість і безпорадність князів обурила киян, які підняли повстання з вимогою самотужки бо­ротися з половцями та вигнали Ізяслава з Києва. Повсталі проголосили київським князем полоцького князя Всеслава, який на той час перебував у полоні за спробу відділитися від Києва.

Ізяслав утік до Польщі й за підтримки польського короля посів київський престол удруге. Але не­забаром спалахнула боротьба між Ізяславом та його братами Святославом Чернігівським і Всеволодом

Переяславським, до якої залучились уже й онуки Ярослава Мудрого, які теж намагалися відстоюват свої права.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ Робота з історичним джерелом

Із «Літопису руського»

Преставився великий князь руський Ярослав. А коли ще він був живий, наставив він синів своїх, сказавши їм: «Осе я одходжу зі світу сього. А ви, сини мої, майте межи собою любов, бо ви єсте брати від одного отця і одної матері. І якщо будете ви в любові межи собою, то й Бог буде в вас, і покорить він вам противників під вас, і будете ви мирно жити. Якщо ж будете ви в ненависті жити, у роздорах сварячись, то й самі погибнете, і землю отців своїх і дідів погубите, що її надбані вони трудом великим. Тож:: слухайтесь брат брата, продувайте мирно. Тепер же поручаю я, — за­мість себе, — стіл свій, Київ, найстаршому синові своєму, брату вашому Ізяславу. Слухайтесь його, як ото слухались ви мене, нехай він вам буде замість мене. А Святославу даю я Чернігів, а Всеволо­ду — Переяславль, а Ігорю — Володимир, а В 'ячеславу — Смоленськ.

1. Про які події іде мова в уривку з історичного джерела?

2. Які причини призвели до появи такого розпорядження Ярослава?

3. Які наслідки мало запровадження запропонованого Ярославом порядку престолонаслідування?

Додаткова інформація

З'їзд князів у Любечі

Стосунки між князями ставали дедалі заплутанішими, а розбрат гострішим, оскільки кожен, за Яро-славовим законом, мав право на декілька столів, у тому числі й на київський. Зрозуміло, князівськимі-чварами користувалися половці, які посилили свій тиск на кордони Русі. Покласти край князівським суперечкам, упорядкувати стосунки між князями, організувати їх спільну боротьбу проти половців бун покликаний об'єднавчий з'їзд князів, що відбувся 1097 р. в Любечі.

Князі, що прибули в Любеч, ухвалили припинити усобиці та скасували порядок престолонасліду­вання, запроваджений Ярославом Мудрим. Кожен князь мав володіти тими землями, які успадкував віл батька. Проте Любецький з'їзд не зміг припинити ворожнечу між князями, і незабаром вона спалахнула знову, що ніяк не сприяло єдності Київської Русі, особливо в умовах половецької загрози і заворушень населення Києва та інших міст.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ Робота з історичним джерелом

Із «Повісті минулих літ»

Прибули Святополк [Ізяславич], і Володимир [Всеволодович], і Давид Ігоревич, і Василько Рости-славич, і Давид Святославич, і брат його Олег і зібралися [в городі] Любечі, щоб уладнати мир. І говорили вони один одному, кажучи: «Пощо ми губимо Руськую землю, самі проти себе зваду маючи? А половці землю нашу розносять і раді є, що межи нами війна донині. Відтепер з 'єднаємося в одне серце і обережімо Руську землю. Кожен хай держить отчину свою... І на цім вони цілували хреста: -А якщо відтепер хто на кого встане, то проти того будем ми всі і чесний хрест».

1. Про які події йде мова в уривку з історичного джерела?

2. Які наслідки мали прийняті князями рішення?

3. Чому, на вашу думку, прийняті рішення не було втілено в життя?

ПЕРСОНАЛИ Історичний портрет Володимир Мономах

(1053—1125)

У 1113 р.. під час повстання в Києві, бояри і купш звернулися до переяславського князя Володимира Мономаха (онука Ярослава Мудрого) з проханням посісти київський стіл. Це був дуже авторитетний на той час князь, особливо завдяки його походам на половше 1103. 1109, 1110 та 1111 рр., перемоги в яких надовго відкинули ворогів від кордонів Русі

Дванадцять років правління в Києві Володимира Мономаха (1113—1125) були для Русі часами миру і спокою. Умілою політикою він підкорив своїй владі удільних кня­зів, зокрема приборкав чернігівських князів Ольговичів, прибрав до рук найвіддаленіші руські землі.

 

Одночасно Володимир Мономах «Уставом», що доповнював «Руську Правду», обмежив безконт­рольну діяльність князівських урядників.

Зміцнилося знову міжнародне становище Русі, що відбилося на династичних зв'язках: сам Мономах був одружений із дочкою англійського короля, сестра вийшла заміж за німецького імператора, а донь­ка — за угорського короля.

По смерті Володимира Мономаха в 1125 р. спадкоємцем на київському столі став його син Мстислав Володимирович, який продовжував політику батька. Проте його наступники знову почали боротьбу між собою за першість на Русі.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ Робота з історичним джерелом