Україна – незалежна, суверенна держава

3. Проголошення державної незалежності.

4. Політичний розвиток.

5. Економічний розвиток.

6. Зовнішня політика.

 

1. При розглядіпитання про проголошення незалежності України студентам передусім необхідно усвідомити, що проголошення державної незалежності України стало результатом взаємодії низки об’єктивних (зовнішніх і внутрішніх) і суб’єктивних чинників.

Об’єктивні зовнішні чинники: 1) поразка т.зв. соціалістичного табору в «холодній війні» з провідними капіталістичними країнами; 2) погіршення соціально-економічної та політичної ситуації в СРСР; 3) втрата центральною владою контролю за діями на місцях; 4) посилення відцентрових тенденцій у союзних республіках.

Об’єктивні внутрішні чинники: 1) національно-демократичний рух в республіці; 2) наявність формальних атрибутів української державності (уряд, конституція, державні символи).

Суб’єктвні чинники: 1) бездарна й непопулярна політика союзного центру на чолі з М. Горбачовим; 2) бажання української компартійної верхівки (номенклатури) визволитися від опіки союзного центру й запобігти впливу руйнівних псевдодемократичних процесів у Росії на розвиток подій в Україні, побоювання втратити владу.

Студентам слід знати про основні етапи проголошення державної незалежності України. 1) прийняття Верховною Радою України 16 липня 1990 р. «Декларації про державний суверенітет Української РСР», у якій проголошено: верховенство законів республіки над загальносоюзними; виключне право народу України розпоряджатися землею та її надрами, економічним потенціалом країни; 2) Прийняття Верховною Радою України 24 серпня 1991 р. «Акту проголошення незалежності України»; 3) проведення 1 грудня 1991 р. Всеукраїнського референдуму, який затвердив «Акт проголошення незалежності України», обрання першого Президента України – Л. Кравчука; денонсація союзного договору від 30 грудня 1930 р. про утворення СРСР на зустрічі глав трьох держав: Росії – Б. Єльцина, України – Л. Кравчука, Білорусі – С. Шушкевича, яка відбулася 8 грудня 1991 р. у Біловезькій Пущі (Білорусь).

Вивчаючи матеріал про зазначені події, варто з’ясувати обставини, за яких вони відбувалися, й охарактеризувати їхню роль в утворенні незалежної української держави. Зокрема, слід зазначити, що прийняття Акту проголошення незалежності України відбулося після невдалої спроби державного перевороту в Москві, а Всеукраїнський референдум 1991 р., на якому понад 90% українських громадян, підтримали цей документ, відбувся в умовах фактичного розпаду СРСР, глибокої політичної й економічної кризи дезорганізації центральної влади, втрати довіри до неї з боку більшості населення. Так само й зустріч у Біловезькій Пущі, на якій було денонсовано Союзний Договір 1922 р. і утворено СНД, відбулася тоді, коли Радянського Союзу вже фактично не існувало й потрібно було лише знайти шляхи «цивілізованого розлучення» колишніх його республік.

2. Ставши на шлях незалежності, українське суспільство мало демонтувати радянську модель держави, в якій влада фактично належала компартійній номенклатурі й була авторитарною, й побудувати демократичну європейську державу, яка відповідала б світовим стандартам і повною мірою гарантувала громадянські права й свободи. Для того, щоб уяснити характер політичних процесів, що відбувалися в Україні протягом 1991 – початку 2000-х рр., студентам слід знати, що світова практика створила три сучасні моделі (форми) держави, в яких існує розподіл на законодавчу, виконавчу й судову влади: парламентарна монархія, президентська республіка, парламентська республіка, змішана республіка. Причому остання в залежності від співвідношення повноважень між президентом, з одного боку, й парламентом і урядом, з іншого, може бути парламентсько-президентською чи президентсько-парламентською республікою. Кожна з цих моделей має свої переваги й недоліки. Зокрема, змішана республіка має певні механізми недопущення диктатури, але містить потенційну загрозу протистояння між главою держави і головою уряду.

На першому етапі розбудови власної держави в Україні склалася парламентсько–президентська форма правління, яка, на думку багатьох державних діячів і вчених, найбільшою мірою відповідала завданням українського державотворення. Однак, через брак демократичних традицій нам не вдалося запобігти певних протиріч і конфліктів між президентською й виконавчою владою, зокрема між президентом Л. Кравчуком і прем’єр-міністром Л. Кучмою.

Обраному в 1994 р. президентом Л. Кучмі більше імпонувала президентсько-парламентська модель, яка б розширювала його повноваження. 28 червня 1996 р. Верховна Рада України, більшість депутатів якої підтримувала президента, ухвалила Конституцію України, яка закріпила саме президентсько-парламентську модель держави. Безумовно, студентам слід знати й про інші положення Основного Закону держави. Зокрема, про основні права й обов’язки громадянина України, про унітарний державний устрій держави тощо.

За час перебування при владі президента Л. Кравчука Україна зробила чимало кроків на шляху до розбудови держави, створенні демократичних інституцій. Однак, на жаль, не вдалося уникнути й багатьох вад і помилок, які зазвичай притаманні багатьом молодим демократіям. Серед таких – корупція, посилення влади олігархічних кланів, зловживання владою з боку глави держави. Як наслідок – Помаранчева революція 2004 р.

Однією з вимог громадськості стало повернення до парламентсько-президентської моделі держави, що було підтримано новим президентом В. Ющенком і новою парламентською більшістю. Як уже зазначалося дана модель мала певні переваги, однак, як виявилося, В. Ющенко та його команда не спромоглися налагодити ефективне управління державою й позбавитися недоліків попередньої влади.

У 2010 р. новим президентом країни був обраний В. Янукович, який ініціював скасування змін до конституції й повернення до редакції 1996 р., тобто до президентсько-парламентської моделі держави. Об’єктивно оцінюючи діяльність В. Януковича, можна відмітити, що за час його перебування при владі, українському керівництву вдалося дещо стабілізувати економічне становище в країні. Однак результатами праці багатьох людей користувалися передусім родина й найближче оточення президента з числа олігархів. Небувалих розмірів набула корупція. Все це призвело до нового Майдану й Революції гідності 2014 р.

У червні 2014 р. Президентом України став П. Порошенко, у жовтні цього року відбулися парламентські вибори, за результатами яких була сформована коаліція парламентської більшості з числа депутатів-членів націоналістичних партій: «Блоку Петра Порошенка», «Народного фронту», «Самопомочі», «Батьківщини», Радикальної партії. Серед основних напрямів подальшої розбудови української держави стали: повернення до парламентсько-президентської республіки, усунення від влади олігархів, боротьба з корупцією, децентралізація держави, тобто передача низки повноважень на місця,

На жаль, зазначенні перетворення відбуваються в надзвичайно складній зовнішньо й внутрішньополітичній ситуації, яка, очевидно, буде постійно змінюватися впродовж наступних років. Тому студентам, котрі вивчають курс «Історія України», необхідно постійно слідкувати за розвитком подій, вчитися давати їм об’єктивну оцінку з точки зору патріота й громадянина.

 

3. Щоб краще зрозуміти характер економічних перетворень у незалежній Україні, доцільно пригадати базові принципи, на яких трималася економіка України в радянський період: 1) монополія державної власності на засоби виробництва, недопущення приватної власності; 2) економіка УРСР – складова єдиного народногосподарського комплексу СРСР; 3) плановий характер економічного розвитку; 4) перважно командно-адміністративні методи управління; 5) «соціальна справедливість» при розподілі доходів.

Студенти мусять уяснити, що дана соціалістична модель економіка дедалі ставала менш ефективною, а тому її вирішено було демонтувавти методом «шокової терапії», який був раніше застосований у Польщі та інших країнах Східної Європи. Проте, на думку деяких фахівців, у нас замість цього вийшов «шок без терапії».

Слід мати уявлення про основні напрями економічних реформ в Україні:

1). Створення економічної моделі на основі багатоукладності й пріоритету приватної власності шляхом швидкого роздержавлення й приватизації.

2). Створення національної самодостатньої економіки, подолання економічної залежності від Росії, орієнтація переважно на ринок Європейського Союзу, залучення кредитів західних країн та міжнародних фінансових організацій, зокрема МВФ.

3). Побудова ринкової економічної моделі, за якою обсяги й номенклатура виробництва всіх видів продукції визначається потребами суспільства, тобто ринком.

4). Застосування перважно економічного стимулюваня, що базується на інтересі.

5). Заміна соціальної економічної моделі ліберальною, яка передбачає відмову від вирівнювання доходів, перерозподілу доходів на користь мало заможних.

Цілком природно, що вказані процеси відбуватися ґрунті, що був створений у радянську епоху. Через певну інерцію колишнього радянського суспільства, опору з боку населення, загравання політичних сил й влади з виборцями одночасно зберігалися елементи колишньої радянської економічної моделі, зокрема деякі соціальні пільги. Тим не менш слід констатувати, що загалом економічний організм країни зазнав радикальних змін. Особливо щодо переходу державних підприємств у приватні руки. Так, на початок 2000-х рр. в Україні форму власності змінило понад ста тисяч об’єктів, унаслідок чого в державній власності залишилося менше ніж 15% підприємств. Частка приватного сектору в структурі ВВП становила близько 65%: від 40% у виробництві електроенергії й до 98-99% у хімічній і легкій промисловості.

Споживчий ринок наповнився товарами, зних дефіцит товарів, що було, як відомо, хронічною хворобою радянського суспільства. Кожний зі студентів може наочно переконатися в тому, що сьогодні можна купити практично все що завгодно. У сфері побутових послуг діє принцип: «За ваші гроші будь-які примхи».

Водночас слід визнати, що більшість товарів на полицях наших супермаркетів – це продукція іноземного виробництва. Щодо вітчизняної економіки, то вона, на жаль, ще не виявила переваг нової моделі. Більше того – від початку вказаних економічних реформ почалося стрімке падіння економіки, яке тривало до 1999 р., коли ВВП України становив лише 40,8% від рівня 1990 р. Після цього почався нетривалий підйом. У 2008 р. рівень ВВП становив 74,2% від 1990 р. Потім нова криза. У 2013 р. рівень ВВП знову впав порівняно з 1990 р. до 69,4%. Певна річ, для цього є причини, стосовно яких в українському суспільстві висловлюються різні думки, часом діаметрально протилежні. Цікаво, а що з цього приводу думають студенти?

 

4. Із попередніх тем студентам відомо, що за радянських часів Україна, хоча й вважалася членом ООН та деяких інших міжнародних організацій, фактично не була суб’єктом зовнішньої політика. Вона діяла в руслі політики союзної держави. Після проголошення незалежності виникла потреба створювати власну зовнішню політику, визначити її стратегію й основні засади. При цьому доводилося обирати з трьох можливих варіантів: 1) інтеграція в європейські структури (євроінтеграція); 2) збереження інтеграційних зв’язків з Російською Федерацією та іншими республіками СНД; 3) балансування між «Сходом» і «Заходом», т.зв. багатовекторна політика.

З трьох варіантів Україна обрала перший. У таких документах, як Постанова Верховної Ради України «Основні напрями зовнішньої політики України» (1993 р.), Указ Президента України «Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного і соціального розвитку України на 2002-2011 рр.» (2002 р.), Закон України «Про основи національної безпеки України» (2003 р.) та ін. у якості основної мети України визначався вступ у європейські та євроатлантичні структури при збереженні добросусідських відносин з усіма сусідами, зокрема з Росією. Відповідно до цього курсу, Україна, залишаючись членом СНД, стала членом низки європейських організацій, зокрема Ради Європи та ОБСЄ.

Однак студентам слід звернути увагу на те, що на практиці керівництву країни доводилося постійно балансувати, шукати компроміс між вимогами різних політичних сил і прихильниками різних напрямків зовнішньої політики – західного й східного. Найбільш успішно такої багатовекторності вдавалося дотримуватися президенту Л. Кучмі. Менш вдалим виявився В. Янукович. Як відомо, його спроба «узяти паузу» в євроінтеграції й призупинити підписання договору з ЄС про асоційоване членство України в ЄС стало приводом для другого Майдану й повалення Януковича.

Новий Президент України П. Порошенко, більшість Верховної Ради України поставили за мету вступ України в Європейський Союз і НАТО. Щодо стосунків України з Російською Федерацією, то, очевидно, студенти можуть самостійно дати їм характеристику з урахуванням приєднанням Росією Криму та підтримкою сепаратизму на Донбасі.

 

Хронологія

1990, березень	Вибори до Верховної Ради УРСР
1990, 16 липня	Прийняття Верховною Радою УРСР Декларації про державний Суверенітет Української РСР
1990, серпень	Закон про економічну самостійність Української РСР
1991, 17 березня	Всесоюзний референдум
1991, 19-21 серпня	Спроба здійснення державного перевороту в СРСР
1991, 24 серпня	Прийняття Верховною Радою УРСР Акту проголошення незалежності України
1991, 1 грудня	Підтвердження Акту проголошення незалежності України на республіканському референдумі, обрання Президентом України Л.М. Кравчука
1991, 8 грудня	Створення СНД
1994, березень	Вибори до Верховної Ради України
1994, липень	Вибори Президента України. Президент України Л.Д. Кучма
1995, червень	Прийняття Конституційного договору між Верховною Радою України та Президентом України
1996, 28 червня	Прийняття Верховною Радою Конституції України
1998, 29 березня	Вибори до Верховної Ради України
1999, жовтень, листопад	Вибори Президента України. Президент України Л.Д. Кучма
2004, жовтень	Вибори Президента України
2004, листопад-грудень	Помаранчева революція
2005, січень	Президентом України обрано В.А. Ющенка
2010, січень	Президентом України обрано В.Ф. Януковича

2014, 25 травня	Президентом України обрано П.О. Порошенка
2014, 26 жовтня	Позачергові вибори до Верховної Ради України

 

 

Словник

ВВП (валовий внутрішній продукт) – макроекономічний показник, який відображує ринкову вартість товарів і послуг, що вироблені в усіх галузях країни за рік.

Євросоюз – економічне й політичне об’єднання 28 демократичних європейських держав, має на меті посилення інтеграційних процесів.

Євроінтеграція України – це процес інтеграції України в європейський політичний, соціально-економічний, првовий і культурний простір, кінцевою метою чого є вступ України в ЄС.

Змішана республіка – форма державного правління (врядування), яка поєднує ознаки президентської та парламентської республік, зокрема, президент обирається на всенародних виборах, як у президентській республіці, а прем’єр-міністром призначається представник парламентської більшості, як це прийнято в парламентській республіці.

ОБСЄ – Організація з безпеки й співробітництва в Європі, яка об’єднує 57 держав (США, Канаду, європейські країни).

СНД (Співдружність Незалежних Держав) – регіональна міжнародна організація, що об’єднує деякі пострадянські держави.

Рада Європи – міжнародна організація, яка об’єднує 47 європейських країн і сприяє їх співробітництву щодо стандартів права, прав людини, демократичного розвитку, законності й культурної взаємодії.

«Шокова терапія» – економічна теорія, а також комплекс радикальних, короткотермінових заходів, які базуються на цій теорії й мають на меті оздоровлення економіки держави, виведення її з економічної й фінансової кризи.

Тести

1. Установіть хронологічну послідовність подій:

А створення СНД

Б обрання Президентом України Л. Кравчука

В обрання Президентом України В. Ющенка

Г прийняття Конституції України

 

 

2. Відповідно до Конституції України 1996 р. Україна є:

А президентською республікою

Б парламентською республікою

В парламентсько-президентською республікою

Г президентсько-парламентською республікою

 

3. Відповідно до Основного Закону Президент України є:

А главою виконавчої влади

Б головою всіх гілок влади

В главою держави

Г гарантом Конституції України

 

4. Назвіть президентів України в хронологічній послідовності:

А В. Ющенко

Б П. Порошенко

В Л. Кравчук

Г В. Янукович

Д Л. Кучма

 

 

5. Укажіть міжнародні організації, членом яких є Україна:

А Рада Європи

Б ОБСЄ

В ЄС

Г ООН

Колоквіум

1. Охарактеризуйте Декларацію про державний суверенітет України, розкажіть про обставини прийняття вказаного документу.

2. За яких обставин був прийнятий Акт проголошення незалежності України?

3. Які, на вашу думку, чинники сприяли перемозі на перших президентських виборах Л. Кравчука?

4. Які були об’єктивні й суб’єктивні чиники проголошення державної незалежності України?

7. Як утворився СНД, якою ви бачите його роль у розвитку міждержавних стосунків між колишніми радянськими республіками?

8. За якими напрямами здійснювалася розбудова Української держави?

9. За якими напрямами відбувалися економічні реформи 1990-х рр.? Що дали ці реформи українському народові?

10. Як змінювалася форма державного правління в Україні протягом 1991-2014 рр.?

11. Основні принципи і завдання зовнішньої політики Україн. Як ви розумієте поняття «євроінтеграція України», що ви знаєте про ЄС?

12. Дайте оцінку політичним подіям й політичній ситуації в Україні на сучасному етапі її розвитку.

13. Чи можете ви коротко охарактеризувати діяльність президентів України – Л. Кравчука, Л. Кучми, В. Ющенка, В. Януковича, П. Порошенка?

14. Якими ви бачите перспективи подальшого політичного й економічного розвитку України як незалежної, суверенної, єдиної країни?