Революційно-демократичний і робітничий рухи

 

У 1860-1890 рр. в Україні поряд з національним розгортався і революційно-демократичний, а потім і робітничий рух. Найбільш відомим революційно-демократичним рухом було народництво, який започаткувала революційне настроєна молодь. Метою народників було повалення царизму шляхом селянського повстання і встановлення соціалістичного ладу в країні на базі існуючої селянської общини. Йдучи «в народ», революційна молодь намагалась за якихось 2-3 роки підняти селян і здійснити «соціальний переворот». І хоч народники проявили величезний ентузіазм, проте їх дії потерпіли поразку, бо вони йшли хибним шляхом.

Народницький рух пройшов ряд етапів – від створення таємних організацій для ведення агітації на селі і до проведення політичного терору. Високою організованістю й активністю в Україні відзначалася діяльність осередків загальноросійської народницької організації «Земля і воля». Великого розголосу в 1876-1877 рр. набула так звана Чигиринська змова. Група київських народників, яку очолював Я. Стефанович, вирішила використати заворушення селян в Чигиринському повіті. Спираючись на наївний монархізм селянства, вони підробили і розповсюджували від імені царя грамоту, який нібито закликав селян збиратись у «таємні дружини» і скинути поміщицьке ярмо. Змова була розкрита, поліція схопила організаторів. Усього вона арештувала близько 1000 осіб.

У відповідь на репресії царизму нова народницька організація «Народна воля» зробила основною формою боротьби проти царизму терор проти урядовців. Але після вбивства царя Олександра ІІ у 1881 р., жандарми провели масові арешти народників. Народницький рух увійшов у період кризи і став занепадати.

Поряд з народництвом на Україні в 1870-х рр. розгортається робітничий рух. Важка виснажлива праця по 12-14 годин на добу, грабіжницька політика штрафів, тяжке життя робітників призводило до виникнення страйкового руху Перший страйк робітників України відбувся в 1869 р. на Грудецькому цукровому заводі. В 1870 р. бастували будівельники Харківського залізничного вокзалу, а в 1871 р. – робітники Миколаївського порту, в 1874 р. – шахтарі Юзівки, в 1875 р. – ливарники Одеси. В 1870-х роках на Україні відбулось 30 страйків, а за 1885-1895 рр. – понад 80. Царизм всіляко душив робітничий рух.

Робітники разом зі студентами починають створювати таємні гуртки. В 1870-х рр. студенти Одеського університету організували на ряді підприємств робітничі гуртки, які Є. Заславський і В. Обнорський об'єднали в 1875 р. в єдину організацію «Південноросійський союз робітників». Союз керував страйками і встановив зв’язки з робітниками підприємств Миколаєва, Херсона, Харкова та інших міст України.

3 виникненням робітничого руху створились передумови для розповсюдження марксизму. На Україні з’являються твори К. Маркса і Ф. Енгельса, перекладені на російську мову. Одним з перших на Україні став викладати економічне вчення Маркса та популяризувати основні положення його вчення доцент Київського університету М.І.Зібер (1844-1888 рр.). У тісному з’язку із загальноросійським революційним рухом з кінця 1880 р. виникають перші марксистські гуртки в ряді промислових центрів України, в тому числі і в Катеринославі. В 1890-х рр. слідом за Петербургом і Москвою в Катеринославі розгортається широка робота по розповсюдженню марксизму серед робітників.

У 1995 р. В. Ульянов (Ленін) створює «Союз боротьби за визволення робітничого класу», революційну організацію, що ставила за мету повалення царизму і боротьбу проти капіталізму. Невдовзі «Союзи боротьби» були створені в інших містах Росії. В Катеринославі активно пропагували марксизм П. Точиський, Г. Ліндов, О. Винокуров, І. Лалаянц, І. Бабушкін, Г. Петровський, К. Петрусевич та ін. Наприкінці 1897 р. катеринославські марксистські гуртки були об’єднані в «Катеринославський Союз боротьби за визволення робітничого класу». У березні 1898 р. в Мінську зібрались представники російських соціал-демократичних організацій на І з'їзд, що прийняв рішення про створення Російської соціал-демократичної робітничої партії (РСДРП).

Окрім осередків загальноросійських партій в Україні створюються партії, які на перше місце ставлять національні гасла. На Галичині в 1890 р. утворюється «Русько-українська радикальна партія» (РУРП), яка прагнула в своїй діяльності поєднати теоретичні засади соціалізму з захистом соціальних та національних інтересів українців. У 1890 р. у Харкові утворюється Революційна українська партія. В 1896 р. виникає партія клерикального спрямування «Русько-український союз». У 1899 р у Львові утворюється «Українська націонал-демократична партія» (УНДП) – наймасовіша і найвпливовіша партія в українському таборі Галичини, яка боролась за самостійність України. Створення політичних партій лівого спрямування свідчило про активізацію суспільного життя в Україні, посилення національно-визвольного руху й наближення революційних подій.

Контрольні запитання

1. Чому Росія зазнала поразку в Кримській війні?

2. Які політичні й соціально-економічні наслідки мала поразка Росії в Кримській війні?

3. У чиїх інтересах була проведена селянська реформа 1861 р.?

4. Які буржуазні реформи були проведені у 1860-1870-х рр.?

5. Якими були економічні й соціальні наслідки буржуазних реформ 1860-1870-х рр.?

6. Чиї інтереси відбивав народницький рух, які методи боротьби застосовували революціонери-народники?

7. Що зумовило виникнення робітничого руху в Україні?

8. Що обумовило формування української нації й що гальмувало цей процес?

Теми рефератів

1. Проведення селянської реформи в Україні.

2. Земська і судова реформи в Україні.

3. Розвиток міст в Російській Україні.

4. Економічний розвиток Катеринослава у другій половині ХІХ ст.

5. Суспільно-політичне життя західноукраїнських земель у другій половині ХІХ століття.

6. Проблеми формування української нації у ХІХ столітті.

7. Катеринославський Союз боротьби за звільнення робітничого класу.

 

Хронологічна таблиця

1657, жовтень	Обрання гетьмана І. Виговського
1658, вересень	Рішення Гадяцької ради про утворення Князівства Руського
1659, липень	Поразка московського війська під Конотопом
	Обрання гетьмана Ю. Хмельницького
1663-1665	Гетьманування П. Тетері на Правобережжі
1663-1668	Гетьманування І. Брюховецького на Лівобережжі
1665-1675	Гетьманування П. Дорошенка
	Андрусівське перемир’я
1672-1687	Гетьманування І. Самойловича
1687-1708	Гетьманування І. Мазепи
1700-1721	Північна війна Росії з Швецією.
	Полтавська битва. Зруйнування царськими військами Чортомлицької Січі
	Підписання І. Скоропадським Решетилівських статей
1708-1722	Гетьманування І. Скоропадського
1711-1732	Існування Олешківської Січі
1727-1734	Гетьманування Д. Апостола
1734-1775	Нова Січ
1734-1750	Правління гетьманського уряду на Україні
1750-1764	Гетьманування К. Розумовського
1768-1769	Коліївщина
1768-1774	Російсько-турецька війна
1772, 1793, 1795	Поділи Речі Посполитої
1771-1774	Захоплення Галичини та Буковини Австрією
	Знищення Запорозької Січі
	Приєднання Криму до Росії
1783-1785	Одержання українською старшиною прав російського дворянства
1776 (або 1787)	Заснування Катеринослава (Дніпропетровська)
1787-1791	Російсько-турецька війна
1814-1861	Роки життя Т.Г. Шевченка
1825, грудень-1826, січень	Повстання декабристів
1830-1840	Діяльність “Руської трійці”
1845-1847	Діяльність Кирило-Мефодіївського братства
	Скасування кріпосництва в Галичині
1853-1856	Кримська війна
	Скасування кріпосництва в Росії
1860-1861	Виникнення першої Громади в Києві
	Указ П. Валуєва про обмеження видання книг, заборону викладання українською мовою в школах
	Заснування у Львові товариства „Просвіта”
1870-1880	Народницький рух в Україні
	Емський указ царя про заборону видання книг українською мовою та ввозу їх з-за кордону
1876-1877	“Чигиринська справа”
1881, 1 березня	Вбивство народовольцями царя Олександра ІІ
	Заснування у Львові Наукового товариства ім. Т.Г. Шевченка
	Виникнення Загальної Української безпартійної організації
Кінець 1880-х рр.	Утворення марксистських гуртків на Україні
	Утворення у Харкові Революційної Української партії (РУП).

Література

 

1. Бойко О.Д. Історія України (запитання і відповіді). – К., 1997.

2. Бойко О.Д. Історія України: Посібник. – К., 2001.

3. Борисенко В. Курс української історії. – К., 1997.

4. Верига В. Нариси з історії України (кінець XVIII – початок ХХ ст.). – Львів, 1996.

5. Грабовський С., Ставрояні С., Шкляр Л. Нариси з історії українського державотворення. – К., 1991.

6. Грушевский М. Очерк истории украинского народа. – К., 1991.

7. Історія України: Нове бачення. Т.1. – К.,1995.

8. Історія України в особах: IX-XVIII ст. – К., 1993.

9. Когут З. Російський централізм і українська автономія. Ліквідація Гетьманщини (1760-1830). – К., 1996.

10. Пічник М.С. Варшава, Москва і Стамбул у боротьбі за Україну (1657- 1665 рр.). – Львів, 1998.

11. Політична історія України: Посібник для студентів вузів. – К., 2001.

12. Рибалка І. Історія України. Ч.1. - Харків, 1995.

13. Смолій В.А., Степанков В.С. Українська державна ідея XVII – XVIII ст.: Проблеми формування, еволюції, реалізації. – К., 1997.

14. Смолка А.С. Соціально-економічна думка та політика в Україні XVII – на початку XVIII ст. – К., 1996.

15. Шевчук В.П., Тараненко М.Г. Історія української державності: Курс лекцій. – К., 1999.

16. Яковлєва Т. Гетьманщина в другій половині 50-х років XVII століття. Причини і початок Руїни. – К., 1998.

 

 

Частина ІІІ