Занепад української козацької держави

1. Руїна.

2. Наступ на українську автономію.

3. Ліквідація Запорозької січі.

1. Відзначимо, що Руїною прийнято називати період в історії України, який розпочався після смерті Б. Хмельницького й закінчився в середині 1680-х рр. Цей період характеризується такими явищами, як: 1) розкол України на Лівобережну й Правобережну зі своїми урядами й гетьманами; 2) громадянська війна, що велася як між обома частинами України, так і в середині кожної з них між різними соціальними верствами й політичними силами; 3) польська та турецька інтервенція й окупація частини України; 4) обмеження суверенітету Гетьманщини російською владою; 5) ослаблення української державності; 6) економічний й культурний занепад України; 7) обезлюднення українських земель. Зокрема, населення Правоборожної України за часів Руїни скоротилося в десять разів.

Розкриваючи причини вказаних негативних явищ, слід насамперед виділити внутрішні причини, які ослабили Україну й зробили її беззахисною перед ворожими силами. Це: 1) загострення суперечностей між різними старшинськими угрупованнями, частина з яких прагнула якомога швидше інтегруватися в російське дворянство, друга – в польську шляхту, третя орієнтувалася на союз з Туреччиною й Кримом; 2) егоїзм і жадність частини козацької старшинської верхівки, яка особисте збагачення поставила вище національних інтересів, геть нехтувала інтересами простих козаків і селян; 3) як наслідок цього – переростання соціальних протиріч у козацькій державі в стихійні народні виступи проти соціального розшарування й несправедливості; 4) відсутність національного лідера рівня Б. Хмельницького, якому вдалося консолідувати країну заради спільних національних інтересів; 5) слабкість державницьких традицій в Україні.

Усе це яскраво відбилося в політиці й поведінці українських гетьманів. Підписуючи міждержавні угоди (статті), вони кожного разу віддавали частину національного суверенітету іншим державам: Ю. Хмельницький – Росії, невдовзі – Польщі, потім – Туреччині,І. Виговський, П. Тетеря – Польщі, П. Дорошенко – Туреччині, І. Брюховецькій, Д. Многогрішний, І. Самойлович, І. Мазепа – Росії. Пропонуємо студентам більш детально й конкретно проаналізувати діяльність кожного з українських гетьманів, створити їхні політичні портрети у коротких повідомленнях.

Гадаємо, студенти усвідомлюють той факт, що внутрішньо слабкі держави завжди ставали й стають об’єктом зовнішніх впливів і експансій. Саме так сталося з Україною в період Руїни. Правобережна Україна наприкінці 1650-х рр. переходить під контроль Речі Посполитої, в 1668 р – під турецький протекторат. у 1672 р. її більша частина була окупована стотисячним турецьким військом. Одночасно гетьмани Лівобережної України потрапляють у повну залежність від Московської держави. Вони обираються й усуваються за підтримки російської дипломатії, проводять політику в інтересах Москви, «добровільно-примусово» відмовляються від частини своїх повноважень.

Природно, що слабка Україна стала потерпати від постійних набігів кримських татар, багато хто з яких зробив основним своїм заняттям захоплення в полон українців, здебільшого – щоб потім продати в неволю в країни Європи.

Кінець Руїни прийнято пов’язувати з гетьманом І. Мазепою, який фактично отримав булаву від російського уряду після усунення І. Самойловича. Хоча є й інше судження – вже за гетьманування Самойловича на Лівобережжі поступово відроджується господарство, на українські землі приходить певна політична стабільність, дається рішуча відсіч татарам. Велика заслуга в цьому належить Запорозькій січі, її славетному кошовому отаману І. Сірку. Гадаємо, студенти знають, що саме він став прототипом для відомої картини І. Репіна «Запорожці». І що сюжет для картини художнику підказав знаний український історик Д. Яворницький.

 

2. При розґляді другого й третього питань теми важливо усвідомити, що XVIII ст. в історії України було надзвичайно суперечливим. У цей період Україна стає частиною Російської імперії. В ході двох російсько-турецьких війн відбувається приєднання Причорномор’я й Приазов’я, утворюється Новоросія. В результаті поділів Речі Посполитої Правобережна Україна об’єднується з іншими українськими землями. Засновується низка міст, серед яких: Одеса, Миколаїв, Херсон, Катеринослав та ін. Однак, з іншого боку, Україна (Малоросія) втрачає останні ознаки своєї автономії, передусім власну державність і гетьманське правління.

Варто відзначити, що приводом для цього став перехід гетьмана І. Мазепи на бік шведів під час Північної війни. Петро І усунув Мазепу від влади і наказав православній церкві оголосити йому анафему. За наказом Петра І старшина «обрала» гетьманом І. Скоропадського, до якого цар приставив своїх спостерігачів.

Петро І відмовився відновити договір України з Росією (Березневі статті) і надалі став обмежувати українське самоврядування. За підписаними Скоропадським в 1709 р. Решетилівськими статями, закріплювалось право царських урядовців втручатися в справи українського місцевого управління, контролювати збір податків і витрат коштів. У 1714 р. Петро І відібрав у гетьмана і старшини право призначати полковників, а в 1715 р. запровадив і новий порядок призначення сотників. В 1722 р. була створена так звана «Малоросійська колегія», що фактично управляла Україною. Після смерті Скоропадського цар взагалі заборонив вибори гетьмана. Замість обрання гетьмана відбулося призначення наказним гетьманом (тобто виконувачем його обов’язки) П. Полуботка з мінімальними повноваженнями. Коли той не догодив царю своїми скаргами на дії царських чиновників в Україні, у 1724 р. був викликаний у Петербург, заарештований і закатований.

До смерті Петра І гетьмана не було. Але потім, щоб отримати підтримку козацької верхівки в боротьбі за владу в імперії, російський уряд дав дозвіл на обрання гетьмана, яким став Д. Апостол. Поїхавши в 1728 р. в Петербург, Д. Апостол просив відновити Березневі статті Б. Хмельницького. У відповідь були ухвалені «Решительные пункты», що пропонували гетьману керувати Малоросією за допомогою російських чиновників.

Д. Апостол взявся впорядковувати внутрішні справи України. Він вперше затвердив державний бюджет, провів генеральне слідство по маєтності, встановив порядок апеляції судових рішень, приділяв увагу розвитку торгівлі, сприяв поверненню запорожців з Олешківської Січі на батьківщину. Але після смерті Апостола нового гетьмана не обирали 16 років. Управляло Україною новостворене «Правління гетьманського уряду» в складі трьох старшин і трьох російських чиновників, діяльність яких була підпорядкована Сенату.

Новим і останнім гетьманом України у 1750 р. було обрано за рекомендацією цариці Єлизавети (дочки Петра І) К. Розумовського, який був молодшим братом Олексія, некоронованого чоловіка цариці. Гетьман, часто і подовгу буваючи в Петербурзі, мало займався українськими справами. Фактично ж в Україні, поки гетьман жив в Петербурзі, всім верховодила старшина.

У 1764 р., за наполяганням цариці Катерини II, Розумовський склав гетьманство. На початку 1780-х рр. на Лівобережжі був скасований полковий устрій. Гетьманщина була поділена на Київське, Чернігівське та Новгород-Сіверське намісництва, пізніше були створені Катеринославське і Харківське, а в 1796 р. Україну перетворили в Малоросійську губернію з однотипними, як і в усій Російській імперії, структурами управління та судочинства.

Варто відзначити, що народні маси зустріли нові порядки пассивно, оскільки давно вже були усунуті від усякої участі в політичному житті. Так само поставилась і козацька старшина, бо переміна політико-адміністративного устрою не зачіпала її привілейованого становища. Указом Катерини ІІ в 1785 р. вона одержала права російського дворянства.

3. Гадаємо, студенти розуміють, що наступ Російської імперії на українську автономію й Запорозьку Січ відбувався одночасно й мав ту ж саму мотивацію – прагнення імперії встановити повний контроль над українськими землями. Тому перехід І. Мазепи й частини запорожців на чолі з кошовим отаманом К. Гордієнком на бік шведів став приводом і для розгрому Запорозької (Чортомлицької або Старої) Січі в травні 1709 р. Після цього ті запорожці, що воліли залишатися вільними, спочатку заснували Січ на річці Кам’янка, в степу, де хазяйнували кримські татари, а згодом, у 1711 р., під загрозою нового розгрому змушені були оселитися в Олешківських пісках (біля Перекопського перешийка, поруч з Кримом, на території сучасної Херсонської області).

Олешківська Січ проіснувала до 1734 р., після чого завдяки клопотанням гетьмана Д. Апостола козакам дозволили повернутися з чужини на батьківщину і заснувати так звану Нову Січ на р. Підпільній (біля Нікополя). Влітку 1734 р. отримали від Росії повну амністію і козацькі клейноди.

Варто знати, що запорожці продовжили вести звичний спосіб життя, чесно виконували свої обов’язки щодо захисту південних кордонів держави. Зокрема козацькі полки взяли активну участь у російсько-турецькій війні 1768-1774 рр., яка завершилася приєднанням до Росії великої території між Дніпром і Південним Бугом. Тому, на перший погляд, може здатися дивним, що після закінчення цієї війни в 1775 р. за наказом Катерини II Запорізька Січ була ліквідована. Кошового отамана П. Калнишевського, який мав необачність критично поставитися до цього, заслали на Соловки в Білому морі, а писаря І. Глобу, суддю П. Головатого та іншу старшину – до Сибіру.

Чому так сталося? Очевидно, головною причиною було те, що «козацька республіка» ніяк не вписувалась у політичну, соціальну, економічну, адміністративну і загальнодержавну систему царської влади. По-друге, у свідомості багатьох, українців, що потерпали від поміщицького й чиновницького свавілля, Січ залишалася символом свободи й волелюбства українського народу. По-третє, після приєднання нових земель на півдні Запорозька Січ опинилася в глибокому тилу й втратила своє значення як захисник південних кордонів імперії. По-четверте, в цей час змінювалася тактика воєнних дій. Вона забезпечувала перевагу дисциплінованих, добре організованих регулярних військ над козацькими полками, відводила останнім допоміжну роль.

Не буде зайвим сказати про подальшу долю Запорозького козацтва. З тих запорожців, що залишилися в Україні після ліквідації Січі, спочатку було створено «Військо вірних козаків» на чолі з кошовим отаманом С. Білим, що отримав чин полковника російської армії. Потім, у 1787 р., воно дістало назву «Бузького війська», згодом це військо перейменували в «Чорноморське». Козаки взяли участь у другій російсько-турецькій війні 1787-1791 рр., яка завершилася новою перемогою російської армії й приєднанням причорноморських земель між Південним Бугом і Дністром, визнанням російської приналежності Криму. Після війни чимало колишніх запорожців було переселено на Кубанські землі, де вони, як і на Запоріжжі, створили 38 куренів.

Щодо тих запорожців, які після ліквідації Нової Січі, не захотіли залишитися в Україні, то вони втекли втекла на низов’я Дунаю і утворили там за згодою султана Задунайську Січ. Як відомо, вказана подія надихнула композитора С. Гулака-Артемовського на створення першої опери на українську тематику «Запорожець за Дунаєм». Слід знати, що Задунайська Січ проіснувала до 1828 р. Однак запорожці завжди сумували за батьківщиною, бажали об’єднатися зі своїми земляками. А коли турецький султан почав їх примушувати воювати проти них в новій війні проти Росії, козаки «задунайські козаки» таємно переправилися через російський кордон. Невдовзі їх, як і раніше їхніх побратимів, переселили на Кубань.

Так утворилося Кубанське козацьке військо, яке жило за старими українськими звичаями, виявляло свою звитягу у війнах з войовничими горцями Кавказу. Разом з донськими козаками, кубанські козаки боронили кордони Російської імперії.

Хронологія

1657, жовтень	Обрання гетьмана І. Виговського
1658, вересень	Рішення Гадяцької ради про утворення Князівства Руського
1659, липень	Поразка московського війська під Конотопом
	Обрання гетьмана Ю. Хмельницького
1663-1665	Гетьманування П. Тетері на Правобережжі
1663-1668	Гетьманування І. Брюховецького на Лівобережжі
1665-1675	Гетьманування П. Дорошенка
	Андрусівське перемир’я
1672-1687	Гетьманування І. Самойловича
1687-1708	Гетьманування І. Мазепи
1700-1721	Північна війна Росії з Швецією.
	Полтавська битва. Зруйнування царськими військами Чортомлицької Січі
	Підписання І. Скоропадським Решетилівських статей
1708-1722	Гетьманування І. Скоропадського
1711-1732	Існування Олешківської Січі
1727-1734	Гетьманування Д. Апостола
1734-1775	Нова Січ
1734-1750	Правління гетьманського уряду на Україні
1750-1764	Гетьманування К. Розумовського
1768-1769	Коліївщина
1768-1774	Російсько-турецька війна
1772, 1793, 1795	Поділи Речі Посполитої
1771-1774	Захоплення Галичини та Буковини Австрією
	Знищення Запорозької Січі
	Приєднання Криму до Росії, ліквідація полкового устрою.
1783-1785	Одержання українською старшиною прав російського дворянства
1776 (або 1787)	Заснування Катеринослава (Дніпропетровська)
1787-1791	Російсько-турецька війна

 

 

Словник

 

1. Анафема – у християнстві відлучення єретиків або непокаянних грішників від Церкви з оголошенням довічного прокляття.

2. Імперія – велика держава, яка об’єднує різні народи і території в одну державу з єдиним політичним центром.

3. Малоросія – назва України в офіційних актах Росії ХVІІІ – початку ХХ ст.

4. Новоросія – російська історична назва частини території Північного Причорномор’я, що включала землі, які раніше належали до Вольностей Війська Запорізького Низового та Кримського ханства, включена до складу Росії у ХVІІІ ст.

5. Наказний гетьман (отаман) – в Україні в ХVІІ – ХVІІІ ст. особа, що тимчасово обіймала посаду гетьмана (отамана).

6. Протекторат – форма залежності однієї держави від іншої або суспільства від якоїсь особи, коли основні питання суспільно-політичного життя регулює протектор.

 

 

Тести

1. Період Руїни характеризується:

А розколом України на Правобережну й Лівобережну зі своїми гетьманами

Б занепадом української державності, економічного й культурного життя

В іноземною окупацією

Г усіма зазначеними явищами

 

2. У битві під Конотопом:

А українці одержали перемогу над татарами

Б українці завдали поразки полякам

В українські й татарські війська зупинили наступ російських військ

Г росіяни разом з українцями розгромили турецьку армію

3. Внутрішній розкол України на Лівобережну і Правобережну відбувся за гетьманування:

А І. Виговського

Б Ю. Хмельницького

В П. Дорошенка

Г І. Мазепи

 

4. Кого з українських гетьманів називали «Сонцем Руїни»»?

А Петра Дорошенка

Б Івана Брюховецького

В Івана Мазепу

Г Івана Самойловича

 

5. Запорозьку Січ в роки Руїни очолював:

А Дем’ян Многогрішний

Б Максим Кривоніс

В Юрій Хмельницький

Г Іван Сірко

6. Позначте ім’я шведського короля, з яким у 1706 р. Іван Мазепа почав вести таємні справи:

А Карл ІХ

Б Ян Казимир

В Карл ХІІ

Г Карл Густав

 

7. Запорозька Січ була зруйнована:

А у 1750 р.

Б у 1764 р.

В у 1775 р.

Г у 1783 р.

 

8. Останнім українським гетьманом був:

А Кирило Розумовський

Б Данило Апостол

В Павло Полуботок

Г Петро Калнишевський

Колоквіум

1. Який період в історії України називають Руїною?

2. Якими були основні ознаки Руїни?

3. Якими були політичні наслідки Руїни?

4. Що ви знаєте про діяльність українських гетьманів Ю. Хмельницького, І. Виговського, І. Брюховецького, П. Тетері, Д. Многогрішного, І. Самойловича?

5. Охарактеризуйте діяльність І. Мазепи та визначте його роль в історії Української держави.

6. Що ви знаєте про діяльність останніх українських гетьманів (Д. Апостол, К. Розумовський)?

7. У чому причини і якими були наслідки ліквідації Запорозької січі?

8. Що ви знаєте про кошового отамана П. Калнишевського?

9. Що сталося з українським козацтвом після ліквідації Запорозької січі?

10. Що ви знаєте про кошового отамана І. Сірка.

Заняття 5.