Україна в Другій світовій війні

 

1. Війна і входження Західної України до складу УРСР.

2. Роль Червоної Армії в Перемозі й визволенні України.

3. Роль антифашистського Руху Опору.

4. Значення Перемоги для українського народу.

 

1. Передусім слід розглянути питання, що пов’язані з початком Другої світової війни й з’ясувати обставини, за яких Україна опинилася в гущі подій війни. Друга світова війна почалася 1 вересня 1939 р. після нападу Німеччини на Польщу, скінчилася 2 вересня 1945 р. після капітуляції Японії (союзника Німеччини). Вона назрівала протягом багатьох років. Причини її були складними і різноманітними. Найважливішою з них було загострення суперечностей між низкою країн, зокрема, між Німеччиною, Італією та Японією, з одного боку, і США, Англією і Францією, з другого. Тому, незважаючи на глибокі суперечності, що розділяли капіталістичні країни й СРСР, війна почалася не між ними, а всередині капіталістичного світу, у ролі підпалювача війни виступила Німеччина, де утворився альянс феодально-поліцейської влади, олігархії та люмпенізованих верств населення, яких об’єднала ідея панування германо-арійської раси й неповноцінності інших народів – нацизм, який підігрівався приниженням німців після поразки в Першій світовій війні. За таких обставин у 1933 р. до влади в Німеччині прийшла Націонал-соціалістична робітнича партія на чолі з А. Гітлером.

Студентам слід знати, що агресія, війни, загарбання чужих територій – це одна з форм існування німецького нацизму. У 1935 р. Німеччина захопила Саарську область, у 1936 – підтримала фашистський путч Франко в Іспанії, у 1938 – здійснила «аншлюс» Австрії та виставила ультиматум Чехословаччині з вимогою передати їй Судетську область.

Останні претензії Німеччини були схвалені на Мюнхенській зустрічі Гітлера з керівниками Англії та Франції (1938 р.), які сподівалися направити таким чином німецьку агресію на Схід, на Радянський Союз. Саме тому вони не підтримали ініціативу СРСР щодо створення системи колективної безпеки у Європі. Відчувши підтримку з боку провідних європейських держав, Німеччина захопила всю Чехословаччину.

У ситуації, що склалася, керівництво Радянського Союзу погодилося з пропозицією Німеччини підписати пакт про ненапад, що й було здійснено 23 серпня 1939 р. («Пакт Молотова-Ріббентропа»). Був також узгоджений таємний протокол про поділ країн Східної Європи між Німеччиною і СРСР. Досі в наукових колах точаться дискусії стосовно цих подій. Існує думка, що провина у розв’язуванні війни лежить і на тодішньому керівництві СРСР.

Друге важливе питання – обставини приєднання Західної України до УРСР. Як вже зазначалося, наприкінці 1930-х рр. українські землі знаходилися у складі 4-х країн: СРСР, Польщі, Румунії та Чехословаччини. З початком німецького нападу на Польщу СРСР відповідно до угоди з Німеччиною, ввів свої війська у Західну Україну (17 вересня 1939 р.) У червні 1940 р. відібрав у Румунії Північну Буковину. Відбулося об'єднання основної частини українських земель у складі СРСР. Поза Радянською Україною залишилося лише Закарпаття. Після розвалу Чехословаччини тут утворилася маріонеткова (по відношенню до Німеччини) українська держава – Закарпатська Русь, яка незабаром була загарбана Угорщиною.

Варто підкреслити, що возз'єднання з СРСР і проголошення Радянської влади населення західноукраїнських земель зустрічало з ентузіазмом. Однак зміни, що відбувалися в цьому регіоні України, мали суперечливий характер. З одного боку, відбувалися експропріація маєтків польських землевласників, перерозподіл їхньої землі між українськими селянами, українізація системи народної освіти, державних установ тощо. З іншого – активна радянізація, руйнація політичної та культурної інфраструктури, створеною місцевою українською інтелігенцією. Здійснювалися насильницька колективізація, антицерковні акції, репресії проти так званих «буржуазних спеціалістів», масові депортації населення.

Отже, восени 1939 р. та влітку 1940 р. відбулося етнічне возз'єднання України. Західноукраїнські землі увійшли до складу УРСР. Незважаючи на неоднозначність і суперечливість політики сталінського режиму в Західній Україні, об'єднання вперше за багато століть у межах однієї держави більшості українських етнічних територій було визначною подією, важливим кроком у розв'язанні українського питання.

 

2. Необхідно відмітити, що Друга світова війна ввійшла в новий період 22 червня 1941 р. після нападу Німеччини на СРСР і початку Великої Вітчизняної війни. Проти Радянського Союзу виступили у союзі з фашистською Німеччиною Фінляндія, Угорщина, Румунія, Італія. Велика Вітчизняна війна тривала до 8 травня 1945 р., коли був підписаний Акт про капітуляцію Німеччини.

У контексті історії України виділимо два основних етапи Великої Вітчизняної війни: І – героїчний опір Червоної Армії фашистський агресії на території України; ІІ – визволення України від окупантів. Варто відмітити, що для переважної більшості українського народу ця війна справді була й Великою, й Вітчизняною. Вже в перші дні війни на фронт було відправлено понад 2 млн. жителів УРСР (понад 200 тис. з них – добровольці). Формувались загони народного ополчення. Широко залучались до будівництва оборонних споруд жителі міст і сіл.

Можна навести чимало прикладів того, як героїчно воювала в 1941 р. Червона Армія, у складі якої були мільйони українців. Жорстокі бої велися під Києвом, Одесою, Харковом, на Донбасі. Особливо великих втрат зазнала Червона Армія під Києвом, де загинуло командування Південно-Західного фронту, потрапило в полон понад 600 тис. червоноармійців та командирів.

Назвемо основні причини невдач радянських військ: некомпетентність воєнно-стратегічного керівництва, незавершеність процесу переозброєння, мобілізаційна непідготовленість армії, раптовість фашистського нападу, міжнародна ізоляція Радянського Союзу, розпорошення сил Червоної Армії проти Німеччини, Туреччини та Японії, масові репресії 1937-1938 рр. проти армійського командного складу.

Водночас слід підкреслити, що ціною величезних втрат Червона Армія витримувала декілька місяців наступ ворога (на відміну від армій інших держав) і зірвала виконання німцями плану «Барбаросса», за яким належало вже до зими 1941 р. вийти на лінію «Архангельськ – Астрахань». Героїзм радянських воїнів, зокрема, на території України, дав змогу керівництву СРСР організувати перебудову виробництва для потреб війни і підготувати сили для оборони Москви, а потім, у грудні 1941 р., розпочати контрнаступ і завдати німцям першого з початку їхньої агресії серйозного удару. Нашим молодим людям слід завжди пам’ятати про те, що вони є нащадками справжніх патріотів, пишатися цим.

Слід не забувати й про те, що саме в битві під Москвою вирішувалася доля України, питання про її незалежність. Не менш важливу роль у цьому відіграли й дві наступні грандіозні битви Великої Вітчизняної і Другої світової війн: під Сталінградом (17 липня 1942 р. – 2 лютого 1943 р.) і на Курській дузі (5 липня – 23 серпня 1943 р). Остання битва скінчилася звільненням Харкова. Після чого розпочалося звільнення всієї України.

Студентам слід назвати основні наступальні військові операції Червоної Армії на теренах України, серед яких: битва за Дніпро, Корсунь-Шевченківська, Львівсько-Сандомирська та ін. битви. При цьому слід зазначити, що в ході боїв за Дніпро 25 жовтня 1943 р. був звільнений Дніпропетровськ. Розгромом ворога на підступах до Кривого Рогу та Нікополя у лютому 1944 р. завершено визволення Дніпропетровської області. 28 жовтня 1944 р. була повністю звільнена від окупантів територія УРСР, а 25 листопада наші війська вибили ворога із Закарпаття, яке незабаром було возз'єднане з Радянською Україною.

Відтоді до травня 1945 р. бойові дії Великої Вітчизняної війни відбувалися за межами України. Червона Армія виконувала визвольну місію у Європі. Честь здійснення Берлінської операції була надана поряд з військами І та II Білоруських фронтів І Українському фронту на чолі з І.С. Конєвим.

Отже, визволення України було стало можливим завдяки розгрому фашистських загарбників. Для Перемога була одержана завдяки значному напруженню сил народу мужності та відданості бійців і командирів
Червоної Армії, загальнонародному патріотизму, плідній співпраці фронту і тилу.

 

3. Для того, щоб краще охарактеризувати характер і розмах Руху Опору під час війни, слід насамперед визначати дві головних причини його появи: по-перше, радянський патріотизм більшості українців; по-друге, усвідомлення своєї жахливої долі під німецькою окупацією. При цьому слід підкреслити, що основною силою (крім регулярної армії), яка боролося з ворогом, був партизанський й підпільний рух, який діяв під керівництвом Компартії й набув небачених масштабів.

В Україні не було жодної області або району, де б не діяли підпільні обкоми, міськкоми, райкоми КП(б)У. Організаторами підпілля на Дніпропетровщині були секретар підпільного обкому партії М.І. Сташков, міському партії Ю.Г.Савченко, Криворізького міському В.С. Снигірцев, Павлоградського А.П. Караванченко, Криничанського райкому В.С. Терещенко та ін. Другою особливістю радянського партизанського руху було те, що він мав централізований характер: загальне керівництво партизанським рухом в Україні здійснював Український штаб партизанського руху на чолі з генералом Т.А. Строкачем. Третя особливість – об’єднання партизанських загонів у великі партизанські з'єднання, найбільші з яких очолювали С.А. Ковпак, О.Ф. Федоров. До речі, останній – наш земляк, уродженець Лоцманської Кам’янки. Четверта особливість – його масовість і величезна роль у визволенні України. У період 1941-1945 рр. у партизанських загонах і з'єднаннях налічувалося майже 180 тис. людей.

Окрему роль у Другій світовій війні відігравала Організація українських націоналістів (ОУН), яка була створена у 1929 р. Є. Коновальцем, колишнім полковником січових стрільців. У 1940 р. розкололася на 2 проводи – поміркований ОУН-М (А. Мельник) і радикальний ОУН-Б (С. Бандера). У роки війни керівники ОУН покладали великі сподівання на те, що їм вдасться використати протистояння між СРСР і Німеччиною для здобуття незалежності України. Було декларовано боротьбу як проти німців, так і проти «совєтів». З цією метою були створені військові формування «Нахтігаль», «Роланд», «Поліська січ», УПА, дивізія СС «Галичина». Найбільш потужною силою серед них була УПА, яка в 1942-1944 рр. контролювала значні території Волині та Полісся з населенням 4 млн. людей. Були непоодинокі випадки нападів підрозділів УПА на німецькі гарнізони, інші партизанські дії. Однак масштаби такий бойових дій значно поступаються не тільки радянсько-німецькому фронту, але й діям радянських партизанів. У 1944–1945 рр. і повоєнний час УПА вела терористичну боротьбу в тилу Червоної Армії та проти органів радянської влади. Щодо інших військових формувань ОУН, то вони або відверто співпрацювали з німцями («Роланд», «Нахтігаль»), або взагалі діяли у складі німецьких військ (СС «Галичина»).

 

4. Останнім часом порушується питання про те, чи правильно вважати війну 1941-1945 рр. Великою Вітчизняною війною. Факти свідчать, що війна була справді народною вітчизняною й у ній вирішувалися питання про існування не тільки радянського суспільного устрою, але й самого українського народу. Коли б Червона Армія зазнала поразку, то про будь-яку українську державність не могло бути й мови. Очевидно, що фашисти хотіли знищити більшість населення України, а інших перетворити в рабів.

Не може бути ніякого сумніву в тому, що переважна більшість українців прагнули захистити свої родини, свою батьківщину, соціалістичні завоювання. Населення окупованих територій також дуже скоро повною мірою відчуло, що таке фашистський режим на практиці і чого можна очікувати у разі перемоги Німеччини. Як і більшість бійців Червоної Армії, громадяни України всіх національностей виявили масовий героїзм і мужність на фронті. Понад дві тисячі українців були удостоєні звання Героя Радянського Союзу, 31 з них – двічі, один – І.М. Кожедуб – тричі.

Студенти мають знати й про те, що Україна найбільше постраждала з воюючих країн. Матеріальні збитки, завдані їй, становили 285 млрд. крб. у довоєнному обчисленні. Без житла залишилося майже 10 млн. людей. На фронтах війни загинуло 3 млн. українців. Ще більшими були жертви мирного населення. Загалом у роки війни загинув кожний шостий українець. Більше 2 млн. осіб було вивезено в Німеччину. Війна обійшлася Україні 14-мільйонними демографічними втратами.

Однак Перемога СРСР, в якій поніс великі жертви український народ, посилила радянську державу та її позиції на міжнародній арені. Україна, яка разом з Росією і Білорусією винесла на собі основний тягар війни, стала одним із засновників і членів ООН. Серед важливих результатів розгрому фашизму було об'єднання майже всіх українських земель у складі однієї держави. Щоправда, перемога радянського народу була використана сталінським режимом для свого зміцнення.

 

 

Хронологія

	Прихід до влади А. Гітлера
	Мюнхенська зрада
1939, 23 серпня	Пакт про ненапад («пакт Молотова – Ріббентропа», «розподіл сфер впливу» між СРСР і Німеччиною
1939, 1 вересня –1945, 2 вересня	Друга світова війна
1939, 17 вересня	Вступ Червоної Армії в Західну Україну
1939, 15 листопада	Прийняття Верховною Радою УРСР Закону про включення Західної України до складу УРСР
1940, 2 серпня	Прийняття Верховною Радою України законів про утворення Молдавської РСР у складі СРСР і включення до складу УРСР Північної Буковини, Хотинського, Ізмаїльського та Аккерманського повітів Бессарабії
1941, 22 червня – 1945, 8 травня	Велика Вітчизняна війна
1941, 11 липня – 19 вересня	Героїчна оборона Києва
1941, 5 серпня – 16 жовтня	Героїчна оборона Одеси
1941, 30 жовтня – 1942, 12 липня	Героїчна оборона Севастополя
1941, 5 грудня – 1942, 7 січня	Розгром німців під Москвою
1942, липень – 1943, лютий	Сталінградська битва
1943, липень – серпень	Битва на Курській дузі
1943, 6 листопада	Звільнення Києва
1943, 25 жовтня	Звільнення Дніпропетровська
1944, 28 жовтня	Звільнення України
1945, 9 травня	День Перемоги

 

 

Словник

 

1. Війна вітчизняна – справедлива війна на захист своєї Вітчизни.

2. Націонал-соціалізм (нацизм) – форма суспільного устрою, яка поєднує соціалізм з крайнім націоналізмом, расизмом, мілітаризмом, а також ідеологія, яка обґрунтовує такий порядок. Використовується олігархією як один зі способів свого панування.

3. Фашизм – близький до нацизму вид політичного режиму, концепція, а також радикальна авторитарна імперіалістична ідеологія, характерними ознаками якої є сильний культ особи, мілітаризм, тоталітаризм, імперіалізм, ідея постійної війни й панування. Використовується олігархією як один зі способів свого панування.

 

Тести

 

1. Друга світова війна почалася:

А після нападу СРСР на Польщу

Б після нападу Німеччини на СРСР

В після нападу Німеччини на Польщу

Г після приєднання Західної України до УРСР

 

2. Західна Україна ввійшла до складу УРСР і СРСР відповідно до:

А Мюнхенської угоди

Б «пакту Молотова-Ріббентропа»

В рішення ООН

Г постанови Ліги Націй

 

3. Здійснюючи напад на СРСР, Гітлер мав на увазі:

А розчленування СРСР на окремі незалежні держави

Б утворення на території України німецьких колоній

В перетворення України в союзника Німеччини у війні проти Росії

Г використання українців у війні за світове панування

4. Серед указаних прізвищ знайдіть зайве:

А С. Ковпак

Б О. Федоров

В О. Собуров

Г В. Кук

 

5. Командувачем І Українського фронту на завершальному етапі війни був:

А Г. Жуков

Б К. Рокосовський

ВІ. Конєв

Г Ф. Толбухін

 

Колоквіум

1. Якими були причини й передумови ІІ світової війни.

2. Коли і в яких умовах відбулося об’єднання основної частини українських земель?

3. Якими були причини невдач Червоної Армії на початку Великої Вітчизняної війни?

4. Що визнаєте про героїчну оборону Одеси, Севастополя, Києва, Дніпропетровська, подвиг дніпропетровських курсантів (студентів)?

5. Які були плани фашистської Німеччини стосовно України?

6. Проти кого і за що воювала УПА?

7. Що Вам відомо про бойові дії Червоної Армії по визволенню України?

8. Яку роль у визволенні України відіграли партизанський рух і радянське підпілля?

9. Яку ціну заплатив український народ за перемогу?

10. У чому політичне значення перемоги СРСР над фашизмом для українського народу?

11. Що ви знаєте про участь у Великій Вітчизняній війні представників вашої родини?

 

Заняття 8.