Ждановщина» в Україні: ідеологічний наступ тоталітарного режиму на культуру.

«Ждановщина» – це ідеологічної кампанія в СРСР, розгорнута у 1946 – 1949 рр. у галузі науки, літератури, культури та мистецтва, в ході якої були піддані нищівній критиці діяльність інститутів історії України та історії укр. літератури, творчих спілок, редакцій газет і журналів, видатних діячів укр. культури; - письменників, композиторів, режисерів тощо (назва походить від прізвища секретаря ЦК ВКП(б) з питань ідеології А.Жданова).

Незабаром ждановщина перетворилась на культурну настанову, за якої усі радянські митці, письменники та інтелігенція в своїй творчості мали додержуватись основної лінії Партії. Ця насДоктрина Жданова торкнулася і української культури. Зокрема було видано постанови ЦК КП(б)У «Про перекручення і помилки у висвітленні історії української літератури», "Про журнал сатири і гумору «Перець», «Про репертуар державних і оперних театрів УРСР і заходи щодо його поліпшення» тощо.

Постанова передбачала переслідування митців, що відхилялися від цієї генеральної лініі партії.Під проводом Лазара Кагановича цькування національної культури набуло ще ширшого масштабу

Соціально-політичне та культурне життя в Україні в повоєнні роки мало надзвичайно суперечливий характер. Ключові позиції лишалися в Комуністичної партії, яка на січень 1946 р. налічувала 320 тис. членів. Морально-політична ситуація в Україні в повоєнні роки визначалася подальшим посиленням культу особи Й. Сталіна. Розпочинався новий виток репресій: проти військових і військовополонених, проти діячів науки й культури, державних працівників. Становище в Україні особливо загострилося, коли в березні 1947 р. з ініціативи Й. Сталіна з поста Першого секретаря ЦК КП(б)У було усунуто М. Хрущова, який очолював партійну організацію республі-ки з 1938 р. (з 1944 р. за сумісництвом обіймав ще й посаду голови Ради народних комісарів УРСР), і на його місце було поставлено Л. Кагановича. На чолі уряду залишався М. Хрущов. Обіймаючи посаду Першого секретаря ЦК КП(б)У, Л. Каганович намагався довести, нібито "боротьба з українським буржуазним націоналізмом" не завершилась і її необхідно продовжувати. При цьому Л. Каганович використовував досвід, набутий ще у 20-ті роки, коли він уперше очолював республіканську парторганізацію. Без жодних підстав він звинувачував у націоналізмі провідних письменників республіки. За його вказівкою у пресі з'являлися розгромні статті, спрямовані проти відомих діячів науки та культури. "Лідерами" серед міфічних носіїв "українського буржуазного націоналізму" було оголошено М. Рильського, Ю. Яновського, І. Сенченка, О. Довженка, а до них приєднано "буржуазних націоналістів" П. Карманського, М. Руд-ницького, А. Патрус-Карпатського, виключених зі Спілки письмен-ників України. Проте після звільнення Л. Кагановича у грудні 1947 р. з посади Першого секретаря ЦК КП(б)У та відкликання його з Ук-раїни кампанія цькування української радянської інтелігенції припинилася

Причини: послаблення ідеологічного тиску на радянське суспільство в роки Другої світової війни; зростання патріотичних почуттів національної інтелігенції; початок розгортання «холодної війни».

Мета: нейтралізація патріотично налаштованої інтелігенції; культурно-ідеологічна ізоляція країни; зміцнення тотального контролю над суспільством; відтворення образу зовнішнього і внутрішнього ворога.

Результати та наслідки: 1) Відбулося гальмування розвитку науки, літератури і мистецтва; обмежено свободу творчості. 2) Фізичне знищення частини інтелігенції. 3) Породила потворні явища в середовищі радянської інтелігенції, викликала її розкол і розмежування. 4) Відбулося остаточне протиставлення влади і народу, ліквідовано патріотичне піднесення післявоєнних років та паростки відродження української культури. 5) У літературі та театрі, по суті, зникло поняття мистецької школи; театральна та літературна критика із засобу стимулювання творчого розвитку перетворилася на засіб утримання митців у межах офіційної ідеології «Ждановщина» посилила відірваність радянських митців від досягнень світової культури, стала ідеологічним обґрунтуванням конфронтаційної зовнішньої політики СРСР.

Отже, «Ждановщина» — політика контроля і репресій у сфері культури.