Суспільно- політичні процеси в Україні в період «перебудови»

Березень 1985 р. – прихід до влади М.С.Горбачова, який розпочав процес «перебудови». «Перебудова» – політичний курс КПРС, спрямований на оздоровлення суспільно-політичної, економічної і ідеологічної сфер життя.

Основні етапи перебудови:

І етап (1985 – 1988 рр.) – період розробки концепції перебудови, здійснення перших економічних реформ, визрівання політичного курсу перебудови: квітень 1985 р. – програма прискорення соціально-економічного розвитку країни; червень 1987 р. – реформа М.Рижкова та Л.Абалкіна (запровадження принципу трьох «С» - самостійність, самоокупність, самофінансування); перебування перебудовчих процесів під контролем радянської номенклатури; початок політичних реформ. Але замість очікуваного прискорення темпів економічного розвитку розпочалося їх падіння, загострювалися соціальні проблеми, відбувся сплеск інфляції. З перших днів перебудови в республіці активізувалося соціально-політичне життя. Підвищився рівень громадянської свідомості людей, які відкрито висловили недовіру керівникам командно-адміністративної системи країни. У вересні 1989 р. був змушений піти у відставку В. Щербицький. Першим секретарем ЦК КПУ став В. Івашко

ІІ етап (1988 – 1991 рр.) – період активних політичних перетворень, курс на перехід до регульованої ринкової економіки: червень 1988 р. – ХІХ партійна конференція ухвалила рішення про кардинальне реформування політичної системи, взято курс на гласність, яка виявилася у поверненні із забуття історичних фактів, оприлюдненні інформації про події, які приховувалися, публікації заборонених творів радянських і зарубіжних авторів; 1990 р. – перші демократичні вибори до Верховної Ради; погіршення економічної ситуації; неспроможність союзних структур здійснювати ефективне управління економікою республіки; червень 1990 р. – прийняття Верховною Радою СРСР програми переходу до регульованої ринкової економіки, яка з самого початку виявилася нежиттєздатною. Але безсистемна перебудова призвела до розвалу народного господарства, зростання інфляції, розбалансованості економіки.

Почали вноситись зміни до Конституції УРСР, законодавства про вибори в органи влади. Президія Верховної Ради УРСР 27 жовтня 1989 р. видала закони про вибори народних депутатів Української РСР і про вибори депутатів місцевих Рад народних депутатів Української РСР. Важливе значення для українського народу мало прийняття Верховною Радою УРСР у жовтні 1989 р. Закону УРСР "Про мову в Українській РСР", введеного в дію з 1 січня 1990 р. На його виконання Рада Міністрів республіки розробила програму розвитку української мови на період до 2000 р. Невдовзі розпочалися спроби розібратися з "білими плямами" в історії України. Найбільш вражаючим було розкриття правди про голодомор 1932-1933 pp., яку радянська історіографія намагалася стерти з людської пам'яті. Водночас з'явилися сенсаційні повідомлення про відкриття масових поховань українців, розстріляних НКВС у 30-40-х роках. Особливе обурення, невдоволення радянською системою в Україні викликали маніпуляції уряду щодо правди про катастрофу на Чорнобильській АЕС, що сталася 26 квітня 1986 р. Широку підтримку дістали національні символи минулого України. Офіційно заборонений жовто-блакитний прапор (спочатку в Західній Україні, а потім й у Києві) дедалі частіше майорів над майданами. Перебудові процеси сприяли виникненню численних громадських (неформальних) організацій та об'єднань. У вересні 1989 р. було утворено суспільно-політичну організацію "Народний рух України за перебудову" на чолі з поетом І. Драчем. У своїй програмі Рух обстоював суверенітет української республіки, відродження української мови і літератури, порушував екологічні проблеми, висловлювався за демократизацію політичної, економічної та соціальної системи. Особливий наголос робився на необхідності зміцнення єдності всіх етнічних груп в Україні.