I дія – каватина і арія Фіґаро

Арія Керубіно

терцет (Сюзана, Базіліо, Граф)

II дія – арія Графині

Арієта Керубіно

фінал

IV дія – каватина Барбарини

Арія Сюзанни

Симфонія № 40 соль мінор

Симфонії В.А. Моцарта. – новий етап в розвитку жанру класичної симфонії. Вплив оперної драматургії на інструментальну музику В.А. Моцарта. Розширення кола образів, тематики, посилення драматичної конфліктності у циклі.

Симфонії № 40 соль мінор – лірико-драматичний тип симфонії. Цілісність циклу в поєднанні з яскравою контрастністю окремих частин. Характеристика тематизму і будови кожної частини.

 

Музичний матеріал:

В.А. Моцарт. Симфонія № 40 соль мінор:

I ч. – головна та побічна партії

II ч. – основна тема

III ч. – тема менуету

IV ч. – головна тема

Соната для фортепіано № 11 Ля мажор

Вільне трактування сонатного циклу в Сонаті № 11. Характерні риси класичного варіаційного циклу у I ч. Особливості образного задуму та оригінальність будови (рондо з “приспівом”) у III ч.

 

Музичний матеріал:

В.А. Моцарт. Соната для фортепіано № 11 Ля мажор:

I ч. – тема варіацій

ІІІ ч. (фінал) – основна тема рондо та рефрен-приспів

 

Л. БЕТХОВЕН (1770 – 1827).

Біографія та короткий огляд творчості

Л. Бетховен – великий німецький композитор кінця XVIII – початку ХІХ століття, завершувач епохи класицизму в музиці. Вплив ідей Великої французької революції 1789 р. на формування світогляду композитора. Втілення в його творчості демократичних ідеалів епохи.

Головні моменти життєвого шляху. Суворе дитинство. Роль К.Г. Неефе у професійному і духовному становленні молодого музиканта. Зустріч з В.А.Моцартом у Відні. Заняття в Боннському університеті. Переїзд до Відня. Заняття з Й. Гайдном і А. Сальєрі. Розквіт концертно-виконавської діяльності. Особиста трагедія Бетховена, спричинена глухотою. Гайліґенштадтський заповіт. Подолання духовної кризи.

Втілення образів героїчної боротьби і перемоги в симфоніях № 3 та № 5, опері “Фіделіо”, музиці до трагедії Й.В. Ґете “Еґмонт”, увертюрі “Коріолан”, сонаті для фортепіано № 23 “Апасіоната”.

Гармонія людини і природи, оптимістичне світосприйняття в симфонії № 6 “Пасторальній”, сонаті для фортепіано № 21 “Аврора”.

Створення Симфонії № 9. Звернення до людства із закликом до братерського єднання.

 

Музичний матеріал:

Л. Бетховен. Соната № 14 до дієз мінор “Місячна”, І ч.

Соната № 23 фа мінор “Апасіоната” (фраґменти)

Симфонія № 3 “Героїчна” (фраґменти)

Симфонія № 6 Фа мажор “Пасторальна”:

І ч., II ч., IV ч. (фраґменти)

Симфонія № 9, IV ч. (тема радості)

Багатель ля мінор (“До Елізи”)

Пісні: “Шотландська застольна”

“Бабак”

 

28. Соната для фортепіано № 8 до мінор “Патетична”

32 сонати для фортепіано Л. Бетховена – творча лабораторія композитора. Значення жанру сонати, масштабність форми, глибина змісту.

Соната № 8 до мінор“Патетична” – одна із найдраматичніших сонат композитора. Авторське визначення характеру твору (підзаголовок), музична драматургія сонатного циклу.

І ч. – роль теми вступу, розгортання сонатної форми як невпинний розвиток драматичного конфлікту.

ІІ ч. – відображення внутрішнього світу героя. Форма рондо. Основна тема – лірична, в характері споглядання, роздуму. Схвильований рух у контрастних епізодах, його вплив на динамізацію заключного повернення основної теми.

ІІІ ч. – лірико-драматична. Форма рондо-сонати. Інтонаційний зв’язок з темами попередніх частин. Кода як підсумок усього циклу.

 

Музичний матеріал:

Л. Бетховен. Соната для фортепіано № 8 до мінор “Патетична”:

I ч. – теми вступу, головної та побічної партій

II ч. – основна тема

III ч. – основна тема

Симфонія № 5 до мінор

Втілення у чотиричастинному симфонічному циклі бетховенській ідеї “від темряви – до світла, через боротьбу – до перемоги”. Драматургія циклу.

І ч. – початковий мотив як музичний “епіграф” симфонії (слова Бетховена “так доля стукає у двері”), його наскрізне проведення через усі частини циклу.

Загальний драматичний характер І ч., монотематизм та контрастність образів експозиції. Лаконічність форми і цілеспрямованість розвитку в розробці, загострення контрастів у репризі (соло гобоя), генеральна кульмінація в коді.

ІІ ч. – поєднання споглядально-ліричних і піднесено-героїчних образів. Маршовість першої теми, інтонаційна близькість другої теми до гімну французької революції – “Марсельєзи”. “Ритм долі”.

ІІІ ч. – нове трактування скерцо в класичному циклі, включення його до загального гостроконфліктного розвитку циклу. Протиставлення драматичних тем першого розділу і мажорного тріо. Перехід до фіналу як втілення “шляху до світла”.

IV ч. – героїко-тріумфальні, переможні образи. Опора на масові жанри (марш, гімн, танець). Поява “теми долі” у розробці.

 

Музичний матеріал:

Л. Бетховен. Симфонія № 5 до мінор: