Європейська валютна система.

ЄВРОПЕЙСЬКА ВАЛЮТНА СИСТЕМА - (European Monetary System), ЄВС (EMS) — регіональна валютна система, що об'єднує валюти країн Європейського Союзу (ЄС); валютний механізм, створений у рамках ЄС з метою зменшення коливань обмінних валютних курсів країн-учасниць і забезпечення в Європі валютної стабільності. ЄВС почала формуватися, коли стала очевидною неефективність Бреттон-Вудської валютної системи (1971, Смітсонівська угода). Спочатку існувала у вигляді т. з. валютної змії, тобто колективного «коливання» ряду європ. валют щодо амер. долара. Внаслідок її розколу створилася зона колект. коливання валютних курсів на чолі з нім. маркою та зона індивідуально плаваючих курсів валют. Через їх неефективність у грудні 1978 на сесії Європейської ради країн — учасниць ЄС у Брюсселі за ініціативою федер. канцлера ФРН Г. Шмідта схвалено проект створення ЄВС, осн. метою якої було підтримання стабільності валютних відносин між цими д-вами. Фактично ЄВС почала функціонувати з 13.III 1979. Вона була спрямована на те, щоб витіснити амер. долар із взаєморозрахунків західноєвроп. країн. Активні члени ЄВС — Бельгія, Данія, Ірландія, Іспанія, Люксембург, Нідерланди, Португалія, Франція, ФРН. Великобританія, Греція та Італія практично є пасив, членами системи. 1997 членами ЄВС стали Норвегія, Фінляндія та Швеція. Стрижень валют, механізму ЄВС — система крос-курсів валют з центр, та гранич. значеннями обмінних курсів. Технічно система крос-курсів розраховується на основі розрахункових паритетів кожної валюти з евро (до січня 1999 з ЕКЮ), після чого здійснюється перерахунок крос-курсів. Активні члени ЄВС зобов'язалися допускати коливання обмінного курсу своїх валют щодо твердого орієнтовного курсу (т. з. паритету) не більш як на ЗО % у той або ін. бік [спочатку межі коливань становили ±2,25 % (±6 % для Італії); з 1993 - +15 %; тепер - +30 %]. Верхня точка валют, інтервенції, отже, знаходиться на 15 % вище орієнтовного курсу. Тут мається на увазі те значення курсу, за якого відповід. емісійний банк зобов'язаний знизити курс власної валюти, купуючи ін. валюти країн ЄВС.

Для поновлення рівноваги використовуються як валютні інтервенції, так і перегляд паритетів (девальваціїта ревальвації). У тих випадках, коли здійснюються девальвації та ревальвації, проводиться перерахунок системи крос-курсів. Якщо ж після таких заходів протягом тривалого часу курс знаходиться у вищезгаданій точці інтервенції, виникає необхідність узгодження нових орієнтовних курсів. Значні допустимі коливання у межах 30 % приводять до того, що у ЄВС на сьогодні валют, механізм відповідає системі вільних обмінних курсів.

Для забезпечення ефективного функціонування ЄВС 6.IV 1973 було створено спец. Європейський фонд валютного співробітництва (ЄФВС; European Monetary Cooperation Fund, EMCF), який згодом реорганізовано у Європейський валютний фонд (ЄВФ; European Monetry Fund, EMF), внески до якого країни-члени здійснюють двома траншами. Перший — золотий (становить 20 %), другий — у нац. валюті. Ключовою валютою ЄВС є нім. марка. Однак поступово поширюється роль євро, вона стає не лише рахунковим інструментом, а й фізичним. Прийняття 7.II 1992 Договору про Європейський Союз у м. Маастрихт! (Нідерланди) відкрило шлях до єдиної європ. валюти. Таким чином, ЄВС базується на: зобов'язаннях щодо узгодженого коливання валют, курсів; створенні механізму кредит, допомоги країнам для підтримки валют, курсу на основі спец, валютного фонду; введенні спец, розрахункової одиниці — євро. Особливе значення для зміцнення валют, політики європ. країн має створення Європейського економічного та валютного союзу. Держави — члени цього союзу зобов'язуються тісно координувати свою екон. політику, проводити єдину грош. політику та політику обмінних курсів переважно з метою цінової стабілізації.

45. Валютні операції на світовому валютному ринку.

Валютна операція – це операція, пов’язана з переходом права власності на валютні цінності, використанням валютних цінностей як засобу платежу в міжнародному обігу; ввезенням, вивезенням, переказом та пересиланням на територію країни та за її межі валютних цінностей.
У вузькому розумінні валютні операції розглядаються як вид банківської діяльності з купівлею – продажем іноземної валюти.
Як правило, виділяють:
- поточні валютні операції(перекази іноземної валюти, отримання і надання фінансових кредитів на строк не більше 180 днів, переказування процентів, дивідендів та інших доходів за вкладами, інвестиціями тощо);
- валютні операції, пов’язані з рухом капіталу (прямі інвестиції, портфельні інвестиції, придбання цінних паперів, надання і отримання фінансових кредитів на строк понад 180 днів тощо).
КОНВЕРСІЙНІ ОПЕРАЦІЇ:
- угоди з негайною поставкою: угоди типу “today”, угоди типу “tomorrow”, угоди типу “spot”;
- строкові угоди: форвардні, ф’ючерсні, опціонні;
- угоди типу “swap”;
- валютний арбітраж: просторовий арбітраж, часовий арбітраж, конверсійний валютний арбітраж;
КОРЕСПОНДЕНТСЬКІ ВІДНОСИНИ З ІНОЗЕМНИМИ БАНКАМИ:
- встановлення прямих кореспондентських відносин з іноземними банками;
- самостійне відкриття банком рахунків для міжнародних розрахунків з іноземними банками;
- досягнення домовленості про порядок і умови ведення банківських операцій по міжнародним розрахункам;
- робота через кореспондентські рахунки Центру міждержавних розрахунків НБУ або через кореспондентські рахунки уповноважених банків;
- встановлення кореспондентських відношень і здійснення міжнародних банківських операцій з іноземними банками через кореспондентські рахунки Центру міжнародних розрахунків НБУ або уповноважених банків.
ВІДКРИТТЯ ТА ВЕДЕННЯ ВАЛЮТНИХ РАХУНКІВ
- відкриття валютних рахунків юридичним особам (резидентам та нерезидентам), фізичним особам;
- нарахування процентів по залишках на рахунках;
- надання овердрафтів (особливим клієнтам згідно рішення керівництва банку);
- надання виписок по мірі здійснення операції;
- оформлення архіву рахунку за любий проміжок часу;
- виконання операцій по розпорядженню клієнтів відносно коштів на їх валютних рахунках (оплата наданих документів, купівля та продаж іноземної валюти за рахунок коштів клієнтів);
- списання сум, передбачених законодавством;
- контроль експортно-імпортних операцій.
НЕТОРГОВІ ОПЕРАЦІЇ
- купівля та продаж готівкової іноземної валюти та платіжних документів в іноземній валюті;
- інкасо іноземної валюті та платіжних документів в іноземній валюті;
- випуск та обслуговування пластикових карток клієнтів;
- купівля (оплата) дорожніх чеків іноземних банків;
- оплата грошових акредитивів та висунення аналогічних акредитивів;
- організація роботи і порядку проведення операцій в обмінних пунктах.
ОПЕРАЦІЇ ПО ЗАЛУЧЕННЮ ТА РОЗМІЩЕННЮ ВАЛЮТНИХ КОШТІВ
- кредитні операції;
- депозитні операції;
- операції з цінними паперами;
- лізингові операції;
- форфейтингові операції;
- факторингові.
МІЖНАРОДНІ РОЗРАХУНКИ
- міжнародний банківський переказ;
- передоплата;
- підтверджений безвідзивний акредитив;
- відкритий банківський рахунок;
- консигнація.
ІНШІ ОПЕРАЦІЇ
- трастові операції;
- -консультаційно-інформаційні операції;
- спільна діяльність;
- страхові операції;
- управління грошовими коштами та іншим майном;
- угоди про переуступку права вимоги
- операції з монетарними металами:
§ купівля і продаж (в тому числі на термін)
§ прийняття в депозити,
§ відповідальне зберігання,
§ використання на умовах застави під виданий кредит монетарних металів або цінних паперів номінал, яких висловлений в монетарних металах.
Валютні операції здійснюються з метою:
-Продати іноземну валюту чи, навпаки, придбати необхідну іноземну валюту для проплати імпорту, погашення валютного кредиту і процентів по ньому і т.п.;
-Запобігти можливих збитків, пов’язаних з несприятливими змінами курсів валют (операції хеджування)
-Отримати спекулятивні прибутки на різниці курсів валют.