Структура та моделі регулювання платіжного балансу.

Перші спроби обліку масштабів і оцінки наслідків міжнароднихекономічних операцій відносяться до кінця XIV століття. До початку XX ст. найбільшповний розвиток отримали методи складання платіжного балансу в США і

Англії. Перша офіційна публікація платіжного балансу була підготовленав 1923 р. за показниками 1922

За характером операцій публікуються платіжні баланси включають дваосновні розділи:

I - «Платіжний баланс по поточних операціях»: а) платежі і надходження по зовнішньоторговельних операціях, або торговийбаланс; б) баланс послуг (міжнародні перевезення, фрахт, страхування тощо) інекомерційних операцій (розрахунки по патентах технічної допомоги), доходи іплатежі з інвестицій;

II - «Баланс руху капіталів (короткострокові та довгостроковіоперації) і кредитів».

За балансом руху капіталів і кредитів слід стаття«Помилки тапропуски», яка показує невраховане рух короткострокового капіталу.

Зміна валютних резервів відображає міжнародні валютні операціїцентральних банків, пов'язані з вирівнюванням платіжного балансу іпідтримкою курсу національної валюти.

Схема платіжного балансу була створена в 1947 р., її опублікували якдокумент ООН, що послужив базою для розробки МВФ форми і принципівскладання платіжного балансу. МВФ, видаючи «Керівництво з платіжногобалансу», продовжував розробку уніфікації його схеми, яка в загальних рисахповторює систему побудови статей платіжних балансів провідних розвиненихкраїн з деякими змінами. Ці зміни роблять схему більшеуніверсальною, що дозволяє порівнювати баланси розвинених і країн, що розвиваютьсякраїн.

Платіжний баланс є одним з об'єктів державногорегулювання. Відновлення рівноваги міжнародних розрахунків вимагаєцілеспрямованих державних заходів. Зрівноважування балансуміжнародних розрахунків входить до числа головних цілей економічної політикидержави поряд із забезпеченням темпів економічного зростання, боротьбою зінфляцією та безробіттям.

Державне регулювання платіжного балансу - це сукупністьекономічних, в тому числі валютних, фінансових, грошово-кредитних, заходів,спрямованих на формування основних статей платіжного балансу. Існуютьрізні методи регулювання платіжного балансу, що використовуються в ціляхстимулювання, або обмеження зовнішньоекономічних операцій залежновід валютно-економічного становища і стану міжнародних розрахунківкраїни.

Країнами з дефіцитом платіжного балансу звичайно застосовуються наступнізаходів з метою стимулювання експорту, стримування імпорту товарів,залучення іноземних капіталів, обмеження вивозу капіталу: дефляційна політика, девальвація; валютні обмеження; фінансова та грошово-кредитна політика; спеціальні заходи впливу на платіжний баланс в ході формуванняйого основних статей: торговельного балансу, «невидимі» операцій (обмеженнянорми вивозу валюти туристами даної країни, регулювання міграції робочоїсили), руху капіталів.

При активному платіжному балансі регулювання направлено на усуненнянадмірно активного сальдо. З цією метою зазначені вище методи застосовуютьсядля розширення імпорту й стримування експорту товарів, збільшення експортукапіталів (у тому числі кредитів і «допомоги») і обмеження імпортукапіталів. Активне сальдо використовується для погашення зовнішньої заборгованостікраїни, надання кредитів іноземним державам, збільшеннязолотовалютних запасів.

Новим явищем з середини 70-х років стали спроби виробленняпринципів колективного регулювання балансу міжнародних розрахунків, уЗокрема, на регулярних зустрічах на вищому рівні країн великої «сімки».

До міждержавних засобів регулювання платіжних балансіввідносяться: узгодження умов експортних кредитів; двосторонні урядові кредити, короткострокові взаємнікредити ЦБ в національних валютах за угодами «своп»: кредити міжнародних валютно-кредитних і фінансових організацій,перш за все МВФ.

Таким чином, регулювання платіжного балансу значноускладнилося, а його інструментарій розширився. Воно набуло систематичнийхарактер у поєднанні з іншими формами економічної політики.

3. Концепції і моделі регулювання платіжного балансу.

Основною метою теорії платіжного балансу є розробка методіврегулювання зовнішніх розрахунків.

Теорія автоматичного саморегулювання платіжного балансу панувала майже 200 років до 30-х років XX століття.

Теорії міждержавного регулювання платіжного балансу,засновані на поєднанні кейнсіанства, неокейнсіанства і монетаризму. Знайшливідображення в проектах реформи світової валютної системи.

У рамках Бреттон-Вудської системи був передбачений принципсиметричного регулювання платіжного балансу країнами як з активним, такі з пасивним сальдо, але в різних напрямках, шляхом впливу навнутрішній попит, рух капіталів і кредитів, а також курс національноївалюти.

Ямайська валютна реформа намічає принципи міждержавногорегулювання платіжного балансу. Вони включають: критеріїнезбалансованості платіжного балансу і методи його вирівнювання,регулювання платіжного балансу, санкції проти порушень міжнародногоугоди.

Згідно з пануючими монетаристських концепціямиплатіжного балансу МВФ розробляє стандартні програми «стабілізації» ввигляді макроекономічних агрегатів, кількісних орієнтирів зпоквартальною розбивкою.