Економічна інтеграція у Латинській Америці.

Латинську Америку об'єднує іспанська мова (за винятком, звичайно, що говорить на португальському Бразилії), католицька релігія, загальні історичні коріння і подібна культура, в тому числі політична. До того ж всі країни регіону протягом більшої частини своєї історії перебували під зовнішнім впливом - спочатку це була європейська метрополія - ​​Іспанія або Португалія, потім неформальне панування США, економічне, а часом і політичне.

Країни Латинської Америки приступили до об'єднавчих процесів раніше інших країн, що розвиваються. Перші організації були створені вже в 1960 році. 18 лютого 1960 в Монтевідео Аргентина, Бразилія, Чилі, Мексика, Парагвай, Перу, Уругвай підписали договір про створення Латиноамериканської асоціації вільної торгівлі (ЛАСТІВ), пізніше перетворену в Латиноамериканську асоціацію інтеграції (ЛАІ). 13 грудня 1960 на конференції в Манагуа було укладено угоду про створення спільного ринку Гватемали, Сальвадору, Гондурасу і Нікарагуа - Центральноамериканського спільного ринку (пізніше - ЦАІС). У травні 1969 р. представники Болівії, Колумбії, Чилі, Еквадору і Перу підписали установчий документ - "Договір Картахени" або "Андський пакт", утворивши Андскую групу країн. У 1973 р. відповідно до договору Чагуарамас було утворено Карибське співтовариство (КАРІКОМ). Основною стратегічною метою всіх цих організацій так чи інакше було гармонійне і збалансований розвиток економік латиноамериканських країн, яке, в кінцевому підсумку, повинно привести до створення єдиного економічного простору. Вони внесли істотний внесок у становлення процесів економічної інтеграції в Латинській Америці, створивши міжнародно-правові передумови виникнення та еволюції найбільших субрегіональних об'єднань - Андського співтовариства і МЕРКОСУР, а також сприяв укладенню та уніфікації двосторонніх економічних угод. Помітне ослаблення колективних механізмів відбулося в 80-і роки, названі «втраченим десятиліттям». Надалі, у міру подолання гострих труднощів, становище змінювалося, але проблеми не зникали, приймаючи лише інші форми.

Реальні передумови інтеграції виникли в Латинській Америці після Другої Світової Війни, коли в результаті національно-визвольного руху зміцнилися позиції держави в економіці (націоналізація іноземної власності в перші післявоєнні роки). У 1948 р. створена Економічна комісія ООН для Латинської Америки

52. Потенціал та особливості регіональної інтеграції країн Азії.

Якщо брати тільки Азію, то тут є: два економічних гіганти - Японія і Китай; нові індустріальні країни із швидкими темпами розвитку - Республіка Корея, Сінгапур, Таїланд, Філіппіни; країни з потенційно високим внутрішнім ринком -Індія, Пакистан, Індонезія; країни розвитку - Росія, азіатські та закавказькі республіки колишнього СРСР; нафтовидобувні країни Перської затоки, що мають не тільки нафту, але й контролюють значні валютні кошти. Останнім часом до процесу інтеграції азіатських країн підключилися неазіатські країни басейну Тихого океану - США, Австралія, Нова Зеландія, Канада, острівні держави океану Таким чином, утворюється гігантський за територією та економічною потужністю простір під назвою Азіатсько-Тихоокеанський регіон (АТР). Валютно-фінансова криза 1997-1998 рр., яка не тільки стала потрясінням для економік Індонезії, Малайзії, Таїланду, Південної Кореї, але й викликала спад в економіці таких гігантів, як Японія та Китай, поставила під сумнів перспективи інтеграції. Падіння ділової активності, відплив іноземного капіталу,гострий бюджетний дефіцит, високий рівень інфляції та безробіття - така ціна економічної залежності країн регіону та недосконалості їхніх валютно-фінансових систем. Після цього, у 2000 р. країни АСЕАН, Китай, Японія та Південна Корея домовилися про створення азіатського прототипу МВФ. Наступного року провідні країни АСЕАН уклали зі своїми азіатськими донорами серію двосторонніх угод про взаємну конвертацію валют, що наблизило їх до створення єдиної грошової одиниці та спільного ринку капіталів в Азії.

Найбільшими діючими інтеграційними структурами в Азії є АСЕАН та АТЕС. Асоціація держав Південно-Східної Азії, АСЕАН (Association of South East Asian Nations, ASEAN) заснована в 1967 p. і складається із 9 членів: Брунею, В´єтнаму, Індонезії, Камбоджі, Лаосу, Малайзії, Філіппін, Сінгапуру, Таїланду. У 1992 р. її учасники домовилися протягом 15 років створити зону вільної торгівлі. В АСЕАН же інтеграційні процеси найбільш міцно охоплюють мікрорівень на основі діяльності ТНК.

Для прискорення інтеграційних процесів розроблено спеціальний механізм зони вільної торгівлі, АФТА (ASEAN Free Trade Association, AFTA), згідно якого товари обкладатимуться митом за ставками, що не перевищують 5%. Розроблена програма розвитку потенціалу басейну ріки Меконг, що має велике значення для розвитку економіки Лаосу, Камбоджі та В´єтнаму.

Найбільшим у світі за територією та населенням є інтеграційне угруповання Азіатсько-Тихоокеанське економічне співробітництво, АТЕС (Asian-Pacific Economic Cooperation, APEC), яке утворене в 1989 році. До його складу входять 22 держави: Австралія, Бруней, В´єтнам, Індонезія, Канада, Китай, Республіка Корея, Кірібаті, Малайзія, Мексика, Маршалові острови, Нова Зеландія, Папуа-Нова Гвінея, Перу, Росія, Сінгапур, США, Таїланд, Тайвань, Філіппіни, Чилі, Японія. АТЕС має величезний потенціал людських і природних ресурсів, потужну виробничу базу та контролює значну частину товарного й валютного ринків. Його частка (без Росії) у світовому ВВП становить 60%, у світовій торгівлі - 40%, а в золотовалютних резервах - 80%. У країнах регіону проживає понад 2 млрд. чоловік. АТЕС являє собою міждержавний форум, що має консультаційний характер. Головною метою організації є узгодження політики в галузі торгівлі та інвестицій, співробітництво в таких галузях, як енергетика, транспорт і телекомунікації, туризм, охорона довкілля. У 1993 р. в межах АТЕС утворено Комітет з торгівлі та інвестицій. Регулюванням підприємницької діяльності відає Тихоокеанський діловий форум і робочі групи. Передбачається створення зони вільної торгівлі до 2020 року. Отже, нині АТЕС знаходиться лише на початковому рівні інтеграції.

Серед інших інтеграційних об´єднань Азії та Азіатсько-Тихо-океанського регіону слід назвати:

— «План Коломбо» зі спільного економічного і соціального розвитку в Азії й Тихому океані (The Colombo Plan for Cooperative Economic and Social Development in Asia and Pacif