Предмет і об'єкт дослідження етнопсихології

 

Будь-який науковий напрям переростає в окрему галузь науки тільки

тоді, коли починає набувати власної "самосвідомості", визначаючи своє

місце серед інших наук, уточнюючи основні принципи та поняття, а в

процесі уточнення основних понять визначається з об'єктом і предметом

своїх досліджень.

Етнопсихологія як самостійна наука зародилась на ґрунті таких дис-

циплін, як етнографія, соціальна психологія, соціологія та соціальна ан-

тропологія. Тому з даними науками у неї схожий предмет досліджен-

ня -- етнічні спільноти. Але у кожної з них до нього власний підхід. Як-

що етнографія вивчає побут і культуру народів, то етнопсихологія -- сві-

домість етнічних спільнот, закономірності її формування та функціону-

вання, а також інші психологічні особливості етносу.

Найчіткіше визначення предмета етнопсихології, на нашу думку, да-

ють А. Бороноєв і В. Павленко.

Предметом етнопсихології є соціально-психологічні риси націо -

нально-етнічних спільнот, їхній вплив на поведінку особистості, а також

соціально-психологічні процеси й особливості етнічного розвитку та

міжнаціонального спілкування [3].

Виходячи з цього визначення, автори виділяють у предметній галузі

етнопсихології три дослідницьких блоки.

Архетип (від гр. archetipos -- першообраз) -- спосіб зв'язку образів, які пере -

ходять від покоління до покоління.

 

1. Вивчення феномену етнопсихології на двох її рівнях: власне психо-

логії та самосвідомості.

Тут досліджується зміст етнопсихології у сфе-

рах культури та способу життя тієї чи іншої спільноти.

У цьому блоці в рамках дослідження самосвідомості вивчається

проблема "нація -- особистість", тобто набуття особистістю націо-

нальних рис та їхнього впливу на її життєдіяльність і поведінку, а та-

кож усвідомлення нацією власних якостей та ідентифікація себе з пев-

ною спільнотою.

Крім того, тут вивчається система народної (етнічної) педагогіки, що

допомагає зрозуміти, як індивід набуває національних рис і самосвідо-

мості під впливом культурно-духовного середовища, яке визначає його

поведінку.

2. Вивчення соціально-психологічних явищ, що виникають при спіл-

куванні людей різних національностей.

Соціальна психологія виділяє три види спілкування: комунікативне,

інтерактивне та перцептивне. Дана класифікація була запозичена етно-

психологією для власних дослідницьких проблем.

Отже, комунікативне спілкування -- це обмін інформацією між людь-

ми, продуктами духовної сфери, ідеями, станом свідомості, почуття-

ми. У міжетнічному спілкуванні цей процес дуже складний і залежить

від активності суб'єктів спілкування, їхніх установок, клімату та спосо-

бу життя народів.

Інтерактивне спілкування -- це взаємодія людей на основі спільної

діяльності. Тут також є місце для дослідження етнічних проблем. На-

приклад, спостерігається, що спільній діяльності представників різних

народів часто заважають різні трудові навички та звички, національний

досвід в організації праці, її темпи та характер спілкування.

Перцептивне спілкування розглядається як сприймання та розумін-

ня людьми різних національностей одне одного. Цей дослідницький блок

пов'язаний із вивченням закономірностей спілкування та соціально-пси-

хологічних аспектів взаємодії представників різних етнічних груп у кон-

кретних ситуаціях. Значне місце тут відводиться проблемі етнічних сте-

реотипів.

3. Третій дослідницький блок етнічної психології пов'язаний із ви-

вченням соціально-психологічних закономірностей розвитку етнічних

спільнот -- етногенезу.

Ці дослідження набувають особливої гостроти у зв'язку із сучасним

проявом етнічної самобутності, коли в багатьох державах розв'язуються

проблеми національної єдності, національної консолідації та самостій-

ності, суверенітету, що є умовами подальшого соціально-економічного

та духовного розвитку [4].

Крім того, етнопсихологія вивчає таку проблему, як "етнос та особис-

тість". Адже становлення людини як особистості неможливе без етніч-

ної культури, цінностей, традицій, без елементів свідомості та підсвідо-

мості спільноти, до якої вона належить.

Як показує досвід, порушення цієї закономірності веде до національ-

ного нігілізму, руйнування особистості та культури, а це, у свою чер-

гу, -- до маргіналізації1 сучасного суспільства.