Рентгенографія органів грудної клітки та інші візуалізацій ні методики

Рентгенографія органів грудної клітки та інші візуалізаційні методики потрібно виконувати якомога раніше всім пацієн­там з ГСН як для оцінки стану серця (роз­міри і контури серцевої тіні), так і для ви­рішення питання про наявність застою в легенях. Вона використовується також для підтвердження діагнозу, для контро­лю за поліпшенням або, навпаки, реф-рактерності до проведеної терапії. Рен­тгенографія може бути необхідна за умо­ви диференційної діагностики лівошлу-ночкової недостатності та бронхолегене-вої інфекції, а також інших станів. Комп'ютерна томографія органів грудної клітки як з використанням контрастної ангіографії, так і без неї необхідна для ви­явлення легеневої патології та діагности­ки тромбоемболії легеневої артерії. За на­явності підозри на розшаровуючу анев­ризму аорти необхідне проведення комп'ютерної томографії або черезстра-вохідної ехокардіографії.

Лабораторне дослідження

Лабораторні дослідження, які необхід­но виконати за наявності ГСН, наведені в таблиці 1. Дослідження газового складу артеріальної крові (за Аструпом) дозволяє оцінити ступінь оксигенації (р02), дихальну фун­кцію (рС02), кислотно-лужний стан (рН) та його порушення. Таким чином, це дослідження реко­мендоване всім пацієнтам з важкою СН. Неінвазив-ні методи дослідження: пульсоксиметрія і визна­чення С02 у видихуваному повітрі можуть замінити дослідження за Аструпом, але не за станів, що су­проводжуються малим викидом або вазоконстрик-торним шоком.

Визначення мозкового натрійуретичного пептиду (МНП) у плазмі крові (речовина, що утворюється в шлуночках серця під час механічного розтягування його стінок і перевантаження об'ємом) використо­вується для виключення або підтвердження наяв­ності ХСН у пацієнтів, госпіталізованих у стаціонар зі скаргами на задишку. Граничні значення станов­лять 300 пг/мл для МТ-проМНП та 100 пг/мл для МНП, однак під час визначення цих граничних ве­личин до досліджень майже не включалися літні па­цієнти. Під час розвитку набряку легенів значення МНП до моменту госпіталізації пацієнта можуть бу­ти нормальними. Однак МНП має високе негативне прогностичне значення за умови виключення СН.

 

Різні клінічні стани можуть впливати на концентра­цію МНП, наприклад ниркова недостатність і сеп­тицемія. Коли виявляють підвищену концентрацію, потрібне проведення подальших діагностичних тес­тів. Якщо ГСН підтверджена, підвищений уміст у плазмі МНП та МТ-проМНП надають важливу прогностичну інформацію.

Ехокардіографія

Проведення ехокардіографії незамінне для вияв­лення структурних і функціональних змін, що ви­никли внаслідок ГСН, а також за наявності гострого коронарного синдрому. Ехокардіографію з доп-плерівським дослідженням слід використовувати для вивчення моніторингу систолічної і діастоліч-ної функцій лівого і правого шлуночків, структури і функції клапанів серця, виявлення можливої пато­логії перикарда, механічних ускладнень ГІМ та міс­ця ушкодження. Серцевий викид визначається з ви­користанням відповідних параметрів допплерів-ського дослідження на аорті і легеневій артерії. Крім того, за допомогою цього дослідження можна визначити тиск у системі легеневої артерії (за ступе­нем трикуспідальної регургітації), завдяки чому проводити моніторинг переднавантаження ЛШ.

Інші методи дослідження

За наявності патології коронарних артерій, на­приклад нестабільної стенокардії або ІМ, важливим є проведення ангіографії та визначення необхіднос­ті реваскуляризаційних процедур, проведення яких значно поліпшує прогноз.

ЦІЛІ ЛІКУВАННЯ ГСН

Невідкладними цілями є зменшення клінічних симптомів і стабілізація гемодинаміки. Поліпшен­ня параметрів гемодинаміки вимагає одночасного усунення задишки та/або слабкості. Такі тактичні покращання сприятливо позначаються на довго­тривалому прогнозі. Необхідно уникати навіть по­тенційного ушкодження міокарда. Дуже важливим є усунення інших клінічних симптомів, наявних у пацієнта. Зменшення маси тіла, посилення діурезу надзвичайно важливі за умови застійних і олігурич-них форм ГСН. Підвищення оксигенації крові, по­ліпшення функції печінки та нирок, нормалізація електролітного складу сироватки також важливі під час лікування ГСН. Концентрація МНП у плазмі може відображати гемодинамічне поліпшення, і не­обхідно домагатися зниження цього показника.

Стосовно клінічних виходів важливими є показ­ники тривалості внутрішньовенної інфузії вазо-активних компонентів, тривалість перебування в стаціонарі, час до необхідності повторної госпіталі­зації. Потрібно намагатися досягти зниження внут-рішньолікарняної і довгострокової летальності.

Терапевтичні цілі при ГСН

Клінічні

· ↓ скарги (задишка та/або слабкість),

· ↓ симптоматики, маси тіла, ↑ діурезу, ↑ оксигенації крові

Лабораторні

· Нормалізація електролітів сироватки крові і азоту сечовини та/або креатиніну, ↓ білірубіну, ↓ ІМНП у плазмі крові

· Нормалізація глюкози крові

Гемодинамічні

· ↓ ТЗЛК<18ммрт. ст.

· ↑ серцевого викиду та /або ударного об'єму

Клінічні результати

· ↓ тривалості перебування у відділенні інтенсив­ної терапії

· ↓ тривалості госпіталізації, ↑ часу до повторної госпіталізації

· ↓ смертності

Організація лікування ГСН

Найкращих результатів терапії пацієнтів з ГСН досягають за умови залучення спеціально підготов­леного персоналу в спеціалізованих відділеннях-блоках реанімації та інтенсивної терапії кардіоло­гічного профілю. Пацієнта з ГСН має лікувати до­свідчений кардіолог, токож потрібен постійний доступ до максимальної кількості діагностичних обстежень - ехокардіографії, коронарної ангіогра­фії, інвазивного моніторування гемодинаміки.