Основні макроекономічні показники: валовий внутрішній продукт (ввп) та валовий національний продукт (внп).

валовий внутрішній (ВВП, чи GIP) та валовий національний продукт (ВНП, чи GNP).

Ці два показники близькі за змістом і за кількісною визначеністю. Вони відрізняються тим, що ВНП-це показник річного обсягу національної економіки, а ВВП - внутрішньої. Іншими словами, ВНП (валовий національний продукт) - вартість усіх кінцевих товарів і послуг, вироблених національними ресурсами як у межах своєї країни, так і за її межами за певний проміжок часу, як правило, за рік. ВВП - вартість кінцевих товарів і послуг, вироблених у межах території країни за певний період (за рік) як за участі національних, так і іноземних ресурсів (резидентами та нерезидентами).

Резиденти -юридичні та фізичні особи, що постійно зареєстровані або постійно проживають у країні, незалежно від громадянства.

Нерезиденти -фізичні та юридичні особи, що знаходяться поза територіальними межами країни, тобто працюють за кордоном. До них відносять іноземні дипломатичні, консульські, зовнішньоторговельні представництва тощо.

Якщо від ВВП (&Р) відняти первинні доходи, отримані іноземцями в межах національної економіки (М), та додати первинні доходи, отримані національними власниками ресурсів за кордоном (£), також отримаємо ВНП.

Інакше кажучи, різниця між ВВП та ВНП визначається різницею між первинними доходами, отриманими іноземними ресурсами на території національної держави, та первинними доходами, отриманими національними ресурсами закордоном. Якщо доходи іноземців у межах національної держави дорівнюють доходам громадян національної держави за кордоном, то ВНП = ВВП.

Якщо доходи, отримані національними ресурсами за кордоном, перевищують доходи іноземців, отримані в національній державі, то ВНП > ВВП, і, навпаки, якщо доходи від іноземних ресурсів перевищують доходи від національних ресурсів за кордоном, то ВВП > ВНП.

Якщо від ВВП відняти суми доданих вартостей, створених на території країни іноземними ресурсами, і додати суму доданих вартостей, створених національними ресурсами за кордоном, то отримаємо ВНП.

СНР-93 допускає використання обох показників (ВВП і ВНП), але пріоритет віддає показнику внутрішнього валового продукту (ВВП), хоча жодна країна не може нехтувати обсягом ВНП, оскільки іноземці можуть вивозити свої доходи з країни, в якій вони створені, і, таким чином, зростання ВВП може не супроводжуватися зростанням національного доходу.

Використовують три способи визначення величини ВВП (ВНП).

1. Виробничий метод визначає ВВП як суму доданих вартостей. Оскільки участь у створенні ВВП бере сектор державного управління, то ВВП дорівнює сумі валових доданих вартостей (ВДВ) плюс непрямі чисті податки (Г).

Чисті непрямі податки визначають як різницю між податками і субсидіями на продукти та імпорт.

Отже, за цим методом: ВВП = 2 ДВ+Г, де ЕДВ - сума доданих вартостей (УА); Т_п - чисті непрямі податки.

2. Розподільчий метод визначення ВВП ґрунтується на тому, що величина ВВП визначається як сума первинних доходів макроекономічних суб'єктів.

Первинні доходи секторів фінансових та нефінансових корпорацій включають прибуток та прирівняні до нього доходи. Первинні доходи сектору домогосподарств - це: -заробітна плата;

-прибуток і прирівняні до нього доходи від підсобного особистого господарства тощо.

Первинні доходи сектору загальнодержавного управління - це:

-чистий податок на виробництво та імпорт;

- прибуток та прирівняні до нього доходи від власне державних та корпоративних з участю держави підприємств.

Первинний дохід некомерційних організацій, що обслуговують сектор домогосподарств, визначають у формі валового прибутку.

У спрощеному вигляді за розподільчим методом формула, за допомогою якої обчислюють ВВП, має вигляд:

ВВП = УГ + Р + і +Л+Г +Л,

Ч 114 ¹

де и⁷- заробітна плата; Р - прибуток підприємств і корпорацій; І - чистий процент, який дорівнює різниці між отриманими і сплаченими процентами; Я - рента; Т - непрямий чистий податок на бізнес; А - амортизація основного капіталу.

3. Метод визначення ВВП за потоком витрат (метод кінцевого використання) ґрунтується на передумові, що вартість виробленого суспільного продукту дорівнює вартості реалізованого продукту. І те, що для одних економічних суб'єктів є витратою, для інших є доходом. Наприклад, для фінансового сектору як кредитора позичковий відсоток - дохід, а для позичальника - витрата. Для підприємницького сектору заробітна плата - ви* трата, а для домогосподарств - форма доходу і т. ін. СНР-93 виходить із того, що весь кінцевий річний продукт купується домогосподарствами, підприємницьким сектором, державою та закордонними споживачами. Тому

BBII = C + i₄ + G + NE,

де С - споживчі витрати домогосподарств; і - валові приватні інвестиційні витрати; G - витрати держави; NE - чисті витрати закордону (чистий експорт).

 

 

7.Взаємозв‘язок макропоказників в СНР.

Cистема національних рахунків {СНР) — це система взаємопов'язаних показників і класифікацій, які використовуються для описування та аналізу найзагальніших результатів і аспектів економічного процесу на макрорівні. Макроекономічні показники що входять до СНР: 1) потоків- ВВП, ВНП, ЧНП, ЧВП, нац. Дохід, особистий дохід, дохід кінцевого використання, споживчі витрати, інвестиційні витрати, державні витрати, витрати закордону тощо; 2) запасів- майно, національне багатство, реальні грошові залишкі тощо; 3) економічної конюктури- процентна ставка, нарма дохідності ативів, рівень цін, рівеь інфляції, рівень бузробіття тощо.

Первинним макроекономічним показником є валовий випуск.
Валовий випуск (ВВ) — це сукупна ринкова вартість товарів та послуг, вироблених резидентами країни за рік в основних цінах 
Валова додана вартість (ВДВ) — це різниця між валовим випуском і проміжним споживанням. Вона містить в собі первинні доходи, що створені учасниками виробництва і розподілені між ними.
 Валовий внутрішній продукт (ВВП).
ВВП — це сукупна ринкова вартість кінцевої продукції, виробленої резидентами країни за рік. У новій СНР передбачається система показників доходів, яка охоплює:
первинні доходи (внутрішні та зовнішні);
сальдо первинних доходів;
поточні трансферти у грошовій формі;
наявні доходи;
поточні соціальні трансферти у натуральній формі;
скориговані наявні доходи;
національний наявний дохід та ін.
Ці показники характеризують процес утворення, первинного та вторинного розподілу доходів на рівні галузей, секторів та економіки в цілому.
Первинні доходи — це доходи, які надходять до господарюючих суб’єктів у порядку первинного розподілу створеної доданої вартості. Поточні трансферти у грошовій формі — це перерозподільчі платежі та надходження поточного характеру, що здійснюються у формі поточних податків на доходи і власність, виплат із держбюджету на соціальні потреби, страхових премій і відшкодувань тощо. Сальдо первинних доходів і поточних трансфертів утворює для кожного сектору економіки обсяг наявного доходу, який у підсумку розподіляється на кінцеві споживчі витрати і заощадження.
Процес перерозподілу (тобто вторинного розподілу) здійснюється, проте, не тільки у грошовій формі, але й за допомогою надання безкоштовних соціально-культурних послуг та інших соціальних трансфертів у натуральній формі. Вони надходять до домашніх господарств від органів державного управління та некомерційних громадських організацій, які обслуговують домашні господарства. Обсяг наявного доходу та сальдо отриманих соціальних трансфертів у натуральній формі (тобто чистих соціальних трансфертів) утворюють показник скоригованого наявного доходу кожного сектору економіки, який розподіляється на фактичне кінцеве споживання та заощадження.

На рівні економіки в цілому процес первинного розподілу доходів завершується появою такого показника СНР, як валовий національний дохід (ВНД).
ВНД — це сума первинних доходів, отриманих резидентами даної країни за рік, включаючи і чисті первинні доходи, отримані від інших країн.
Зазначимо, що показники ВВП і ВНД не слід ототожнювати, тому що між ними існують як якісні, так і кількісні розбіжності: ВВП обчислює потік товарів та послуг, вироблених резидентами країни, а ВНД обчислює потік первинних доходів, отриманих резидентами даної країни; ВНД відрізняється від ВВП на сальдо первинних доходів, отриманих від інших країн і переданих іншим країнам.
СНР передбачає також визначення такого показника, як валовий національний наявний дохід (ВНДн).
ВНДн відрізняється від ВНД на сальдо поточних перерозподільчих платежів (поточних трансфертів), отриманих від інших країн і переданих іншим країнам. ВНДн розподіляється на національне кінцеве споживання і національне заощадження.
Національне кінцеве споживання включає:
витрати на кінцеве споживання домашніх господарств;
витрати на кінцеве споживання органів державного управління;
витрати на кінцеве споживання некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства.
Національне заощадження — це частка наявного доходу (ВНДн), яку не використано на кінцеве споживання і яку можна спрямувати на цілі фінансування нагромадження, тобто вона є джерелом фінансування інвестицій.

 

 

8.Номінальний та реальний ВВП. Дефлятор та індекси цін.

Макроекономічні показники - це показники в грошовій формі. Тому їхній рівень та динаміка залежать як від фізичних обсягів виробництва, так і від рівня цін. Першочергове значення для суспільства мають величина і динаміка фізичних обсягів виробництва, оскільки метою суспільства насамперед є задоволення потреб у матеріальних благах. Це дає змогу визначити, як змінюється рівень задоволення потреб. Але зіставлення фізичних обсягів виробництва різних періодів з метою визначення їхнього реального зрушення можна забезпечити лише за умов, якщо ціни будуть незмінними. Однак ціни з року в рік, як правило, змінюються: зростають або знижуються. Це означає, що на величину ВВП впливають зміни як фізичних обсягів виробництва, так і цін. Тому обчислюють ВВП: номінальний і реальний, застосовуючи при цьому і два види цін: поточні і постійні.

Номінальний ВВП (ВВП[н]) - це показник загального обсягу виробництва, який обчислюється в поточних цінах, тобто в фактичних цінах даного року.

Реальний ВВП (ВВП[р]) - це показник загального обсягу виробництва, який обчислюється в постійних цінах, тобто в цінах року, який приймається за базу. Такий рік називається базовим. Реальний ВВП не враховує зміну рівня цін.

Важливе значення має обчислення темпів зростання та приросту ВВП за рахунок цін, тобто інфляційної зміни ВВП. З цією метою застосовуються різні індекси цін. Основними з них є індекс цін ВВП (І[ц]), який називається дефлятором ВВП; індекс споживчих цін (ІСЦ); індекс оптових цін (ІОЦ).

Індекси цін відображають співвідношення між сукупною ціною певного набору товарів та послуг (ринкового кошика) для певного поточного року й сукупною ціною ідентичної або схожої групи товарів та послуг у базовому році. Найбільш поширеним серед цих індексів є ІСЦ, який відображає співвідношення між сукупною ціною фіксованого набору споживчих товарів та послуг в поточному і базовому роках.

Дефлятор ВВП більше пристосований порівняно з ІСЦ для вимірювання загального рівня цін. Дефлятор ВВП ширший, тому що враховує не тільки ціни споживчих товарів та послуг, а й ціни інвестиційних товарів, товарів, які купує держава, а також товарів та послуг, що купуються і продаються на світовому ринку. У зв\\\'язку з цим дефлятор ВВП - це індекс цін, який відображає зміну цін на всю сукупність товарів та послуг. І[ц] = ВВП[н] /ВВП[р] * 100%

Дефлятор ВВП показує темп зростання номінального ВВП за рахунок цін в аналізованому році порівняно з попереднім. Для визначення ВВП з урахуванням лише зміни фізичного обсягу виробництва потрібно здійснити коригування показника номінального ВВП.

Процес коригування номінального ВВП здійснюється за допомогою дефлятора ВВП. Це дає змогу інфліювати (збільшити грошовий вираз ВВП з урахуванням динаміки цін) або дефліювати (зменшити грошовий вираз ВВП з урахуванням динаміки цін).