Економічна нерівність та політика регулювання доходів. Крива Лоренца.

Кінцевою метою функціонування сусп-го вир-ва є створення умов для життєдіяльності людей та досягнення певного рівня їх життя. Термін «рівень життя» має конкретний зміст і означає забезпеченість населення необхідними для життя матеріальними та духовними благами, певний рівень задоволення потреб людей у цих благах. Ступінь задоволення потреб людей залежить від індивідуальних і сімейних доходів членів суспільства.

Перехіж до ринкової ек-ки характ-ся виникненням проблеми розподілу доходу. Одні спеціалісти вважають що основою стабільного розвитку економіки є рівність у розподілі доходу, інші – дотримуються протилежної точки зору, тобто вважають що прагнення до рівності не може стимулювати виробництво та призводить до кризи економіки. Головним аргументом на користь рівного розподілу доходу є те що він необхідний для максимізації задоволення потреб споживачів, або граничної корисності. Головним аргументом не користь нерівності доходів є необхідність збереження стимулів виробництва продукції та доходу.

Для визначення ступеня нерівності доходів використовується крива Лоренца (мал 1)

Теоретична можливість абсолютної рівності розподілу доходів представлена на графіку у вигляді бісектриси, причому координати її точок указують на певний процент сімей, що одержують такий процент доходу; 20% сімей отримують 20% доходу і т.д. Якщо нанести на графік підраховані дані за рік, то одержимо криву Лоренця, що показує фактичний розподіл доходу в країні.

Ділянка між лінією що позначає абсолтну рівність на кривій Лоренця, відображає ступінь нерівності доходів. Чим більша ця ділянка, тим більший ступінь нерівності доходів. Ситуація абсолютної нерівності, тобто коли 99% сімей не мають доходу, а 1% - 100% доходу, графічно зображається кривою Лоренца – ое.

Причинами нерівності доходів передусім є відмінності у фізичних та розумових здібностях людей, освіті і професійній підготовці, в складі сім’ї та її доходах. Особлива роль у загостренні проблеми економічної нерівності належить фактору володіння власністю – устаткуванням, житлом, землею, акціями чи ін ЦП.

За умов диференціації доходів та рівня життя виникає гостра соціальна проблема бідності. Кількісно даний рівень виражається показником «прожитковий мінімум», або «поріг бідності». Світова практика господарювання показує що лінія бідності значно підвищується завдяки зростанню цін і зовсім не відображає збільшення споживання. Тому проблеми бідності потребують від б.-я. цивілізованої держави проведення політики соціального захисту певних груп населення.

Соц захист включає в себе систему заходів, які захищають б.-я. громадянина країни від економ і соціальної деградації не тільки внаслідок безробіття а й у випадку втрати чи різкого скорочення доходів, хвороби, народження дитини, виробничої травми, інвалідності, похилого віку тощо.

Витрати на соціальний захист залежать від можливостей економіки. В країнах з ринковою економікою склалась троїста система фінансування соціальних програм, суб’єктами якої виступають держава, роботодавці та одержувач соціальних виплат. Держ соц захист може здійснюваться двома шляхами: через соц страх, та соц допомогу. Найб масштабна частина – це держ соц страх. Переважна частка виплат іде на пенсії за віком,інвалідністю, у випдку смерті годувальника, на мед допомогу. Однак соціальні виплати компенсують лише частину загального фонду засобів життя. Держ соц допомога також здійсн двома шляхами: програми допомоги в грошовій формі, допомога в натуральній формі, тобто у вигляді продовольчих талонів, шкільних сніданків та обідів, продовольчих товарів людям похилого віку, мед обслугов-ня, житлової допомоги, позичок студентам тощо. Для осіб з фіксованим доходом держава використовує тимчасові заходи, такі як закони та постанови про компенсацію та індексацію до доходів населення.