Методи обчислення валового внутрішнього продукту

Головним показником при розробці СНР, показником результатів економічної діяльності на макрорівні є валовий внутрішній продукт (ВВП), який характеризує сукупну ринкову вартість кінцевих товарів і послуг, вироблених підприємствами, організаціями та установами в поточному періоді на економічній території країни.

Показник ВВП можна розрахувати трьома методами:
1) за виробленою продукцією (виробничий метод);
2) за витратами (метод кінцевого використання);
3) за доходами (розподільчий метод).
При розрахунку ВВП виробничим методом підсумовується додана вартість, створена всіма галузями економіки:
валовий випуск – проміжне споживання = додана вартість

Тобто по кожній галузі економіки спочатку розраховується валовий випуск, який потім зменшується на величину проміжного споживання. Отриманий показник характеризує сукупну вартість кінцевої продукції або додану вартість, створену всіма галузями економіки.
При розрахунку ВВП методом кінцевого використання підсумовуються витрати всіх економічних агентів, які використовують ВВП: домогосподарств, фірм, держави та іноземців, які експортують товари з даної країни. У підсумку отримуємо сукупну вартість всіх товарів і послуг, спожитих суспільством:
ВВП=Y=С+І+G+NХ,
де С – кінцеві споживчі витрати домогосподарств на товари і послуги (за винятком витрат на придбання житла);І – валові приватні внутрішні інвестиції, які містять витрати фірм на:
– будівництво будинків і споруд;
– придбання обладнання, машин, механізмів, нових технологій;
– створення товарно-матеріальних запасів;
– амортизацію;
– витрати домогосподарств на придбання житла будинків, квартир).

Якщо показник валових приватних внутрішніх інвестицій (І) зменшити на величину амортизаційних витрат (А), то ми отримаємо показник чистих приватник внутрішніх інвестицій, який характеризує чистий приріст обсягу нагромадженого капіталу. Співвідношення між І та А і добрим індикатором того, в якому стані перебуває економіка країни. Так, наприклад, для зростаючої економіки справджується нерівність І >А: коли економіка перебуває у стані спаду (рецесії), то І < А:
G – державні витрати на утримання армії, апарату управління, виплату заробітної плати працівникам державного сектора економіки тощо. Всі державні трансфертні платежі вилучаються з розрахунків, оскільки вони є формою перерозподілу;
NХ – чистий експорт товарів і послуг за кордон. Розраховується як різниці між експортом та імпортом:
NX = Х – М.

При розрахунку ВВП розподільчим методом підсумовуються всі види факторних доходів, а також два компоненти (амортизаційні витрати й непрямі податки ні бізнес), які не є доходами. Іншими словами, розраховуючи ВВП за доходами, потрібно знайти суму таких його складових:

– амортизаційні витрати;
– чисті непрямі податки на бізнес – непрямі податки на бізнес (податок на додану вартість, акцизи, мито, ліцензійні платежі та ін.) за відрахуванням субсидій. З економічної точки зору, це різниця між цінами, за якими купують товари споживачі за продажними цінами фірм;
– винагорода за працю (цей компонент містить заробітну плату, а також внески підприємств на соціальне страхування, у пенсійний фонд, фонд зайнятості тощо);
– рентні платежі – це прибуток, який отримують власники нерухомості включаючи імпутовану ренту за проживання у власних будинках;
– чисті проценти – це різниця між процентними платежами фірм іншим секторам економіки та процентними платежами, які фірми отримали від інших секторів домогосподарств, держави, не враховуючи виплати процентів по державному боргу;
– доход від власності – це чистий прибуток підприємств, які перебувають у приватній власності;
– прибуток корпорацій – цей компонент, у свою чергу, містить три складові а) податок на прибуток корпорацій; б) дивіденди акціонерам; в) нерозподілений прибуток корпорацій.
У більшості країн світу найпоширенішими з наведених методів розрахунок ВВП є метод кінцевого використання та виробничий метод. Власне кажучи, вибір того чи іншого методу розрахунку визначається наявністю надійної, вірогідної інформаційної бази.