Диференційно - діагностичні критерії параліча плечового сплетення.

Симптоми	Параліч плечового сплетення	Остеомієліт верхньої кінцівки.
Анамнез	Ускладненні пологи	Септичний
Час появи симптомів	Одразу після народження	Після 5-го дня життя
Порушення функції кінцівки	+	+
Припухлість кінцівки	-	+
Болючість при пальпації кінцівки	-	+
Болючість при пасивних рухах	-	+
Лейкоцитоз,зсув білої формули вліво	-	+

Лікування полягає в наданні руці фізіологічного положення за допомогою шин, лонгет, ЛФК, застосуванні масажу, теплових процедур (озокерит, парафін), фізіотерапевтичних методів (електрофорез з лідазою, прозеріном). Також призначають ін’єкції алое, вітамінів групи В, АТФ, дібазолу.
Парез діафрагми (синдром Кофферата) – обмеження функції діафрагмального м’язу в результаті травматичного чи диспластичного ураження С_ІІІ-С_IV сегментів спинного мозку, їх корінців чи травми діафрагмального нерву, частіше лівого.
Клінічно виявляються повторні приступи ціанозу, задишка. почащене дихання з порушенням ритму (нерегулярне, парадоксальне), вибухання грудної клітки на стороні ураження. При аускультації ослаблене дихання, часом поодинокі хрипи в верхніх відділах легені. Така симптоматика нерідко веде до помилкового діагнозу пневмонії. Хоча у хворих з парезом діафрагми внаслідок зниженого тиску в плевральній порожнині та недостатньої вентиляції може розвинутись і пневмонія, особливістю якої є тривалий і дуже тяжкий перебіг.
Характерною є рентгенологічна картина: на стороні ураження купол діафрагми стоїть високо, глибокі реберно-діафрагмальні синуси, а на здоровому боці – компенсаторна емфізема зі сплющенням куполу діафрагми.
Легші форми парезу можуть клінічно не проявлятись і відновлюються самостійно. Лікування таке ж, як і при акушерському паралічі, і в більшості випадків функція діафрагми частково чи повністю відновлюється за 6-8 тижнів. Необхідно проводити заходи по профілактиці пневмонії.

Пологові травми ЦНС.

Травма спинного мозку є найменш вивченою родовою травмою нервової системи. Тяжкі крововиливи ведуть до зупинки дихання при народженні і до високої смертності в неонатальному періоді. Хребет у новонародженого більш еластичний, ніж спинний мозок, тому його можна розтягнути до 5 см, в той час як максимальне розтягнення спинного мозку складає 0,5 –0,6 см. Розтягнення хребта може вести до опущення стовбура мозку та вклинення його в великий потиличний отвір. Враховуючи це, слід пам’ятати, що спинний мозок у дитини може бути розірваним, а хребет цілим, і на рентгенограмі нічого не виявляється. Дислокація чи переломи хребців одразу вказують на тяжке ураження спинного мозку.
Травма спинного мозку в ділянці С_І-С_ІI частіше зустрічається при головному передлежанні і обумовлена надмірною ротацією. Пошкодження сегментів С_VI-Т_Iчастіше буває результатом сильної тракції при сідничному передлежанні. Травмуються часто (25 %) і діти в лицьовому передлежанні, коли голова плода закинута назад.
Ступінь прояву клінічних симптомів буває різним і залежить від тяжкості ураження. При легкому ураженні спостерігається непостійна перехідна м’язова гіпотонія, ослаблений крик, нерізко виражені дихальні розлади. У випадках більш тяжких уражень симптоматика характерна для спінального шоку: яскравий синдром дихальних розладів, адинамія, м’язова гіпотонія, арефлексія, ноги розігнуті і відведені в стегнах, нерухомі, часом з рідкими спонтанними рухами. Якщо тримати дитину горизонтально обличчям вниз, вона “звисає”. Часом виявляється двобічний (рідше однобічний) параліч Дюшена-Ерба, Керера, параліч діафрагми, симптом Горнера. Рефлекс відсмикування виражений різко, не подавляється. Тому у відповідь на поодинокий укол голкою нога згинається і розгинається декілька разів у всіх суглобах (осцілує), що є патогномонічним симптомом ураження спинного мозку. У випадках найтяжчого ураження відсутня больова чутливість і є парез сфінктера сечового міхура, що виявляється пасивним витіканням сечі, якщо новонародженого тримати в вертикальному положенні.
У недоношених клінічна симптоматика може з’являтись через декілька днів після травми, тобто є латентний період від моменту травми до її клінічних проявів. В умовах активної життєдіяльності (смоктання, рухи) на фоні фізіологічної гіпопротромбінемії кровотеча з судин посилюється.
В діагностиці допомагають такі методи обстеження, як люмбальна пункція, мієлографія, рентгенографія хребта, комп’ютерна томографія.
Лікування. Імобілізація спинного мозку, в тяжких випадках витяжіння. Якщо мієлограма показує вдавлення спинного мозку, необхідні ламінектомія і видалення екстрадурального згустку. Призначають препарати, що підвищують згортання крові (вікасол, епсилон-амінокапронова кислота) і зменшують проникність судин (рутин, аскорбінова кислота, кальцій, дицинон та ін.).
Якщо дитина не загинула в гострому періоді (7-10 днів), призначають тривалу відновну терапію (ЛФК, масаж, фізіотерапія, електростимуляція, медикаментозні препарати – алое, АТФ, пірогенал, дібазол, вітаміни групи В, галантамін, прозерин, енцефабол, ліпоцеребрин та ін.).
Внутрішньочерепна пологова травма новонароджених об’єднує різні за локалізацією і ступенем тяжкості пошкодження головного мозку, що виникають під час пологів. Треба підкреслити, що внутрішньочерепна пологова травма – це не однорідне поняття з внутрішньочерепним крововиливом, бо в її патогенезі крім органічних і механічних пошкоджень судин мозку значна роль належить тяжким функціональним розладам мозкового кровообігу з порушенням гемо- і ліквородинаміки, набряком мозкової тканини і вторинними змінами мозкових клітин, які виникають не тільки внаслідок механічних ушкоджень дитини, але і з інших причин навіть тоді, коли механічна травма виключається.
Внутрішньочерепна пологова травма – це тяжке захворювання з багаточисленними клінічними проявами, що веде до високої летальності новонароджених. Багато дітей, що залишились живими, в подальшому страждають органічними і функціональними захворюваннями нервової системи.
Незважаючи на значні успіхи, що досягнуті в акушерстві, частота цієї патології залишається високою, а серед причин смертності неонатального періоду внутрішньочерепна пологова травма займає І місце, складаючи 24-54 %.
За даними ВООЗ, щорічно народжується 120 млн дітей, 1 % яких має внутрішньочерепну пологову травму. Біля 300000 з них помирають і така ж кількість мають тяжкі пошкодження у вигляді розумового і фізичного відставання, ДЦП, епілептичних припадків та інших порушень, що обумовлюють їх глибоку інвалідизацію.
Етіологія і патогенез. Сприяючими факторами у виникненні ВЧПТ є анатомо-фізіологічні особливості організму новонародженого:
1. Знижена резистентність судинної стінки, підвищена проникність судин.
2. Недосконалість розвитку ЦНС і, як наслідок, – недосконалість регуляції судинного тонусу і системи гомеостазу.
3. Функціональна незрілість печінки – недосконалість згортальної системи крові (зниження концентрації протромбіну, проконвертину та ін.), зниження загальної коагуляційної здатності крові та ін.
В даний час загальновизнано, що ведуче місце в етіології ВЧПТ належить гіпоксії плода. В 75 % випадків ВЧПТ обумовлена асфіксією. Вже доведено, що внутрішньоутробна асфіксія при відсутності будь-яких механічних впливів на мозок плода може бути причиною тяжких порушень і множинних крововиливів в мозок. Мозок страждає ще в період внутрішньоутробного розвитку від дії багаточисельних негативних факторів. Нормальні і патологічні пологи лише збільшують церебральні порушення.
Звідси випливає, що навіть нормальні пологи часом викликають серйозні ускладнення вже сформованих до пологів мозкових порушень. В 1/3 новонароджених, що загинули від ВЧПТ, знаходять зміни в стінці судин.
Морфологічні зміни різноманітні: від функціональних порушень до незворотніх морфологічних змін (вогнища некрозу, великі крововиливи тощо).
За локалізацією ВЧК у новонароджених поділяються на:
1. Епідуральні (екстрадуральні) – тобто між внутрішньою поверхнею черепа і твердою мозковою оболонкою. Їх ще називають внутрішньою кефалогематомою (cephalohaematoma internum).
2. Субдуральні – звичайно результат розриву вен, що впадають в sinus sagitalis superior. Нерідко вони виникають в результаті розриву мозочкового намету (tentorium cerebelli). Ці крововиливи звичайно однобічні і складають 28 % всіх крововиливів.
3. Субарахноїдальні – найбільш часті (до 55 %) крововиливи, що виникають в м’які мозкові оболонки та субарахноїдальний простір, зазвичай двобічні.
4. Інтравентрикулярні – біля 12 % всіх крововиливів. Частіше локалізуються в бокових шлуночках, рідше – в третьому і четвертому шлуночках мозку.
5. Крововиливи в речовини мозку спостерігаються рідко, переважно у недоношених дітей. Зазвичай локалізуються в ділянці v. terminalis під епендимою.
6. Комбінація різних видів крововиливів.
Клінічні прояви різноманітні, нерідко строкаті і залежать від морфологічних змін в ЦНС. Це пояснюється тим, що при ВЧПТ страждає весь організм і клінічна симптоматика складається з наступних ознак:
1. Ураження ЦНС (загальні і вогнищеві симптоми).
2. Ураження внутрішніх органів (недостатність: дихальна, серцева, судинна, наднирникова).
3. Метаболічні порушення (КОР, гемодинамічні, водносольового обміну).
4. Порушення імунітету.
Клінічні прояви ВЧПТ залежать від морфологічного субстрату. Так, явища набряку мозку і гіпертензійного синдрому клінічно проявляються порушенням мозкового кровообігу І-ІІІ ст. ВЧК характеризуються багаточисельними клінічними симптомами в залежності від їх локалізації і розмірів. Однак в зв’язку з недосконалістю нервової системи новонароджених топічна діагностика ВЧК затруднена.
При епі- і субдуральних крововиливах симптоматика з’являється після удаваного “світлого проміжку”. Гематома, що утворилася, викликає збільшення внутрішньочерепного тиску, стиснення життєво важливих центрів стовбура мозку, кори і підкоркових утворів, зміщення лікворних шляхів. Клінічно це проявляється блювотою, судомами (часом локальними в певній частині тіла), почащеним і нерегулярним диханням, аритмією частоти серцевих скорочень з тенденцією до брадикардії, м’язовою гіпотонією, слабким і болючим криком. Температура тіла, як правило, знижена. Наростає гіпертензійно-гідроцефальний синдром. На очному дні – застійні явища з ділянками дрібних геморагій. При великих гематомах діти швидко гинуть.
Епідуральні крововиливи утворюється при тріщинах і переломах кісток черепа, а також зрідка при розриві середньої артерії мозкової оболонки. Тверда мозкова оболонка досить щільно зв’язана з кістками черепа і відшарування її кров’ю відбувається з труднощами, тому епідуральна гематома свідчить про тяжкість травми.
Розриви дублікатур твердої мозкової оболонки і великих вен, що супроводжуються субдуральними крововиливами, є найбільш частим видом пологової травми черепа. Розрив намету мозочка складає 90-93 % всіх смертельних пологових травм. Він розташований в ділянці середньої третини вільного краю намета. Розрив може бути однобічним (частіше зліва), чи двобічним. Субдуральний крововилив при розриві намету мозочка локалізується супратенторіально, а при повному розриві – і інфратенторіально в середній і задній ямках черепа.
Субдуральні крововиливи в більшості випадків є наслідком пологової травми. Тяжкість ушкоджень при цьому настільки значна, що при великих крововиливах смерть настає інтранатально, чи досить швидко після народження.
Для субарахноїдальних крововиливів характерні часті приступи вторинної асфіксії і апное, дихання поверхневе і нерегулярне. ЧСС сповільнена, аритмічна. Діти мляві, м’язова гіпотонія, слабкість смоктання і ковтання. Часом симптоматика з’являється на 3-4-й день життя, коли стан дитини різко погіршується, спостерігається загальна гіперестезія, тремор, судоми мімічних м’язів і кінцівок, збільшення чи зменшення температури тіла. Очі широко відкриті, вираз обличчя наляканий з фіксованим поглядом, велике тім’ячко напружене. Вроджені рефлекси відсутні. Позитивні симптоми Грефе і “заходячого сонця”. При люмбальній пункції ліквор ксантохромний чи з домішками крові. Крововиливи в м’які мозкові оболонки характерні для недоношених, що загинули при явищах внутрішьоутробної чи післяродової асфіксії.
При внутрішньошлуночкових крововиливах спостерігається коматозний стан дитини з глибокими розладами дихання, серцевої діяльності, гіпертермією. Дуже характерні тонічні судоми та опістотонус. Часто спостерігаються анізокорія, звуження зіниць, симптом плаваючих очних яблук. Великі крововиливи нерідко ведуть до смерті.
Субепендімальні крововиливи проявляються глибокими розладами функцій ЦНС, порушенням регуляції вегетативно-трофічних функцій. При них може відбутись прорив крові в боковий шлуночок з розвитком клініки ВШК.
Крововилив в речовину мозку спостерігається рідко і по клінічних проявах ідентичний перенесеній асфіксії в пологах. Діти неспокійні, страдницький вираз обличчя, судомні посмикування мімічної мускулатури і кінцівок, зригування, відсутність безумовних рефлексів, При люмбальній пункції кров в рідині відсутня.
Крововилив в речовину мозку у мертвонароджених спостерігається в 3,7 %, у померлих новонароджених в 40-70 %. Великі крововиливи виникають при поєднанні асфіксії з інфекційними захворюваннями, ГХН, глибокою недоношеністю, пологовою травмою чи іншою патологією на фоні порушення згортання крові. Дрібні множинні, частіше периваскулярні крововиливи звичайно локалізуються в білій речовині. Крововиливи в кору та стовбурову частину мозку бувають рідко. Типовими є крововиливи під епендиму зовнішньої стінки бокового шлуночка. Руйнування епендими веде до прориву крові в шлуночки мозку з клінікою внутрішньошлуночкових крововиливів. Спостерігаються переважно у недоношених дітей.
Досить часто бувають змішані форми крововиливів, що ще більш затруднює топічну діагностику. Про наявність ВЧК свідчать:
1. Загальномозкові симптоми (пригнічення, збудження, гідроцефально-гіпертензійний).
2. Вогнищева симптоматика (локальні парези і паралічі, локальні судоми, дисфункція черепномозкових нервів).
Діагностика ВЧК грунтується на слідуючому:
1. Анамнез вагітності і пологів.
2. Наявність загальномозкової і вогнищевої симптоматики.
3. Спинно-мозкова пункція.
4. Офтальмоскопія.
5. Нейросонографія.
6. Діафаноскопія.
7. Реоенцефалографія.
8. Ехоенцефалографія.
9. Комп’ютерна томографія.
Лікування новонароджених з ВЧПТ поділяється на 2 періоди: лікування гострого періоду і відновного періоду. Починається лікування в родзалі з проведення реанімаційних заходів, потім продовжується в перші 7-8 днів в палатах інтенсивної терапії, а з 8-9-го дня у відділеннях патології новонароджених.
В гострому періоді призначають:
1. Повний спокій.
2. Спеціальне положення (піднятий головний кінець, голова фіксована, краніоцеребральна гіпотермія).
3. Вигодовування через зонд.
4. Гемостатичні засоби.
5. Дегідратаційна терапія.
6. Усунення дефіциту калію, метаболічного ацидозу, покращення мікроциркуляції.
7. Боротьба з дихальними і серцево-судинними розладами, дисфункцією наднирників.
8. Протисудомна терапія.
9. Повторні люмбальні пункції для санації спинно-мозкової рідини.
Лікування відновного періоду ВЧПТ складається з продовження розпочатої раніше терапії, активації окисно-відновних процесів, стимулюючих засобів, підвищення опірності організму, розсмоктуючої терапії та препаратів, що покращують репаративні процеси в ЦНС. При збудженні призначають седативні засоби. Медикаментозне лікування поєднують з фізіотерапевтичними методами. Важливе місце у відновній терапії мають масаж та лікувальна гімнастика.
В 1-1,5 місячному віці діти передаються під нагляд дитячих невропатологів для тривалої переривчастої реабілітаційної терапії.
Прогноз при ВЧПТ серйозний і залежить від величини, локалізації крововиливів та супутньої патології дитини. Якщо в перші 3-4 дні стан покращується, надія на видужання збільшується. Життя новонародженого можна вважати поза загрозою, якщо протягом 3-4 днів судоми не відновлються і відсутні порушення з боку життєво важливих органів. Прогноз тим гірший, чим раніше з’являються загальні ознаки та чим вони тяжчі.
Досвід показує, що найкращий прогноз мають субдуральні крововиливи. Крововиливи в м’які мозкові оболонки та в речовину мозку часто залишають наслідки:
1. Парези і паралічі.
2. Дитячий церебральний параліч.
3. Епілепсія.
4. Гідроцефалія.
5. Розумовий недорозвиток.
Профілактика полягає в:
1. Оздоровленні вагітної жінки.
2. Виборі оптимальної тактики при пологах.
3. Правильному підході до новонародженого з підозрою на пологову травму, обережній реанімації дітей.

Задачі
РОДОВІ ТРАВМИ

Задача 1.
Дитина народилася від ІІ вагітності, що перебігала з анемією, II затяжних пологів (слабкість родової діяльності), в головному передлежанні. Під час пологів спостерігалось довготривале стояння голівки над входом в малий таз. При огляді голівка конфігурована вверх, доліхоцефалічної форми, кістки черепа не пальпуються через набряк м’яких тканин. На потилиці помітна припухлість м’яких тканин тістуватої консистенції, що розповсюджується на обидві потиличні кістки. Шкіра над ділянкою припухлості ціанотичночервоного кольору. Симптому флюктуації немає.
Завдання: 1. Поставте діагноз.
2. Вкажіть критерії діагнозу.
3. З якою травмою треба проводити диференціальний діагноз?
Задача 2.
Дитина народилась від І фізіологічної вагітності, в сідничному передлежанні від жінки з вузьким тазом. При огляді помітна припухлість в ділянці лівої ключиці, обмеження активних рухів в лівій руці. При пальпації ключиці виявлено болючість і симптом крепітації. Загальний стан дитини не страждає.
Завдання: 1. Поставте діагноз.
2. Вкажіть подальшу тактику лікування.
Задача 3.
Дитина народилася від ІІ стрімких пологів в задньопотиличному передлежанні в асфіксії І ступеня. Маса при народженні 3900 г, довжина 50 см. При народженні на тім’яній кістці зліва була помітна обширна припухлість м’яких тканин. Через 2 дні припухлість стала меншою, але більш чітких контурів, безболісна, розмірами 2ґ 3 см. В основі відчувається валик по типу “вдавлення кістки”. Симптом флюктуації позитивний.
Завдання: 1. Поставте діагноз.
2. Вкажіть критерії діагнозу.
3. З яким станом треба проводити диференціальний діагноз?
Задача 4.
Дитина народилася від І затяжних пологів в сідничному передлежанні від жінки з вузьким тазом. При огляді помітна припухлість на шиї в ділянці грудинноключичнососкового м’яза зліва круглої форми до 2,5 см в діаметрі, щільна, болюча. Голівка нахилена в бік припухлості. Пасивні рухи спричиняють крик дитини.
Завдання: 1. Поставте діагноз.
2. Визначте тактику лікування дитини (основні напрямки).
Задача 5.
Дитина народилася від II пологів в сідничному передлежанні з затрудненим виведенням ручок. При огляді виявлено, що голова нахилена в правий бік, права рука приведена до тулуба розігнута в суглобах, ротована в середину в плечі, пронована в передпліччі. Долонне згинання кисті. Плече опущене. Спонтанн рухи відсутні в плечовому і ліктьовому суглобах, обмежене тильне згинання кисті і рухи пальцями. Рука не бере участі в рефлексі Моро, виражена гіперестезія.
Завдання: 1. Поставте діагноз.
2. Вкажіть критерії діагнозу.
3. Визначте тактику лікування.
Задача 6.
Дитина народилася від І пологів в ніжному передлежанні. При огляді ліва рука лежить вздовж тулуба, розігнута в суглобах, пронована. Кисть пасивно звисає. Активні рухи в ліктьовому і променевозап’ястному суглобах відсутні, в пальцях – різко обмежені; рухи в плечовому суглобі збережені. Рука бере участь в рефлексі Моро, але не викликаються хватальний і долонноротовий рефлекси. Знижена больова чутливість на передпліччі.
Завдання: 1. Поставте діагноз.
2. Вкажіть критерії діагнозу.
3. Визначте тактику лікування.
Задача 7.
Дитина народилася від І пологів, під час яких спостерігалось затруднене виведення плечиків. При огляді помітно, що ліва рука пасивно звисає вздовж тулуба, її легко закинути за шию, спонтанні рухи відсутні. Больова чутливість різко знижена. Відсутні хватальний, долонноротовий рефлекси на лівій руці. Рука не бере участь в рефлексі Моро. Сухожильні рефлекси не викликаються. Шкіра бліда, холодна.
Завдання: 1. Поставте діагноз.
2. Вкажіть критерії діагнозу.
3. Визначте тактику лікування.
Задача 8.
При огляді новонародженої дитини, що народилась в сідничному передлежанні, виявлено загальну адинамію, різку м’язову гіпотонію, арефлексію. Дитина знаходиться в позі “жабки”. Дихання неритмічне, почащене, поверхневе, з втягуванням податливих місць грудної клітки. Апноетичні паузи по 68 сек. У відповідь на поодинокий укол голкою нога згинається і розгинається декілька разів у всіх суглобах – “осцілує”. При вертикальному положенні тіла спостерігається пасивне витікання сечі.
Завдання: 1. Поставте діагноз.
2. Вкажіть критерії діагнозу.
3. Визначте тактику лікування.
Задача 9.
Новонароджена дитина народилася від стрімких пологів з оцінкою по Апгар 34 бали. На 2ий день життя стан дитини тяжкий. Вона не реагує на огляд лікаря. Загальна м’язова атонія і арефлексія. Відсутня реакція на больові подразники. Очі напівзакриті. Очні яблука “плаваючі”, симптом “заходячого сонця”. Брадикардія (ЧСС 100 за 1 хв). Дихання поверхневе, неритмічне з апноетичними паузами. Молоко в шлунку не. утримує. Не кричить.
Завдання: 1. Поставте діагноз.
2. Вкажіть критерії діагнозу.
3. Визначте основні напрямки лікування дитини.

Еталони відповідей
РОДОВІ ТРАВМИ

Задача 1.
1. Родова пухлина.
2. Довготривале стояння голівки над входом у малий таз; набряк м’яких тканин розповсюджується на обидві потиличні кістки, симптому флюктуації немає.
3. Кефалогематомою.
Задача 2.
1. Родова травма, перелом лівої ключиці.
2. Пов’язка Дезо на 10 днів.
Задача 3.
1. Кефалогематома.
2. Припухлість, обмежена однією кісткою; чітких розмірів; в основі припухлості валик по типу “вдавлення кістки”; симптом флюктуації позитивний.
3. Родовою пухлиною.
Задача 4.
1. Родова травма (надрив грудинноключичнососкового м’яза зліва).
2. Імобілізація на 710 днів, потім розсмоктуюча терапія.
Задача 5.
1. Родова травма (верхній параліч плечового сплетення Дюшена-Ерба).
2. Голова нахилена в правий бік; права рука приведена до тулуба, зігнута в суглобах, ротована всередину в плечі, пронована в передпліччі; долонне згинання кисті; плече опущене; спонтанні рухи відсутні в плечовому і ліктьовому суглобах; обмежене тильне згинання кисті і рухи пальцями; рука не приймає участь в рефлексі Моро; виражена гіперестезія.
3. Накладання шин, лангет, ЛФК, теплові і фізіотерапевтичні процедури. Електрофорез з лідазою, прозерином; ін’єкції алое, вітаміни групи В, АТФ.
Задача 6.
1. Родова травма (нижній параліч плечового сплетення Дежерин-Клюмпке).
2. Ліва рука лежить вздовж тулуба, розігнута в суглобах, пронована; кисть пасивно звисає; активні рухи в ліктьовому і променевозап’ястковому суглобах відсутні, в пальцях різко обмежені, в плечовому суглобі збережені; рука бере участь в рефлексі Моро, але не викликаються хватальний і долонноротовий рефлекси; зниження больової чутливості на передпліччі.
3. Накладання шин, лангет, ЛФК, масаж; теплові і фізіотерапевтичні процедури; електрофорез з лідазою, прозерином; ін’єкції алое; вітаміни групи А; АТФ.
Задача 7.
1. Родова травма (тотальний параліч плечового сплетіння).
2. Ліва рука пасивно звисає вздовж тулуба, її легко закинути за шию; спонтанні рухи відсутні; больова чутливість різко знижена; відсутні хватальний і долонноротовий рефлекси на лівій руці; рука не бере участі в рефлексі Моро, сухожильні рефлекси відсутні; шкіра бліда, холодна.
3. Накладання шин, лангет, ЛФК, масаж; теплові і фізіотерапевтичні процедури; електрофорез з лідазою, прозерином; ін’єкції алое; вітаміни групи В; АТФ.
Задача 8.
1. Родова травма ЦНС (травма спинного мозку).
2. Патогномонічна ознака – “осциляція” ніжки при уколі голкою.
3. Імобілізація спинного мозку. Призначення препаратів, що підвищують згортання крові і зменшують проникливість судин.
Задача 9.
1. Родова травма ЦНС (крововилив в мозок).
2. Дитина не реагує на огляд лікаря; загальна м’язова атонія і арефлексія; відсутня реакція на больові подразники; очі напівзакриті; очні яблука “плаваючі ”, симптом “заходячого сонця”; брадикардія 100 за 1 хв; дихання поверхневе, неритмічне з апноетичними паузами; молоко в шлунку не утримує; не кричить.
3. Корекція гіповолемії, метаболічних розладів; люмбальна пункція; дегідратація. В подальшому – відновна терапія

 

 

 

АКУШЕРСЬКІ ПОВОРОТИ

КЛАСИФІКАЦІЯ АКУШЕРСЬКИХ ПОВОРОТІВ

Акушерським поворотом називається операція, за допомогою якої плід з несприятливого для розродження положення повертають у вигідне поздовжнє положення.
Акушерські повороти поділяються на такі групи:
1. Зовнішній профілактичний поворот плода:
А. При сідничному передлежанні за методом Б.А.Архангельського.
Б. При сідничному передлежанні за методом І.І.Грищенка, А.Е.Шулешової.
В. При поперечному чи косому положенні за методом Б.А.Архангельського.
2. Зовнішньо-внутрішній комбінований поворот при повному відкритті шийки матки:
А. При будь-якому положенні плода — класичний спосіб.
Б. При поперечному положенні плода — за методом С.Я.Бояркіна.
В. При поздовжньому і косому положненні плода — за методом С.Я.Бояркіна.
Г. При поперечному положенні плода — за методом Буша.
Д. При поперечному положенні плода — за методом Утропона.
3. Зовнішньо-внутрішній комбінований поворот плода при неповному відкритті шийки матки:
А. При поздовжньому положенні головному передлежанні плода.
Б. При поперечному положенні плода.
Види поворотів:
а) з поперекового положення на голівку;
б) з поперекового положення на ніжку;
в) з тазового положення на голівку;
г) з головного положення на ніжку.

Форми поворотів:

а) на одну ніжку;
б) на обидві ніжки;
в) на сідниці;
г) на голівку.

ЗОВНІШНІЙ ПРОФІЛАКТИЧНИЙ ПОВОРОТ ПЛОДА
Показання:

1) тазове передлежання плода;
2) косе і поперечне положення плода.

Умови:

1) вагітність 33-36 тижнів;
2) повна рухомість плода;
3) широкий або нормальний таз;
4) один живий нормальний плід;
5) відсутніть ожиріння, напруження м’язів матки і передньої черевної стінки;
6) точне знання передлежання, позиції і виду плода;
7) уточнення акушерської ситуації за допомогою ультразвукового дослідження;
8) відсутність у матері патології вагітних і важких екстрагенітальних захворювань;
9) нормальний об’єм амніотичної рідини;
10) згода вагітної на поворот.

Протипоказання:

1) кровотечі з піхви під час цієї вагітності;
2) невиношування попередніх вагітностей;
3) багатоводдя чи маловоддя;
4) багатопліддя;
5) великий чи гігантський плід;
6) вузький таз (ІІ, ІІІ чи IV ступеня);
7) рубці або пухлини в піхві чи матці;
8) пухлина додатків матки, що перешкоджає природному розродженню;
9) вроджені вади розвитку плода (анцефалія, гідроцефалія і інші);
10) важкі екстрагенітальні захворювання (крововилив в мозок, інфаркт міокарда, гіпертонічний криз і інші);
11) важка патологія вагітності (передлежання плаценти, передчасне відшарування дитячого місця і інші);
12) аномалії розвитку матки (однорога чи сідлоподібна матка, перетинка в порожнині і інші), операції на матці (кесарів розтин, консервативна міомектомія, перфорація матки і інші).

Підготовка до операції:

1) очищають кишечник і спорожнюють сечовий міхур;
2) вводять бета-адреноміметики (наприклад, тербуталін у дозі 5 мкг/хвилину або ритодрин в дозі 0,2 мг/хвилину);
3) вагітну кладуть спиною на тверду гладку поверхню, згинають ноги в тазостегнових і колінних суглобах;
4) оператор сідає справа від жінки і проводить зовнішнє акушерське обстеження.