Параліч n. facialis зустрічається при ураженні накладеними вихідними акушерськими щипцями периферичної ділянки нерва та його гілок.
Симптоми бувають виражені по різному. Можна виявити розширення очної щілини – лагофтальм, або “заяче око”, повіки не заплющуються повністю, при спробі заплющення очне яблуко зміщується вверх і видно білкову оболонку під райдужкою – феномен Белла. На стороні ураження куточок рота опущений, нерухомий, припухлий, носогубна складка відсутня, сльозотеча, асиметрія рота при крику.
Диференціюють пологову травму з синдромом Мебіуса (відсутність ядра нерва) та внутрішньочерепним крововиливом. При центральному парезі лагофтальм і феномен Белла відсутні.
Лікування не завжди необхідне. Периферичні парези травматичного генезу мають тенденцію до швидкого відновлення навіть без лікування. При більш глибоких ураженнях в період новонародженості призначають аплікації озокериту, парафіну та інші теплові процедури, ін’єкції вітамінів групи В.
Паралічі плечового сплетення (plexus brachialis) – результат надмірного витягування чи прямого тиску на нервове сплетення (акушерська допомога, патологічне положення плода в пологах з розігнутою голівкою). В залежності від того, які гілки сплетення уражені, розрізняють верхній, нижній і тотальний типи акушерського параліча.
Верхній тип параліча (Дюшена-Ерба) виникає в результаті ураження верхнього первинного пучка плечового сплетення чи шийних корінців, що починаються з сегментів СV-СVI спинного мозку. Частіше буває справа, може бути двобічним і поєднуватись з ураженням спинного мозку.
Клініка досить типова – порушується функція проксимального відділу верхньої кінцівки. Рука приведена до тулуба, розігнута у всіх суглобах, ротована всередину в плечі, пронована у передпліччі, кисть зігнута в долоні, голова нахилена до хворого плеча, плече опущене. Спонтанні рухи відсутні в плечовому та ліктьовому суглобах, рухи в долоні і пальцях збережені, але обмежені. Рука не бере участі в рефлексі Моро, при піднятті дитини в горизонтальному положенні вона звисає. Рефлекс Бабкіна (долонно-ротовий) викликається. Для прикладу приводимо виписку з історії хвороби дитини Ш. (хлопчик).
Дитина переведена з пологового будинку № 2 м.Тернополя у відділення патології новонароджених у віці 5 днів.
Дитина від ІІ-ї вагітності, яка протікала на фоні анемії в першій половині вагітності, друга половина – без особливостей.
Пологи ІІ-і, термінові, затруднене виведення плечиків, великий плід, загроза розриву промежини. Перінеотомія. Перінеорафія.
Оцінка за шкалою Апгар: 8-8 балів.
Маса при народженні: 5 кг 200 г.
Довжина: 55 см.
Окружність голівки: 38 см.
Окружність грудної клітки: 36 см.
В ранньому адаптаційному періоді спостерігався синдром рухових порушень – відсутність активних рухів у лівій верхній кінцівці, перелом лівої клочиці, у зв'язку з чим на 9-ий день дитина переведена у відділення патології новонароджених.
При огляді: загальний стан важкий за рахунок неврологічної симптоматики: вираз обличчя страдницький, горизонтальний ністагм з ротаторним компонентом, крик болісний, мозковий, тремор кисті правої ручки, тремор підборіддя.
Рефлекси новонародженого: орального автоматизму викликаються; рефлекси Бабкіна, Робінсона, Моро зліва не викликаються; рефлекси спінального автоматизму також не викликаються.
Велике тім’ячко 4ґ 4 см, не напружене, на рівні кісток черепа.
Шкірні покриви гіперемійовані, ціаноз носогубного трикутника, акроціаноз.
Підшкірно-жирова клітковина розвинена надмірно, тургор та еластичність тканин знижена. Над легенями дихання пуерильне; серцеві тони гучні, ритмічні. Частота дихання 40 за хвилину, частота серцевих скорочень 144 за хвилину. Живіт при пальпацій не болючий. Стілець та діурез не прушені.
Обстеження: Загальний аналіз крові – ер. – 4,02ґ 1012/л; гемоглобін 128 г/л; кп – 0,9; тромбоцити 240ґ 109/л; лейкоцити 10,1ґ 109/л; гематокрит – 0,38. Лейкоцитарна формула: еозинофіли 1%, паличкоядерні 1%, сегментоядерні 30%, лімфоцити 54%, моноцити 10%. Загальний аналіз сечі: кількість 1,0 л; мутна, реакція кисла, епітелій плоский 1-3 в п/з, лейкоцити 0-1 в п/з, слизу незначна кількість. Біохімічний аналіз крові: глюкоза 4,5 ммоль/л, білок 56 г/л, білірубін 41,2 мкмоль/л: прямий 10,3 мкмоль/л, непрямий 30,9 мкмоль/л. Копрограма: кал оформлений, м”який, жовтий, мила – незначна кількість, лейкоцити 1-3 в п/з, бактерій багато, слизу помірна кількість. Нейросонографія: структури мозку симетричні, бокові шлуночки симетричні, в ділянці передніх рогів лівий 4 мм, правий 4 мм, третій 5 мм. Ехогенність звивин підсилена. УЗД внутрішніх органів: без патологічних змін. Консультація ортопеда: зрощений перелом середньої третини лівої ключиці. Пологовий лівобічний брахіоплексит.
Виставлено клінічний діагноз: Пологова травма – перелом ключиці, лівобічний брахіоплексит Дюшена-Ерба. Перинатальне ураження ЦНС, травматично-гіпоксичного генезу, синдром підвищеної збудливості, гострий період.
Лікування:
· Грудне вигодовування 7 разів на добу.
· Укладка голівки на ватно-марлевому бублику.
· Фенобарбітал 0,005 ґ 3 р.
· Полісорб 3 ч.л. + 60 мл 5% р-ну глюкози по 20,0ґ 3 р./добу.
· Вітамін Е 5 к.ґ 3 р.
· Розчин глюкози 5% 7-,0 мл + Лазікс 0,5 мл + Панангін 1,0 мл + Дексон 0,3 мл + Рибоксин 1,0 мл вводити в/в
· УВЧ на ліве плече
На фоні проведеного лікування через 10 днів стан дитини покращився, функція лівої ручки почала відновлюватися. На другому етапі лікування призначено:
· Вітамін В1 по 0,5 мл в/м через день
· Вітамін В6 по 0,5 мл в/м через день
· АТФ по 0,5 мл в/м через день
· Масаж загальний з акцентом на ліву ручку
· Озокерит на ліву ручку
Через 20 днів функція лівої ручки відновилася, дитина стала спокійнішою, зник тремор, ністагм, крик став голосний, вираз обличчя спокійний. Дитина виписана додому під нагляд невролога поліклініки з із рекомендаціями з догляду і виголовування.
У випадку важкого параліча рука відділена від тулуба глибокою і повздовжньою складкою (симптом “лялькової ручки” Новіка), в пахвинній впадині велика кількість складок у вигляді острівця (“пахвинний острівець”), є шкірна перетяжка в проксимальному відділі паретичного плеча. Пасивні рухи в ураженій кінцівці завжди неболючі (!), в плечі може бути симптом “лускання” (симптом Фінка) при підвивиху і вивиху головки плечової кістки.
При ураженні спинного мозку на рівні СV-СVI до вказаної симптоматики додаються симптоми пірамідної недостатності: посилення рефлексів і м’язового тонуса в нозі на боці ураження.
Нижній дистальний параліч (Дежерин-Клюмпке) виникає в результаті ураження середнього і нижнього пучків плечового сплетення або корінців, що починаються від СVII-ТI сегментів спинного мозку. Порушується функція дистального відділу руки в результаті парезу згиначів передпліччя, кисті, пальців. М’язова гіпотонія. Рука розігнута у всіх суглобах, лежить вздовж тулуба, пронована, кисть пасивно звисає і має форму “тюленячої лапки” (якщо переважає ураження променевого нерва) чи “пазурової лапки” (при переважному ураженні ліктьового нерву).
При огляді кисть бліда з ціанотичним відтінком (симптом “ішемічної рукавички”), холодна на дотик, м’язи атрофуються, кисть сплющується, рухи в плечі збережені, рефлекс Моро знижений, а хватальний та Бабкіна відсутні. Ураження шийних симпатичних стовбурів характеризується появою синдрому Бернара-Горнера (птоз, міоз, енофтальм) на ураженому боці.
Тотальний параліч верхньої кінцівки (параліч Керера) спостерігається при ураженні нервових волокон всього плечового сплетення або корінців, що виходять з СV-ТI сегментів спинного мозку. Частіше буває однобічним, клінічно характеризується відсутністю активних рухів, різкою м’язовою гіпотонією (може бути симптом “шаліка”), відсутністю вроджених і сухожильних рефлексів і трофічними розладами. Як правило, є синдром Бернара-Горнера.