Дослідження рефлекторно-рухових функцій

Для виявлення розладів системи довільних рухів (паралічів чи парезів) вивчають:

1. Об”єм активних рухів

2. Силу м”язів

3. М”язовий тонус

4. Наявність атрофій чи гіпотрофій

5. Наявність фібрилярних чи фасцикулярних посмикувань м”язів.

6. Рефлекси

7. Патологічні рефлекси

 

Для виявлення парезів використовують проби Баре: верхню та нижню.

При верхній пробі Баре хворому пропонують витягнути вперед обидві руки. При цьому паретична рука опускається швидше.

При нижній пробі Баре пропонують хворому підняти ноги догори і оцінюють, яка нога швидше втомлюється і опускається, тим самим визначивши, яка кінцівка паретична.

 

Аналогічно оцінюють виконання проби Будди.

 

Тонус м”язів визначають шляхом пасивних рухів в окремих групах, вимірюванням їх об”єму на однаковому рівні..

Огляд м'язового стану доповнюється спостереженням за ходою, вставанням зі стільця або ліжка тощо.

Для визначення сили активних м'язових скорочень пропонують хворому активно скорочувати досліджуваний м'яз і намагаються подолати це скорочення, визначаючи напруження, яке для цього потрібне дослідникові. Наприклад, примушують хворого вкоротити двоголовий м'яз плеча (m.biceps), зігнувши передпліччя, і потім пробують розігнути передпліччя.

Дослідження м'язової сили треба проводити послідовно, тобто визначати силу всіх м'язів.Результати дослідження м'язової сили в кінцівках можна оцінити у балах.

М'язова сила в повному обсязі — 5 балів;

легке зниження сили — 4 бали;

помірне зниження сили за умови повного обсягу рухів — 3 бали;

значне зниження сили і зменшення обсягу активних рухів — 2

бали; можливість ледве помітних рухів — 1 бал;

відсутність активних рухів — 0 балів.

Для об'єктивізації м'язової сили використовують динамометри (особливо для пальців кисті).

У разі цілковитої неможливості робити активний рух говорять про параліч м'яза (paralysis). Зменшення сили активного скорочення м'яза має назву парезу (paresis), тобто неповного паралічу.

 

Обстеження рефлексів має важливе значення, оскільки вони становлять основу нервової діяльності.

Рис. Сухожилковий рефлекс (схема).

1 — гамма-центральний шлях; 2 — альфа-центральний шлях; 3— спинномозковий (чутливий) вузол; 4 — клітина Реншо; 5 — спиний мозок; 6 — альфа-мотонейрон спинного мозку; 7 — гама-мотонейрон спинного мозку; — альфа-ефферентний нерв;— гама-ефферентний нерв; 10 — первинний аферентний нерв мязового веретена; 11 — аферентний нерв сухожилка; 12 — мяз; 13— мязове веретено; 14 — ядерна сумка; 15 — полюс веретена.

 

Поверхневі рефлекси.

Кон”юнктивальний і рогівковий рефлекси (рефлекторну дугу утворюють очноямковий і лицевий нерви) викликають дотиком шматочка вати до кон”юнктиви або рогівки ока. У відповідь змикаються повіки. Дуга рефлексів замикається на рівні моста.

Піднебінний і глотковий рефлекси (дугу утворюють чутливі й рухові волокна язикоглоткового і блукаючого нервів) викликають шляхом подразнення слизової оболонки м”якого піднебіння або задньої стінки глотки шпателем чи ложечкою. У відповідь виникає підняття м”якого піднебіння і піднебінного язичка внаслідок скорочення м”язів глотки. Дуга рефлексів замикається на рівні моста і довгастого мозку.

Черевні рефлекси (верхній, середній і нижній) викликають штрихованим подразненням шкіри живота у напрямі до його середньої лінії на рівні реберних дуг, пупка, пахвинних зв”язок. При цьому скорочуються м”язи передньої черевної стінки. Дуги черевних рефлексів утворюються за рахунок міжреберних нервів і грудних сегментів спинного мозку (Т_{УІІ –} Т_ХІІ) за участю пірамідних шляхів.. Замикаються в корі великого мозку.

Підошовний рефлекс полягає у згинанні пальців стопи при штриховому подразненні зовнішного краю підошви стопи. Рефлекторна дуга – сідничний нерв, поперекові й крижові сегменти спинного мозку (L_{5 –} S₁) – утворюється за участю пірамідного шляху. Замикається в корі великого мозку.

 

Глибокі рефлекси.

Надбрівний рефлекс (дуга рефлексу утворюється очноямковим і лицевим нервами, замикається у мозковому стовбурі). Якщо вдарити молоточком по внутрішньому краю надбрівної дуги, змикається очна щілина.

Нижньощелепний рефлекс (дуга містить чутливі й рухові волокна нижньощелепного нерва і відповідні ядра трійчастого нерва у мості). Легкий удар по підборіддю при напіввідкритому роті спричиняє підняття нижньої щелепи.

П”ястково-променевий рефлекс (дугу утворюють серединний, променевий і м”язово-шкірний нерви).Викликається ударом молоточка по шилоподібному відростку променевої кістки і полягає у згинанні руки в ліктьовому суглобі (рис.). Дуга замикається в сегментах С₅ –С₈.

Згинальний і розгинальний ліктьові рефлекси (їхні дуги утворюються відповідно м”язово-шкірним і променевим нервами) Удар молоточком по сухожилку двоголового м”яза плеча у першому випадку і триголового м”яза плеча – у другому викликає згинання чи розгинання руки у ліктьовому суглобі (рис.). Рівень замикання дуг С_5-С₆ та С_7- С₈.

…

Колінний рефлекс (дугу утворює стегновий нерв). Викликається ударом молоточка по сухожилку чотириголового м”яза стегна нижче наколінка. У відповідь нога розгинається в суглобі коліна. Дуга рефлексу замикається у поперекових сегментах спинного мозку (L₂ – L₄).

Ахіллів рефлекс (дуга утворює сідничний нерв). Викликається ударом молоточка по п”ятковому (ахілловому) сухожилку, при цьому спостерігається підошовне згинання стопи. Дуга замикається у верхніх крижових сегментах спинного мозку (S₁ - S ₂).

Глибокі рефлекси згасають при ураженні периферійного нейрона рухових шляхів і посилюються при ураженні центрального.

При опису рефлексів зазначають їх виразність (жваві, знижені, відсутні,

підвищені). Обов”язково визначають однаковість їх зліва та справа.

При патології рефлекси або підвищуються (гіперрефлексія) або знижуються

(гіпорефлексія), можуть бути відсутні (арефлексія).

Найзначнішими у клінічній діагностиці захворювань нервової системи є патологічні, рефлекси з нижніх кінцівок, що спостерігаються на ступні. їх поділяють на згинальні та розгинальні.

Патологічні рефлекси. Всі патологічні рефлекси поділяють на згинальні та розгинальні.До згинальних на ногах відносять наступні: Россолімо, Жуковського, Менделя-Бехтерева. До розгинальних відносять симптоми: Бабінського, Опенгейма, Гордона, Штрюмпеля, Шефера, Пусепа, Редліха, Гросмана. Патологічні рефлекси є достовірною ознакою ураження пірамідного шляху.

Симптом Бабінського викликають штриховим подразненням зовнішнього краю підошви (рис.).

При цьому замість нормального підошовного згинання всіх пальців спостерігається віялоподібне розведення їх, а І палець розгинається. Подібний рух пальців можна викликати при проведенні пальцями лікаря з натисканням вздовж гребеня великогомілкової кістки згори вниз – симптом Оппенгейма ( рис.),

 

при стисканні литкового м”яза - симптом Гордона (рис.)

 

п”яткового сухожилка - симптом Шеффера.

 

При постукуванні по підошовній поверхні ІІ-У пальців стопи у випадку ураження пірамідного шляху спостерігається підошовне згинання їх - симптом Россолімо (рис.).

Аналогічний рух можна викликати ударом молоточка по підошовній поверхні стопи – симптом Жуковського (рис.)

 

або по тильній поверхні її - симптом Бехтерева ( постуковання молоточком по тильній поверхні стопи – при ураженні буде підошвенне згинання 2,3,4 пальців ) та Гіршберга ( згинання та поворот стопи у відповідь на штрихове подразнення внутрішньої поверхні стопи ).