Припинення юридичної особи у формі ліквідації.

Ліквідація – це така форма припинення діяльності юридичної особи, яка не передбачає перехід прав і обов’язків у порядку правонаступництва до інших юридичних осіб, оскільки сама юридична особа, її права та обов’язки ліквідуються.

- Добровільний порядок ліквідації – такий, коли юридична особа припиняє свою діяльність за рішенням учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчим документом.. Мотиви можуть бути різними, зокрема це закінчення строку, на який було створено юридичну особу; певні обставини, що не дають можливості функціонування юридичній особі у тій чи іншій організаційно-правовій формі.

- Примусова ліквідація особи провадиться на підставі рішень суду. Це можливо, зокрема, при визнанні недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також у інших випадках, встановлених законом. З вимогою до суду про ліквідацію юридичної особи може звертатися орган державної реєстрації, а також учасник юридичної особи. Для ліквідації юридичної особи органом (особою), який прийняв рішення про ліквідацію, створюється ліквідаційна комісія, встановлюється порядок і строки ліквідації. З моменту призначення комісії до неї переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи; і вона виступає в суді від імені цієї юридичної особи.

Припинення юридичної особи у формі ліквідації через процедуру банкрутства – це припинення діяльності юридичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності, визнаної судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Банкрутство – це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Суб’єкт банкрутства – боржник неплатоспроможність якого виконати свої грошові зобов’язання встановлена судом.

Неплатоспроможність - неспроможність юридичних осіб виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов’язання перед кредиторами, у тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов’язання щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

Кредитор – це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов’язань до боржника, виплати заборгованості по заробітній платі працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю і своєчасністю справляння податків та зборів.

Об’єкти цивільних прав.

Об’єктами цивільних прав визнаються матеріальні та нематеріальні блага, стосовно яких між суб’єктами цивільного права виникають відносини, що складають предмет цивільно-правового регулювання. Об’єктами цивільних прав визнаються: речі, гроші, цінні папери, майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, інші матеріальні та нематеріальні блага.

Основною ознакою об’єктів цивільних прав є їх оборотоздатність. Оборотоздатністю визнається властивість об’єктів цивільних прав вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої у порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином. Оборотоздатність об’єктів цивільних прав може бути вільною і обмеженою. Вільно обороноздатні об’єкти можуть без обмежень переходити від однієї особи до іншої у порядку правонаступництва, спадкування або з інших підстав. Оборотоздатність об’єктів цивільних прав може бути обмежена актами цивільного законодавства, положеннями яких встановлюються відповідні межі їх участі в цивільному обороті.

1. Речі

Речами у цивільному праві визнаються предмети матеріального світу, здатні задовольнити потреби учасників цивільних відносин завдяки своїм фізичним, хімічним, біологічним та іншим властивостям, щодо яких між ними можуть виникати визначені їх волевиявленням і не заборонені законом цивільні права та обов’язки. Речі відповідно до їх природних властивостей та особливостей встановленого для них правового режиму поділяються на такі види: нерухомі та рухомі; подільні та неподільні; визначені індивідуальними та родовими ознаками; споживчі та неспоживчі; головні речі та їх приналежності; речі, які складаються із частин; складні речі; продукція, плоди та доходи; підприємство, як єдиний майновий комплекс; тварини тощо.

2. Гроші та валютні цінності

Грошима є нормативно визначені та виражені у емітованих в обіг паперових і металевих знаках або у безготівковій формі умовні вартісні одиниці, які мають забезпечений на законодавчому рівні примусовий курс, що полягає у обов’язковості їх приймання за відповідною номінальною вартістю, які визначають міру вартості речей, робіт, послуг, інших матеріальних і нематеріальних благ, а також забезпечують здійснення всіх видів платежів та розрахунків у цивільному обороті, визнаються у цивільному обороті законним платіжним та кредитним засобом.

Валютними цінностями є окремі види майна, перелік яких та порядок вчинення правочинів стосовно котрих визначається окремим законодавством.

- валюта України, платіжні та інші цінні папери;

- іноземна валюта, платіжні документи та цінні папери;

- монетарні метали – золото і метали іридієво-платинової групи у будь-якому вигляді та стані, за винятком ювелірних, промислових і побутових виробів.

Цінні папери є документами нормативно визначених видів та груп, які мають типову форму і реквізити, емітуються на паперових бланках або в електронному вигляді, посвідчують майнові права, що становлять неподільну юридичну єдність з формою їх фіксації, виникнення, зміна або припинення правовідносин стосовно яких визначається способом легітимації уповноваженої особи, їх видом, змістом та призначенням у цивільному обороті.

3. Дії (результати робіт, послуги) як об’єкти цивільних прав.

Об’єктом можуть бути тільки правомірні дії суб’єктів цивільного права. Дії, які є об’єктами цивільних прав, поділяються на дві групи:

- результати робіт – внаслідок дії створюється нова річ або відновлюються чи поліпшуються властивості існуючих речей;

- послуги – це дії суб’єктів цивільного права, внаслідок здійснення яких задовольняються відповідні потреби інших осіб.

4. Нематеріальні блага як об’єкти цивільного права.

Цивільні правовідносини виникають також внаслідок створення та використання результатів інтелектуальної, творчої, діяльності осіб, ними є твори науки, літератури, мистецтва, винаходи та корисні моделі, промислові зразки, топографії інтегральних мікросхем, права на сорти рослин тощо. Для визнання їх об’єктами цивільних прав результати творчої діяльності повинні бути втілені у відповідну об’єктивну форму, достатню для їх сприйняття іншими особами.

5. Особисті немайнові блага фізичної особи як об’єкти цивільного права.

Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, визнає здоров’я, життя; честь, гідність, ділова репутація;ім’я; авторство; свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості та інші блага такі, як недоторканість житла; таємниця листування; телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції; недоторканість особистого та сімейного життя; вільний вибір роду занять; свобода пересування; вільний вибір місця проживання тощо.

Особисті немайнові права.

Особисте немайнове право – це міра можливої поведінки управомоченої особи щодо невіддільних від її особистості абсолютних благ немайнового характеру, які позбавлені економічного змісту і надають людині можливість за своїм розсудом, без втручання інших осіб, визначати свою поведінку в сфері особистого життя.

Особисті права поділяються на дві групи:

1. Права, що забезпечують природне існування фізичної особи: право на життя; право на охорону здоров’я; право на усунення небезпеки, що загрожує життю і здоров’ю; право на надання медичної допомоги; право на інформацію про стан здоров’я; право на свободу; право на особисту недоторканість; право на донорство; право на сім’ю; право на опіку або піклування; право на безпечне для життя і здоров’я середовище.

2. Права, які забезпечують соціальне буття фізичної особи: право на ім’я; його зміну і використання імені; право на повагу до гідності та честі; право на повагу до людини, яка померла; право на недоторканість ділової репутації; право на індивідуальність; право на інформацію; право на особисті папери, розпорядження ними та ознайомлення з особистими паперами, які передані до фонду бібліотек або архівів; право на таємницю кореспонденції; право на вибір роду занять; право на свободу переписування; право на свободу об’єднання; право на мирні зібрання.

----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Класифікація особистих немайнових прав:

1. За способом виникнення:

- природжені – права, що належать людині внаслідок факту її народження (право на захист життя, здоров’я, тілесної недоторканості, свободи – вони складають її природжені права).

- придбані – це права, що визначають соціальне буття людини, тобто ті, які людина набуде у процесі своєї діяльності, коли бере участь у суспільному житті.

2. За ступенем пов’язаності їх з майновими правами:

- особисті немайнові права не пов’язані з майновими правами – право на ім’я, зовнішній вигляд, честь, гідність тощо.

- особисті немайнові права пов’язані з майновими правами – права, що виникають у зв’язку з написанням літературних, наукових творів, творів мистецтва, право на таємницю тощо.

3. За їх змістом:

- особисті права як комплексні права, які є сукупністю певних повноважень – наприклад право на охорону особистого життя;

- особисті права як окремі повноваження – наприклад, є право на охорону недоторканості особистого життя і право на таємницю особистого життя. Вони становлять комплексне особисте немайнове право – право на охорону особистого життя.

4. За цільовою спрямованістю:

- особисті немайнові права, спрямовані на індивідуалізацію особистості: право на ім’я, право на індивідуальний вигляд, право на честь, гідність, ділову репутацію;

- особисті немайнові права, що забезпечують фізичну недоторканість особи: право на охорону життя, здоров’я, здорове навколишнє середовище, свободу, вибір місця проживання;

- особисті немайнові права, спрямовані на забезпечення недоторканості внутрішнього світуособистості, які забезпечують її автономне існування: право на додержання таємниці особистого і сімейного життя, право на дотримання таємниці відомостей, що становлять предмет адвокатської, нотаріальної, банківської, страхової, медичної таємниці, право на таємницю листування, телефонних розмов, кореспонденції тощо.